Постанова 4824 № 755/17811/21

Головуючий у І інстанції Хромова О.О. Провадження №22-ц/824/6859/2022 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року про відмову у забезпеченні позову за заявою ОСОБА_1 по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини, В С Т А Н О В И В : Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини та призначено підготовче засідання. У підготовчому засіданні 26 січня 2022 року відповідач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 та встановити йому можливість бачитися з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щосуботи з 10-00 год. до 16-00 год. у присутності матері дитини. Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з їхньою спільною дочкою. У висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю від 15 вересня 2020 року, про графік зустрічей батька з дитиною нічого не зазначено, у зв`язку з чим 22 вересня 2021 року він звернувся до органу опіки та піклування із заявою про затвердження порядку його участі у вихованні дитини, яка до даного часу не розглянута. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення про задоволення його заяви про забезпечення позову, зазначивши, що суд при розгляді заяви про забезпечення позову підійшов до вирішення цього питання формально та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від позивача ОСОБА_2 , остання просила залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову - без змін. Обгрунтовуючи відзив, позивач ОСОБА_2 посилалась, зокрема, на те, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26.01.2022 року відмовлено в прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області, про встановлення способу участі батька у вихованні дитини та порядку його спілкування з дитиною, в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини. Сама по собі відмова в прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 унеможливлює задоволення його заяви про забезпечення цього позову, зважаючи на його відсутність в провадженні суду. В судове засідання учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, не з`явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9). Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини. У підготовчому засіданні 26 січня 2022 року відповідач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення його зустрічного позову, поданого ним в межах даної цивільної справи. При цьому, ОСОБА_1 керувався ст.ст. 149, 150 ЦПК України, якими врегульовано питання забезпечення позову за заявою позивача, оскільки був позивачем за зустрічним позовом, поданим ним в даній справі. Разом з тим, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року було відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області, про встановлення способу участі батька у вихованні дитини та порядку його спілкування з дитиною, в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини. Таким чином, зважаючи на те, що у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено, він у даній справі має статус відповідача та в силу приписів ст. 149 ЦПК України не наділений правом звертатись до суду з заявою про забезпечення позову. Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин; законності та обґрунтованості висновків суду, викладених у оскаржуваному рішенні, ці доводи не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року про відмову у забезпеченні позову - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: