Постанова 4808 № 344/1128/22

Справа № 344/1128/22 Провадження № 22-ц/4808/906/22 Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О., секретаря Шандалович В.В., з участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра ІФ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра ІФ» нарішення Івано-Франківського міського суду від 30 травня 2022 року під головуванням судді Татарінової О.А. у м. Івано-Франківську, в с т а н о в и в: У січні 2022 року ТОВ «Терра ІФ» звернулося з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, щотовариство з 04.10.2019 прийняло на роботу ОСОБА_1 на посаду провізора, а з 30.07.2018 ОСОБА_2 на посаду фармацевта. До обов`язків відповідачів входило, зокрема, прийом товару, його розподіл по місцях збереження, забезпечення умов збереження лікарських засобів і виробів медичного призначення відповідно до їх фізико-хімічних властивостей і діючих правил збереження, відпуск, лікарських засобів і виробів медичного призначення, здійснення розрахунково-касових операцій тощо в аптеці №1 товариства за адресою АДРЕСА_1 . Під час виконання відповідачами своїх трудових обов`язків позивачем передавалися працівникам товарно-матеріальні цінності (лікарські засоби, вироби медичного призначення, індивідуальні засоби гігієни, дитяче харчування тощо) для продажу на підставі прихідних накладних. Згідно із Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань затвердженого наказом МФУ №879 від 02.09.2014 року та положенням товариства про порядок проведення інвентаризації лікарських засобів та виробів медичного призначення аптек, проведення інвентаризації є обов`язковим у разі зміни матеріально відповідальних осіб, а інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи (пункт другий цього Положення). У зв`язку з припиненням діяльності із роздрібної торгівлі фармацевтичними засобами в аптеці №1 по АДРЕСА_1 08.12.2020 була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей. В цей же день відповідачами подано заяви про звільнення за згодою сторін. Наказом товариства від 08.12.2020 №8 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було звільнено з посади фармацевта за згодою сторін. При проведенні інвентаризації було встановлено, що в аптеці АДРЕСА_2 станом на 08.12.2020 залишок товарно-матеріальних цінностей згідно даних бухгалтерського обліку становить 292 436,96 грн, фактичний залишок товарно-матеріальних цінностей становить в загальній сумі 168 998,24 грн, різниця між даними бухгалтерського обліку та фактичного залишку становить 123 938,72 грн Отже, недостача товарно-матеріальних цінностей становила 123 938,72 грн Результати інвентаризації оформлено протоколом від 08.12.2020 з додатком. Відповідачі відмовилися від підписання документа про проведення інвентаризації про що складено відповідний Акт. У зв`язку із встановленням факту недостачі за наказом керівника від 08.12.2020 №12/3 створено комісію, якій доручено провести службове розслідування. За наслідками службового розслідування складено акт від 27.01.2021 та встановлено, що недостача товарно-матеріальних цінностей в аптеці №1 по вул. Є.Коновальця 149 в м. Івано-Франківську на суму 123 938,72 грн виникла з вини завідуючої аптекою ОСОБА_3 , фармацевта ОСОБА_2 , провізора ОСОБА_1 і внаслідок несумлінного виконання ними посадових обов`язків. Акт від 27.01.2021 за результати службового розслідування був наданий для ознайомлення відповідачам, однак вони відмовилися від його підписання. Завідуюча аптеки ОСОБА_3 недостачу товарно-матеріальних цінностей в сумі 41 312,90 грн відшкодувала в добровільному порядку. Посилаючись на те, що пряма дійсна шкода полягає у нестачі товарно-матеріальних цінностей, до якої призвело неналежне виконання відповідачами своїх обов`язків і останні, нехтуючи своїми обов`язками, завдали товариству матеріальну шкоду на суму 82 625,81 грн, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 41 312,90 грн і також стягнути солідарно з ОСОБА_2 на користь товариства матеріальну шкоду у такому ж розмірі 41 312,90 грн. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 травня 2022 року у позові ТОВ «Терра ІФ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «Терра ІФ» посилається на незаконність і необґрунтованість рішення суду. Зазначає, що суду першої інстанції був наданий звіт про суми нарахованої та виплаченої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2020 року. В таблиці 6 вказаного звіту відображено осіб з якими позивач перебував у трудових відносинах та відомості нарахування заробітної плати таким особам. В даній таблиці ані ОСОБА_4 , ані ОСОБА_5 , немає. Вказані особи перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зокрема ОСОБА_6 з 19.05.2020, ОСОБА_7 з 08.11.2019. Відповідно і нести відповідальність за недостачу, яка виникла станом на момент проведення інвентаризації, тобто 08.12.2020, не можуть. Судом першої інстанції враховано доводи відповідачів, які не відповідають фактичним обставинам справи та надані виключно з метою уникнення відповідальності. Хоча заяви про звільнення справді були написані як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 07.12.2020, однак звільнені вказані особи були 08.12.2020. Відповідно 08.12.2020 в день проведення інвентаризації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були на робочому місці та присутні при проведенні інвентаризації. На підтвердження таких доводів позивач надав суду протокол результатів інвентаризації, підписаний комісією та завідуючої аптеки ОСОБА_3 та акт про відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від підписання протоколу інвентаризації. Позивач здійснював діяльність із роздрібної торгівлі лікарськими засобами та виробами медичного призначення та такий процес є постійно триваючим і жоден із суб`єктів господарювання в такій сфері не може відслідкувати факт продажу кожної окремої одиниці товару та встановити період. На момент припинення господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі лікарськими засобами була проведена інвентаризація саме у спосіб встановлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку. Тобто, станом на день проведення інвентаризації за даними бухгалтерського обліку в аптеці повинні були знаходитися товарно-матеріальні цінності на суму 292 436,96 грн Однак вході проведення інвентаризації було виявлено наявність товарно-матеріальних цінностей на суму 123 938,72 грн та відповідно виявлена різниця. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» розмір шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності. Солідарна матеріальна відповідальність застосовується лише за умови, якщо судом встановлено, що шкода підприємству, установі, організації заподіяна спільними умисними діями кількох працівників або працівника та інших осіб. Умисел має місце, якщо працівник усвідомлював протиправний характер своїх дій (бездіяльності) і передбачав їх протиправні наслідки. Тобто, в цьому випадку відповідачі усвідомлювали, що несумлінне виконання їх посадових обов`язків у вигляді неналежного зберігання (забезпечення зберігання) товарно-матеріальних цінностей в аптеці №1 по вул. Коновальця 149 в м. Івано-Франківську призведе до їх втрати чи знищення та відповідно завдасть матеріальних збитків позивачу. Спільними такі дії є, оскільки вчинялися вони систематично кожним із працівників щодо товарно-матеріальних цінностей в аптеці і визначити розмір недостачі щодо кожного із трьох працівників є неможливим через постійний безперервний процес продажу лікарських засобів. У зв`язку з цим сума недостачі була розділена відповідно на осіб, які здійснювати безпосередній продаж товарів, а саме завідуючу аптекою Мацук Н.П., фармацевта ОСОБА_2 та провізора ОСОБА_1 . Пунктом 3 та 4 вищевказаної постанови передбачено, що виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. В цьому випадку пряма дійсна шкода полягає у нестачі товарно-матеріальних цінностей. До обов`язків відповідачів входили обов`язки по здійсненню прийому товарно-матеріальних цінностей, їх розподілу по місцях збереження, забезпечення умови збереження лікарських засобів і виробів медичного призначення відповідно до властивостей і діючих правил збереження, відпуск лікарських засобів і призначення, здійснення розрахунково-касових операцій тощо в аптеці. Несумлінне виконання обов`язків у вигляді неналежного зберігання (забезпечення зберігання) призвело до втрати (нестачі) товарно-матеріальних цінностей, які передавалися відповідачам на підставі видаткових накладних. Позивачем були створені всі умови для належного виконання обов`язків, зокрема, по зберіганню лікарських засобів, коштів, однак відповідачі нехтуючисвоїми обов`язками спричинили матеріальну шкоду позивачу. Також в п. 21, 23 постанови Пленуму вказано, що суд вправі вийти за межі позовних вимог та суддя незалежно від обставин справи має, зокрема, вирішити питання про подання сторонами або про витребування доказів. Вказує, що рішення суду першої інстанції прийняте внаслідок неправильного встановлення обставин щодо заподіяння шкоди позивачу, неправильної оцінки наданих доказів, неврахування ряду наданих позивачем доказів. Судом надано перевагу непідтвердженим жодним належним доказом запереченням відповідачів та не враховані докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів зазначає, що згідно наказу №9 від 07.11.2019 ОСОБА_8 з 08.11.2019 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому, позивачем подано до суду накладні №РН-0250663 від 11.11.2019, №509145 від 08.11.2019, та №509143 від 08.11.2019, як доказ отримання товару від постачальника. Ці накладні містять відмітку, а саме прізвище та ініціали, підпис особи ( ОСОБА_8 ) що отримала товар, а також дату отримання 12.11.2019. Такий факт свідчить про те, що ОСОБА_8 перебуваючи офіційно у декретній відпустці продовжувала працювати в аптеці №1 по АДРЕСА_1 невідомий період часу. Коли працівники йшли в декретну відпустку то в аптеці не проводилися інвентаризації та не відбувалася зміна матеріально відповідальної особи, що є обов`язковим згідно з п. 4 Положення про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (лікарських засобів, виробів медичного призначення, іншого товару) аптек ТОВ «Терра ІФ». Таким чином, твердження позивача про те, що такі особи як ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не можуть нести матеріальну відповідальність за нестачу є необґрунтованим та таким, що все відповідає дійсності. Також, протягом усього періоду діяльності аптеки відбувалася ротація працівників з іншою аптекою, а саме: АДРЕСА_3 (ТОВ «Актив ІФ»), без будь-яких офіційних оформлень та відповідних ревізій, що є заборонено в діяльності аптек. Вказує, що 08.12.2020 в аптеці не проводилася інвентаризація за участю членів комісії та за присутності працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В той день на робочому місці перебувала тільки ОСОБА_2 і це був звичайний робочий день, а у ОСОБА_1 був вихідний день. Більше того, ОСОБА_2 була свідком того, як 08.12.2020 представники аптеки «Подорожник» зісканували та забрали частину товару, а решту товар (ліки, дитяче харчування, засоби гігієни та інше) завідувачкою аптеки ОСОБА_3 було складено в картонні ящики та вивезено в невідомому напрямку без належного документального оформлення. Того ж дня в присутності ОСОБА_2 завідувачка аптеки ОСОБА_3 видалила програму з робочого комп`ютера, згідно якої відбувавсь відпуск (приймання-продаж) товару. Що як наслідок унеможливлює зробити законну інвентаризацію та звірити наявність препаратів. Також з працівниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при прийняті на роботу не укладався договір про повну матеріальну відповідальність на підставі якого працівник несе матеріальну відповідальність за збереження матеріальних цінностей. Позивачем зазначається, що станом на день проведення інвентаризації за даними бухгалтерського обліку в аптеці повинні були знаходитись товарно-матеріальні цінності на суму 292 436,96 грн, однак в ході проведення інвентаризації було виявлено наявність товарно-матеріальних цінностей на суму 123 938,72 грн, а різниця і є недостачею. При цьому, позивач не зазначає, які саме товарно-матеріальні цінності (назва, кількість, об`єм, ціна, термін придатності і т.д.) не виявлено при інвентаризації і за яких умов їх було втрачено. А також якими саме діями чи бездіяльністю відповідачами спричинено втрату цих товарно-матеріальних цінностей. Також не вказаний період за який проводилася інвентаризація. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретні порушення трудових обов`язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності. В засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Терра ІФ» апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній. Представник відповідачів вимоги апеляційної скарги заперечив, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Судом встановлено, що згідно наказу № 10 ТОВ «Терра ІФ» від 27.07.2018 ОСОБА_2 прийнята на роботу на посаду фармацевта на 1,0 ставки з 30.07.2018, з посадовим окладом згідно штатного розпису на підставі заяви ОСОБА_2 . Відповідно до посадової інструкції фармацевта ТОВ «Терра-ІФ» фармацевт здійснює прийом товару, їх розподіл по місцях збереження, забезпечує умови збереження лікарських засобів і виробів медичного призначення відповідно до їх фізико-хімічних властивостей і діючих правил збереження; здійснює відпуск готових лікарських засобів і виробів медичного призначення та розрахунково-касові операції, несе матеріальну відповідальність у повному розмірі за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у випадку коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами. Згідно наказу № 7 ТОВ «Терра ІФ» від 03.10.2019 ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду провізора на 1,0 ставки з 04.10.2019 на підставі заяви ОСОБА_1 . Відповідно до посадової інструкції провізора ТОВ «Терра-ІФ» провізор здійснює прийом товару, в тому числі від постачальників, його розподіл по місцях збереження, забезпечує умови збереження лікарських засобів і виробів медичного призначення відповідно до їх фізико-хімічних властивостей і діючих правил збереження; здійснює відпуск готових лікарських засобів і виробів медичного призначення та розрахунково-касові операції, несе матеріальну відповідальність у повному розмірі за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у випадку коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами. Суд першої інстанції дав об`єктивний правовий аналіз і в оскаржуваному рішенні навів перелік прихідних накладних, з яких убачається, що ОСОБА_2 прийняла у аптеці №1 по АДРЕСА_4 , (ТОВ «Терра-ІФ») різних товарів на загальну суму 25 512.04 грн, а ОСОБА_1 згідно інших накладних прийняла товари на загальну суму 27 332,13 грн. Крім цього у переліку містяться інші накладні, зокрема накладна № 509143 від 08.11.2019 згідно якої від ТОВ фірма «Медфарм» надійшло ТОВ «Терра-ІФ» товару на суму 1 569,87 грн, який прийняла уповноважена особа: ОСОБА_8 . Згідно накладної № 509145 від 08.11.2019 від ТОВ фірма «Медфарм» надійшло ТОВ «Терра-ІФ» товару на суму 239,65 грн, який прийняла уповноважена особа: ОСОБА_8 . Відповідно до накладної № РН-0250663 від 11.11.2019 від фірми «Волиньфарм» надійшло ТОВ «Терра-ІФ» товару на суму 606,12 грн, який прийняла уповноважена особа: ОСОБА_8 . З прихідної накладної №5510 від 12.09.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 прийняла АДРЕСА_4 , отримувач - підприємець ОСОБА_9 , товар на суму 338,00 грн. від Оптіма-фарм №20771605 від 12.09.2020 року. З прихідної накладної №5511 від 12.09.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 як уповноважена прийняла вул.Коновальця, 154, отримувач - підприємець ОСОБА_9 , товар на суму 2720,00 грн. від Оптіма-фарм №20771604 від 12.09.2020 року. У зв`язку з припиненням діяльності роздрібної торгівлі фармацевтичними засобами та відповідно до Положення про проведення інвентаризації лікарських засобів та виробів медичного призначення аптек ТОВ «Терра ІФ», 04.12.2020 директором ТОВ «Терра ІФ» винесено наказ № 12/2 «Про створення інвентаризаційної комісії», згідно яким створено інвентаризаційну комісію в складі голови комісії голова товариства Голіндей Н.М., члени комісії директор Кириленко Н.М.; комісії 08.12.2020 провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей в аптеці №1 товариства по вул.Є.Коновальця, 149 в м.Івано-Франківську. З протоколу результатів інвентаризації від 08.12.2020 вбачається, що при проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей комісією в складі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в присутності матеріально-відповідальних осіб завідуючої аптекою ОСОБА_3 , фармацевта ОСОБА_2 , провізора ОСОБА_1 станом на 08.12.2020 в аптеці №1 по вул.Є.Коновальця, 149 виявлено, що залишок товарно-матеріальних цінностей згідно даних бухгалтерського обліку становить 292 436,96 грн, фактичний залишок товарно-матеріальних цінностей становить в загальній сумі 168 998,24 грн, різниця між даними бухгалтерського обліку та фактичного залишку становить 123 938,72 грн. Таким чином, за результатами проведення інвентаризації виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей в аптеці №1 по вул. Є.Коновальця, 149 на загальну суму 123 938,72 грн. Головою комісії ОСОБА_10 та членом комісії ОСОБА_11 08.12.2020 складено акт про відмову від підписання протоколу інвентаризації, з якого вбачається, що комісією створеною відповідно до наказу директора ТОВ «Терра ІФ» від 04.12.2020 №12/2 у складі голови комісії Голіндей Н.М., членів комісії - ОСОБА_11 , в присутності матеріально-відповідальних осіб завідуючої аптекою Мацук Н.П., фармацевта ОСОБА_2 , провізора ОСОБА_1 встановлено, що 08.12.2020 в аптеці №1 по АДРЕСА_1 було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, результати якої оформлено протоколом та Інвентаризаційним описом. Вказаний протокол результатів інвентаризації від 08.12.2020 надано для ознайомлення та підписання матеріально-відповідальним особам ОСОБА_3 , ОСОБА_12 та ОСОБА_2 . Цим актом засвідчили факт відмови фармацевта ОСОБА_2 , провізора ОСОБА_1 від підписання протоколу результатів інвентаризації від 08.12.2020. Як вбачається з наказу директора ТОВ «Терра ІФ» Кириленко Н.М. від 08.12.2020 № 12/3 «Про проведення службового розслідування» за наслідками проведення інвентаризації було виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 123 938,72 грн. З метою проведення службового розслідування по даному факту створено комісію. Комісії доручено провести службове розслідування причин недостачі товарно-матеріальних цінностей в аптеці №1 товариства по АДРЕСА_1 в термін з 09 грудня 2020 року до січня 30 січня 2021 року та подати акт про результати розслідування. Наказом директора ТОВ «Терра ІФ» ОСОБА_11 від 08.12.2020 провізора ОСОБА_1 та фармацевта ОСОБА_2 з 08.12.2020 звільнено на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін) на підставі заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 07.12.2020. Головою комісії ОСОБА_10 та членом комісії ОСОБА_11 27.01.2021 складено акт про проведення службового розслідування, з якого вбачається, що комісією створеною відповідно до наказу директора ТОВ «Терра ІФ» від 08.12.2020 №12/3 «Про проведення службового розслідування» у складі голови комісії Голіндей Н.М., членів комісії ОСОБА_11 відповідно до Положення про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей аптек ТОВ «Терра ІФ» проведено службове розслідування за фактом виявлення під час проведення інвентаризації 08.12.2020 в аптеці №1 по вул. Є.Коновальця 149, недостачі товарно-матеріальних цінностей на суму 123 938,72 грн. Під час проведення службового розслідування комісією детально вивчено та опрацьовано всі наявні та необхідні матеріали (бухгалтерські документи, накази, положення, інструкції, акти) в результаті чого встановлено наступне: 08.12.2020 в аптеці №1 по АДРЕСА_1 було Проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, результати якої оформлено протоколом та Інвентаризаційним описом. Під час інвентаризації було встановлено, що в аптеці АДРЕСА_2 станом на 08.12.2020 залишок товарно-матеріальних цінностей згідно даних бухгалтерського обліку становить в загальній сумі 292 436,96 грн, а фактичний залишок товарно-матеріальних цінностей становить в загальній сумі 168 998,24 грн і різниця між даними бухгалтерського обліку та фактичним залишком товарів складає 123 938,72 грн. Товарно-матеріальні цінності надходили від постачальників безпосередньо в аптеку №1 по АДРЕСА_1 та на підставі прихідних накладних, для подальшого зберігання та відпуску, передавались матеріально відповідальним особам. Про неможливість виконання своїх обов`язків із зберігання цінностей у зв`язку з незабезпеченням умов чи з будь яких інших підстав завідуюча аптекою ОСОБА_3 , фармацевт ОСОБА_2 , провізор ОСОБА_1 не повідомляли. За наслідками проведеного службового розслідування комісією встановлено: недостача товарно-матеріальних цінностей в аптеці №1 по АДРЕСА_1 на суму 123 938,72 грн виникла з вини завідуючої аптекою ОСОБА_3 , фармацевта ОСОБА_2 , провізора ОСОБА_1 внаслідок несумлінного виконання ними посадових обов`язків. На зазначеному акті міститься підпис ОСОБА_13 про ознайомлення із цим актом. У цьому акті також зазначено, що інвентаризаційний опис (перелік) наявних в аптеці №1 по АДРЕСА_1 станом на року товарно-матеріальних цінностей складено під час проведення інвентаризації, тобто не в повному обсязі зазначено дані щодо цього інвентаризаційного опису. Головою комісії ОСОБА_10 та членом комісії ОСОБА_11 27.01.2021 складено акт про відмову підписання акта службового розслідування, з якого вбачається, що результати службового розслідування оформлені актом про проведення службового розслідування від 27.01.2020, який наданий для ознайомлення та підписання матеріально-відповідальним особам ОСОБА_3 , ОСОБА_14 та ОСОБА_2 . Даним актом засвідчили факт фармацевта ОСОБА_2 , провізора ОСОБА_1 від підписання акта про проведення службового розслідування від 27.01.2020. Відповідно до п. 4 Положення про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (лікарських засобів, виробів медичного призначення, іншого товару) аптек ТОВ «Терра ІФ» періодичність та строки проведення інвентаризації затверджуються розпорядчим документом керівника підприємства. Обов`язково інвентаризація проводиться при зміні матеріально відповідальних осіб. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії та у присутності матеріально відповідальної особи (п.2 зазначеного вище положення). На час проведення службового розслідування відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були звільнені з роботи. Представник позивача зазначила, що відповідачі були запрошені для ознайомлення з актом службового розслідування. Належних доказів про повідомлення відповідачів суду не надано. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися до начальника Івано-Франківського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області із заявами про вчинене кримінальне правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 173, 175, 358 КК України. Уповноваженою посадовою особою Івано-Франківського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07.04.2021 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч.1 ст.175 КК України. Представником позивача подано до суду звіт про суми нарахованої плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 12 місяць 2020 року. Із таблиці 5 відомостей про трудові відносини осіб та період проходження військової служби вбачається, що у ОСОБА_3 (завідувача аптеки), ОСОБА_1 (провізора) та ОСОБА_2 (фармацевта) 08.12.2020 закінчився період трудових відносин на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, згідно наказів. Із таблиці 6 відомостей про трудові відносини осіб та період проходження військової служби вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була нарахована заробітна плата за 8 відпрацьованих днів у грудні 2020 року. Статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. Вказана стаття Закону перелічує юридичні факти, сукупність яких дає власникові право притягти працівника до матеріальної відповідальності. Таких юридичних фактів чотири: порушення працівником трудових обов`язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв`язок між порушенням і шкодою та вина працівника. Відсутність хоча б одного з цих фактів виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності. Статтею 131 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства і вживати заходів до запобігання шкоди. Згідно ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством. Відповідно до ч. 1, 5 ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності. Згідно ч. 1, 3 ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду. Відповідно до ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу. Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 287/354/14-ц зазначив, щорозмір шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності. Солідарна матеріальна відповідальність застосовується лише за умови, якщо судом встановлено, що шкода підприємству, установі, організації заподіяна спільними умисними діями кількох працівників або працівника та інших осіб. Таке твердження відповідає п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками». Також у вказаній постанові зазначено, що з урахуванням вимог трудового законодавства у трудових спорах саме роботодавець повинен довести наявність вини та винних дій працівника. Тому Верховний Суд у тій справі вказав, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відшкодування матеріальної шкоди відповідачами у рівних частинах, оскільки ступінь вини відповідачів не визначений, а згідно з договорами про повну матеріальну відповідальність, відповідачі прийняли на себе повну індивідуальну матеріальну відповідальність, договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність між позивачем та відповідачами не були укладені. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави стягнення майнової шкоди з відповідачів, оскільки позивачем не доведено, що шкода товариству заподіяна спільними умисними діями кількох працівників - відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що є обов`язковою умовою для застосування солідарної матеріальної відповідальності, як і не визначено розмір шкоди, заподіяної окремо кожним з відповідачів, з урахуванням ступеню вини кожного з них та пропорційності їх частки по відношенню до загальної шкоди, для її стягнення з кожного з відповідачів окремо. Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76, 77 ЦПК України). Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому з урахуванням вимог трудового законодавства у трудових спорах саме роботодавець повинен довести наявність вини та винних дій працівника. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на проведення в аптеці 08.12.2020 інвентаризації, за результатом якої було виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей. Позивачем в процесі розгляду справи в суді першої інстанції долучено до матеріалів справи додаток до протоколу результатів інвентаризації інвентаризаційний опис (перелік) товарно-матеріальних цінностей. Результатом такої дії є встановлення відсутності певних товарно-матеріальних цінностей у аптеці. В аптеці №1 по вул. Є.Коновальця, 149 в м. Івано-Франківську крім відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали провізори ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , які приймали товар за разовими документами. Крім того, інвентаризація проводилася у відсутності відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Представником позивача не зазначено період виявленої недостачі товарно-матеріальних цінностей та попередня інвентаризація в аптеці №1 по АДРЕСА_1 . Відсутня вказівка про неправомірність дій відповідачів, порушення ними трудових обов`язків, неналежне виконання яких призвело до спричинення шкоди. Не визначено ступінь вини кожного з відповідачів та пропорційна частка кожного з них у заподіянні матеріальної шкоди. Не містить таких даних і акт про проведення службового розслідування від 27.01.2021, складений головою комісії ОСОБА_10 та членом комісії ОСОБА_11 . Додані позивачем до позовної заяви копії накладних також не підтверджують таких обставин, оскільки вартість товарно-матеріальних цінностей при отриманні позивачем, не відповідає вартості таких, що зазначена в інвентаризаційному описі (переліку) товарно-матеріальних цінностей від 08.12.2020. У окремих накладних за отримання товару розписувалася ОСОБА_7 , а також отримувачем товарів медичного призначення вказано підприємця ОСОБА_9 , а не позивача. Також в засіданні апеляційного суду представник позивача вказала, що до матеріалів справи долучено не всі накладні, які підтверджують отримання товарів працівниками аптеки. За таких обставин суди першої і апеляційної інстанцій позбавлений можливості встановити обставини, від яких згідно зі ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення на відповідачів матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, а саме з`ясовувати якими неправомірними діями заподіяно пряму дійсну шкоду позивачу і неналежне виконання працівниками - відповідачами обов`язків, що призвело до шкоди, в чому полягала їх вина та ступінь такої кожного працівника окремо, в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду. Також суд враховує, що позивачем не надано посадової інструкції завідувачки аптекою ОСОБА_3 та не зазначено, чи входило до її обов`язків здійснення контролю за передачею працівникам товарно-матеріальні цінностей (лікарських засобів, виробів медичного призначення, індивідуальних засобів гігієни, дитячого харчування тощо) для продажу на підставі прихідних накладних та реалізацією таких. Натомість як підставу позову позивач зазначає про те, що ОСОБА_3 недостачу товарно-матеріальних цінностей в сумі 41 312,90 грн відшкодувала в добровільному порядку пропорційно до кількості працівників аптеки, які зазначені в акті проведення службового розслідування. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_16 не виплачувалася заробітна плата за грудень 2020 року, тому вони не можуть нести відповідальність за недостачу, яка виникла станом на момент проведення інвентаризації, тобто 08.12.2020, є безпідставними, оскільки на працівника покладено обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків незалежно від часу виявлення недостачі. Доводи апелянта про те, що процес роздрібної торгівлі лікарськими засобами та виробами медичного призначення є постійно триваючим і жоден із суб`єктів господарювання в такій сфері не може відслідкувати факт продажу кожної окремої одиниці товару та встановити період є необґрунтованими, оскільки суперечать вимогам законодавства щодо ведення бухгалтерського обліку та податкової звітності. У цій справі саме на позивача покладено обов`язок доведення факту одержання працівником під звіт за разовими документами товарів, їх кількість, специфікацію та вартість, оскільки з працівниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при прийняті на роботу не укладався договір про повну матеріальну відповідальність на підставі якого працівник несе матеріальну відповідальність за збереження матеріальних цінностей. Встановлення залишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку не є обставинами, від яких згідно зі ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності на працівників та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню кожним з них окремо. Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що дії відповідачів є спільними, оскільки такі вчинялися систематично кожним із працівників щодо товарно-матеріальних цінностей в аптеці і визначити розмір недостачі щодо кожного із трьох працівників є неможливим через постійний безперервний процес продажу лікарських засобів. Суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. З такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду та вважає їх правильними. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування чи зміни з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра ІФ» залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 травня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 вересня 2022 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин