Постанова 4802 № 154/1197/21

Справа № 154/1197/21 Головуючий у 1 інстанції: Кусік І. В. Провадження № 22-ц/802/840/22 Категорія: 39 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 вересня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О.І., суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 , поданою від її імені представником ОСОБА_2 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 липня 2022 року, В С Т А Н О В И В : У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 13.01.2015 між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №49093537, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 15839,50 грн. зі строком повернення коштів 14.01.2020, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 39,9% річних. 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» і ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу №1, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за кредитним договором №490930537 від 13.01.2015. 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» і ТОВ «ФК «Веста» було укладено Договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за вищевказаним кредитним договором. 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №16-01/19/1, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за цим кредитним договором. Відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого станом на 17.03.2021 утворилася заборгованість у розмірі 51442,49 грн., з яких: 15572,52 грн. заборгованість за тілом кредиту; 22706,12 заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 8878,80 грн. пеня; 1402,81 грн. 3% річних та 2882,24 грн. втрати від інфляції, нараховані відповідно до вимог ст.625 ЦК України, яку позивач просив стягнути з відповідачки, а також відшкодувати понесені судові витрати по сплаті судового збору та 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 липня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» 22363,87 грн. заборгованості за кредитним договором №490930537 від 13.01.2015, 986,96 грн. судового збору та 8695,65 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У решті позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені відповідачки ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати це рішення в частині задоволення позову та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову в позові, а також відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору та за надання професійної правничої допомоги. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду в оскаржуваній частині змінити з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 512 ЦК України визначено випадки заміни кредитора у зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтями 1048, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК). Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Рішення суду в частині відмови у позові сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом і не переглядається. Судом встановлено, що 13 січня 2015 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладений кредитний договір №490930537, за умовами якого Банк надав відповідачці кредит у розмірі 15839,50 грн. зі сплатою 39,9 % річних. Дата остаточного повернення кредиту 14.01.2020 (т.1 а.с.12-14). 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» і ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за кредитним договором №490930537 від 13.01.2015 (т.1 а.с.20, 117, 164, 183-193). Згідно витягу Додатку 1 до Договору факторингу від 21 червня 2016 року (характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників) від ПАТ «Альфа-Банк» (клієнт) до ТОВ «Кредитні ініціативи» (фактор) перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості (проценти, комісія та тіло кредиту станом на дату укладення договору) становить 22363,87 грн. (т.1 а.с.184). 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні інціативи» і ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за вищевказаним кредитним договором (т.1, а.с.21-35, 118, 165). 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №16-01/19/1, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за цим кредитним договором (т.1, а.с.36-47, 119, 166). Таким чином, позивач, як новий кредитор, набув права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №490930537 від 13.01.2015, укладеним між нею і ПАТ «Альфа-Банк» в обсязі і на умовах, що існували на момент укладення договору факторингу №1 між ПАТ «Альфа-Банк» і ТОВ «Кредитні інціативи» від 21 червня 2016 року. Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд першої інстанції не перевірив, чи перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договором, так як у договорі факторингу та у договорі відступлення права вимоги назву юридичної особи зазначено ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА», а згідно даних ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом юридичної особи 41264766 зареєстровано юридичну особу ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» відхиляються апеляційним судом з тих підстав, що згідно даних ЄДРПОУ станом на грудень 2018 року і січень 2019 року, коли укладалися ці договори, у графі «Попереднє значення» зазначено найменування ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА». Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» є належним позивачем щодо спірного кредитного договору. Згідно умов кредитного договору сторонами узгоджено погашення кредитної заборгованості щомісячними платежами 14 числа кожного місяця, із визначенням конкретних сум погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитом, що стверджується відповідним графіком, підписаним сторонами (т.1 а.с.12-14). Із виписки по рахунку вбачається, що останні платежі відповідачкою здійснено ПАТ «Альфа-Банк» 05.05.2015 (т.1 а.с.191-зворот 192). 21 червня 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» згідно укладеного договору факторингу №1 право вимоги за кредитним договором №490930537 від 13.01.2015 на загальну суму заборгованості 22363,87 грн.. Із наданої ПАТ «Альфа-Банк» виписки по рахунку вбачається, що загальна сума заборгованості у розмірі 22363,87 грн. складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 15572,52 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 6791,35 грн., за що банк від ТОВ «Кредитні ініціативи» отримав відповідну оплату згідно договору факторингу №1 (т.1 а.с.184, 190). Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення із відповідачки заборгованості за кредитним договором, але дійшов помилкового висновку, щодо визначення розміру необхідної для стягнення заборгованості, відхиливши заяву відповідачки про застосування строків позовної давності. Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору до 14.01.2020 (дата остаточного повернення кредиту /п.2.3./), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню 14.01.2020 (додаток №1 до кредитного договору). Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору (додаток №1) відповідачка зобов`язана здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) 14 числа кожного місяця у визначених графіком розмірах тіла кредиту і процентів за користування кредитом. Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами 14 числа кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань. Як установлено судом, відповідачка не виконувала належним чином свої щомісячні зобов`язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв`язку із чим станом на 21.06.2016 у неї утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 22363,87 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 15572,52 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 6791,35 грн.. У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з позовом у квітні 2021 року. У зв`язку з наведеним, висновок суду першої інстанції про початок перебігу позовної давності з 14.01.2020 з визначеної сторонами дати закінчення дії кредитного договору, та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованих станом на 21.06.2016 платежів ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права. Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з позовом у квітні 2021 року, то заборгованість необхідно рахувати за період з 14.04.2018 по 14.01.2020 у розмірах, встановлених у додатку №1 до кредитного договору, у зв`язку із чим до стягнення підлягає заборгованість у розмірі 13479,93 грн., з яких 9454,60 заборгованість за тілом кредиту і 4025,33 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом. Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на ту обставину, що відповідачка, підписуючи кредитний договір, підтвердила, що вона ознайомлена із Розділом №2 «Загальні умови споживчого кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», затвердженим Розпорядженням ПАТ «Альфа-Банк» №1577 від 10 червня 2014 року, у відповідності до п.23 якого сторони домовилися, що позовна давність становить 50 років, що є договором про збільшення позовної давності відхиляються апеляційним судом, оскільки відповідачка своїм підписом підтвердила істотні умови кредитного договору, які зазначені не у зазначених вище позивачем Умовах..., а у п.п. 1 і 3 кредитного договору сторонами узгоджено, що всі відносини, що виникають на підставі цього договору врегульовуються Розділом №2 «Загальні умови рефінансування кредитної картки в ПАТ «Альфа-Банк», затвердженим Розпорядженням ПАТ «Альфа-Банк» №1577 від 10 червня 2014 року (а.с.12). У п.п. 1 і 24 саме цього Розділу № 2 «Загальні умови рефінансування кредитної картки в ПАТ «Альфа-Банк» зазначено наступне: п.1. Ці Загальні умови рефінансування кредитної картки в ПАТ «Альфа-Банк» (надалі Загальні умови) регулюють відносини Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження вул. Десятинна, 4/6, місто Київ, 01001 (надалі Банк) як кредитора та фізичної особи, що отримала в Банку кредит (надалі Позичальник), як боржника. Використання в подальшому тексті терміну «Договір» означає Розділ № 1 «Базові умови кредитування» (надалі Розділ № 1) та Розділ № 2 «Загальні умови рефінансування кредитної картки в ПАТ «Альфа-Банк» (надалі Розділ № 2), а також усі додатки у сукупності. п.24. Сторони домовились про те, що позовна давність за спорами, що випливають із Договору, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойок (штрафів) тощо, становить 3 (три) роки. Вказане застереження до Договору є договором про збільшення позовної давності. Таким чином, умовами кредитного договору сторонами узгоджено позовну давність 3 роки. Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність позивачем розміру заборгованості за кредитним договором відхиляється апеляційним судом, оскільки спростовуються наведеними вище обставинами та доказами. Жодних належних, допустимих і достовірних доказів про самостійне повне погашення заборгованості, чи про її інший розмір відповідачка не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду. Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру необхідної для стягнення заборгованості за кредитним договором зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду в оскаржуваній частині. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Розподіл судових витрат між сторонами здійснюється з урахуванням вимог ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України. Позов задоволено частково у розмірі 13479,93 грн., що становить 26,2% від заявлених позовних вимог (51442,49 грн.). Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог сплачений ним за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 594,74 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5240 грн.. Рішення суду першої інстанції оскаржено лише в частині задоволених позовних вимог. Апеляційну скаргу задоволено частково, тобто на 39,71% від стягнутої судом суми боргу. З урахуванням наведеного із позивача на користь відповідачки підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог сплачений нею за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1352,46 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, які включають написання апеляційної скарги, у розмірі 3177,60 грн.. Відповідно до вимог ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Ураховуючи наведене, із позивача на користь відповідачки підлягає стягненню різниця у судовому зборі у розмірі 757,72 грн. (1352,46 594,74), а з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню різниця у витратах на професійну правничу допомогу у розмірі 2062,40 грн. (5240,00 3177,60). Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , подану від її імені представником ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Володимир Волинського міського суду Волинської області від 05 липня 2022 року в оскаржуваній частині щодо часткового задоволення позову змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 13479 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн. 93 коп. заборгованості за кредитним договором №490930537 від 13.01.2015 та 2062 (дві тисячі шістдесят дві) грн. 40 коп. різниці у витратах на професійну правничу допомогу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 757 (сімсот п`ятдесят сім) грн. 72 коп. різниці у судовому зборі. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя Судді