Постанова 4813 № 522/3504/20

Номер провадження: 22-ц/813/2084/22 Справа № 522/3504/20 Головуючий у першій інстанції Донцов Д.Ю. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія 55 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.09.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2020 року за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держпродспоживслужба в Одеській області про захист прав споживачів,- ВСТАНОВИВ: 02 березня 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області із позовною заявою, відповідно якої просив стягнути на користь ОСОБА_1 з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 11546,00 грн вартості телевізора Самсунг, модель UE40MU6172UXXH, серія OD3J3HOK405537; стягнути на користь ОСОБА_1 з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - 70084,22 грн неустойки та судові витрати. 03.06.2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, а саме було збільшено загальний розмір неустойки у розмірі 80822,00 грн, станом на 03.06.2020 року, а також позивач просив стягнути 20000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с. 147). 12 листопада 2020 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси (головуючий-суддя Донцова Д.Ю.) в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області про захист прав споживачів відмовлено (а.с. 152). 16 грудня 2020 розу ОСОБА_1 через канцелярією Приморського районного суду м. Одеси подав апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держпродспоживслужба в Одеській області про захист прав споживачів. Апелянт вважає, що дане рішення суду було постановлено із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції протиправно поклав тягар доказування у даній справі на позивача, а також ОСОБА_2 не довів суду, що товар було доставлено до споживача у справному стані, адже, не надано доказів перевірки технічного стану телевізора. Також, за словами апелянта, ним було подано неодноразові скарги на адресу головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, проте дані скарги не призвели до поновлення прав ОСОБА_1 . Апелянт просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2020 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 155-157). Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. 12 березня 2021 року до Одеського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від представника ОСОБА_1 адвоката Реви Дмитра Сергійовича, в яких представник апелянта звертав увагу на те, що продавець зобов`язаний перевірити справність виробу перед його продажем споживачу та відповідно до ст. 6 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. При цьому, представник апелянта наголошує на тому, що товар було доставлено та передано споживачу без перевірки його справності. Відтак, представник апелянта вважає, що тягар доказування, що товар на момент доставки був справний лежить на продавцеві (а.с. 179). З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам. Сторони в судове засідання 08 вересня 2022 року не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції до суду не подавали. 08 вересня 2022 року до Одеського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 , - адвоката Реви Д.С. про розгляд даної справи без участі апелянта та його представника. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані, з огляду на те, що постачальником доведено, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації та зберігання виробу, а тому вирішив, що позовна заява не підлягає задоволенню (а.с. 151). Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Обставини справи та оцінка апеляційного суду. Так, з матеріалів справи вбачається, що 03 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 придбав у відповідача ФОП ОСОБА_2 телевізор Samsung UE40MU6172, загальною вартістю 11546,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією наданою позивачем (а.с. 5). Відповідачем надано квитанцію про доставку товару - телевізор Samsung UE40MU6172 вартості 11546,00 грн, на адресу позивача ОСОБА_1 від 02 липня 2018 року на дату доставки 03 липня 2018 року, відповідно до запису та підпису якого ОСОБА_4 отримав товар, претензій не має (а.с. 37). Позивач вказує на те, що 04 липня 2018 року він підключив телевізор та побачив, що третина екрану покрита плямою, ззовні ніяких слідів пошкодження екрану не було, після чого ОСОБА_1 повідомив продавця про несправність та висунув вимогу про повернення грошей або заміну телевізора на справний (а.с. 2). Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав. У позовній заяві ОСОБА_1 вказував на те, що він неодноразово подавав скарги на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області. Проте, як зазначає позивач, дані скарги не призвели до поновлення його прав (а.с. 2). Так, згідно з Листом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 05.12.2018 року №10740/05/18 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 останньому повідомлено, що Головним управлінням на підставі звернення ОСОБА_1 проведено позапланову перевірку щодо додержання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів ФОП ОСОБА_2 при здійсненні господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 . Під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) встановлено порушення вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та надано для виконання суб`єкту господарювання припис щодо усунення виявленого порушення, за результатами виконання буде розглянуте питання про притягнення до відповідальності, передбаченої законодавством про захист прав споживачів (а.с. 13-14). В подальшому, Листом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 28.03.2019 року №2296/05/18 ОСОБА_1 , повідомлено, що у зв`язку із несвоєчасним виконанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 припису Головного управління відносно суб`єкта господарювання винесено постанови про накладення стягнень, передбачених пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та частиною 2 статті 188-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вказані постанови суб`єктом господарювання виконані (а.с. 17-18). Тобто, позивач використав усі передбачені чинним законодавством способи захисту свого порушеного права, після чого звернувся до відповідача із вимогою про стягнення на свою користь вартості телевізора, неустойки та моральної шкоди (а.с. 3). Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано наступні докази: 1) копію товарного чеку від 03.07.2018 року (а.с. 5); 2) копію першої сторінки гарантійної книжки (а.с. 6); 3) копію акту прийому товару для забезпечення гарантійних зобов`язань від 10.07.2018 року (а.с. 7); 4) акт №283, 824 про технічний стан пристрою до Сервісного центру Samsung ТОВ «Пальміра сервіс», згідно з яким 11 липня 2018 року надійшов пристрій CTV07-ЖКІ ТВ 31»-40», модель UE40MU6172UXXH, серійний номер №0D3J3HOK405537E, при огляді пристрою було виявлено тріщину на панелі екрану; ремонт можливий на платній основі; вартість ремонту складає 11500 грн (а.с. 9). Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував на те, що на момент передачі товару останній відповідав вимогам щодо його якості, оскільки покупець претензій не мав, розписався про одержання товару, а посилання позивача на інші обставини, на думку відповідача, не підтверджуються будь-якими доказами (а.с. 34). Згідно з актом діагностики від 12 грудня 2018 року ТОВ «РЕСТАРТ СП» телевізора UE40MU6172UXXH виявлено дефект LCD панелі дефект матриці, пошкоджено скло (основа). Дефект є результатом зовнішнього механічного впливу на LCD панелі. Ремонт можливий заміною LCD панелі (а.с. 42). Відповідно до вимог статті 709 ЦК України продавець зобов`язаний прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами чи договором. Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» виробник (виконавець) зобов`язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 14 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті. Вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника. Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов`язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції. У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку. Відповідно до положень ч.ч. 5, 6 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов`язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін. За письмовою згодою ОСОБА_1 від 07.12.2018 року (а.с. 40) відповідачем було замовлено проведення експертного товарознавчого дослідження (а.с. 34 зворот). Відповідно до висновку №ED-2525-6-1244.19 експертного товарознавчого дослідження рухомого майна, а саме телевізора торгової марки «Samsung» модель UE40MU6172UXXH cкладеного 01.02.2019 року, в об`єкті дослідження плоскопанельному телевізорі торгової марки «Samsung», модель UE40U6172UXXH, серійний номер OD3J3HOK405537E, компанія «Самсунг Електронікс Ко. ЛТД», країна виробник Угорщина, в процесі дослідження було виявлено тріщину з правої сторони екрану під його зовнішною скляною поверхнею, що призвело до суттєвих порушень в роботі матриці, спричинених механічним пошкодженням. Виявлені несправності телевізору торгової марки «Samsung», модель UE40MU6172UXXH, серійний номер OD3J3HOK405537E, спричинені механічним пошкодженням та могли виникнути в результаті зберігання (наприклад, транспортування). Недоліків виробничого характеру не виявлено (а.с. 49-55). Згідно з ч. 1 ст. 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що йому не було надано можливості перевірити товар, доставка товару була доручена кур`єру, який не мав відповідного досвіду та компетенції для перевірки та підключення товару (а.с. 2, 156). Згідно з копією замовлення №034912 час доставки товару визначено з 16 до 19 години (а.с. 37). Однак, як зазначає позивач, фактична доставка була здійснена о 21 годині (а.с. 2). Вказане відповідачем спростовано не було. При цьому, відповідачем не доведено, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав товар 03.07.2018 року, недоліки товару позивачем виявлено 04.07.2018 року (на наступний день після придбання), а отже, позивач мав право на заміну товару у відповідача на аналогічний товар належної якості або його сервісний ремонт, або відшкодування витрат на усунення недоліків товару, або повернення сплаченої за товар грошової суми. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача вартості телевізора у розмірі 11546 грн підлягає задоволенню. Щодо стягнення неустойки. Відповідно до ч. 5 ст. 709 ЦК України та ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» за кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недоліків товару і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару. У позовній заяві ОСОБА_1 вказував на те, що 04.07.2018 року, повідомивши продавця про несправність телевізору, висунув вимогу про повернення грошей або заміну телевізора. Однак, оскільки, вимогу про надання товару аналогічної марки або повернення грошей виконано не було, позивач просив стягнути з відповідача неустойку за станом на 02.03.2020 року у розмірі 70084,22 грн (за кожен день прострочки) (а.с. 3). В подальшому, ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача неустойку у розмірі 80822 грн (а.с. 102-103). Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Частиною 3 цієї статті передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту цієї норми вбачається, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності однієї з умов: (а) якщо він значно перевищує розмір збитків; (б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Одним із принципів цивільного судочинства є принцип пропорційності, згідно з яким суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №727/9352/17, «положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Такого висновку дійшли Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв`язку зі несвоєчасною сплатою в повному обсязі плати за користування предметом оренди, зокрема за лютий-березень 2015 року в розмірі 41 тис. 920 грн, з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення виконання договору оренди за період з 01 вересня 2016 року по 01 вересня 2017 року в розмірі 153 тис. 008 грн (з розрахунку 1% від розміру боргу у сумі 41 тис. 920 грн за 365 днів прострочення). Отже, висновок суду про стягнення з відповідачки на користь позивача пені у розмірі, що більше ніж утричі перевищує суму простроченого зобов`язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи». Так, у даному випадку, розмір неустойки, визначений позивачем, майже у 8 разів перевищує розмір збитків, з огляду на що апеляційний суд вважає за потрібне зменшити розмір неустойки до 11546 гривень, що співвідноситься із вартістю телевізора та відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві. Щодо стягнення моральної шкоди. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до абз. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. В обґрунтування вимоги щодо стягнення моральної шкоди представник позивача вказував на те, що ОСОБА_1 внаслідок душевного хвилювання від втрачених грошових коштів постійно перебував у серйозному стресі та хвилюванні, стан його здоров`я суттєво погіршився, ним неодноразово викликалася карета швидкої допомоги, на підтвердження чого надано довідку медичного центру «Медікап» (Інто-Сана) (а.с. 99-101). З урахуванням обставин справи, доводів позивача, а також похилий вік ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за можливе стягнути з ВК ОМР на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000 гривень. Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2020 року та ухвалює нове, яким позов ОСОБА_1 задовольняє частково. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове. Позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держпродспоживслужба в Одеській області про захист прав споживачів задовольнити частково. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ): - вартість телевізора Самсунг, модель UE40MU6172UXXH, серія OD3J3HOK405537 у розмірі 11546 гривень; - неустойку у розмірі 11546 гривень; - моральну шкоду у розмірі 5000 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький