Постанова Чернігівський апеляційний суд № 730/1081/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 29 вересня 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 730/1081/21 Головуючий у першій інстанції Глушко О. І. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/778/22 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, Чернігівська обласна прокуратура, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 червня 2022 року (ухвалене о 15:43, повний текст складено 08.06.2022) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, - У С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Держави України в особі Державної казначейської служби України, в якій просив: - стягнути з Державного бюджету держави України з рахунку Державної казначейської служби, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, в безспірному порядку на його користь витрати на правову допомогу в сумі 30 000 грн, пов`язані з розглядом кримінального провадження та моральну шкоду, заподіяну незаконним притягненням до кримінальної відповідальності в сумі 230 000 грн, а всього 260 000 грн; - стягнути з відповідача 7 000 грн в рахунок витрат, понесених на оплату правової допомоги адвоката у даній справі. Позов обґрунтовував тим, що з 17.01.2018 - часу його затримання, по 10.12.2020 постановлення ухвали Чернігівським апеляційним судом, якою залишено без змін виправдувальний вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 15.07.2019, він незаконно перебував під слідством та судом - 34 місяці 23 дні. Зазначав, що з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності йому була заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 230 000 гривень, оскільки внаслідок тривалого розгляду кримінального провадження він перебував в нервовому напруженні та переніс стрес. Незаконними діями працівників поліції йому заподіяна моральна шкода, що виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні відносин з оточуючими людьми. Під час досудового розслідування та розгляду справи в судах були допитані в якості свідків його колишні колеги та жителі м. Бахмач. Тривалий час він змушений був з`являтися в судові засідання та переносити стреси і хвилювання, доказуючи свою невинуватість. Під час досудового розслідування та при розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 надавав правову допомогу адвокат Ковалюх В.М., за послуги якого він сплатив 30 000 грн, що також підлягають відшкодуванню за рахунок держави. Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 227 166 грн 66 коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, з яких: 197 166,66 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 30 000 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 6 115 грн 90 коп. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу. В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України (далі по тексту Казначейство) просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи посадової або службової особи, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взято до уваги, що в матеріалах справи наявний лише виправдувальний вирок, відсутні рішення про незаконність дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Заявник вважає, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто на користь позивача значну суму коштів у відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу. Посилається на те, що суд першої інстанції не проаналізував, чи дійсно позивачеві заподіяно страждання (фізичні, душевні або психічні), у чому конкретно вони полягали, не досліджено характер немайнових втрат, відсутні посилання на стан здоров`я позивача, чи зазнав він вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, чи потрібен позивачу час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Ковалюх В.М., просить апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити, а оскаржуване рішення районного суду залишити без змін. Зазначає, що встановлений судом першої інстанції строк перебування ОСОБА_1 під слідством і судом з 30.05.2018 по 10.12.2020 (30 місяців та 10 днів), факт затримання позивача, накладення арешту на його майно та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання апелянтом не оспорюється. Вважає, що висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, відповідачем не спростований і в апеляційній скарзі переконливих доводів про це не зазначено. Указує, що суд першої інстанції мотивував розмір стягнутих з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, який є співмірним обсягу та часу проведеної адвокатом роботи по захисту клієнта. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 2 000 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу адвоката в Чернігівському апеляційному суді. Головне управління Національної поліції в Чернігівській області у відзиві на апеляційну скаргу просить задовольнити апеляційну скаргу Державної казначейської служби України та скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, оскільки судом не з`ясовані всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, висновок суду не відповідає обставинам. Указує, що ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування не вважав дії правоохоронних органів незаконними, та погоджувався із формулюванням повідомлення про підозру та не мав претензій до дій органу досудового розслідування з приводу власне фактів повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Вважає, що у даному випадку не встановлено жодної, передбаченої ст. 1 і ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу і для виникнення права на таке відшкодування. Зазначає, що вартість наданих позивачу адвокатом послуг в заявленому розмірі є завищеною та не співмірною із складністю справи та виконаною адвокатом роботою. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи відзивів на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було спричинено моральну шкоду, внаслідок незаконного перебування під слідством та судом, він перебував у нервовому напруженні та переніс стрес, були порушені нормальні життєві зв`язки та погіршені відносини з оточуючими людьми, він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, брати участь у численних судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій (20 засідань), захищаючись від незаконного обвинувачення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з засад розумності, справедливості, виваженості та врахувавши період незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, який становить 30 місяців 10 днів, вимоги ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до якої відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, визначив розмір моральної шкоди в 197 166 грн. З такими висновками районного суду колегія суддів погоджується, оскільки вони суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства. Судом встановлено, 26.12.2017 СВ Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів внесено відомості до ЄРДР за № 12017270000000796 за ч.3 ст. 368 КК України, в ході досудового розслідування якого 30.05.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, в зв`язку з чим відповідно до ч.1 ст.42 КПК України останній отримав статус підозрюваного (а.с. 220, 222-225 т.1, кримінального провадження №728/1173/18). Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22.01.2018 у вказаному кримінальному провадженні накладено арешт на грошові кошти та речі, які були вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_1 (а.с. 28, т.2 кримінального провадження №728/1173/18). Ухвалою слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області від 20.06.2018 задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області, застосовано щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання (а.с. 31-33, т. 2 кримінального провадження №728/1173/18). Постановою першого заступника керівника Бахмацької місцевої прокуратури від 28.06.2018 перекваліфіковано кримінальне провадження за №2017270000000796 від 26.12.2017 з ч.3 ст. 368 КК України на ч.2 ст. 369-2 КК України, в ході досудового розслідування якого 28.06.2018 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 2 ст. 369-2 КК України (а.с. 221, 226-231 т.1 кримінального провадження №728/1173/18). 28.06.2018 прокурором затверджено та 09.07.2018 скеровано до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР за №2017270000000796 від 26.12.2017 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (а.с. 1, 2-4 т.1 кримінального провадження №728/1173/18). Вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 15.07.2019, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10.12.2020, ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України визнано невинуватим і виправдано. Поновлено ОСОБА_1 в правах, обмежених під час кримінального провадження (а.с. 36-45,123-129 т.2 кримінального провадження №728/1173/18). Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно із частиною першою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України від 01.12.1994 № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі по тексту- Закон). Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (п. 1 ч. 1 ст. 2). Згідно зі статтею 3 Закону у наведених в статі 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Статтею 4 Закону визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач незаконно перебував під слідством та судом, відповідно він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства та прокуратури згідно Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Такі висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16ц. Визначаючи строк перебування ОСОБА_1 під судом і слідством, колегія суддів вважає, що його початком є 26.12.2017 (день внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань), а останнім днем перебування позивача під слідством і судом є 10.12.2020 (дата винесення ухвали Чернігівським апеляційним судом). У даній справі, районний суд зваживши на те, що позивач незаконно перебував під слідством і судом 30 місяців 10 днів, виходячи із мінімального розміру заробітної плати як визначено частиною третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди у 197 166,66 грн. Доводи апеляційної скарги на відсутність рішення про незаконність дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (п. 1 ч. 1 ст. 2). Неможливо погодитись з доводами Казначейства щодо завищеного розміру компенсації моральної шкоди, оскільки такий розмір судом визначено у мінімальному розмірі, виходячи з розміру одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом. Посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач у зв`язку з перебуванням під слідством і судом, є необґрунтованими, оскільки сам факт притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, вчинення якого не було доведено - є підставою для відшкодування такій особі моральної шкоди. Щодо тверджень заявника про неправомірне стягнення на користь позивача коштів у відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 30 000 грн колегія суддів зазначає наступне. Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18). Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц. Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази щодо надання правової допомоги. Встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та в судах першої і апеляційної інстанції здійснював адвокат Ковалюх В.М. на підставі ордеру про надання правової допомоги серії ЧН № 054811 від 24.10.2018, договору про правову допомогу від 17.01.2018 (а.с. 13 т.1, а.с. 26, т.1. кримінального провадження). З детального опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, від 10.12.2020, на загальну суму 30000 гривень вбачається, що адвокат Ковалюх В.М. надав ОСОБА_2 наступні юридичні послуги відповідно до Договору про правову допомогу від 17.01.2018: - побачення з затриманим ОСОБА_1 та участь у слідчих діях під час затримання підозрюваного ОСОБА_1 в Бахмацькому відділі поліції - 4 год. вартість 400 грн; - участь в судових засіданнях Бахмацького районного суду під час розгляду справи клопотань слідчого про обрання запобіжного заходу та про відсторонення від посади 2 год, вартість 2 000 грн; - участь у слідчих діях під час досудового розслідування, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в Бахмацькому відділі поліції 5 год. вартість 5 000 грн; - участь в судових засіданнях під час розгляду кримінального провадження Борзнянським районним судом Чернігівської області 12 годин, вартість 12 000 грн; - підготовка заперечення на апеляційну скаргу прокурора 1 год. вартість 100 грн; - участь в судових засіданнях Чернігівського апеляційного суду (6 засідань) 6 год. вартість 6000 грн (а.с. 19). Згідно з матеріалами кримінального провадження адвокат Ковалюх В.М. брав участь у судових засіданнях у Борзнянському районному суді Чернігівської області: 07.02.2019, 27.03.2019, 05.04.2019, 10.04.2019, 26.04.2019, 15.05.2019, 03.06.2019, 12.06.2019, 26.06.2019, 09.07.2019, 12.07.2019 що підтверджується журналами судових засідань (а.с. 140-141, 148, 166-168, 177-178, 235-237, 243-244, 247, 253-254 т.1 кримінального провадження, а.с. 13-14,19-20, 34-35 т.2 кримінального провадження) та Чернігівському апеляційному суді: 08.01.2020, 11.03.2020, 12.05.2020, 14.09.2020, 10.12.2020 (а.с. 77-78, 84-86, 94-96, 107-109,120-121 т.2 кримінального провадження). На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу адвоката у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та в судах першої і апеляційної інстанції надано квитанції до прибуткового касового ордера № 2 від 19.01.2018 року на суму 5000 гривень, № 7 від 09.04.2019 року на суму 5000 гривень, № 33 від 06.09.2019 року на суму 3000 гривень, № 21 від 25.06.2020 року на суму 7000 гривень, № 39 від 16.11.2020 року на суму 5000 гривень, № 44 від 09.12.2020 року на суму 5000 гривень, всього на загальну суму 30 000 гривень (а.с. 16, 18, 21, 22, 23, 24, т.1). Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу ОСОБА_3 під час здійснення кримінального провадження, колегія суддів зважає на умови укладеного між позивачем та адвокатом договору, та вважає, що витрати у розмірі 30 000,00 грн, як еквівалент витрачених годин робочого часу адвоката на надання правничої допомоги у даній справі, є доведеним, співмірними із складністю такої, її тривалістю та наданими послугами, затраченим часом на надання таких послуг, участю в судових засіданнях, а розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності, а також розумності. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу. Вирішуючи клопотання адвоката Ковалюха В.М. про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу адвоката в Чернігівському апеляційному суді колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. За змістом частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. За приписами підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції у резолютивній частині має містити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. У Чернігівському апеляційному суді адвокат Ковалюх В.М. діє від імені ОСОБА_1 на підставі договору про правову допомогу від 26.08.2022 та ордеру серії СВ № 1034309. Відповідно до п. 4.1. договору про правову допомогу від 26.08.2022 за послуги передбачені в п.1.1 цього Договору (надання консультаційних та юридичних послуг у даній справі), ОСОБА_1 сплачує ОСОБА_3 винагороду в сумі 2000 грн. Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 31.08.2022, адвокат Ковалюх В.М. надав наступні юридичні послуги відповідно до договору про правову допомогу від 26.08.2022 на загальну суму 2 000 грн: - зустріч з Клієнтом, оформлення документів на ведення цивільної справи (договір про правову допомогу, ордер адвоката, квитанція до прибуткового ордеру 0,2 год, вартість 200 грн; - ознайомлення з апеляційною скаргою, формування правової позиції у справі 0,3 год., вартість 300 грн; - складання відзиву на апеляційну скаргу, її друк, надсилання учасникам справи та подання його до суду 1,5 год., вартість 1500 грн. На підтвердження оплати ОСОБА_1 витрат на правову допомогу адвоката Ковалюха В.М. в апеляційному суді надано квитанцію до прибуткового касового ордера №24 від 30 серпня 2022 року на суму 2 000 грн. З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції в сумі 2 000 грн та їх співмірність із складністю справи та виконаним адвокатом обсягу роботи. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 червня 2022 року залишити без змін. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуюча О.Є. Мамонова Судді: Н.В. Висоцька Н.В. Шитченко