Ухвала КЦС ВС № 547/286/21

Ухвала Іменем України 19 вересня 2022 року м. Київ справа № 547/286/21 провадження № 61-8612ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пузиківська» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Поділ-Агро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області Попова Ольга Юріївна, про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в редакції позивача, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі з одночасним припиненням такого права, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пузиківська» (далі - ТОВ «Агрофірма «Пузиківська») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Поділ-Агро» (далі - ФГ «Поділ-Агро»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області Попова О. Ю., про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в редакції позивача, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі з одночасним припиненням такого права. Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2021 року відкрито провадження у цій справі. Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2021 року клопотання ТОВ «Агрофірма «Пузиківська» про залишення позову без розгляду та повернення сплаченого судового збору задоволено частково. Позовну заяву ТОВ «Агрофірма «Пузиківська» залишено без розгляду. У задоволенні клопотання ТОВ «Агрофірма «Пузиківська» про повернення сплаченого судового збору відмовлено. Додатковим рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року у стягненні з ТОВ «Агрофірма «Пузиківська» на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу адвоката Калафути Д. В. у розмірі 12 000 грн відмовлено. Не погодившись з додатковим рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року, 18 лютого 2022 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення йому строку на апеляційне оскарження судового рішення. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2022 року визнано підстави для продовження строку на подання апеляційної скарги, викладені у клопотанні ОСОБА_1 , неповажними. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 08 квітня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сенкевича В. І. про поновлення строку для подання апеляційної скарги, мотивоване обставинами, зазначеними в його попередньому клопотанні, доданому до апеляційної скарги. Наведені заявником у клопотанні підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки в судовому рішенні місцевого суду роз`яснено порядок його оскарження, а неправильний, на думку заявника, порядок ухвалення цього рішення є самостійною підставною для його оскарження, а не об`єктивною обставиною, що перешкоджає зверненню до суду з апеляційною скаргою у строки, визначені процесуальним законом. Доводи заявника щодо пропуску строку у зв`язку із вжиттям заходів запобігання поширенням коронавірусної хвороби і проходженням курсу вакцинації не свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання апеляційної скарги в межах встановленого законом строку способами, які не вимагали особистого прибуття до Полтавського апеляційного суду. 02 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року, у якій проситьскасувати оскаржуване судове рішення, справу передати для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що у суда першої інстанції відсутні повноваження щодо ухвалення додаткового рішення у випадку закриття провадження у справі, у зв`язку з чим 19 січня 2022 року мало місце звернення представника відповідача до місцевого суду для вирішення питання в законному порядку. Листом від 25 січня 2022 року Семенівський районний суд Полтавської області запропонував відповідачу скористатися правом на апеляційне оскарження судового рішення. Зазначений лист ОСОБА_1 отримав 31 січня 2022 року, та 14 лютого 2022 року подав через свого представника апеляційну скаргу на додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року. Тобто, саме після отримання негативної відповіді Семенівського районного суду Полтавської області, ОСОБА_1 своєчасно подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року. Враховуючи незаконність додаткового судового рішення суду першої інстанції, та з огляду на незначний пропуск строку на апеляційне оскарження, Полтавський апеляційний суд повинен був відкрити апеляційне провадження у цій справі. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантії. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Згідно з правилами процесуального закону України подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції має відбуватися з дотриманням певних умов. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. В додатковому рішенні Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року роз`яснено, що воно може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційним судом встановлено, що копія додаткового рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року була отримана представником ОСОБА_1 - адвокатом Сенкевичем В. І. 08 грудня 2021 року, що підтверджується розпискою. Відповідно до частини сьомої статті 272 ЦПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє. Згідно з частинами другою-четвертою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу. Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Встановивши, що представник ОСОБА_1 - адвокат Сенкевич В. І. подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року з пропуском строку, встановленого ЦПК України на його апеляційне оскарження, а наведені в його клопотанні, доданому до апеляційної скарги, підстави пропуску строку на апеляційне оскарження вказаного додаткового рішення є неповажними, апеляційний суд обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без руху і запропонував заявнику вказати інші підстави для поновлення цього строку та, визначивши, що у клопотанні, поданому на усунення недоліків апеляційної скарги, заявник не вказав інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, а зазначив ті самі обставини, що й у попередньому його клопотанні, які вже були визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України. При цьому апеляційний суд надав достатнє і належне обґрунтування причин відхилення доводів представника ОСОБА_1 - адвоката Сенкевича В. І. про поновлення строку на апеляційне оскарження, як при залишенні апеляційної скарги без руху, так і при відмові у відкритті апеляційного провадження. У пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (Mushta v. Ukraine), № 8863/06 Європейський суд з прав людини зауважив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine), № 50966/99 та від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), № 8371/02). Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження. При цьому саме на заявника покладено обов`язок доведення наявності в нього об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain), № 11681/85. Апеляційний суд правильно вказав, що у додатковому рішенні Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року було роз`яснено порядок його оскарження, а неправильний, на думку заявника, порядок ухвалення цього рішення є підставою для його оскарження, а не об`єктивною обставиною, що перешкоджає зверненню до суду з апеляційною скаргою у строки, визначені процесуальним законом. Звернення заявника до суду першої інстанції щодо роз`яснення порядку оскарження додаткового рішення, за наявності такої інформації в резолютивній частині цього рішення, не свідчить про добросовісне користування заявником наданими законом процесуальними правами, тобто не є тією процесуальною дією, яка є необхідною для подання апеляційної скарги на судове рішення, і яка свідчила б про відсутність необґрунтованого зволікання заявника у реалізації права на апеляційне оскарження. Навіть незначний пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду, за відсутності поважних причин такого пропуску, не є підставою для його поновлення. А відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження, за наведених обставин, є процесуально передбачуваною та свідчить про дотримання судом процедурних правил, що є складовою частиною права на справедливий суд і не є проявом надмірного формалізму та порушення права на доступ до суду. Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. На підставі наведеного, колегія суддів доходить висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції вищевказаних норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пузиківська» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Поділ-Агро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області Попова Ольга Юріївна, про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в редакції позивача, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі з одночасним припиненням такого права. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Ю. В. Черняк І. А. Воробйова Р. А. Лідовець