Постанова 4803 № 187/1169/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6447/22 Справа № 187/1169/20 Суддя у 1-й інстанції - Іщенко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2022 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Деркач Н.М., суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., при секретарі - Усик А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Петриківської селищної ради Дніпропетровської області про визнання неправомірним (протиправним) та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку , - В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Петриківської селищної ради Дніпропетровської області про визнання неправомірним (протиправним) та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Протягом розгляду справи позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги. В обгрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що вона є власницею будинку по АДРЕСА_1 відповідно до договору купівля-продажу від 06.02.2016 року. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають по АДРЕСА_1 і є суміжними землекористувачами та мають право власності на житловий будинок відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом. У лютому 2016 року позивач усно звернулась у Шульгівську сільську раду щодо заміру її земельної ділянки, оскільки за інформацією попереднього власника ОСОБА_4 розмір її земельної ділянки повинен був складати 0,85 га, а наразі вона користується земельною ділянкою площею 0,25 га та орієнтовно 0,60 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася в Шульгівську сільську раду із заявою про надання їй дозволу на розробку технічної документації щодо відведення їй земельної ділянки площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 . Із аналогічними заявами звернулись відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На засіданні Шульгівської сільради 18 грудня 2018 року позивачу було відмовлено у наданні такого дозволу, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було наданий дозвіл на розробку проекту технічної документації на Ѕ частину кожній земельної ділянки по АДРЕСА_2 , так як вони є спадкоємцями після померлого батька ОСОБА_5 , який за життя користувався земельною ділянкою, однак дата його смерті вказана 10.07.1994 року, а рішення Шульгівської сільради від 12.09.1994 року про надання в користування земельної ділянки розміром 0,60 га ОСОБА_6 було винесено після його смерті і не може породжувати прав і обов`язків для його спадкоємців, а тому рішення комісії від 18.12.2019 року відповідачам було видане з порушенням. Крім того, вказане рішення було прийняте із порушенням регламенту, проект рішення було подано одноособово, без обговорення постійною комісією, що порушує колегіальність прийняття рішення. Позивачка посилається на те, що після рішення Шульгівської сільради у грудні 2018 року було надано змогу відповідачам розробити проект по землеустрою, а їй замість 0,6 га залишається 0,2538 га земельної ділянки. 14 червня 2019 року було проведено засідання Комісії з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку села. Позивач звернулась із своїми поясненнями, які були проігноровані, а тому відповідачі мали можливість отримати 0,6 га, а вона була позбавлена цього права, межі земельних ділянок не досліджувались, розмір її земельної ділянки 0,6 га не перевірявся, а тому порушення норм права є підставою для їх скасування. 29 квітня 2021 року позивачка збільшила позовні вимоги, пославшись на рішення Шульгівської сільської ради від 25 вересня 2020 року, яким було затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки і передано у власність 0,6 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 із визначенням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по Ѕ частині кожній. Право власності відповідачів було зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 19.10.2020 року, однак вказане рішення є незаконним, так як винесено на підставі рішення Шульгівської сільської ради від 18.12.2018 року. На підставі наведеного ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірними та скасувати: - рішення Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області від 18.12.2018 року №658- 32/VII про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 1/2 частки від загальної площі 0,6 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; - рішення Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області від 18.12.2018 року №659- 32/VII про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 1/2 частки від загальної площі 0,6 га для ведення особистого селянського господарства , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; - рішення Шульгівської сільської ряди Петриківського району Дніпропетровської області від 14 червня 2019 року, оформленим протоколом № 5 засідання комісії по вирішенню земельних спорів; - рішення Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області від 27 червня 2019 року №773 щодо затвердження рішення комісії по вирішенню земельних спорів «Про розгляд звернення ОСОБА_2 щодо відмови гр. ОСОБА_1 у підписанні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_2 »; - рішення Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області від 25.09.2020 року №988- 46/VII про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, загальною площею 0,6 га для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 1223783800:03:004:0110, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Припинити речове право та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1223783800:03:004:0110, загальною площею 0,6 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Скасувати рішення Шульгівської сільської Ради народних депутатів № 27 від 12.09.1994 року в частині передання у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,6 га за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права.Апелянт зазначила, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач не надала доказів порушення її права користування земельною ділянкою площею 0, 60 га. Суд першої інстанції не дав належної правової оцінки позовним вимогам ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу Петриківська селищна рада просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як законне та обгрунтоване, залишити без змін. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела порушення її права користування земельною ділянкою площею 0,25 га за адресою в АДРЕСА_1 з боку відповідачів. Посилання позивача, що межі спірних земельних ділянок не узгоджені з нею, суд вважав необгрунтованими. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (домоволодіння) за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 06 лютого 2016 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Бурдік С.С., зареєстрованому в реєстрі за №1-164. Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 лютого 2016 року, вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер земельної ділянки 1223783800:03:004:0094). (а.с.112 т.2) Суміжними землекористувачами за адресою: АДРЕСА_2 , є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які володіють житловим будинком за вказаною адресою по 1/2 частці кожна, відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 20.11.2018 року після смерті ОСОБА_7 на неприватизованій земельній ділянці, яка прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом. ( а.с.103-104 т.1) 18.12.2018 року за зверненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на сесії Шульгівської сільської ради було прийнято рішення «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_2 № 658-32/VIІ та ОСОБА_3 № 65-32/VIІ «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 ( а.с.91, 92 т.1) 14.06.2019 року рішенням, оформленим протоколом №5 засідання комісії по вирішенню земельних спорів Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, було вирішено, що відмова ОСОБА_1 у підписанні технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була безпідставною, так як чоловік позивачки ОСОБА_8 відмовився підписувати акт приймання межових знаків із відповідачами, пославшись на те, що він не є власником будинку, а сама ОСОБА_1 відмовилась знайомитись із оригіналом технічної документації на землю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і підписувати акти приймання межових знаків, пославшись на те, що земельна ділянка відповідачів не повинна бути розташована впритул до її земельної ділянки. На комісії за участі сторін було співставлено плани меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , з якого вбачається, що місце положення кутів поворотів зовнішніх меж земельних ділянок співпадають, а розміри спільної межі відповідають в обох технічних документах. Комісія вирішила рекомендувати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирішити конфлікт мирним шляхом відповідно до ст. 103-109 ЗКУ, звернутись до відповідного ліцензіата та встановити межові знаки в натурі ( а.с. 93 т.1) 27.06.2019 року рішенням Шульгівської сільської ради №773 було затверджено рішення комісії по вирішенню земельних спорів "Про розгляд звернення ОСОБА_2 щодо відмови ОСОБА_1 у підписанні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_2 від 14.06.2019 року ( а.с.94 т.1) Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2022 року у справі № 635/8990/19-ц (провадження № 61-16996св21) зазначено, що: «стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа, акта погодження меж, потрібно вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, оскільки не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження№ 14-552цс18), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Матеріалами справи встановлено, що відповідно до архівного витягу з додатку рішення № 10 тринадцятої сесії 21 скликання Шульгівської сільської Ради народних депутатів від 02 грудня 1993 року ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з архівним витягом з рішення №46/1 засідання виконавчого комітету Шульгівської сільської Ради народних депутатів від 19 червня 1997 року "Про розгляд заяв громадян по земельних питаннях" ОСОБА_4 наділено земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 0,44 га. (т.2 а.с. 105) Відповідно до акту прийому-передачі межових знаків на зберігання ві 12 листопада 2015 року межі земельної ділянки площею 0,25 га по АДРЕСА_1 , виділеної ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, не закріплювалися в натурі межовими знаками, межові знаки не встановлювалися. Власники/користувачі земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не мали. (т.2 а.с.106) Згідно з договором купівлі - продажу житлового будинку, укладеного 06 лютого 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , майном, що відчужується за даним договором є житловий будинок з господарськими спорудами під номером АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 1.3 договору згаданий житловий будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,2500 га, кадастровий номер земельної ділянки 1223783800:03:004:0094. Зазначені вище обставини свідчать про те, що у власність позивача ОСОБА_1 від ОСОБА_4 перейшов житловий будинок, який розташований на земельній ділянці, площею 0,2500 га. Про наявність права власності або користування у позивача земельною ділянкою, площею 0,60 га, у зазначеному договорі не йдеться. Не надано позивачем ОСОБА_1 і інших доказів, які б свідчили про її право користування земельною ділянкою, площею 0,60 га. Натомість, у матеріалах справи наявний архівний витяг з рішення № 27 від 12.09.1994 року виконавчого комітету Шульгівської сільської Ради народних депутатів про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 0,25 га та 0, 60 га по АДРЕСА_2 . (т.1 а.с.102) Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 листопада 2018 року та 11 жовтня 2018 року відповідачі, кожна окремо, успадкували по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_2 на не приватизованій земельній ділянці. Зазначене нерухоме майно належало ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_7 , яка прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав, та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Надавши дозвіл на розробку технічної документації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на сесії 18.12.2018 року орган місцевого самоврядування виходив з того, що батькові відповідачів ОСОБА_6 передавалась у приватну власність земельна ділянка площею 0,25 та 0,60 га за адресою АДРЕСА_2 , він користувався вказаними ділянками, а після його смерті користувалась його дружина ОСОБА_7 і вказану спадщину відповідачі прийняли належним чином після смерті матері, отримавши свідоцтва про спадщину за законом 20.11.2018 року ( а.с.103, 104) Вказані свідоцтва зареєстровані у державного нотаріуса і на їх підставі було правомірно та законно відповідно до ст. 118, 120, 121, 123 Земельного кодексу та ст. 55 Закону України « Про землеустрій» було прийняте рішення на 32 сесії Шульгівської сільради Петриківського району 18.12.2018 року за № 658, 659 про надання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дозвілу на розробку технічної документації щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 . У зв"язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного правового висновку про відсутність порушення відповідачами права позивача на користування земельною ділянкою, площею 0,60 га. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність порушення прав позивача спростовуються наведеними вище обставинами справи. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не дано належної правової оцінки позовним вимогам ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки за відсутності доказів порушення права позивача на користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, площею 0,60 га, підстав для задоволення її позовних вимог немає. Що стосується посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що рішення № 27 від 12.09.1994 року виконавчого комітету Шульгівської сільської Ради народних депутатів про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 0,25 га та 0, 60 га по АДРЕСА_2 було прийнято після його смерті висновків суду не спростовують, оскільки право власності відповідачів на нерухоме майно по АДРЕСА_2 виникло на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, які є чинними. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів порушення її прав відповідачами, тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні її позову є правильним, з огляду на що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко