Постанова КГС ВС № 904/4933/15

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2022 року м. Київ cправа № 904/4933/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г. за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І., за участю представників сторін: офісу ГП - Підяш О.С., позивача - Скляр Н.М. (самопредставництво), відповідача - Штефан В.О., Лісовий Д.О. (адвокат) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Криворізької міської ради та Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 (у складі колегії суддів: Білецька Л.М. (головуючий), Коваль Л.А., Вечірко І.О.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 (суддя Мельниченко І.Ф.) за позовом прокурора Криворізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості в сумі 217 623,86 грн, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог 1.1. Прокурор Довгинцівського району м. Кривого Рогу (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (далі - Рада, Позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича (далі - ФОП Штефан В.О., Відповідач) про зобов`язання Відповідача повернути земельну ділянку площею 0,6480 га, вартістю - 973 555,20 грн по вул. Гутовського біля житлових будинків № 41 та № 57 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу (кадастровий номер: 1211000000:03:001:0222) та стягнення 217 623,86 грн заборгованості за договором оренди земельної ділянки № б/н від 14.08.2009. 1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням інтересів держави, які полягають у вибутті з користування державою земельної ділянки за відсутності її волі як власника та всупереч встановленого законом порядку.

2. Короткий зміст судових рішень у справі 2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 у справі №904/4933/15 позов задоволено. Зобов`язано ФОП Штефана В.О. повернути земельну ділянку площею 0,6480 га, вартістю 973 555,20 грн по вул. Гутовскього біля житлових будинків № 41 та № 57 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу (кадастровий номер: 1211000000:03:001:0222) на користь держави в особі Криворізької міської ради за актом приймання-передачі з приведенням її у придатний для використання стан за рахунок Відповідача. Стягнуто з ФОП Штефана В.О. на користь Криворізької міської ради 217 623,86 грн - заборгованості з орендної плати за земельну ділянку. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Місцевий господарський суд виходив з доведеності факту неправомірного користування Відповідачем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та наявністю правових підстав для стягнення заборгованості з орендної плати. 2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі № 904/4933/15 частково скасовано вищезазначене рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати. В іншій частині рішення залишено без змін. Апеляційна інстанція вказала на те, що нарахування і стягнення орендної плати без витягу з технічної документації є неправомірним. Щодо застосування/незастосування рішення Міськради від 26.06.2013 № 2088 у розрахунку за 2014 рік, суд дійшов висновку, що вказане рішення не може бути застосовано до правовідносин сторін, оскільки воно стосується земельних ділянок, щодо яких не проведена нормативна грошова оцінка земель, водночас, за умовами договору підставою для визначення розміру орендної плати є саме витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи 3.1. У касаційній скарзі Рада просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову та залишити в силі рішення місцевого господарського суду. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарським судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 905/20/21 та постанові Вищого господарського суду України від 14.04.2015 у справі № 13/5005/17189/2011. Також обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 275 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01.01.2014) та рішення Міськради від 26.06.2013 № 2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу". 3.2. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор просить її задовольнити та скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. 3.3. ФОП Штефан В.О. у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення. 3.4. Відповідач у своїй касаційній скарзі просить змінити (доповнити) мотивувальну частину постанови апеляційного суду щодо стягнення заборгованості та викласти її з урахуванням доводів апеляційної та касаційної скарг. Залишити без змін постанову апеляційного суду в частині скасування рішення місцевого суду та відмови у задоволенні позову. Скасувати рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та направити у цій частині справу на новий розгляд. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 804/13676/13-а, від 14.02.2020 у справі № 804/13199/15, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 28.04.2020 у справі № 904/164/19, від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, від 14.02.2020 у справі №804/13199/15, від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19, від 20.01.2021 у справі № 318/1274/18, від 30.05.2019 у справі №922/2598/18, від 27.06.2018 у справі №902/889/16, від 20.03.2019 у справі №910/6186/17, від 06.03.2019 у справі № 910/1056/18, від 21.01.2019 у справі №910/22093/17, від 11.12.2018 у справі №903/182/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц, від 04.12.2018 у справі №910/18560/16; Також обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник стверджує, що судами належним чином не досліджені докази у справі, що призвело до прийняття помилкового рішення. Крім того, скаржник доводить, що апеляційний суд не розглянув клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача. 3.5. Рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення.

4. Обставини встановлені судами 4.1. 14.08.2009 між Радою (орендодавець) та ФОП Штефаном В.О. (орендар) укладений договір оренди, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Ради від 24.06.2009 № 3312 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,6480 га для розміщення тимчасової споруди автостоянки, яка знаходиться на вул. Гутовського біля житлових будинків №№ 41 та 57 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу (кадастровий номер: 1211000000:03:001:0222). 4.2. Договір укладено на 3 роки. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмове орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 6 договору). 4.3. За змістом пункту 7 договору, річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. 4.4. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою. Строки платежу не є сталими і можуть змінюватися відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України" на поточний рік (пункти 9,10 договору). 4.5. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами (пункт 18 договору). 4.6. Пунктом 21 договору визначено, що неповернення земельної ділянки не звільняє орендаря від сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за фактичне користування земельною ділянкою вноситься у розмірах, визначених розділом договору "Орендна плата". Нарахування орендної плати припиняється з дати оформлення акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки. 4.7. Господарськими судами також встановлено, та це не заперечується сторонами, що строк дії вищезазначеного договору закінчився 16.09.2012. 4.8. Після закінчення строку договору оренди спірна земельна ділянка Відповідачем повернута не була. 5.

Позиція Верховного Суду 5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах на них доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. 5.2. Відповідно до пунктів 289.1., 289.2. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою. 5.3. Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України. 5.4. При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель"). 5.5. Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. 5.6. Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051). 5.7. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. 5.8. Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки. При цьому, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав. 5.9. У той же час, пунктом 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу. 5.10. Таким чином, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом. З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20. 5.11. Місцевий господарський суд вважав, що Штефаном В.О. здійснюється плата за фактичне користування спірною земельною ділянкою в обсязі, що не відповідає прямій нормі Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.07.2013 по 31.12.2013 у останнього виникла заборгованість з плати за землю в розмірі 6 561,50 грн, з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 211 062,36 грн. 5.12. Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлені до стягнення суми нараховані Позивачем на підставі Податкового кодексу України та рішення Ради від 26.06.2013 (за 2014 рік), а при розрахунку за 2013 рік використано довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1222 від 10.08.2010. При цьому, заперечуючи проти такого розрахунку за 2013 рік Відповідач посилався на відсутність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який підтверджує збільшення вартості спірної земельної ділянки та вказував на те, що технічна документація № 982 від 15.09.2008 є невід`ємною частиною договору, яка і має бути використана, а щодо розрахунку за 2014 рік - внаслідок скасування постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 рішення Ради № 3884 від 14.05.2010 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Кривого Рогу", діяло рішення Міськради від 22.12.2004 № 2494, яке і було використано ним при обрахунку розміру орендної плати. 5.13. Суд апеляційної інстанції спростовуючи висновки місцевого господарського суду на підставі оцінки доводів та поданих сторонами доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень дійшов висновку, що без витягу з технічної документації нарахування і стягнення орендної плати за період 2013 року є неправомірним. Щодо застосування/незастосування рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013 № 2088 у розрахунку за 2014 рік апеляційним судом зауважено, що зазначене рішення не може бути застосовано у спірних правовідносинах, оскільки останнє стосується земельних ділянок, щодо яких не проведена нормативна грошова оцінка земель, натомість умовами договору підставою для визначення розміру орендної плати є саме витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель. 5.14. Таким чином, апеляційна інстанція помилково відмовила у задоволенні позову в частині стягнення коштів посилаючись на відсутність витягу з технічної документації. Поряд з цим, апеляційний суд у мотивувальній частині постанови зазначив, що місцевим господарським судом не взято до уваги і не надано відповідної оцінки важливим і ключовим запереченням Відповідача, зокрема, звернув увагу на надані Відповідачем податкові декларації за спірний період, відповідно до яких останній декларував і сплачував орендну плату згідно з його розрахунками у спірному періоді. Водночас, суд першої інстанції не прийняв вказані доводи з огляду на їх невідповідність існуючому на той момент нормативно-правовим актам, а також невідповідності даних, що в них містяться. В такий спосіб, апеляційний суд хоча й помилково обгрунтував своє рішення відсутністю витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, однак фактично дійшов висновку щодо відсутності документального підтвердження її коректного розрахунку. При цьому, Позивачем протилежного не доведено. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати внаслідок ненадання Позивачем обґрунтованих даних для її розрахунку та дефекту документів поданих в її обґрунтування. 5.15. Згідно з частиною першою статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. 5.16. Відповідно до статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. 5.17. Судами попередніх інстанцій установлено, що за умовами договору оренди повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі. 5.18. Водночас при вирішенні спору судами не було встановлено будь-яких обставин, а Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про виконання ним обов`язку з повернення земельної ділянки орендодавцеві після припинення дії договору. 5.19. Отже, установивши обставини припинення договору оренди у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, та не виконання Відповідачем як орендарем свого обов`язку з повернення об`єкта оренди його власнику, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Відповідача повернути земельну ділянку, яка була предметом цього договору, її власнику, що прямо випливає з обов`язків орендаря передбачених як нормами чинного законодавства, так і змісту договору. 5.20. Посилання ФОП Штефана В.О. у касаційній скарзі на те, що фактичним користувачем земельної ділянки є третя особа, яка придбала у Відповідача нежитлову будівлю, розташовану на цій земельній ділянці, є безпідставними, оскільки, за встановлених у справі обставин, за умовами договору оренди землі від 14.08.2009 спірну земельну ділянку було надано Відповідачу у користування для розміщення тимчасової споруди автостоянки, а не у зв`язку з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна. При цьому, за умовами договору на земельній ділянці відсутнє нерухоме майно, тому саме Відповідач як орендар цієї земельної ділянки має обов`язок з повернення об`єкта оренди її власнику після закінчення строку дії договору. Разом із тим необхідно зазначити, що питання правомірності використання третьою особою спірної земельної ділянки не є предметом спору у справі, яка розглядається. До того ж реєстрація об`єкта незавершеного будівництва розміщеного на земельній ділянці державної, комунальної власності не є підставою для переходу права на земельну ділянку у розумінні статті 120 Земельного кодексу України. Крім того, факт здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) у розумінні статті 181 та частини другої статті 331 Цивільного кодексу України. 5.21. Твердження ФОП Штефана В.О. про те, що апеляційний суд не розглянув клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, також не відповідають дійсності, оскільки вказане клопотання було залишено судом без розгляду, про що безпосередньо зазначено в тексті постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2021 з наведенням відповідних мотивів та обґрунтувань. Водночас зазначена постанова Відповідачем з цих мотивів не оскаржувалась, а у матеріалах справи відсутні дані щодо подання інших аналогічних заяв/клопотань та, відповідно, їх нерозгляду судами. 5.22. Суд звертає увагу, що доводи ФОП Штефана В.О. щодо зміни (доповнення) мотивувальної частини постанови апеляційного суду фактично спрямовані на формування преюдиційних висновків для розгляду інших судових спорів, зокрема, щодо осіб, які не були учасниками у справі. При цьому, відповідні обставини судами попередніх інстанцій не встановлювались та не оцінювались. З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача в цій частині. 5.23. Верховний Суд не може врахувати посилання скаржників на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 та від 07.08.2018 у справі № 804/13676/13-а за адміністративними позовами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, від 14.02.2020 у справі № 804/13199/15 за адміністративним позовом про визнання частково недійсною податкової консультації, від 28.04.2020 у справі № 904/164/19 за позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку, від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19 за позовом про визнання недійсним та скасування рішення Міськради та визнання недійсними додаткових угод, від 20.01.2021 у справі № 318/1274/18 за позовом про визнання права власності на земельну ділянку, від 30.05.2019 у справі №922/2598/18 за позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання вчинити певні дії, від 22.02.2022 у справі №905/20/21 за позовом про стягнення недоотриманої орендної плати за фактичне користування відповідачем сформованою земельною ділянкою комунальної форми власності без правовстановлюючих документів, від 27.06.2018 у справі № 902/889/16 у справі за позовом про скасування реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, від 20.03.2019 у справі №910/6186/17, від 06.03.2019 у справі № 910/1056/18 та від 21.01.2019 у справі №910/22093/17 за позовами про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц за позовом про визнання незаконним і скасування рішення Міськради, зобов`язання вчинити дії, від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц за позовом про визнання незаконним і скасування рішення Міськради, від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 за позовом про визнання незаконним та скасування рішення Міськради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою, оскільки зазначені судові справи відрізняються від справи, яка розглядається, предметом позовів, установленими фактичними обставинами, підставами позову та змістом позовних вимог. Що стосується посилання Міськради на правові висновки Вищого господарського суду України (у справі № 13/5005/17189/2011), то колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов`язкове врахування апеляційними судами висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові саме Верховного Суду, а не постанові Вищого господарського суду України, на які помилково посилається скаржник. 5.24. Аргументуючи підстави касаційного оскарження передбачені у пункті 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Міськрада посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 275 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01.01.2014) та рішення Міськради від 26.06.2013 № 2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу". Так, статтею 275 Податкового кодексу України встановлено ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Поряд з цим, при вирішенні спору у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій у судових рішеннях не посилалися на норми зазначеної статті. До того ж за обставинами даної справи нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки була проведена. В такий спосіб, наведене свідчить про передчасність та відсутність у Верховного Суду підстав для формування відповідного висновку у цій справі. При цьому необхідно зазначити, що формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції. Щодо відсутності висновку Верховного Суду в частині застосування рішення Міськради від 26.06.2013 № 2088, судова колегія зазначає, що останнє у розумінні чинного законодавства не є нормою права, у зв`язку із чим, касаційна інстанція не вбачає підстав для формування висновку з приводу його застосування у спірних правовідносинах. 5.25. Доводи касаційних скарг здебільшого стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі та зводяться до незгоди з відповідними обставинами і оцінкою, здійсненою судами. 5.26. Саме лише прагнення скаржників здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 5.27. При цьому, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц). 5.28. Зважаючи на викладене колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду в частині залишеній в силі вказаною постановою необхідно залишити без змін.

6. Висновки Верховного Суду 6.1. Відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. 6.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 6.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 6.4. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 309 Господарського процесуального кодексу України). 6.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду в частині залишеній в силі вказаною постановою.

7. Розподіл судових витрат 7.1. Понесені скаржниками у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на останніх, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Криворізької міської ради та Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 у справі № 904/4933/15 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік В. Суховий