Постанова Київський апеляційний суд № 754/2882/22

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 754/2882/22 Номер провадження 22-ц/824/9113/2022 Головуючий у суді першої інстанції Галась І.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції Поливач Л.Д. 26 вересня 2022 року місто Київ Номер справи 754/2882/22 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач), суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. секретар судового засідання: Сіра Ю.М. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року про закриття провадження у справі, постановлену у складі судді Галась І.А., в приміщенні Деснянського районного суду міста Києва, інформація про дату складення повної ухвали не зазначена, в с т а н о в и в : У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19.09.2008 між сторонами було зареєстровано шлюб, у період якого у них народилася спільна донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказував, що 24.02.2022 Російська Федерація розпочала повномасштабне військове вторгнення на територію України, внаслідок чого у країні було введено воєнний стан. У зв`язку із тим, що станом на момент звернення позивача до суду із позовом дитина проживає разом із ним за місцем його реєстрації, він займається її доглядом та вихованням, дбає про здоров`я доньки, забезпечує усім необхідним, захищає від небезпеки та створює комфортні й безпечні умови проживання у зв`язку із введенням військового стану, ОСОБА_1 з метою найкращого забезпечення інтересів дитини вважав за необхідне визначити місця проживання доньки із ним. В ході розгляду справи судом першої інстанції 25.05.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із завою, у якій просили затвердити укладену між ними мирову угоду за якою вони домовились врегулювати спір та визначити місце проживання їх спільної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком. Крім того, сторони у мировій угоди визначили, що ОСОБА_1 зобов`язується не чинити будь-яких перешкод у спілкуванні доньки з відповідачем; самостійно виховувати дитину до досягнення нею повноліття, та у випадку, якщо дитину буде продовжувати навчатися - до досягнення нею 23 років; сторони надають дозвіл один одному щодо тимчасового виїзду дитини за кордон з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях тощо. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києві від 14 липня 2022 року вищевказану заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди було залишено без задоволення, а провадження у справі закрито. Дана ухвала місцевого суду мотивована тим, що у відповідності до вимог статті 19 Сімейного кодексу України (далі - СК України) в межах цієї справи суду не було надано відповідного висновку органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини разом із батьком. Крім того, установивши, що фактично у сторін є відсутнім спір щодо визначення місця проживання їх спільної доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, суд убачав, що у цій справі відсутній предмет спору, а тому на підставі пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі. Не погодившись із ухвалою суду, позивач через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій посилалася на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просив скасувати вказану ухвалу місцевого суду про залишення без задоволення заяви щодо затвердження мирової угоди та про закриття провадження у справі, а також просив ухвалити нове судове рішення, яким затвердити мирову угоду, укладену між сторонами. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначив, що сторонами до суду першої інстанції було надано мирову угоду про врегулювання спору з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки за своєю правовою природою вона є змістом їх волевиявлення, зачіпає інтереси виключно позивача, відповідача та неповнолітньої дитини, не суперечить закону та не порушує права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, умови мирової угоди є виконуваними. Крім того, суд першої інстанції безпідставно послався, як на підставу неможливості затвердження мирової угоди у справі, на відсутність висновку органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини разом з батьком, так як згідно положень частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з таким висновком. Водночас, у поданій апеляційній скарзі заявник посилався на те, що закриваючи провадження у справі, місцевий суд помилково дійшов висновку про відсутність у ній спору, оскільки надання органом опіки та піклування висновку про доцільність визначення місця проживання дітей, а також відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини з батьком не дає підстав стверджувати про відсутність спору у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , в частині оскарження ухвали Деснянського районного суд міста Києва від 14 липня 2022 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди було повернуто заявникові на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, у зв`язку із поданням заявником апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3 , на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року про закриття провадження у справі. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, з урахуванням тієї обставини, що подана заявником апеляційна скарга містить виклад доводів щодо незаконності ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року як у частині залишення без задоволення заяви сторін про затвердження мирової угоди, так і про закриття провадження у справі, та зважаючи на те, що ухвалою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , в частині оскарження ухвали місцевого суду про залишення без задоволення заяви сторін про затвердження мирової угоди було повернуто заявникові, то предметом апеляційного розгляду є вищевказана ухвала місцевого суду саме у частині закриття провадження у справі з урахуванням доводів апеляційної скарги і щодо незаконності ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди. Відповідно, Київським апеляційним судом перевіряється правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України і доводи щодо незаконності ухвали про відмову у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди. У судове засідання апеляційного суду сторони та їх представники не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином. Крім того, 08.08.2022 на адресу Київського апеляційного суду від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла заява про затвердження мирової угоди, яка була подана через канцелярію суду представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Відповідно до вказаної заяви сторони просили апеляційний суд затвердити укладену між ними мирову угоду. Також, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 були подані до канцелярії суду підписані від імені сторін заяви, у яких останні просили прийняти та затвердити укладену між ними мирову угоду, а також проводити розгляд справи за їх відсутності. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації за викликом у судове засіданні суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від останнього не надходило. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням обставин даної справи, її складності, відсутністю потреби у наданні усних пояснень сторін, явка яких до апеляційного суду є необов`язковою, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи (їх представників) та скласти повну постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувались судом 21 вересня 2022 року. Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, а також розглянувши заяву сторін про затвердження укладеної між ними мирової угоди, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Як було установлено судом, 19.09.2008 між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві, про що у Книзі реєстрації шлюбів 19.09.2008 був зроблений відповідний актовий запис за №1663. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася спільна дитина - донька ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 15.12.2018 Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві. Убачається, що у серпні 2022 року через канцелярію Київського апеляційного суду представником заявника - ОСОБА_3 було подано заяву про затвердження мирової угоди від 08.08.2022, у якій сторони просять затвердити вказану мирову угоду та закрити провадження у справі. Згідно змісту вказаної вище мирової угоди від 08.08.2022, керуючись статтею 207 ЦПК України, сторони дійшли згоди щодо наступного: 1) сторони домовились, врегулювати спір по справі №754/3114/22 шляхом підписання та виконання даної мирової угоди; 2) сторони, які діють свідомо, добровільно, за взаємною згодою і попередньою домовленістю, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, домовились щодо визначення місця проживання їх спільної дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також порядок участі у її вихованні; 3) визначити місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його проживання; 4) ОСОБА_1 , зобов`язується не чинити будь-яких перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_4 з матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 5) ОСОБА_1 , зобов`язується самостійно виховувати дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 18-річного віку, та у випадку, якщо дитина буде продовжувати навчатися - до досягнення нею 23-річного віку; 6) сторони надають дозвіл один одному щодо тимчасового виїзду дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон (за межі України) з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей; 7) сторони зобов`язуються сумлінно виконувати умови, передбачені цією мировою угодою; 8) після підписання цієї угоди претензії сторін щодо місця проживання, участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважаються врегульованими; 9) у разі добровільного невиконання сторонами умов даної мирової угоди, управомочена сторона залишає за собою право звернення з позовом до суду про спонукання до виконання вирової угоди; 10) судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом даної справи та затвердженням судом цієї мирової угоди, покладаються на ту сторону, яка їх понесла; 11) мирова угода складена у трьох примірниках, один з яких передається на затвердження до Київського апеляційного суду, а два з яких знаходяться у позивача та відповідача; 12) дана мирова угода подається (направляється) сторонами до суду для її затвердження; 13) ухвала Київського апеляційного суду про затвердження даної мирової угоди є виконавчим документом згідно з частиною другою статті 208 ЦПК України; 14) у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень. Так, відповідно до частини першої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Частиною четвертою вказаної вище статті встановлено, що укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Згідно частини п`ятої статті 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє. За змістом частини першої статті 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Положеннями частини другої вказаної вище статті встановлено, що якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі. Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. З матеріалів справи убачається, що предметом спору у цій справі є визначення місця проживання дитини сторін - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У мировій угоді, яка подана сторонами для затвердження судом, окрім її умов щодо визначення місця проживання дитини разом із батьком, визначено також питання щодо одноосібного виховання дитини її батьком, зокрема і після досягнення нею повноліття, способи участі у вихованні дитини, а також питання щодо тимчасового виїзду дитини за кордон. Такі вимоги не є предметом спору у даній справі, а відповідний висновок органу опіки та піклування відсутній. Водночас, визначена у мировій угода між сторонами умова щодо одноосібного виховання батьком дитини після досягнення нею 18-річного віку та до досягнення нею 23-річного віку прямо суперечить закону, оскільки питання виховання повнолітньої особи чинним законодавством не врегульовується та загалом є неприпустим по відношенню до особи, яка досягла повноліття та повної цивільної дієздатності. Крім того, мирова угода у частині визначення одноосібного виховання дитини її батьком порушують права інших осіб, а саме самої дитини на повноцінне батьківське виховання та відповідача щодо виховання її спільної із позивачем дитини. Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги зміст мирової угоди від 08.08.2022, колегія дійшла висновку про наявність підстав для відмови у її затвердженні. Що стосується висновків суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у цій справі, то апеляційний суд погоджується з ними, з огляду на таке. Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції послався на положення пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України та на фактичну відсутність між сторонами спору щодо визначення місця проживання дитини. Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Разом і тим, за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 року у справі №638/3792/20, зазначено про те, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення, за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Згідно змісту поданої позивачем до суду позовної заяви убачається, що позивач вказував про те, що станом на момент подання позову до суду спільна із відповідачем донька проживає разом із ним за місцем його реєстрації та постійного проживання. Пов`язував необхідність визначення судом місця проживання доньки із ним фактично саме із запровадженням в Україні військового стану. Будь-яких обставин щодо наявності із відповідачем спору з приводу вказаного питання у позові загалом викладено не було. Крім того, виходячи із процесуальної поведінки відповідача у справі - ОСОБА_2 , остання жодним чином не висловлювала будь-яких заперечень щодо визначення місця проживання їх дитини разом із батьком, та більше звернулася до суду із заявою про затвердження укладеної із позивачем мирової угоди з приводу вирішення вказаного питання. Аналогічна процесуальна поведінка відповідача, яка свідчить про відсутність між сторонами спору щодо визначення місця проживання дитини разом із батьком, була також продемонстрована ОСОБА_2 і у суді апеляційної інстанції. Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що між сторонами, як на час подачі позову до суду, так і після відкриття провадження у справі загалом був відсутній спір щодо визначення місця проживання їх дитини разом із батьком. Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність у відповідача будь-яких заперечень проти позову не може однозначно свідчити про відсутність між сторонами самого спору, не підтверджують факт наявності у справі такого спору, оскільки відсутність таких заперечень з боку відповідача у сукупності із встановленими у справі обставинами та її процесуальною поведінкою дозволяють зробити суду висновок про відсутність між сторонами спору щодо визначення місця проживання дитини, та відповідно відсутності у справі предмету спору як такого. При цьому, норми статті 255 ЦПК України за своєю правовою природою є імперативними і за наявності підстав, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі за наявності підстав, передбачених цією статтею. Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду щодо відсутності між сторонами спору з приводу визначення місця проживання їх дитини разом із батьком та відповідно підтверджували наявність у справі предмету спору, апеляційна скарга не містить. Сторони не звертались до органу опіки та піклування с приводу визначення місця проживання дитини, навіть не з`явились у судове засідання, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності, аналогічні заяви вони подали і до суду апеляційної інстанції. За таких обставин, суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив сторонам у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди, спір між сторонами щодо визначення місця проживання дитини був відсутній як на час звернення позивача до суду так і на час закриття судом провадження у справі. За таких обставин, суд першої інстанції законно та обґрунтовано закрив провадження у справі. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам процесуального закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : У затвердженні мирової угоди від 08 серпня 2022 року, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року про закриття провадження у справі залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 26 вересня 2022 року. Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус О.І. Шкоріна