Постанова 4856 № 560/15192/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/15192/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 22 вересня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у Хмельницькій області щодо зменшення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90% грошового забезпечення до 56 % грошового забезпечення судді у відставці. Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Хмельницькій області з здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки ТУ ДСА у Хмельницькій області №118 від 13 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, виходячи з 90 % суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.12.2021 позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в частині зменшення ОСОБА_1 розміру довічного утримання судді у відставці до 56 % від грошового забезпечення та виключення зі стажу на посаді судді, який враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стажу роботи в органах прокуратури з 26.11.1985 по 19.05.1993; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи в органах прокуратури з 26.11.1985 по 10.06.1986 та з 10.06.1986 по 19.05.1993, у зв`язку із чим здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат; - в задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заяву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду, як одержувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. В червні 2020 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 13.03.2020 №118 в розмірі 90% суддівської винагороди. Рішенням від 25.06.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з відсутністю права на перерахунок. Листом від 24.07.2020 №2200-0301-8/33344 Головне управління Пенсійне фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про прийняте рішення. Зазначило про відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням, зокрема на те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Натомість, після 18.02.2020 не приймались нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2020 по справі № 560/5949/20 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оформлене листом за № 2200-0301-8/33344 від 24 липня 2020 року, щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року судді у відставці ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді Городоцького районного суду Хмельницької області згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області від 13.03.2020 №118, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволеночастково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії скасовано в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , як судді у відставці, у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді Городоцького районного суду Хмельницької області згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області від 13.03.2020 №118, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Позов у цій частині задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , як судді у відставці, згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області від 13.03.2020 №118, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. У решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року залишено без змін. На виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021 року головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки від 13.03.2020 №118 виданої Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області. Однак при перерахунку хоча і враховано збільшений розмір суддівської винагороди вказаний у довідці від 13.03.2020 №118, проте змінено відсоткове значення розміру довічного грошового утримання із 90% до 56 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII, передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, час роботи на посадах помічника прокурора та стажиста прокуратури. Не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, роботи на посадах помічника прокурора та стажиста прокуратури, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним. Разом з тим, положеннями частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Тобто, вказаною нормою визначено інший підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, ніж той, з якого виходив позивач (а саме заЗаконом № 2453-VI). Суд зазначив, що частина третя статті 142 Закону №1402-VIII неконституційною не визнавалась, а також вказана норма повною мірою відповідає критерію якостізаконута не вступає в колізію з іншими нормами законів, що дозволяло б відповідачу не застосувати її стосовно позивача (у протилежному випадку рішення відповідача прямо б суперечило вимогам частини другоїстатті 19 Конституції України). Враховуючи, що законних підстав для неврахування періодів роботи на посаді стажиста на посаду помічника прокурора та помічника прокурора, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає, такий відсоток має складати 70% (за 30 повних років, обчислених відповідно до розрахунку стажу судді, як: 50%+(2%х10 повних років роботи понад 20 років)). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Спірні у цій справі відносини регулюються, зокрема, Законом № 1402-VIII, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Пунктом 2 розділуХІІПрикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Згідно зі статтею 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначенимЗаконом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначенихЗаконом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини третьоїстатті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цимЗаконом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положеньЗакону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI. Водночас пунктом 23 розділуХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIIIбуло визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положеньЗакону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI. Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було установлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цимЗаконом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цимЗаконом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цимЗаконом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положеньЗакону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеногоЗакону. Конституційний Суд України, досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, аправова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначеніКонституцієюта законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу. Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020. Суд звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), зокрема, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. У пунктах 15-17 вказаного Рішення зазначено наступне: "згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цимЗаконом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цимЗаконом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цимЗаконом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеногоЗакону. Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостоїстатті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013). Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першоїстатті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України». Суд звертає увагу, що саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з датиухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 у справі № 2-р/2020, у позивача, якому довічне грошове утримання судді призначено відповідно до Закону № 2453-VI, виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. Отже, у цьому випадку, перерахунок, який проведено відповідачем на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці, обумовлений відновленням раніше порушених прав позивача з датиухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020. Суд встановив, що позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у розмірі, визначеному Законом № 2453-VI, яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання, зокрема, розмір суддівської винагороди та відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання. Однак, як було зазначено вище, положеннями частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Тобто, вказаною нормою визначено інший підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, ніж той, з якого виходив позивач (а саме за Законом № 2453-VI). Суд зазначає, що частина третя статті 142 Закону №1402-VIII неконституційною не визнавалась, а також вказана норма повною мірою відповідає критерію якостізаконута не вступає в колізію з іншими нормами законів, що дозволяло б відповідачу не застосувати її стосовно позивача (у протилежному випадку рішення відповідача прямо б суперечило вимогам частини другоїстатті 19 Конституції України). Згідно висновку Конституційного Суду України, викладеного у пункті 16 Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Отже, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402-VIII. Разом з цим, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (в редакції станом на момент винекнення у позивача права на відставку) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Згідно з абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Після втрати чинності ст. 1 вказаного Указу Президента України, питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №

865. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545 пункт 3- 1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" доповнено абзацом такого змісту: "До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби." Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року. У відповідності до п. 11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII, передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, час роботи на посадах помічника прокурора та стажиста прокуратури. Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, роботи на посадах помічника прокурора та стажиста прокуратури, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним. В свою чергу, згідно з матеріалами справи, позивач з 26.11.1985 по 10.06.1986 вона перебувала на посаді стажиста прокуратури Городоцького району Хмельницької області та з 10.06.1986 по 19.05.1993 перебувала на посаді помічника прокурора Городоцького району Хмельницької області. Тобто, зарахуванню до стажу роботи на посаді судді підлягає період роботи позивача з 26.11.1985 по 10.06.1986 на посаді стажиста прокуратури Городоцького району Хмельницької області та на посаді помічника прокурора Городоцького району Хмельницької області з 10.06.1986 по 19.05.1993. Вказані обставини свідчать про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в частині зменшення позивачу розміру довічного утримання судді у відставці до 56 % від грошового забезпечення та виключення позивачу зі стажу на посаді судді, який враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стажу роботи в органах прокуратури з 26.11.1985 по 19.05.1993. Колегія суддів звертає увагу, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Слід зазначити, що при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років. Враховуючи, що законних підстав для неврахування періодів роботи на посаді стажиста на посаду помічника прокурора та помічника прокурора, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає, такий відсоток має складати 70% (за 30 повних років, обчислених відповідно до розрахунку стажу судді, як: 50%+(2%х10 повних років роботи понад 20 років)). Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи в органах прокуратури з 26.11.1985 по 10.06.1986 та з 10.06.1986 по 19.05.1993, у зв`язку із чим здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.