Постанова КГС ВС № 464/2728/15-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2022 року м. Київ cправа № 464/2728/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С.В. - головуючий, Вронська Г.О., Кібенко О.Р., за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М., представників учасників справи: позивача за первісним позовом - не з`явились, відповідача за первісним позовом - ОСОБА_1 , третьої особи 1 за первісним позовом - не з`явились, третьої особи 2 за первісним позовом - не з`явились, позивача за зустрічним позовом - не з`явились, відповідача 1 за зустрічним позовом - не з`явились, відповідача 2 за зустрічним позовом - не з`явились, третьої особи 1 за зустрічним позовом - не з`явились, третьої особи 2 за зустрічним позовом - не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2022 (головуючий суддя - Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б., Матущак О.І.) та рішення Господарського суду Львівської області від 23.09.2021 (суддя Козак І.Б.) у справі №464/2728/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Декра", до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна логістична компанія",

2. ОСОБА_3 , про стягнення коштів за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі, за зустрічним позовом ОСОБА_4 , до

1. ОСОБА_2 ,

2. Фірми "Файненшл енд Інвестмен Енерджі Холдінг Істеблішмент", ОСОБА_5 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна логістична компанія",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Декра", про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Універсальна логістична компанія", ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень 1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Декра" (далі - ТОВ "ФК "Декра") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 288251,38 грн заборгованості, 43786,57 грн пені, 12177,63 грн трьох процентів річних, 28825,14 грн штрафу, 105252,34 інфляційних втрат. 1.2.Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини невиконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна логістична компанія" (далі - ТОВ "Універсальна логістична компанія") від 07.12.2011 в частині оплати вартості частки в статутному капіталі товариства. 1.3. ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Універсальна логістична компанія" від 07.12.2011, мотивуючи свої вимоги тим, що цей договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому є недійсним. 1.4.Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що: ОСОБА_2 немає і не може мати власних коштів для оплати вартості частки у розмірі 30% статутного капіталу ТОВ "Універсальна логістична компанія"; право власності, користування і розпорядження часткою від Фірми "Файненшл & Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент" до ОСОБА_2 могло перейти лише після внесення загальними зборами ТОВ "Універсальна логістична компанія" змін до статуту товариства, державної реєстрації їх у ЄДРПОУ, змін у складі учасників ТОВ "Універсальна логістична компанія"; зазначення в договорі іншого моменту переходу до ОСОБА_2 майнового права на частку в розмірі 30% статутного капіталу ТОВ "Універсальна логістична компанія", а саме раніше від державної реєстрації змін до складу учасників товариства, є підтвердженням того, що сторони не мали на меті досягнення тих правових наслідків, які обумовлені в договорі. 2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій 2.1.07.12.2011 між Фірмою "Файненшл & Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент" (продавець за договором) та ОСОБА_2 (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Універсальна логістична компанія", за умовами якого продавець протягом строку придбання, визначеного в пункті 2.4 цього договору, зобов`язується передати у власність покупця, а покупець протягом строку придбання зобов`язується в порядку, передбаченому договором, прийняти у свою власність та оплатити частку в статутному капіталі ТОВ "Універсальна логістична компанія" у розмірі 30% статутного капіталу товариства. 2.2.Пунктом 2.4 договору визначено, що строк придбання за цим договором визначається як період в часі, який розпочинається 01.12.2011 та закінчується 31.12.2013, і протягом якого покупець зобов`язується на першу вимогу продавця, в порядку, визначеному цим договором, прийняти у свою власність та повністю оплатити частку в статутному капіталі товариства. 2.3.Відповідно до п. 3.5 договору право власності на частку в статутному капіталі товариства та корпоративні права на товариство переходять від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства сторонами. 2.4.Пунктом 4.2 вказаного договору передбачено, що покупець зобов`язується сплатити продавцеві протягом 3 банківських днів з моменту укладення акта приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства. Оплата частки здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування відповідної грошової суми на банківські поточні рахунки, що будуть вказані подавцем у письмовому повідомленні-вимозі, у грошовій одиниці України - гривні (п.4.3 договору). 2.5.За умовами п.7.3 у випадку повної або часткової неоплати покупцем договірної ціни (вартості) частки в статутному капіталі товариства, визначеної в п.4.1 договору в строк, передбачений п.п.4.2 та 3.4 цього договору, покупець сплачує продавцеві пеню в розмір облікової ставки НБУ за кожен день протермінування оплати. 2.6.Відповідно до п.7.4 договору у випадку невиконання покупцем будь-якого зі своїх зобов`язань, зокрема визначених пунктами 6.3.2, 6.3.4, 6.3.5 цього договору, або відмови покупця від прийняття частки в статутному капіталі товариства на вимогу продавця, покупець зобов`язується сплатити на корить продавця одноразово штраф в розмірі 10% договірної ціни частки в статутному капіталі товариства, визначеної п.4.1 договору, лише за перший випадок такого штрафного порушення покупця, що виключає в подальшому можливість продавця застосувати таку штрафну санкцію за інші штрафні порушення покупця. 2.7.01.10.2013 між Фірмою "Файненшл & Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент" та ОСОБА_2 укладено додатковий договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Універсальна логістична компанія" від 07.12.2011, відповідно до умов якого сторони погодили викласти п.4.3 договору в наступній редакції: "Оплата договірної ціни частки в статутному капіталі товариства здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування відповідної грошової суми в гривнях на банківські поточні рахунки продавця або ТОВ "Фінансова компанія "Декра", яка є уповноваженим представником продавця". 2.8.Як вбачається із власноручно написаної заяви ОСОБА_2 від 10.10.2013, останній отримав від фірми "Файненшл & Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент" повідомлення про готовність передати йому частку в статутному капіталі ТОВ "Універсальна логістична компанія" в розмірі 30% статутного капіталу та зобов`язується у встановлений договором строк прийняти запропоновану частку та оплатити її договірну ціну шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "ФК "Декра". 2.9.Із акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Універсальна логістична компанія" в рамках договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Універсальна логістична компанія" від 07.12.2011 вбачається, що такий складено 10.10.2013 та підписано сторонами. Згідно з актом Фірма "Файненшл & Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент" в порядку та на умовах договору купівлі-продажу передала у власність відповідача - ОСОБА_2 , а відповідач - ОСОБА_2 прийняв та зобов`язався оплатити частку в статутному капіталі ТОВ "Універсальна логістична компанія" в розмірі 30% статутного капіталу, вартістю 288251,38 грн. 2.10.13.02.2015 між компанією "Файненшл & Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент" та ТОВ "ФК "Декра" укладено договір відступлення права вимоги №2/15 ВПВ, відповідно до умов якого до ТОВ "ФК "Декра" перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Універсальна логістична компанія" від 07.12.2011. 2.11.Станом на дату винесення рішення відповідачем за первісним позовом спірну суму позивачу не сплачено. 3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 3.1.Господарський суд Львівської області рішенням від 23.09.2021 у справі №464/2728/15-ц, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2022, первісний позов задовольнив частково; стягнув з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК "Декра" 288251,38 грн частки в статутному капіталі, 12177,63 грн 3% річних, 9342,50 грн пені, 28825,14 грн штрафу, 105252,34 грн інфляційних втрат, 3390,85 грн судового збору. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовив повністю. В задоволенні зустрічного позову відмовив повністю. 3.2.Судові рішення мотивовані посиланням на встановлення обставин щодо невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Універсальна логістична компанія" від 07.12.2011 в частині оплати вартості цієї частки у встановлений договором строк. 3.3.Водночас апеляційний суд зазначив, що відсутність у ОСОБА_2 власних коштів для оплати вартості частки у розмірі 30% статутного капіталу товариств, а не є підставою для їх несплати. Факт підписання відповідачем акта приймання-передачі частки в статутному капіталі є безумовною підставою для оплати її (частки) вартості. Внесення загальними зборами товариства змін до статуту товариства, державної реєстрації їх у ЄДРПОУ, змін у складі учасників товариства не є передумовою для невнесення оплати ОСОБА_2 вартості спірної частки. 3.4.Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суди виходили з того, що невиконання правочину сторонами не свідчить про укладення фіктивного правочину. 3.5.Суди зазначили, що підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. У разі відступлення частки, особа набуває права на частку внаслідок укладення правочину з учасником товариства, а не внаслідок його прийняття до складу учасників товариства загальними зборами чи державної реєстрації відповідних змін. Включення такого учасника до складу учасників товариства на підставі рішення загальних зборів учасників товариства та державна реєстрація відповідних змін до статуту є діями на виконання договору щодо відчуження частки учасником товариства. 4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування 4.1. ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 23.09.2021 у справі №464/2728/15-ц скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження вищезазначених судових рішень, посилається на пункти 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи, що: при ухваленні оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій, не було враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 22.08.2018 у справі №910/19047/17, від 13.11.2018 у справі №910/605/18, від 20.02.2019 у справі №910/4476/18, від 27.05.2020 у справі №908/1616/19, від 08.09.2020 у справі №916/667/18, від 15.07.2021 у справі №927/531/18, від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 29.07.2020 у справі №910/21329/17, стосовно застосування норм статей 13, 100, 143, 145 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 4, 41, 51, 59 Закону України "Про господарські товариства"; судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не досліджено зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України у поєднанні з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України). 4.3.За твердженнями скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано висновки стосовно того, що участь у товаристві є особистим немайновим правом і тому право безпосередньої участі у товаристві особа набува тільки з моменту вступу до нього, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства; у разі зміни складу учасників або розміру їх часток товариство в особі загальних зборів було зобов`язано прийняти рішення про внесення змін до статуту товариства на підставі волевиявлення учасника товариства та набувача частки про передання частки. Таке волевиявлення могло міститися, зокрема, у заяві учасника товариства та набувача частки, або могло бути доведено до відома товариства іншим чином. 4.4.Внаслідок неврахування цих висновків Верховного Суду, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, зокрема те, що: (1) право участі у ТОВ "Універсальна логістична компанія" є особистим немайновим правом; (2) вказане право могло перейти до ОСОБА_2 після висловлення Фірмою "Файненшл & Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент" волевиявлення про передання частки, адресованого товариству, прийняття загальними зборами в сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства рішення про внесення змін до статуту та державної реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; (3) підписання сторонами договору та акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства (до внесення загальними зборами відповідних змін до статуту товариства та до державної реєстрації відповідних змін у складі учасників) обмежують можливість ОСОБА_2 фактично і юридично набути такі корпоративні права; (4) недійсність умов п.3.5 та абзацу другого п.3.6 договору, які визначають момент набуття ОСОБА_2 особистих немайнових права, в силу їх нікчемності, має наслідком недійсність всього договору; (5) без участі Фірми "Файненшл & Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент" загальні збори учасників товариства були б неповноважними, оскільки решта учасників ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) володіли лише 40% голосів, відповідно по 20% кожен; (6) Фірмою "Файненшл & Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент" так і не завершено передачу у власність ОСОБА_2 права власності на частку в статутному капіталі товариства в розмірі 30% статутного капіталу цього товариства та корпоративні права, а відтак у ОСОБА_2 не виникло обов`язку здійснювати оплату. 4.5.Також скаржник зазначає, що судом не було досліджено зібрані у справі ключові докази, які вказують на узгодження між собою дій Фірми "Файненшл & Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент" та ТОВ "ФК "Декра" щодо завдання шкоди ОСОБА_2 у вигляді понесення ним значних, необґрунтованих і несправедливих витрат грошових коштів за те, що він не отримав, а Фірма "Файненшл & Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент" не втратила. 4.6.ТОВ ФК "Декра" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін. 4.7.За твердженнями позивача, предметом спору є невиконання скаржником своїх зобов`язань щодо оплати договірної вартості частки в статутному капіталі товариства, яка була передана йому у власність за договором купівлі-продажу та на підставі акта приймання-передачі частки, а не питання внесення змін до установчих документів та/або внесення змін до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 4.8.Позивач вказує, що станом на сьогодні відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати договірної ціни частки, визначені укладеним договором та актом приймання-передачі частки, хоча договір купівлі-продажу є чинним, не визнавався недійсним, не був розірваним чи припиненим, що в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_2 в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх договірних зобов`язань. 4.9.На переконання позивача, умови п.3.5 та абзацу другого п.3.6 договору жодним чином не обмежують права ОСОБА_2 , а лише визначають момент виникнення права власності на майно, тому не має жодних підстав вважати їх нікчемними. Відтак позивач вважає, що право власності на частку в статутному капіталі товариства згідно з п.3.5 договору перейшло до ОСОБА_2 з визначеного в договорі моменту, а саме з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства. 4.10.Позивач також зазначає, що викладені у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 (справа №910/19047/17), від 13.11.2018 (справа №910/605/18), від 20.02.2019 (справа №910/4476/18), від 27.05.2020 (справа №908/1616/19) висновки, не можуть бути застосовані у цій справі №464/2728/15-ц. 5.

Позиція Верховного Суду 5.1.Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваними судовими рішеннями стосовно задоволення первісних позовних вимог про стягнення заборгованості за договором, пені, трьох процентів річних, штрафу та інфляційних втрат. 5.2.Отже, предметом касаційного оскарження є рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду щодо часткового задоволення первісного позову про стягнення заборгованості за договором, пені, трьох процентів річних, штрафу та інфляційних втрат. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК України в касаційному порядку не переглядаються. 5.3.Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 5.4.Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 5.5.За змістом пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. 5.6.Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 5.7.Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 5.8.Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 5.9.Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). 5.10.За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). 5.11.Відповідно до частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. 5.12. Тобто, на загальних засадах, визначених статтею 664 ЦК України, момент передачі об`єкта купівлі-продажу - це момент вручення цього об`єкта покупцеві. Проте частку у статутному капіталі неможливо передати фізично. На підтвердження умов договору відчуження сторони можуть скласти акт приймання-передачі. 5.13.Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. 5.14.Згідно з частиною 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. 5.15.Положеннями статті 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства. 5.16.У пункті 4 частині 1 статті 116 ЦК України зазначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. 5.17.Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи був врегульований статтею 147 ЦК України, положення якої кореспондуються зі статтею 53 Закону України "Про господарські товариства" (яка була чинною на момент укладення спірного договору). Згідно з цими нормами права учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. 5.18.У постанові від 10.10.2019 у справі № 911/2218/18 Верховний Суд зробив висновок, що право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. 5.19.Відповідно до п.3.5 договору право власності на частку в статутному капіталі товариства та корпоративні права на товариство переходять від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства сторонами. 5.20.Враховуючи вищевикладене, право власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Універсальна логістична компанія" перейшло до ОСОБА_2 з визначеного в договорі моменту, а саме згідно з п.3.5 договору - з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства. 5.21.Разом з цим, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду та зазначаючи про те, що підписавши акт приймання-передачі частки, відповідач набув як право власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Універсальна логістична компанія", так й корпоративні права в товаристві (що випливають з частки), суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 висновки щодо моменту переходу корпоративних прав з частки. 5.22.Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування або іншого зобов`язального договору. Наслідком відчуження частки є набуття іншою стороною договору права на частку. 5.23.Учинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача. Договором може бути передбачено, що право власності на частку переходить до набувача з моменту підписання договору, однак для переходу володіння часткою є необхідним волевиявлення обох сторін щодо цього. Передання частки від учасника набувачу може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати покупної ціни), що можливо значно пізніше від укладення зобов`язального договору. Відтак акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. 5.24.Як вже зазначалось у пункті 5.14 цієї постанови, за загальним правилом частини першої статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. 5.25.Відповідно до частини другої цієї статті Кодексу переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. 5.26.Отже, як передання майна зазвичай розуміють надання набувачу можливості користування майном, здійснювати панування над ним, мати у своєму господарстві, володіти майном. Тому як передання частки у статутному капіталі товариства слід розуміти надання набувачу можливості здійснювати права учасника товариства. 5.27.За законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (на момент виникнення спірних правовідносин), дії учасника та особи, якій передається частка у статутному капіталі товариства, полягали в доведенні ними до відома товариства їх волевиявлення про передання частки. Таке волевиявлення могло міститися, зокрема, в заяві учасника товариства та особи, якій передається частка (набувача), або могло бути доведено до відома товариства іншим чином. 5.28.Унаслідок доведення до відома товариства волевиявлення учасника товариства та набувача про передання частки відбувалася зміна у складі учасників. На підставі такого волевиявлення товариство в особі загальних зборів було зобов`язано прийняти рішення про внесення змін до статуту товариства та здійснити державну реєстрацію таких змін і зміни складу учасників. Загальні збори мали прийняти рішення про внесення змін до статуту за участі набувача частки, а не за участі колишнього учасника, який передав частку набувачу. При цьому загальні збори не повинні були приймати рішення про виключення учасника зі складу учасників, про вступ або надання згоди на вступ набувача до складу учасників, про прийняття набувача до складу учасників товариства тощо. 5.29.Суди попередніх інстанцій не врахували, що момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. 5.30.За змістом указаної постанови, як до, так і після набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників товариства, різняться лише дії, які повинні були вчинятись для набуття корпоративних прав. 5.31.Не врахувавши дану позицію Великої Палати Верховного Суду, суди не дослідили, чи довела Фірма "Файненшл & Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент" до відома ТОВ "Універсальна логістична компанія" її волевиявлення про передання частки, а також залишили поза увагою доводи відповідача та надані на їх підтвердження докази про ініціювання ОСОБА_3 , як директором ТОВ "Універсальна логістична компанія", проведення 30.12.2013 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Універсальна логістична компанія" для вирішення питань щодо виключення/вихід Фірми "Файненшл & Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент" зі складу учасників товариства, перерозподіл частки Фірми "Файненшл & Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент" між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , внесення змін до статуту товариства щодо складу учасників та про доручення проведення заходів, пов`язаних із внесенням змін до реєстраційної справи ТОВ "Універсальна логістична компанія". 5.32.Також судами не досліджено обставин щодо внесення змін до статуту та щодо здійснення реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників, та як наслідок, не зроблено висновку про набуття/не набуття відповідачем прав з частки (права участі в господарському товаристві) та статусу учасника товариства. 5.33.Водночас, зазначивши лише те, що укладений договір був належною підставою для внесення змін до установчих документів, тобто в ОСОБА_2 була правова підстава та можливість здійснити відповідні дії для внесення зміни до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстрації зміни складу учасників, суд апеляційної інстанції проаналізував лише зміст пункту 6.3.4 договору, відповідно до якого на ОСОБА_2 (покупця) покладено обов`язок вчинити всі необхідні дії, необхідні для внесення змін до статуту та/або державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте не надав жодної оцінки змісту пункту 6.2.2, яким на продавця покладено обов`язок після підписання акта приймання-передачі частки підписати всі документи, які відповідно до чинного законодавства необхідні для набуття покупцем частки в статутному капіталі товариства, державної реєстрації змін до статуту товариства, виходу покупця зі складу учасників товариства, переходу частки в статутному капіталі товариства від продавця до покупця. 5.34.Суди не проаналізували у порівнянні зміст наведених пунктів договору щодо взаємних обов`язків сторін та не надали жодної оцінки тому, що за будь-яких обставин зобов`язання сторін, визначені у вищезазначених пунктах зобов`язували кожну із сторін договору після підписання акта вчинити дії, направленні на набуття частки в статутному капіталі товариства. 5.35.В контексті зазначеного, суди також не надали жодної оцінки доводам відповідача стосовно наявності/відсутності прострочення кредитора щодо передачі права власності на частку в статутному капіталі товариства, та, як наслідок, стосовно настання строку оплати за договором. 5.36.Також суди залишити поза увагою доводи відповідача та відповідні ним докази щодо того, що 03.02.2015, тобто до звернення з даним позовам до суду, ТОВ "Універсальна логістична компанія" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а 10.10.2018 - припинено як юридичну особу, а також не з`ясували чи мав відповідач в такому випадку можливість набути право участі в управлінні товариством, яке визнано банкрутом, та в подальшому було припинено. 5.37.Не дослідивши дані обставини, суди також залишили поза увагою твердження відповідача про те, що отримавши від Фірми "Файненшл & Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент" право вимоги до відповідача та подаючи позов після визнання ТОВ "Універсальна логістична компанія" банкрутом, позивач завідома знав, що відповідне право з частки (право участі в господарському товаристві) до відповідача так й не перейде, а отже останній маючи лише номінальну власність (право власності на частку в статутному капіталі товариства, яке визнано банкрутом), не зміг би володіти, користуватись та розпоряджатись своїми корпоративними правами, а також наведені в цьому контексті доводи відповідача стосовно того, що вказаний позов подано з перевищенням меж здійснення цивільних прав та з наміром завдання йому шкоди (стаття 16 ЦК України) у вигляді стягнення грошових коштів за те, що відповідач так й не отримає (право участі та управління товариством, яке було визнано банкрутом на момент звернення з даним позовом до суду та в подальшому припинено та виключено з реєстру). 5.38.Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. 5.39.Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес. 5.40.За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 5.41.Частиною п`ятою статті 236 ГПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 5.42.Згідно із частиною четвертою статті 238 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. 5.43.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу. 5.44.В порушення наведених вище приписів законодавства, суди попередніх інстанцій припустились порушень норм матеріального та процесуального права, дійшовши передчасних та недостатньо обґрунтованих висновків в частинні задоволення первісного позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Універсальна логістична компанія" від 07.12.2011. 6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 6.1.Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 6.2.Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. 6.3.За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 6.4.Господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустились порушень норм процесуального та матеріального права, дійшли до недостатньо обґрунтованих висновків в частині встановлення наявності підстав для стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу частки в статному капіталі товариства. 6.5.Ураховуючи викладене вище, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 6.6.Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином оцінити всі доводи сторін, установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду даної справи.

7. Розподіл судових витрат 7.1.Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням ухвалених судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі (судового збору та витрат на правничу допомогу) здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315-317 ГПК України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В : 1.Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. 2.Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 23.09.2021 у справі №464/2728/15-ц щодо первісного позову скасувати. 3.Справу №464/2728/15-ц щодо первісного позову направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий С.В. Бакуліна Судді Г.О. Вронська О.Р. Кібенко