Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/8014/21
від 27.09.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2022 року справа №200/8014/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 р. у справі № 200/8014/21 (головуючий І інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: 29 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якого просить суд: визнати противоправними дії Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, які виразились у незастосуванні до неї при розрахунку пенсії у зв`язку із втратою годувальника показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017-2019 роки, при призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника та відмові в перерахунку пенсії по втраті годувальника з 27.09.2020 (з наступного дня після смерті годувальника); зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (тобто 2017- 2019 роки), з 27.09.2020 (з наступного дня після смерті годувальника). В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 20.06.2002 вона отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Водночас, 24.11.2020 позивачці була призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника відповідно до ст.37 Закону України Про пенсійне забезпечення. На переконання ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що її чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач мав призначити, нарахувати та виплатити їй пенсію, починаючи саме з 27.09.2020. Але в порушення норм чинного законодавства пенсійний орган стверджує, що позивачка набувала право на пенсію по втраті годувальника з дня подання заяви, тобто з 24.11.2020. Крім того, позивачка зазначає, що відповідач при призначені їй пенсії у зв`язку із втратою годувальника, занизив розмір пенсії, а саме при розрахунку пенсії не застосував показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017-2019 роки, адже пенсія у зв`язку із втратою годувальника призначається за вимогами Закону України Про пенсійне забезпечення, а не Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 р. у справі № 200/8014/21 у задоволенні позову відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у випадках звернення особи до територіальних органів пенсійного фонду із заявами про переведення з пенсії, призначеної на підставі іншого закону, ніж Закон № 1058, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, така особа вважається такою, що звертається за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV вперше. В таких випадках до спірних правовідносин не застосовується частина третя статті 45 Закону № 1058-IV. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (стаття 1). Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб. 22 травня 2022 року Верховною Радою прийнято Закон України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 22.05.2022 № 2263-ІХ, яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб, до 23 серпня 2022 року. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 строком на 90 діб. Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення в Україні правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, зазначена постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспорта серії НОМЕР_1 (а.с.5-7). Судом встановлено та не заперечується сторонами у даній справі, що з 2002 року позивачка отримувала пенсію за віком на підставі Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 24.11.2020 ОСОБА_1 звернулась до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію по втраті годувальника - ОСОБА_2 (чоловіка позивачки), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8, 22-23). Позивачці була призначена пенсія із розрахунку 50 % від пенсії годувальника, а саме ОСОБА_2 , про що свідчить розрахунок пенсійного органу від 23.02.2021. При цьому, при розрахунку пенсії годувальника були взяті показники середньої заробітної плати за три попередні роки 2017 (а саме, за 2014-2016 роки) (а.с.9-14). На неодноразові звернення позивачки до органів Пенсійного фонду, відповідач листом від 22.12.2020 № 1406-2591/Г-02/8-0580/20 повідомив, що пенсія ОСОБА_1 призначена саме з дати звернення з усіма необхідними документами, тобто з 24.11.2020 (а.с.15-20). Вважаючи, що при розрахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника були порушення права ОСОБА_1 , остання звернулась до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Основного Закону). Статтею 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг, зокрема в частині першій зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частини першої статті 36 Закон № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Розділом V вказаного Закону визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, зміна розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв`язку з втратою годувальника на всіх членів сім`ї, виділення частки пенсії (стаття 39). Відповідно до статті 37 цього Закону пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Тобто, пенсія у зв`язку з втратою годувальника розраховується у відсотковому відношенні до розміру пенсії померлого годувальника. Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. При переведенні з одного виду пенсії на інший обрахунок нової пенсії здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, тобто показник середньої заробітної плати є незмінною величиною. Оскільки пенсія у зв`язку з втратою годувальника розраховується у відсотковому відношенні до розміру пенсії померлого годувальника, то в розумінні частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV як попередній вид пенсії слід розуміти саме пенсію, яку отримував на день смерті годувальник. З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 враховуючи той факт, що, по-перше, їй призначена пенсія виходячи із розміру пенсії їй померлого чоловіка, а, по-друге, в даному випадку був здійснений перехід з пенсії в рамках Закону № 1058-IV, а тому показник середньої заробітної плати є незмінною величиною. Вказаний висновок узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 17 серпня 2021 року по справі № 338/1460/16-а. Щодо дати, з якої мала бути призначена пенсія по втраті годувальника, суд зазначає наступне. Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. В даному випадку не застосовуються приписи Закону № 1058-ІV відносно того, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника, адже позивачка отримувала власну пенсію за віком та у даній справі відбулось не призначення пенсії, а перехід з одного виду на інший. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 р. у справі № 200/8014/21 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 р. у справі № 200/8014/21 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 27 вересня 2022 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко