Ухвала КАС ВС № 640/6596/21

УХВАЛА 27 вересня 2022 року м. Київ справа №640/6596/21 адміністративне провадження №К/990/25803/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонської В.Е., Данилевич Н.А., Шевцової Н.В., у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі № 640/6596/21 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Національного агентства України з питань державної служби, про визнання протиправним та нечинним акта в частині, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив: ? визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним в окремій його частині, а саме: першого речення абзацу 1 пункту 10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №306, яке викладено наступним чином: "Державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ "Про державну службу", присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належать посада державної служби". Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. Ухвалами Верховного Суду від 21 липня 2022 року, від 09 серпня 2022 року, від 05 вересня 2022 року, та від 22 вересня 2022 року касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі №640/6596/21 було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України у зв`язку з відсутністю у касаційній скарзі належного обґрунтуванням підстав для касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції, визначених пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. 23 вересня 2022 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі № 640/6596/21. 26 вересня 2022 року до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонської В.Е., Данилевич Н.А., Шевцової Н.В. Так, заявник вказує, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України судді не можуть брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягають відводу (самовідводу), а саме: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що Верховним Судом переглядалась справа №820/4204/17, до складу колегії якої входили судді Данилевич Н.А. та Шевцова Н.В., та за результатами якої ухвалено постанову, якою, на думку заявника, було залишено без змін незаконне судове рішення апеляційної інстанції. Вказана обставина, на думку заявника, свідчить про упередженість та необ`єктивність складу колегії суддів при перегляді постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі № 640/6596/21. Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України. Приписи частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи. У силу частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Так, метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Практика цього Суду свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти"). ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України"). Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Зміст заяви ОСОБА_1 про відвід суддям Мацедонській В.Е., Данилевич Н.А. та Шевцовій Н.В. у розгляді справи №640/6596/21 не містить підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, а зводиться до суб`єктивних припущень щодо упереджених дій суддів, без наведення будь-яких обґрунтувань такої зацікавленості. Так, фактично доводи заяви про відвід суддів зводяться до незгоди з постановленим рішенням у іншій справі, до складу колегії якої входили судді Данилевич Н.А. та Шевцова Н.В., однак за змістом частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальним рішенням, рішення судді в інших справах не може бути підставою для відводу. При цьому, посилаючись на упередженість суддів у зв`язку із винесенням вищевказаної постанови, заявником не зазначено обставин, з якими закон пов`язує відведення суддів від розгляду вказаної справи. Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів Мацедонської В.Е., Данилевич Н.А., Шевцової Н.В. у результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів у їх упередженості, із матеріалів касаційної скарги та доводів заяви про відвід не вбачається. Враховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонської В.Е., Данилевич Н.А., Шевцової Н.В., питання про відвід суддів відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України. Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 37, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Заяву про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонській В.Е., Данилевич Н.А., Шевцовій Н.В. визнати необґрунтованим. Передати заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонської В.Е., Данилевич Н.А., Шевцової Н.В. у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі № 640/6596/21 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді Н. А. Данилевич Н. В. Шевцова