Постанова 4856 № 560/8693/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/8693/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук А.М. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 21 вересня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : у липні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1 ) звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (ГУ ДПС у Хмельницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2020 №471/0901 та №474/0901. 04 квітня 2022 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено те, що згідно наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 29.09.2020 №1950 "Про проведення фактичної перевірки", на підставі п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства під час провадження діяльності, пов`язаної з обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального проведено фактичну перевірку ОСОБА_1 . Перевірка проводилась за місцем здійснення господарської діяльності позивача, а саме в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . При цьому, перед початком проведення перевірки 30.09.2020 о 14:00 ОСОБА_1 вручено копію наказу від 29.09.2020 №1950 «Про проведення фактичної перевірки», пред`явлено направлення на проведення фактичної перевірки №1245, №1246 від 29.09.2020 та службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, що, відповідно, слугувало підставою для початку проведення такої перевірки. У ході проведення фактичної перевірки встановлено порушення позивачем вимог: - ч. 9 ст. 153 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі Закон № 481/95-ВР), Рішення сорок другої сесії Хмельницької міської ради №32 від 17.06.2020, внаслідок порушення встановленого обмеження щодо продажу пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб`єктами господарювання щороку у День знань; - п. 12 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР), а саме: на момент перевірки в реалізації знаходились товарно - матеріальні цінності, на загальну суму 3733,50 грн без підтверджуючих документів (накладних). За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 30.09.2020 №0282/22-01- 09-01/2686905261, який суб`єкт господарювання відмовився підписати, про що складено акт про відмову від підпису акта фактичної перевірки №082/22-01-09-01/ НОМЕР_1 . Також, у встановлені законодавством терміни заперечення на акт перевірки від ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Хмельницькій області не надходило. На підставі акта перевірки 19.11.2020 року ГУ ДПС у Хмельницькій області винесено податкові повідомлення-рішення: - №471/0901 про застосування штрафних санкцій в розмірі 6800 грн згідно абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР за порушення ч. 9 ст.15-3 Закону №481/95-ВР; - №474/0901 про застосування штрафних санкцій в розмірі 7467 грн згідно ст. 20 Закону №265/95-ВР за порушення п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР. Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача прийнято обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішень. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (ПК України) контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України). Відповідно до ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, як: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Згідно з п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких підстав: -у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Відповідно до п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Статтею 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. Не пред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Таким чином, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Позивач допустив посадових осіб ГУ ДПС у Хмельницькій області до проведення фактичної перевірки, не висловлював зауважень до акту перевірки. Так, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №826/2679/14, від 13.03.2018 у справі №804/1113/16, від 30.11.2018 у справі №808/1641/15, від 07.11.2018 р. у справі №811/824/17, від 24.01.2019 у справі №826/13963/16, від 18.12.2018 у справі №826/3014/16, від 15.01.2019 у справі №822/28/15, від 05.03.2020 року у справі №825/1110/17 та інших. Так, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (Закон № 481). Статтею 15 Закону №481 визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Частиною 9 ст 15-3 Закону №481 встановлено, що сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб`єктами господарювання (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби. Так, згідно пп.1.1.3 пп.1.1. п.1 Рішення сорок другої сесії Хмельницької міської ради №32 від 17.06.2020 заборонено на території міста Хмельницького продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб`єктами господарювання (крім закладів ресторанного господарства) щороку у День знань та оголошено його Днем тверезості. Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463-IX освітній процес у закладах загальної середньої освіти організовується в межах навчального року, що розпочинається у День знань - 1 вересня, триває не менше 175 навчальних днів і закінчується не пізніше 1 липня наступного року. Тобто, День знань - це свято, яке відзначається щороку 1 вересня. Так, у ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем 01.09.2020 реалізовано 5 пляшок пива «Закарпатське» об`ємом 0,5 л. по ціні 16,50 грн. на загальну суму 82,50 грн. та 1 пляшку коньяку «Закарпатський» чотири зірки, об`ємом 0,5 л. вартістю 198 грн., що підтверджується витягом з АІС «Податковий блок» підсистеми «Чеки РРО». Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем порушено заборону встановлену Хмельницькою міською радою, щодо продажу алкогольних напоїв у День знань - 1 вересня, відповідно й порушено вимогу ч.9 ст.153 Закону №481/95. Згідно абз.13 ч.2 ст.17 Закону №481/95 за порушення вимог статті 153 цього Закону до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 6800 гривень. Колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про відсутність підтверджуючих письмових доказів факту продажу алкогольних напоїв саме 01.09.2020, оскільки відомості ІС «Податковий блок», що є додатком до акту фактичної перевірки від 30.09.2020 №0282/22-01-09-01/2686905261 є достовірними, самостійними та достатніми доказами, які підтверджують операції з реалізації пива та алкогольних напоїв 01.09.2020, оскільки вони отримані у передбачений чинним законодавством спосіб зі збереженням цілісності та незмінності даних. Крім того, п. 12 ст. 3 Закону №265/95 визначено, що суб`єкт господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язаний вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Абзацом другим п.12 ст. 3 Закону №265/95 на суб`єкта господарювання покладений обов`язок надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Так, у ході проведеної перевірки встановлено, що в реалізації знаходились товарно - матеріальні цінності, перелік яких зазначено у відомостях про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 30.09.2020, що є додатками №1, №2 та №3 до акту перевірки, на загальну суму 3733,50 грн. без підтверджуючих документів (накладних). Проте, позивачем ні під час перевірки, ні під час розгляду справи в суді, не надано документи, що підтверджують придбання (походження) товарно-матеріальних цінностей у постачальників на загальну суму 3733,50 грн., також позивач не скористався своїм правом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують походження товару. Таким чином, виявлені контролюючим органом порушення підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи та не спростовані позивачем, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем обґрунтовано та у відповідності до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що наведенні в апеляційній скарзі доводи повністю спростовуються встановленими у справі обставинами та письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.