Постанова Миколаївський апеляційний суд № 482/1931/15-ц

28.09.22 22-ц/812/719/22 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 482/1931/15-ц Провадження № 22-ц/812/719/22 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2022 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого Темнікової В.І., суддів Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання Стрілець К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2015 року, постановлену під головуванням судді Ітріна М.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за поданням головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області (далі ВДВС) щодо вирішення питання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, - В С Т А Н О В И В : В жовтні 2015 року головний державний виконавець відділу ДВС Новоодеського районного управління юстиції Кайряк К.А. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України. Подання мотивовано тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції перебуває виконавчий лист № 2-3174/11 від 12.06.2012 р., виданий Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ «Приватбанк» в розмірі 972 472,54 грн. Державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» 07.10.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про що повідомлено боржника у визначеному законодавством порядку, а саме: боржнику направлено рекомендованим листом постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, вказаною у виконавчому документі, яку він отримав 10.10.2015 року згідно поштового повідомлення. Державним виконавцем було вжито наступні заходи примусового виконання рішень, що підтверджують повноту вчинення виконавчих дій, а саме: державним виконавцем направлено запити до установ, що реєструють право власності. Згідно отриманої відповіді з ДПС України про джерела отримання доходів боржників - інформація стосовно боржника - фізичної особи щодо сум доходу, нарахованого податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня. Згідно отриманої відповіді з ДПС України про номера рахунків відкритих у банках та інших фінансових установ, платник податків такий як боржник на обліку в органах ДПС не перебуває. Згідно відповіді з ПФУ боржник на обліку не перебуває та пенсію не отримує, не перебуває у трудових відносинах з фізичними та юридичними особами. Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, отриманої в порядку доступу державних виконавців, за боржником зареєстровано нерухоме майно. Згідно отриманої довідки з AT Ощадбанк боржник не має відкритого розрахункового рахунку. Протягом жовтня рішення суду не виконано, не дивлячись на те, що державним виконавцем вжито усіх, передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішень, боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що підтверджується не повідомленням державного виконавця про місце отримання доходу, не з`явлення на виклики державного виконавця, які йому направлялися. Крім того сума боргу значна і є підстави вважати, що боржник може виїхати до іншої країни з метою ухилення від виконання особистих зобов`язань. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач просить звернутись до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзд. Посилаючись на ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» та ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, головний державний виконавець просив тимчасово обмежити громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області. Виконання ухвали покласти на Державну прикордонну службу України. Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2015 року подання головного державного виконавця відділу ДВС Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України задоволено. Тимчасово (до виконання зобов`язань перед ПАТ КБ «ПриватБанк») обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - не вилучаючи у боржника паспортних документів. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду від 27 жовтня 2015 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. В апеляційній скарзі зазначає, що основною аргументацію тимчасового обмеження виїзду за межі України є саме ухиляння від сплати боргу за рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за виконавчим листом від 12.06.2012 року (справа № 2-3174/11). Проте, виконавчий лист було передано до Малинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, за яким 04.02.2016 року було відкрито виконавче провадження № 50047867, про що винесено відповідну постанову. 31.03.2016 року старшим державним виконавцем Малинського районного відділу ДВС ГТУЮ в Житомирській області було винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника. Довідкою № 4028\19.9-30 від 17.06.2022 року Малинського відділу ДВС у Коростенському районі Житомирської області його повідомлено про те, що дійсно станом на 17 червня 2022 року на погашення боргу за виконавчим листом № 2-3174/11, виданим 12.06.2012 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська ОСОБА_1 сплачено 38 306,39 грн. на користь ПАТ КБ «Приват Банк». Також зазначає, що за вищезазначеним виконавчим документом було звернено стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю - механічну майстерню загальною площею 1113,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , майно було продане за ціною 321 074,00 гривень, частина з яких також пішла на погашення боргу. Таким чином, апелянт вважає, що виходячи з інформації, наданої Малинським відділом ДВС у Коростенському районі Житомирської області, можна зробити висновок про те, що його дії спрямовані на повне погашення боргу. Метою його виїзду за межі України є відвідування онуки, яка тривалий час проживає за кордоном. В клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, ОСОБА_1 посилався на те, що він не отримував копію постанови про відкриття виконавчого провадження, що державним виконавцем не надано жодних доказів його проживання в Миколаївській області та запевнив, що останні 30 років проживає в м. Малин Житомирської області. Не надано державним виконавцем також доказів його ухилення від виконання рішення. Більш того не зрозумілим є те, чому виконавче провадження взагалі відкрите виконавцем Новоодеського ВДВС. До судового засідання учасники процесу не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України). Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України). Ухвала суду зазначеним вимогам закону не відповідає. Так, ухвалюючи судове рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2-3 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянам може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а тим, що мають паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо вони ухиляються від виконання зобов`язань, покладених на них судовим рішенням. Судом першої інстанції було встановлено, що 13.12.2011 року рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська задоволено вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором. 12.06.2012 року стягувачу видано виконавчий лист для пред`явлення до ВДВС. 07.10.2015 року державним виконавцем ВДВС винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення суду. Згідно інших матеріалів наданих разом з поданням, вбачається, що у боржника відсутнє будь-яке майно, на яке можливо звернути стягнення. З`ясувавши, що вказане виконавче провадження не завершене, тобто рішення суду боржником не виконано, оскільки він ухиляється від його виконання, суд дійшов висновку, що існують правові підстави для задоволення клопотання ВДВС в частині тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до повного фактичного виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням. Згідно зі ст. 377-1 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця. Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що задоволення подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Отже, на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Частиною 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження № 48940876 від 07.10.2015 р. було передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. У відповідності до ч. 1 ст. 31 в редакції, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. В нині діючому Законі України «Про виконавче провадження» це передбачено ч.1 ст.

28. Як убачається з матеріалів справи, на виконані у державного виконавця перебував виконавчий лист, виданий 12.06.2012р. Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 972472,54 грн. Адресою боржника в ньому зазначено: квартира АДРЕСА_3 . За даними виконавчим документом було відкрито виконавче провадження № 48940876 від 07.10.2015 р. Однак, матеріали справи не містять відомостей про належне виконання державним виконавцем положень ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику не за адресою, зазначеною у виконавчому документі, а за іншою адресою - АДРЕСА_1 . При цьому в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про те, що дана адреса є місцем проживання боржника. ОСОБА_1 даний факт заперечує та наполягає, що місцем його проживання є квартира АДРЕСА_3 , що підтверджується копією його паспорта, згідно якого він з 26.07.2007р. зареєстрований за даною адресою. Дана квартира згідно інформаційної довідки належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину ВКМ/314831 від 17.06.2008р., виданого Малинською державною нотаріальною конторою, реєстр. № 3676. За такого, розписка про вручення 19 жовтня 2015р. почтової кореспонденції боржнику за адресою АДРЕСА_1 , не є безспірним доказом того, що дана поштова кореспонденція була отримана саме ОСОБА_1 , оскільки в розписці не зазначено ім`я та по-батькові особи, яка отримала поштове повідомлення, в той час як за рішенням суду заборгованість стягнута в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Отже, державним виконавцем при зверненні до суду із поданням, не надано достатньої кількості безспірних доказів того, що ОСОБА_1 вчасно у визначеному законом порядку повідомлений про відкриття виконавчого провадження за вказаним вище виконавчим документом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, та строком його добровільного виконання. Боржник це заперечує. Крім того, боржник наполягає на тому, що у нього не було наміру ухилятися від сплати боргу за виконавчим провадженням, бо він навіть не знав про наявність відкритого виконавчого провадження. Наполягає боржник також на відсутності у нього наміру ухилення від виконання рішення суду. На підтвердження цього ним надано довідку № 4028\19.9-30 від 17.06.2022 року Малинського відділу ДВС у Коростенському районі Житомирської області, на виконанні якого перебуває виконавчий лист № 2-3174/11, виданий 12.06.2012 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська ( виконавче провадження №50048074 від 04.02.2016р) про те, що дійсно станом на 17 червня 2022 року на погашення боргу за виконавчим листом № 2-3174/11, виданим 12.06.2012 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська ОСОБА_1 сплачено 38 306,39 грн. на користь ПАТ КБ «Приват Банк». Згідно постанови державного виконавця Малинського відділу ДВС від 31.03.2016р. було звернуто стягнення на пенсію боржника. Враховуючи вік боржника (1948р.н.), він мав пенсійний вік і станом на 2015 рік коли виконавче провадження перебувало на виконанні у відділі державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції. Не звернув суд також належної уваги на те, що в виконавчому документі зазначено ІПН боржника НОМЕР_2 . В той же час в запитах до Пенсійного фонду України, до Державної податкової служби України зазначено інший ІПН НОМЕР_1 , а в відповіді Державної податкової служби України на запит від 19.10.2015р. прямо зазначено, що в запиті зазначено недіючий реєстраційний номер облікової картки платника податків. Відповідь ПАТ «Державний ощадний банк України» від 19.10.2015р. не містить ПІП осіб, стосовно яких робився запит. Згідно інформаційної довідки, яка була надана суду, ОСОБА_1 є власником квартира АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВКМ/314831 від 17.06.2008р., виданого Малинською державною нотаріальною конторою, реєстр.№ 3676. Таким чином, документи, які надані державним виконавцем, не підтверджують саме факт ухилення боржника від виконання зобов`язань в цей період часу. Сама по собі наявність зобов`язання по виконанню рішення суду, яке набрало законної сили, без встановлення причин їх не виконання, ще не свідчить про тривале та свідоме ухилення боржника від виконання зобов`язання. Крім того, аналіз зазначених доказів свідчить про те, що суду не було надано також доказів того, що державним виконавцем були вчинені всі можливі дії, направлені на виконання рішення, а саме була перевірена можливість виконання рішення у інший, передбачений законом спосіб. Так, згідно ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час здійснення виконавчих дій державним виконавцем) виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Крім того, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець відповідно до положень ч. 3 ст. 11 вказаного Закону має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами. Як убачається з матеріалів справи, державним виконавцем не здійснювалися регулярно передбачені ч.8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії щодо перевірки майнового стану боржника, а саме не робилися не рідше ніж один раз на два тижні запити для виявлення рахунків боржника та не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Фактично державним виконавцем прийнято рішення про звернення до суду з поданням про обмеження боржника у праві виїзду за межі України через 2 тижні після відкриття виконавчого провадження. Таким чином, державним виконавцем на час звернення до суду із поданням не надано доказів вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання виконавчих листів. Суд же перевіряє достатність підстав для задоволення подання саме на час звернення до суду. Проаналізувавши зазначені вище обставини по справі у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для висновку про необхідність задоволення подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, тому ухвалу суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України. Керуючись ст. 367, 368, 374, 380, 381 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2015 року скасувати. У задоволенні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України відмовити. Постанова набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді Повний текст постанови складено 29 вересня 2022 року