Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/12103/14-ц

Справа № 344/12103/14-ц Провадження № 22-ц/4808/939/22 Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М. Суддя-доповідач Девляшевський В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А., суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В., секретаря: Шандалович В.В., за участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ; відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Бабій О.М. 14 червня 2022 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 24 червня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним та визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на майно, встановив : У серпні 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним та визнання права власності на спадкове майно. Позов мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати ОСОБА_7 , якій належала трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 89,4 кв.м житловою площею 50,4 кв.м. Вони є спадкоємцями першої черги та прийняли спадщину, подавши заяву в нотаріальну контору. Заяву про прийняття спадщини подав також відповідач ОСОБА_3 у зв`язку з перебуванням в шлюбі з спадкодавицею. На підтвердження цього він представив свідоцтво про шлюб між ним та померлою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване в окрузі Кук штат Іллінойс за законами США, з апостилем від 02 грудня 2010 року. На думку позивачів, відповідач не міг укладати шлюб з їх матір`ю, оскільки в період з 26.12.1978 по 25.01.2005 перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою. Відтак, шлюб укладений між відповідачем та ОСОБА_7 , є недійсним з моменту його укладення, оскільки ОСОБА_3 одночасно перебував у шлюбі з іншою жінкою. Дана обставина підтверджена рішенням Івано-Франківського апеляційного суду від 12 червня 2014 року у справі №0907/3357/12. Більше того, позивачам відомо, що 04.12.2004 року видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 на ОСОБА_7 , а на квартиру АДРЕСА_3 цього ж будинку - на ОСОБА_3 . Вказане, на їх думку, свідчить про особисту власність кожного з набувачів житла. Для оформлення права на спадкове майно необхідні правовстановлюючі документи на спірну квартиру, які знаходяться у відповідача. Позивачі зверталися у відповідні державні органи з заявою про виготовлення дубліката правовстановлюючих документів, проте у видачі дублікату свідоцтва про право власності відмовлено на тій підставі, що документи оформлялися на ім`я особи, якій належало право власності, а власник - ОСОБА_7 померла. За наведених обставин просили визнати недійсним шлюб між ОСОБА_3 та померлою ОСОБА_7 , укладений 17 лютого 2001 року, зареєстрований в окрузі Кук штат Іллінойс з проставленим апостилем від 02 грудня 2010 року, а також визнати за ними право власності на спадкове майно на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_7 . У свою чергу ОСОБА_3 у грудні 2014 року звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та, остаточно уточнивши позовні вимоги 12 березня 2018 року, просив визнати за ним право власності на 4/6 частини трикімнатної квартири загальною площею 89,4 м2, житловою площею 50,4 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , що залишилась після смерті ОСОБА_7 , стягнути в солідарному порядку з позивачів за первісним позовом кошти в сумі 33 050,00 доларів США. В обґрунтування вимог зустрічного позову вказував, що в 2001 році, перебуваючи в США, він уклав з ОСОБА_7 шлюб за законодавством округу Кук. Зазначив, що 10 вересня 1997 року рішенням Окружного суду округу Кук, штат Іллінойс №971 шлюб між ним та його попередньою дружиною ОСОБА_10 розірвано, а тому він вважав, що остання зареєструвала припинення шлюбу також і в Україні. В період перебування в шлюбі з ОСОБА_7 подружжя здебільшого за його кошти набуло у власність майно, зокрема трьохкімнатну квартиру по АДРЕСА_4 . Оскільки шлюб був дійсним як такий, що укладений згідно норм міжнародного права, вказану квартиру позивач за зустрічним позовом вважав спільною сумісною власністю подружжя. Тому в силу положень частини п`ятої статті 39 СК України, він може претендувати на частку дружини в спільному сумісному майні подружжя в порядку спадкування за законом як спадкоємець першої черги нарівні з позивачами за первісним позовом. Крім того, за час перебування в США ним пересилались кошти дітям ОСОБА_7 , а також були придбані автомобілі. Оскільки вказані кошти зароблені ним особисто і відносяться до спільної сумісної власності, просив стягнути Ѕ частину, а саме 33 050, 00 доларів США солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2015 року вказані позови об`єднано в одне провадження. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 14 лютого 2017 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача за зустрічним позовом ОСОБА_6 , як нового власника 1/2 частини спірної квартири. Справа розглядалась судами неодноразово. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним, визнання права власності на спадкове майно відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на майно - відмовлено. Не погодившись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання недійсним шлюбу між ОСОБА_3 та померлою ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила в цій частині рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що суд прийшов до помилкового переконання, що на час розгляду справи про визнання шлюбу недійсним відпали обставини, які перешкоджали укладенню шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Висновки суду, що оскільки з 25 січня 2005 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 було розірвано, тому з 26 січня 2005 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є дійсним, вважає невірним. При цьому зазначає, що ні покійна матір, ні ОСОБА_3 не вважали даний шлюб дійсним. Вказане підтверджується тим, що на початку 2004 року були внесені кошти окремо на покупку двох трьохкімнатних квартир по АДРЕСА_5 . Так, 09 березня 2004 року між ПП ОСОБА_11 та ОСОБА_7 був укладений договір №1/д на дольову участь у будівництві трьохкімнатної квартири АДРЕСА_6 на суму 159 424, 00 грн. Аналогічний договір №9/д на дольову участь у будівництві трьохкімнатної квартири АДРЕСА_7 в цьому ж будинку було укладено з ОСОБА_3 04 грудня 2004 року кожній із сторін були видані свідоцтва про право власності на дві трьохкімнатні квартири на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.10.2004 року №421 «Про оформлення права власності на нерухоме майно». У своїх заявах ОСОБА_3 сам вказує на недійсність шлюбу та те, що шлюб розірваний 10.09.1997 року тоді як він проживав у США, а його дружина - в Україні. Звертає увагу, що 18 липня 2005 року ОСОБА_3 продав свою трьохкімнатну квартиру по АДРЕСА_5 за 225 500,00 грн, а 16 серпня 2005 року уклав новий договір на пайову участь у будівництві 3-х кімнатної квартири по АДРЕСА_8 вартістю 181 138,00 грн. В подальшому 06.03.2009 року відповідач відчужив квартиру АДРЕСА_9 своїй сестрі. В нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу зазначено, що дана квартира є його особистою приватною власністю, оскільки він на момент її придбання не перебував у зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах. Проте , на думку апелянта, в разі дійсності оскаржуваного шлюбу, він мав би зазначити, що є вдівцем. ОСОБА_1 вважала, що вказані обставини свідчать про те, що до дня смерті ОСОБА_7 . ОСОБА_3 не визнавав шлюбних відносин, а тому рішення суду в цій частині належить скасувати. Правом на подання відзиву інші учасники справи не скористались. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та представник виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради повторно в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце розгляду справи. Відтак, відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи у їх відсутності не встановлено. В засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та її представник - адвокат Павликівська Г.М. доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів. Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Лукінів М.П. доводів скарги не визнали, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом ч.ч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду оскаржуються лише в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання недійсним шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . В решті рішення сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи з 26 грудня 1978 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому в Україні шлюбі з ОСОБА_10 , що підтверджується копією актового запису № 2390 (а.с. 10 т. 1). 10 вересня 1997 року рішенням відділу з питань сімейних справ Окружного суду округу Кук штату Іллінойс, США, було зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , про що на території України 25 січня 2005 року складено актовий запис № 107 (а.с.4-6, 7-8 т. 2, а.с.11 т. 1) 17 лютого 2001 року в приміщенні окружного суду округу Кук штату Іллінойс, США, між ОСОБА_3 і ОСОБА_7 зареєстрований шлюб. Апостиль на свідоцтві про реєстрацію шлюбу проставлений 02 грудня 2010 року (а.с.7-8 т.1). ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Івано-Франківську. Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 грудня 2004 року трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 89,4 м2, житловою площею 50,4 м2. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи про визнання шлюбу недійсним відпали обставини які перешкоджали укладенню шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , оскільки з 25 січня 2005 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 було розірвано, а тому з 26 січня 2005 року шлюб укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є дійсним. Шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану (стаття 44 КпШС УРСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 17 КпШС УРСР (який діяв на момент укладення шлюбу між сторонами) не допускається укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі. Згідно зі статтею 45 КпШС УРСР шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15-17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім`ю (фіктивний шлюб). Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку. Відповідно до частини третьої статті 197 КпШС УРСР розірвання шлюбів між громадянами України, здійснене поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсним в Україні, якщо обоє з подружжя в момент розірвання шлюбу проживали поза межами України. Відповідно до частини першої статті 46 КпШС УРСР шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на час розгляду судом справи відпали ті обставини, які в силу закону були перешкодою до його укладення. Шлюб вважається дійсним з моменту, коли відпали ці обставини. У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» роз`яснено, що якщо на час вирішення позову про визнання шлюбу недійсним відпали обставини, які відповідно до закону були перешкодою для його укладення (особа досягла шлюбного віку або була поновлена в дієздатності; померла особа, за наявності шлюбу з якою укладався новий шлюб, тощо), суд відмовляє в позові й одночасно визнає, що шлюб є дійсним починаючи з дня, коли відпала така перешкода. Аналогічні положення містяться у приписах частин першої, п`ятої статті 39 СК України відповідно до яких недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу. Так, переглядаючи вказану справу Верховний Суд у Постанові від 03 березня 2021 року зазначив, що у разі, якщо встановлені судами обставини передбачають застосування положень статті 46 КпШС УРСР, з`ясуванню підлягає той факт, чи відпали на момент розгляду справи про визнання шлюбу недійсним обставини, які в силу закону були перешкодою для укладення шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_7 , з урахуванням актового запису № 107 від 25 січня 2005 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області про реєстрацію розірвання шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_10 (а.с. 132 т.5). Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 417 ЦПК України). Судом достовірно встановлений факт розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 25 січня 2005 року, а тому висновок суду першої інстанції щодо дійсності шлюбу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з 26 січня 2005 року є вірним. Жодних відомостей того, що при реєстрації шлюбу 17 лютого 2001 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_7 . окружним судом округу Кук штату Іллінойс, США, було перевищено надану йому компетенцію матеріали справи не містять. Крім того, спір між сторонами як за первісним так і за зустрічним позовами виник у зв`язку із поділом спадкового майна, а саме квартири АДРЕСА_1 . Разом з тим суд першої інстанції відмовив як в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, так і зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання права власності на 4/6 частини спірної квартири. При цьому суд виходив з того, що на даний час співвласниками квартири АДРЕСА_1 є позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 та відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_6 (а.с.128, 129 т.3), а тому права позивачів за первісним позовом не порушено. Рішення суду в цій частині не оскаржено. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина 2 статті 41 СК України). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19). Позивачі за первісним позовом не оскаржували рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірну квартиру, право на яку ОСОБА_1 та відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_6 зареєстрували ще в 2015 році, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.3 а.с.128, 129).Таким чином, на час перегляду апеляційним судом справи відсутні підстави вважати, що визнання недійсним шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 буде сприяти захисту прав апелянта. ОСОБА_1 та її представник в суді апеляційної інстанції зазначили, що визнання шлюбу недійсним необхідно для уникнення порушення їх прав у майбутньому, що не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки захисту підлягає тільки порушене право. Крім того, апеляційним судом з`ясовано, і це ствердили в судовому засіданні сторони, що крім спірної квартири відсутнє інше спадкове майно, на яке б міг претендувати ОСОБА_3 . Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. У підставу позову може входити як один, так і декілька юридичних фактів. Обгрунтовуючи вимоги позову про визнання шлюбу недійсним позивачі посилались на той факт, що ОСОБА_3 при реєстрації шлюбу з їх матір`ю вже перебував в зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою. Даних про те, що позивачі у цій справі звертались до суду з письмовою заявою про зміну підстав позову немає. Зважаючи на підстави заявленого позову не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 не визнавав шлюбних відносин. За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, та що судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального чи матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Отже, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 14 червня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту. Головуючий В.А. Девляшевський Судді: І.В. Бойчук О.В. Пнівчук Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2022 року.