Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/11772/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/11772/21 Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В. Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П. 06 жовтня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо зменшення ОСОБА_1 з 19.02.2020 розміру відсотку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 50%; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді Полонського районного суду Хмельницької області згідно довідки ТУ ДСА України в Хмельницькій області від 13.03.2020 №1115 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.12.2021 у задоволенні позову відомовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення - скасувати з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції, позивач з 10.07.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке йому призначено згідно з законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIІІ від 02.06.2016 (далі - Закон №1402-VIІІ). Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №560/4589/20, визнане протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.07.2020 №14 про відмову у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді Полонського районного суду Хмельницької області згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області від 13.03.2020 №115, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Постановою від 06.04.2021 Сьомий апеляційний адміністративний суд постановив Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області від 13.03.2020 №115, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області від 13.03.2020 №115, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.10.2020 - залишити без змін. 24.07.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом №7002-61966/Б-03/8-2200/21 від 09.08.2021 повідомило, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі №560/4589/20 провело позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки від 13.03.2020 №115 в розмірі 50% суддівської винагороди. Вважаючи дії відповідача щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, до 50% протиправними та такими, що порушують конституційні права судді у відставці, які є невід`ємною частиною суддівської незалежності, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 19.02.2020 в законодавстві України відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону №1402-VIII. Розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди - по Закону №1402-VIII, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку по Закону №1402-VIII у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, так як Закон №2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу. В свою чергу, частина третя статті 142 Закону №1402-VIII не визнавалась Конституційним судом України не конституційною. Відповідно до частини 3 статті 142 закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Суд встановив, що згідно з матеріалами пенсійної справи, відповідний стаж судді у відставці ОСОБА_1 складає 27 років 6 місяців 8 днів, що відповідає 56% розміру щомісячного довічного грошового утримання суддівської винагороди відповідного працюючого судді. Проте, спір про визнання правомірними дій відповідача щодо застосування стажу роботи позивача на посаді судді 14 років 00 місяців 28 днів при обчисленні розміру відсотку грошового утримання (50%) не є предметом розгляду у цій справі. Разом з цим, суд зазначив, що предметом розгляду даної справи є зменшення відсоткового значення розміру грошового утримання судді з 50% до 90% та зобов`язння здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволені позову необхідно відмовити. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (надалі - Закон №1402-VIII). Відповідно до пункту 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Згідно із частиною 1 статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII). Досліджуючи поняття щомісячного довічного грошового утримання судді, Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII передбачено певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, вказаний пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнаний неконституційним. Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, починаючи з 19.02.2020 в законодавстві України відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону №1402-VIII. Враховуючи наведене, на спірні правовідносини розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону №1402-VIII. Колегія суддів вважає помилковим посилання позивача, апелянта по справі, на те, що перерахунок грошового утримання судді у відставці має бути здійснений, виходячи з 90 % від суддівської винагороди працюючого судді. Суд зазначає, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди - по Закону №1402-VIII, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку по Закону №1402-VIII у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, так як Закон №2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу. Отже, на переконання судової колегії, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково, з різних законів. В свою чергу, частина третя статті 142 Закону №1402-VIII не визнавалась Конституційним судом України не конституційною. Зокрема, згідно висновку Конституційного Суду України, викладеного у пункті 16 Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI. Таким чином, при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону України №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір. Як слідує із матеріалів справи, відповідачем обчислення розміру відсотку грошового утримання (50%) проводилося з урахуванням стажу роботи позивача на посаді судді (14 років 00 місяців 28 днів) та на підставі норм частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII). Разом з тим, суд вважає безпідставним зменшення відповідачем відсоткового значення розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання позивача, до 50%, оскільки абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ Закону № 1402-VIІІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Тобто, при здійсненні обрахунку стажу, що дає право на відставку, необхідно враховувати порядок призначення (обрання) судді на посаду вперше, оскільки при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до стажу, необхідного для зайняття посади судді, застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання). Суд встановив, що згідно з матеріалами пенсійної справи, відповідний стаж судді у відставці ОСОБА_1 складає 27 років 6 місяців 8 днів. Отже, матеріалами справи спростовано твердження відповідача, що стаж позивача на посаді судді становить менше 20 років. Таким чином, відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII при обчисленні позивачу відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач повинен був врахувати стаж роботи позивача на посаді судді у розмірі повних 27 років. З урахуванням приведених положень законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визначення довічного грошового утримання для позивача, як судді у відставці зі стажем роботи 27 років 6 місяців 8 днів (за 20 років стажу - 50%, та додатково за 7 років стажу х 2% = 14%) у розмірі 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ у Хмельницькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 до 50 % суддівської винагороди, є протиправним та таким, що не відповідають нормам чинного законодавства, у зв`язку із чим відповідача слід зобов`язати здійснити відповідний перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64% суддівської винагороди судді відповідного суду, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням раніше виплачених сум. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального права, а отже, у відповідності до ст.317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позову. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду за те, що вимоги апелянта задоволені частково, його витрати за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 2270 грн. підлягають відшкодуванню в пропорційному обсязі до задоволених позовних вимог, а саме 1135 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо зменшення відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 до 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 64% від розміру суддівської винагороди судді відповідного суду, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1135 грн. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.