Постанова 4824 № 753/1649/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2022 року місто Київ. Справа 753/1649/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/471/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача: Желепи О.В., суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф. за участю секретаря судового засідання: Ковальової О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року (у складі судді Колесника О.М., інформація про дату складення повного тексту рішення відсутня) в справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 як законного представника неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 3-тя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та виселення, ВСТАНОВИВ: В січні 2018 р. позивач ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом у якому просив суд: Визнати ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 . Виселити ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 12.06.2007 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0014/07/00-N для купівлі нерухомості на вторинному ринку. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки від 12.06.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. та зареєстрований в реєстрі за №3867 відповідно до умов якого, в іпотеку було передано нерухоме майно, яке стало власністю ОСОБА_1 , після укладення Договору іпотеки, а саме: квартира АДРЕСА_1 . 22.09.2017 року ПАТ «БАНК ФОРУМ» відступило ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» відповідно до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 718-Ф та Договору про відступлення прав за Договором іпотеки, який посвідчено 22.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. та зареєстровано в реєстрі за №3023 свої права вимоги до Позичальника та Іпотекодавця за зобов`язаннями за Кредитним договором та Договором іпотеки, відповідно. У зв`язку з грубим порушенням ОСОБА_1 умов Кредитного договору, зокрема, неповернення кредиту, несплати відсотків та комісій за користування кредитом, позивач в позасудовому порядку врегулював питання звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено умовами Іпотечного договору таЗаконом України «Про іпотеку».Так, 03.11.2017 року позивач, набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 . 07.11.2017 року позивачем була здійснена спроба потрапити у вказане житло, однак було виявлено, що у ньому незаконно проживають відповідачі. Відповідно стан цього майна встановити не вдалось, позивачу не надано доступу до лічильників газу, води, електричної енергії, внаслідок чого неможливо встановити їх справність та використання відповідно до норм. 20.12.2017 року на адреси ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 було направлено вимогу про звільнення квартири №90 . Схожа вимога також була направлена ОСОБА_5 на адресу АДРЕСА_1 . Проте, відповідачі зазначені вимоги проігнорували. Так як спірна квартира була придбана повністю за кредитні кошти, позивач просив визнати відповідачів такими, що втратили право на квартиру та виселити їх з квартири на підставі ст. 109 ЖК України. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 як законного представника неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 3-тя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, виселення з жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення задоволено. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . Виселено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з квартири АДРЕСА_1 иєві без надання іншого жилого приміщення. Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати. В скарзі вказує на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Посилається на те, що 05 червня 2019 р. у справі 753/905/18 постановою Київського апеляційного суду було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 грудня 2018 р. та ухвалено нове судове рішення яким позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., третя особа: : Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві, про визнання права власності незаконним, скасування рішення про державну реєстрацію задоволено частково. Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни від 03 листопада 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №37939494, за яким зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» право власності на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 23182604, дата, час державної реєстрації: 03 листопада 2017 року 16:15:48. Отже, після ухвалення рішення в даній справі право власності позивача було скасовано, а тому останній не має права вимагати виселення відповідачів. Вказує на те, що 08 квітня 2019 року було перше підготовче судове засідання на якому представник відповідачів просив зупинити справу до вирішення інгшої справи № 753/905/18 щодо оскарження переходу права власності спірної квартири до позивача. Всі клопотання представника відповідачів суддею першої інстанції були залишені без задоволення, а тому суд першої інстанції поверхнево за одне судове засідання прийняв рішення, яким позбавив всю родину права проживання у квартирі. 21 серпня 2019 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» в якому позивач просив у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року - відмовити в повному обсязі, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року по справі №753/1649/18 - залишити без змін. Вказує на те що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що єдиною підставою, яка заявлена Скаржником для скасування судового рішення Дарницького районного суду від 08.04.2019 року по справі №753/1649/18 є те, що відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 05.06.2019 року в межах справи №753/905/18 було скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_1 . Проте, прийняття у майбутньому судового рішення в іншій справі (постанова Київського апеляційного суду від 05.06.2019 року в межах справи №753/905/18 була прийнята через два місяці після прийняття оскаржуваного судового рішення) - не може свідчити про порушення судом першої інстанції норм матеріального права чи неправильне застосування норм процесуального права на час розгляду справи, оскільки на момент судового розгляду справи №753/1649/18 перешкоди у користуванні квартирою, яка була власністю Позивача були реальними та Відповідачами протилежне не доведено. Ухвалами Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року та від 16 березня 2021 року апеляційне провадження в даній справі зупинялось до набрання законної сили рішення суду в іншій справі, в якій вирішувалось питання переходу права власності до позивача на квартиру, з якої він просив виселити відповідачів. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року було відновлено апеляційне провадження. В судовому засіданні Київського апеляційного суду 20 вересня 2022 року відповідач ОСОБА_1 доводи скарги підтримала. Інші учасники процесу до суду не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. Слід зазначити, що відповідач ОСОБА_2 рішення суду не оскаржував, відповдіно воно переглядається лише в частині ухвалення рішення, щодо відповідача ОСОБА_1 . Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О.В., пояснення відповідача ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 1, 2 ст. 109 ЖК УРСР, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Задовольняючи позов суд вважав встановленими такі обставини. 12.06.2007 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0014/07/00-N для купівлі нерухомості на вторинному ринку. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки від 12.06.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. та зареєстрований в реєстрі за №3867 відповідно до умов якого, в іпотеку було передано нерухоме майно, яке стало власністю ОСОБА_1 , після укладення Договору іпотеки, а саме: квартира АДРЕСА_1 .(далі потексту спірна квартира) Відповідно до п. 2.1.6 Договору іпотеки, Іпотекодавець засвідчив та гарантував, що «на момент укладення цього Договору предмет іпотеки нікому не проданий, не перебуває під забороною відчуження та в податковій заставі, не існує ніяких прав та вимог інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку, судового спору про нього немає». На момент укладення договору іпотеки неповнолітні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 права власності та права користування предметом іпотеки не мали, а тому, укладений договір не торкався їх майнових прав. Проаналізувавши зміст кредитного договору, відповідно до якого ОСОБА_1 був наданий кредит в сумі 95 000 доларів США, та зміст договору іпотеки в якому зазначено, що вартість предмета іпотеки за договром купівлі-продажу квартири також становить 95 000 доларів, суд встановив, що квартира з якої позивач просить виселити відповідачів повністю придбана за кредитні кошти, та є іпотечним майном, яким забеспечено зобов`язання за кредитним договром. 22.09.2017 року ПАТ «БАНК ФОРУМ» відступило ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» відповідно до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 718-Ф та Договору про відступлення прав за Договором іпотеки, який посвідчено 22.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. та зареєстровано в реєстрі за №3023 свої права вимоги до Позичальника та Іпотекодавця за зобов`язаннями за Кредитним договором та Договором іпотеки, відповідно. За приписами ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У зв`язку з порушенням позичальником умов Кредитного договору, щодо повернення кредиту, сплати відсотків та комісій за користування кредитом, позивач в позасудовому порядку врегулював питання звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено п. 6 Іпотечного договору та ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №111364010 позивачу на праві приватної власності належить квартира квартира АДРЕСА_1 . З наданої Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної державної адміністрації у м. Києві інформації №6413 від 09.11.2017 р. вбачається, що відповідно відомостей, які містяться в Реєстрі територіальної громади м. Києва та картотеці реєстраційного обліку, за адресою: квартира АДРЕСА_1 зареєстровано 4 особи: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Судом встановлено, що позивачем 20.12.2017 року на адреси ОСОБА_12 : АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 було направлено вимогу про звільнення квартири АДРЕСА_1 . Схожа вимога також була направлена ОСОБА_2 на адресу АДРЕСА_1 . Проте, відповідачі зазначені вимоги проігнорували. В ході розгляду справи встановлено, що позивач, з моменту набуття права власності на майно фактично позбавлений можливості реалізувати своє право власності, через перешкоди, що чинять відповідачі, які фактично проживають в спірній квартирі, та не допускають представників позивача до неї. Таким чином, суд дійшов висновку, що право власності ОСОБА_12 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 є припиненим, а тому вона втратила правомочності власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном, а відтак, відповідач ОСОБА_2 та неповнолітні діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як члени сім`ї ОСОБА_1 також втратили право користування зазначеним житлом. Також суд встановив, наявність правових підстав для виселення з квартири ОСОБА_1 . Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів встанвоила, що рішення суду в частині виселення зі спірної квартири ОСОБА_1 повністю відповідає встанволеним обставинам справи та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги про те, що після ухвалення рішення в даній справі було ухвалено рішення в іншій справі, яким було скасовано перехід права власності на спірну квартиру до позивача, та встановлено, що звернення стягнення на спірну квартиру в порядку ст. 37 закону України "Про іпотеку" відбулося з порушенням вимог закону та прав відповідачів в даній справі, колегі я суддів не приймає з огляду на таке. Згідно з інформації, що розміщена на сайті Київського апеляційного суду, 15 червня 2022 року справу № 753/905/18 розглянуто за відсутністю учасників справи та прийнято постанову про залишення без змін судового рішення Дарницького районного суду від 03 листопада 2017 року, яким було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 ,від 03 листопада 2017 року, індексний номер 37939494 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо». Київський апеляційний суд у справі № 753/905/18 в постанові від 15 червня 2022 року встановив, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 як позичальником та іпотекодавцем умов кредитного договору, ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» у порядку дотримання умов договору іпотеки (положення пункту 6) та статті 37 Закону України «Про іпотеку» правомірно набуло права власності на предмет іпотеки,- квартиру АДРЕСА_1 . Інших доводів апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 не містила. Посилання в судовому засіданні апеляційного суду на те, що окрім кредитних коштів спірна квартира була придбана за частину особистих коштів, повністю спростовуються змістом договорів кредиту та договру іпотеки. Посилання ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду на те, що нотаріус пояснила, що краще буде в договорі купівлі-продажу зазначити ціну, яка є меншою від ринкової, щоб менше платити податків є недоведеним припущенням. Так як за письмовими доказами наявними в справі вартість спірної квартири ( яка є предметом іпотеки) та розмір кредитних коштів поністю співпадають, суд першої інстанції вірно встановив, що за ст. 109 ЖК України, виселення може бути здійснено без надання іншого житлового приміщення. Рішення суду в частині виселення ОСОБА_1 ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга в цій частині позовних вимог , відповідно до ст. 375 ЦПК України не підлягає задоволенню. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, оскарженим судовим рішеннями задоволено позовні вимоги про виселення та визнання такими, що втратили право користування всіх відповідачів. Не погодившись з судовими рішеннями, ОСОБА_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції. ОСОБА_2 не реалізував своє право на подання апеляційної скарги, приєднання до апеляційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідача свідчить про його повну згоду з оскарженим судовим рішеннями в частині задоволення пред`явлених до нього позовних вимог. Аналіз аргументів апеляційноїскарги свідчить, що ОСОБА_1 не навела переконливих доводів того, яким чином оскаржене судове рішення, яким виселено ОСОБА_2 зі спірної квартири та визнано його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, порушує їїправа та інтереси за умови, що ОСОБА_2 не оскаржив рішення районного суду, тобто погодився з судовим рішенням. Тому, колегія суддів зазначає, що подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 не довела, яким чином порушуються її права, ухваленням рішення про виселення членів її родини та визнанням їх такими, що втратили право на житло, а тому апеляційна скарга, щодо вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 , який діяв в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей не задовольняється апеляційним судом. Щодо задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_1 такою. що втратила право користування спірною квартирою, апеляційний суд робить такі висновки. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. У справі, що переглядається, позивач пред`явив позовні вимоги як про виселення ОСОБА_1 , так і про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням. З урахуванням установлених судом обставин щодо реального проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі, позовні вимоги про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, не підлягають задоволенню з огляду на обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права в цій частині. В порядку виконання рішення про виселення, особа також знімається з реєстраційного обліку. З огляду на те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування спірною квартирою, ухвалено з порушенням норм матеріального права, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог. Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, а також те, що апеляційним судом за результатами розгляду справи задовольняється одна з двох заявлених немайнових позовних вимог, судові витрати кожної із сторін покладаються на ту сторону, яка зверталась з позовом та з апеляційною скаргою, та не відшкодовуються іншою стороною. Керуючись ст.ст. 268, 367, 374- 376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року в частині визнання ОСОБА_1 такою, що втратили право користування жилим приміщенням скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року в частині виселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_1 иєві без надання іншого жилого приміщеннязалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 вересня 2022 року. Судді: О.В. Желепа В.А. Кравець О.Ф. Мазурик