Постанова 4852 № 280/2539/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 280/2539/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року (суддя Максименко Л.Я.) по справі № 280/2539/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила: визнати протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області в частині визначення розміру надбавки ОСОБА_1 за вислугу років у період з 01.01.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, та з 22.05.2008 по 31.12.2011 у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та бездіяльності, що полягала у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за період у відповідності до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку; зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області перерахувати та виплатити за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 0501150 Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів, головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів та боржників нарахованих коштів» (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 надбавку за вислугу років в розмірі визначеному ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та з урахуванням компенсації відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ОСОБА_1 ; зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 0501150 Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів, головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів та боржників нарахованих коштів нарахованих коштів» (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно з урахуванням компенсації відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ОСОБА_1 . В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що з 18.04.1990 по 20.09.2016 працювала суддею Ленінського районного суду м. Запоріжжя. При звільненні з посади судді, їй не виплачена заробітна плата в повному обсязі відповідно до вимог Закону України «Про статус суддів». Позивач зазначає, що за розрахунками ТУ ДСА при визначенні розміру заробітної плати за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011 їй у порушення вимог ст. 44 Закону України «Про статус суддів» надбавка за вислугу років нараховувалася у відсотках без урахування сум премій, надбавки за виконання особливо важливих робіт, тобто не від загальної суми щомісячного заробітку, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших надбавок, а лише від посадового окладу тільки з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас. Такі дії відповідача позивач вважав протиправними. Вказує, що нарахування та виплати сум недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за період роботи за вказані періоди підлягають виплаті з компенсацією, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Крім того, позивач посилається на те, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється у порядку черговості відповідно до вимог чинного законодавства України Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в частині визначення розміру надбавки ОСОБА_1 за вислугу років у період з 01.01.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, та з 22.05.2008 по 31.12.2011 у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та бездіяльності, що полягала у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за вказаний період у відповідності до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 надбавку за вислугу років в розмірі, визначеному ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу за періоди з 01.01.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій втраті працездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за періоди з 01.01.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на суму нарахованих коштів (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період роботи з 01.01.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, та з 22.05.2008 по 31.12.2011, компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Запорізькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України виплату ОСОБА_1 нарахованих коштів (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди, а також компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції суд дійшов висновку, що позивачу необґрунтовано не було включено до суддівської винагороди, з якої нараховувалася надбавка за вислугу років: надбавку за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку (посадовий оклад і надбавка за виконання особливо важливої роботи + премія), з урахування доплати за кваліфікаційний клас, чим суттєво зменшено розмір його заробітної плати і грошового утримання. Щодо вимог позивача про зобов`язання перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011 надбавку за вислугу років в розмірі, визначеному ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та з урахуванням компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», суд зазначив, що у разі встановлення судом наявності підстав для здійснення перерахунку сум, які входять до складових заробітної плати, перерахунку підлягають також суми, які були обраховані на основі цих складових. Щодо компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» суд зазначив, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що надбавка за вислугу років позивачу у спірний період нараховувалася та виплачувалася з урахуванням положень частини 1 статті 123 Закону України «Про судоустрій України», частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» у системному зв`язку та у відповідності до Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року № 2542-ІІІ, Закону в України «Про Державний бюджет України» (на відповідні роки), Закону України «Про оплату праці», постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 13 грудня 1999 року № 2288, постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/95 та інших нормативно-правових актів щодо оплати праці, відповідно до затвердженого фонду заробітної плати та в межах кошторису. Відповідач зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин чинне законодавство України не містило такого визначення як загальна сума щомісячного заробітку, тому відсутні підстави ототожнювати поняття заробітна плата та загальна сума щомісячного заробітку. Також відповідач вказує, що заробітна плата за час відпустки та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань не були визначені у статті 44 Закону України «Про статус суддів» як складові заробітної плати судді, відтак, не підлягають перерахунку. Стосовно нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідач вважає, що неможливо визначити розмір компенсації, а отже дана вимога є передчасною та не підлягає задоволенню. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 з 18.04.1990 по 20.09.2016 працювала суддею Ленінського районного суду м. Запоріжжя. Наказом управління юстиції в Запорізькій області №1/155 від 22.09.1999 року з 01.09.1999 ОСОБА_1 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 25 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Наказом ТУ ДСА в Запорізькій області № 116 від 14.05.2007 ОСОБА_1 з 23.04.2007 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30% від щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Наказом ТУ ДСА в Запорізькій області № 2-ос від 03.01.2012 ОСОБА_1 з 01.01.2012 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу. Наказом ТУ ДСА в Запорізькій області №66-ос від 02.04.2012 ОСОБА_1 з 23.04.2012 встановлено доплату за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу. Згідно розрахунків нарахованої заробітної плати у період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року заробітна плата була нарахована, виходячи із наступних складових: посадовий оклад, надбавка за вислугу років відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ (оклад + клас), щомісячної премії, премій до свят, надбавки за інтенсивність, у серпні 2003 року матеріальної допомоги до відпустки 2472,02 грн., у травні 2004 року матеріальна допомога до відпустки - 1686,09 грн., в березні 2005 року матеріальна допомога до відпустки та 1707,42 грн.. в жовтні 2005р. 1734,73 грн. з січня 2004 року, по грудень 2005 року також виплачувалася президентська надбавка. Нарахування заробітної плати у період з 01.01.2007 по 31 грудня 2007 відбувалось, виходячи із наступних складових: посадовий оклад; кваліфікаційний клас; надбавка за вислугу років відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ (оклад + клас); індексації доходів; щомісячної премії відповідно до Постанови № 865 та премії до свят в березні, червні, вересні, грудні 2007 році; матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби. Нарахування у період з 22.05.2008 по 31.12.2011 відбувалося, виходячи із наступних складових: посадовий оклад; кваліфікаційний клас; надбавка за вислугу років відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ (оклад + клас); індексації доходів, щомісячна премія відповідно до Постанови № 865, премій до свят в серпні, вересні, грудні 2008 року, у грудні 2008 разової премії за 9 місяців у сумі 2500 грн. та в вересні, грудні 2009 року премії до свят у сумі 1200 та 1600 грн.; в 2009, 2010 та 2011 році також нараховувалась надбавка за особливо важливу роботу. В вересні та грудні 2011 року виплачена премія до свят у сумі 1400 грн. та 1600 гри. Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515- VIII «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя у зв`язку з поданням заяви про відставку. Не погоджуючись із нарахуванням та виплатою надбавки за вислугу років виходячи з розміру посадового окладу, а не із загальної суми щомісячного заробітку, як це передбачено ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», вважаючи, що відповідачами на день звільнення позивача з посади судді у відставку не виплачена заробітна плата в повному обсязі за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, та з 22.05.2008 по 17.05.2011, позивач звернулася до суду із цим позовом. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову частково, з огляду на таке. Судом першої інстанції правильно встановлено, що спірним питанням у зазначеному спорі є питання правильності визначення позивачу розміру надбавки за вислугу років в періоди з 01.01.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, та з 22.05.2008 по 31.12.2011, а саме: у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а не у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку, та, як наслідок, наявності правових підстав для здійснення перерахунку інших виплат, розрахунковою величиною у яких застосовується, в тому числі, така надбавка за вислугу років. Згідно з частиною першою статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Відповідно до частин першої, четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Згідно до статті 113 Закону України від 20.12.2005 № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (далі - Закон № 3235-IV) у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 Закону № 2862-ХІІ, від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» обмеження або інші правила щодо нарахування надбавки за вислугу років суддям не встановлено. Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12. 2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) внесено зміни до абзацу другого частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ, а саме: слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу». Разом з цим, з 01.01.2008 змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 № 19 (набрала чинності з 01.03.2008) внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів». Постанову № 865, що діяла до 01.01.2012 доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п`ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 справа № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України також і положення пункту 61 розділу II Закону № 107-VI, яким внесено зміни до статті 44 Закону № 2862-ХІІ. Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Статтею 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) встановлено, що Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади, отже на неї покладено обов`язок по здійсненню заходів щодо матеріального забезпечення суддів відповідно до законодавства. Відповідно до статей 1, 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно зі статтями 2, 3, 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно до статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Пунктами 1-1, 2, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Відповідно до пунктів 2, 3 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 01.01.1998, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Згідно з пунктами 2, 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Нарахування виплат за час щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року. Одержаний результат, перемножується на число календарних днів відпустки. З матеріалів справи слідує, що складовими заробітної плати позивача у спірному періоді були надбавка за вислугу років, яка нараховувалася у відсотках лише від розміру посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас без урахування премій. Відповідно частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII (далі - Закон № 2862-ХІІ, який втратив чинність з 01.01.2012) суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Статтею 113 Закону України від 20.12.2005 № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (далі - Закон № 3235-IV) установлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 Закону № 2862-ХІІ, від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Проте, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не встановлювалися обмеження щодо нарахування надбавки за вислугу років суддям. Таким чином, з 01.01.2007 вищезазначена надбавка мала нараховуватися відповідно до частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ. Відповідно до підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) внесені відповідні зміни до Закону №2862-ХІІ. Зокрема, в абзаці другому частини четвертої статті 44 Закону № 2862 слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу». Рішенням від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (далі - Рішення № 10-рп/2008) Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, у тому числі й пункту 61 розділу ІІ Закону № 107-VI щодо внесення зазначених вище змін. Таким чином, з 01 січня до 22 травня 2008 року (дати винесення Рішення №10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 № 19 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865» (яка набрала чинності з 01.03.2008) останню доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п`ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Отже, після 22.05.2008, тобто з часу ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - Закон № 2862-XII та Постанова № 865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років. Натомість суд першої інстанції правильно зазначив, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22.05.2008 - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - слід застосовувати положення Закону № 2862-XII, який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - Постанову №

865. Законами про Державний бюджет України на 2007, 2009 роки не встановлювалися обмеження щодо нарахування надбавки за вислугу років суддям, як це було зроблено підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 №107-VI (далі - Закон № 107-VI). Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України). За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про нарахування і виплату надбавки за вислугу років з 01.01.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011, розрахувавши надбавку за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу. При цьому суд першої інстанції правильно зазначив що позивачу не було включено до суддівської винагороди, з якої нараховувалася надбавка за вислугу років: надбавку за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку (посадовий оклад + надбавка за виконання особливо важливої роботи + премія), з урахування доплати за кваліфікаційний клас, чим суттєво зменшено розмір його заробітної плати і грошового утримання. Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV, допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п`ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації. Частиною п`ятою статті 44 Закону № 2862 встановлено, що суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу. Відповідно до пп. 2 п. 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, у разі надання судді відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини п`ято статті 44 Закону України «Про статус суддів», а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати. Пунктами 2, 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Нарахування виплат за час щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року. Одержаний результат, перемножується на число календарних днів відпустки. Отже, сума заробітної плати за період відпустки судді залежить від виплат, які нараховуються судді за 12 календарних місяців роботи. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані виплати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань залежать від розміру заробітної плати судді. З матеріалів справи вбачається, що додатковий посадовий оклад та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у спірному періоді виплачені позивачці при наданні щорічної основної відпустки відповідно до пп. 2 п. 2-1 Постанови про оплату праці суддів №865 від 03.09.2005, відповідно до яких у разі надання відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини п`ятої статті 44 Закону України «Про статус суддів», а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати. У разі встановлення судом наявності підстав для здійснення перерахунку сум, які входять до складових заробітної плати, перерахунку підлягають також суми, які були обраховані на основі цих складових. Зазначене правозастосування відповідає тлумаченню, наданому у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якого під заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем. Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Статтями 33 та 34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), за змістом пункту 2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер. У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 Суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Зі змісту статті 1 Закону № 2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації. Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Формулювання, яке використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування та виплати на суму недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 01.01.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а також компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №280/729/19. З урахуванням положень частини першої статті 151 чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за якою Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом, а також враховуючи правила статті 2 Бюджетного кодексу України, пунктів 1, 2, 3, 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22.10.2010 № 12 (в редакції рішення Ради суддів України від 04.06.2010 №50), суд першої інстанції правильно зазначив, що Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів та учасником бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи. За цих обставин наявні правові підстави для зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати позивачу зазначених вище сум. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №280/788/19, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 29.11.2019 у справі №821/481/18. Проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи викладені, в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, яким при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, а висновки щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а тому відсутні підстави для його скасування. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року по справі № 280/2539/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст судового рішення складено 29.09.2022. Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк