Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/3043/21

Дата документу 21.09.2022 Справа № 333/3043/21 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 333/3043/21 Пр. № 22-ц/807/1104/22 Головуючий у 1-й інстанції Стоматов Е.Г. Повний текст рішення складено 02.12.2021 року. Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В. за участі секретаря Камалової В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради в особі Відділу реєстрації фізичних осіб по Комунарському району Управління державної реєстрації фізичних осіб, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-2), який в подальшому уточнила (а.с. 21-22), та в якому на підставі ст. 391 ЦК України просила усунути їй перешкоди у здійсненні права власності квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 та її виселити із зазначеної квартири; судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що 14.05.2020 року ОСОБА_2 стала переможцем електронних торгів з продажу лоту №418254, трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (копія протоколу проведення електронних торгів додається) в межах виконавчого провадження №56411193 з примусового виконання виконавчих листів Комунарського районного суду м. Запоріжжя, виданих 02.05.2018 року на виконання рішення цього суду від 06.03.2018 року у цивільній справі №333/2043/17. На підставі акту старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кабаченко Ю.Ю. від 28.05.2020 року №56411193 та свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банковською Ю.В. 30.03.2021 року та зареєстрованого в реєстрі за №188, позивачка набула право приватної власності на вказану вище квартиру, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.03.2021 року №25048222. На теперішній час у квартирі АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказана особа і фактично проживає у вказаній квартирі. Проживання та реєстрація місця проживання відповідачки, яка не є членом сім`ї позивачки та ніколи нею не була, з якої в неї відсутні договірні правовідносини найму житі квартирі АДРЕСА_1 , яка належить позивачці на праві власності порушує право власності позивачки на це нерухоме майно оскільки вона не має можливості вільно користуватися і розпоряджатися цим майном. Таким чином відповідачка втратила право власності на квартиру АДРЕСА_2 , не є членом сім`ї нового власника (згідно с ЖК України), договір найму з новим власником не укладала (ст. 158 ЖК України), позивач не надавала та не надає згоду на проживання цієї особи в належній їй квартирі (ст. 383 ЦК України, ст. 161 ЖК України) проживання вказаної особи в належному позивачці житловому приміщенні порушує її право власності, яке підлягає захисту судом. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Стоматова Е.Г. (а.с. 15). Ухвалою суду першої інстанції провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження (а.с. 27). Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2021 року (а.с. 87-90) позов ОСОБА_2 у цій справі задоволено. Усунено ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права власності квартирою АДРЕСА_3 , шляхом визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 та виселено її із зазначеної квартири. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 суму судового збору в розмірі 1816,00 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 94-97) просила рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ; судові витрати покласти на позивача. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 99). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 11 травня 2022 року (а.с. 112), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с. 113) з урахуванням навантаження судді-доповідача та колегії суддів апеляційного суду (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів, з яких 11 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень). В автоматизованому порядку суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю Подліянову Г.С. у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (а.с. 130-131). Сторона позивача подала апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с. 134-136). Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 07 вересня 2022 року, не відбувся та був відкладений (а.с. 141-142) через першу неявку відповідача ОСОБА_1 , повідомленої апеляційним судом належним чином в порядку ст. 128 ч. ч. 7, 8 п. 4 ЦПК України (тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача: АДРЕСА_4 (а.с. 11), оскільки відповідач не повідомила суду у цій справі на виконання вимог ст. 131 ЦПК України своєї будь-якої іншої адреси, в апеляційній скарзі зазначена та сама адреса (а.с. 94, але конверт із судовою повісткою на дане судове засідання повернувся з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» - а.с. 123). У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом належним чином, з додержанням вимог ЦПК України про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 149-156), у тому числі відповідач ОСОБА_1 : - через свого представника адвоката Саєнток О.Ю. (а.с. 44-45, 157), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, оскільки відносно останнього у цій справі не надано апеляційному суду належних, допустимих доказів (додаткова угода до договору про його розірвання тощо) про розірвання договору від 06 липня 2021 року (а.с. 55) про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Саєнток О.Ю. у цій справі, - повторно в порядку ст. 128 ч. ч. 7, 8 ч. 4 ЦПК України (тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача: АДРЕСА_4 (а.с. 11), оскільки відповідач не повідомила суду у цій справі на виконання вимог ст. 131 ЦПК України будь-якої іншої своєї адреси, в апеляційній скарзі зазначена та сама адреса (а.с. 94, але конверт із судовою повісткою на дане судове засідання повернувся з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» - а.с. 155), всі учасники цієї справи повторно не з`явились, окрім представника позивача ОСОБА_2 адвоката Горського А.О. (а.с. 140), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. Хоча, в силу вимог ст. 44 ч. 1 ЦПК України учасники судового процесу …повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. За змістом ст. 128 ЦПК України: - у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємець, - за адресою проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (ч. 7 п. 2); - днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про …відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо особа не повідомила суду іншої адреси (ч. 8 п. 4). Апеляційний суд не визнавав обов`язковою явку відповідача ОСОБА_1 у цій справі. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за участю представника позивача ОСОБА_2 адвоката Горського А.О. (а.с. 140). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 адвоката Горського А.О., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 316, 319, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалено з додержанням вимог закону, є обґрунтованим та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі відповідає. Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із такого. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі. У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом. В силу вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. ст. 12 - 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивачеві ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30 березня 2021 року (а.с. 10) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 250438222 від 30 березня 2021 року (а.с. 10 зворот). Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 з 14 березня 1986 року по теперішній час, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 12 травня 2021 року (а.с. 18) та копією паспорта громадянина України (а.с. 23-24). Відповідно до протоколу № 480006 відбулись торги 14 травня 2020 року (а.с. 7), реєстраційний номер лоту: 418254, найменування майна: трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_4 . Переможець торгів ОСОБА_2 . Також, в порядку досудового вирішення спору ОСОБА_1 було направлено заяву від 01 червня 2020 року № 1235 (а.с. 12), з вимогою звільнення з усіма належними майном з квартири та зняття (виписки) з реєстрації місця проживання, не пізніше 1 місяця з дня отримання заяви. Заяву було отримано 26 серпня 2020 року, що підтверджуються копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 12 зворот). Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ч. 1 ст. 383 ЦК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності … квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Ст. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Судом першої інстанції було також правильно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є боржником за виконавчими провадженнями, за яким спірне майно було виставлено на прилюдні торги у рахунок погашення боргу, відповідач не є членом сім`ї позивача, спільним побутом із нею не пов`язана, тобто проживаючи та користуючись житлом перешкоджає власнику у здійсненні права власності на належне їй майно. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що втрата ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з примусовою реалізацією майна з прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження (ст. 346 ч. 1 п. 8 ЦК України), призводить до позбавлення відповідачем ОСОБА_1 у тому числі права на користування (яке є похідним правом від права власності) та проживання в такій квартирі та подальше її проживання може розцінюватись як самоправне, тобто без законних на те підстав, зайняття жилого приміщення, що в свою чергу є підставою для виселення із займаного жилого приміщення в порядку ст. ст. 109, 391 ЦК України. Останнє узгоджується із позицією Верховного суду, викладеним у постанові від 03 червня 2020 року в справі № 196/476/13-ц, яка є обов`язковою для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України. Також, судом першої інстанції вищезазначений висновок правильно зроблено з урахуванням основних засад (принципів) цивільного судочинства, а саме, як зазначено в ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України). Також, судом першої інстанції правильно враховано п. 44 рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», згідно з яким втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Верховний Суд в постанові від 15 січня 2020 року в справі 754/613/18-ц зазначав, що при вирішенні справи, передбачених законом підстав для виселення особи, чи визнавання такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Так, судом першої інстанції з урахуванням зазначених вище вимог правильно враховано співрозмірність та баланс інтересів між правом позивача реалізувати своє право власності в повному об`ємі, тобто поліпшити свої та своїх близьких житлові права за рахунок отриманої у власність квартири та право відповідача на житло, яке вона втратила з власної винної поведінки пов`язаної із борговими зобов`язаннями. Відповідно до ст. 13 Конституції Україна держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності. Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. В силу вимог з ст. 319 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У відповідності до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житлом. Аналізуючи перелічені норми цивільного права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою, є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України. Суд першої інстанції правильно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання (а.с. 75-78) про зупинення провадження у цій справі від 24.05.2021 року (а.с.27) до розгляду іншої справи ЄУН 333/7263/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним звіту про визначення ринкової вартості нерухомого майна та визнання електронних торгів з продажу квартири недійсними, провадження в якій було відкрито Комунарським районним судом м. Запоріжжя лише 25.10.2021 року (ухвала від 29 листопада 2021 року а.с. 83-85), яка не підлягала окремому оскарженню від рішення суду у цій справі в силу вимог ст. 353 ЦПК України, та заперечення на яку включені відповідачем до апеляційної скарги на рішення суду у цій справі. Оскільки, відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом в іншій справі лише 19.10.2021 року (а.с. 63-67), хоча торги відбулись ще 14.05.2020 року, та вже після відкриття провадження у цій справі за вищезазначеним позовом позивача 24.05.2021 року (а.с. 27), яку апеляційний суд розцінює як спосіб захисту від позову позивача у цій справі (яка станом на час перегляду цієї справи апеляційним судом не розглянута а.с. 132-133), при цьому, не скориставшись своїм правом на подачу відповідного зустрічного позову у цій справі, та у суду першої інстанції була відсутня об`єктива неможливість розгляду цієї справи до розгляду вищезазначеної іншої справи за позовом відповідача іншим судом. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Ст. 391 ЦК України визначає право ОСОБА_2 , як одноособового власника вищезазначеної квартири (витяг, а.с. 10 зворот), вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб, у тому числі відповідача ОСОБА_1 , будь-яким шляхом, у тому числі шляхом позбавлення останньої права користування вищезазначеною квартирою та виселення її із цієї квартири, який ОСОБА_2 , як власник вказаної квартири, вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у ОСОБА_2 одноособового права власності на цю квартиру та наявність перешкод у користуванні їй цією власністю (квартирою) з боку відповідача ОСОБА_1 . Оскільки, в силу вимог ст. 383 ч. 1 ЦК України ОСОБА_2 , як власник вищезазначеної квартири, має право використовувати помешкання виключно для власних потреб, у тому числі для проживання себе та членів її сім`ї, до яких відповідач ОСОБА_1 не відносилась та не відноситься. Належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні. Відповідач ОСОБА_1 від добровільного усунення перешкод позивачу ОСОБА_2 у користуванні її власністю у вигляді вищезазначеної квартири, а саме: знятись з реєстраційного обліку у позасудовому порядку за адресою вказаної квартири та виселитись із неї, ухиляється. В силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Оскільки, за змістом Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» фізичні особи знімаються з реєстраційного обліку на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення … права користування житлом, про виселення…, тобто у позасудовому порядку. Обраний позивачем ОСОБА_2 у цій справі спосіб захисту її порушеного права не суперечить вимогам ст. 5 ЦПК України та є прийнятним. Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 . Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема відповідачем ОСОБА_1 апеляційному суду не надані. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті. Зайві посилання суду першої інстанції у цій справі на ст. ст. 405-406 ЦК України, окрім правильних - ст. 391 ЦК України, та описки в адресі квартири (зазначено декілька разів по всьому тексту оскаржуваного рішення неправильно «вулиця» замість правильного «проспект») не призвели до неправильності вирішення цієї справи по суті судом першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду у цій справі за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни. Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу ОСОБА_1 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови апеляційним судом складений 27.09.2022 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.