Постанова Київський апеляційний суд № 754/9689/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 754/9689/18 Головуючий у І інстанції Панченко О.М. Провадження №22-ц/824/7105/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 14 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Писаної Т.А., за участі секретаря Тимошевської С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Деснянського районного суду м. Києвавід 03 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, - УСТАНОВИВ: у липні 2018 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів: Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що влітку 2010 року гр. Азербайджану ОСОБА_2 шахрайським способом заволодів належними їй грошовими коштами у сумі 4 000 доларів США. У відповідності до вимог ст. 214 КПК України 28 січня 2014 року вона звернулася до Деснянського ГУНП у м. Києві з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 але всупереч вимогам КПК відомості про даний злочин не були внесені до ЄРДР. У зв`язку з чим позивачка була змушена оскаржити ці неправомірні дії через Деснянський районний суд м. Києва. Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014 р. по справі зобов`язано слідчого Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві внести відомості про кримінальне правопорушення ОСОБА_2 за ст. 382 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування. Як стало відомо позивачці, в майбутньому до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_2 були внесені відомості за ч. 1 ст. 382 КК України (№ 12014100030002035) та за ч. 1 ст. 190 КК України (№ 12014100030007544). 28.04.2014 року слідчий Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві виніс постанову про закриття провадження в зв`язку з чим вона була змушена звернутися до прокуратури м. Києва із скаргою, яка 16.05.2014 року зазначену постанову скасувала як незаконну, що підтверджується копією листа прокуратури м. Києва від 26.05.2014 року. 01.07.2014 року старший слідчий СВ Квашук А.В. знову виніс постанову про закриття кримінального провадження, яка була скасована прокуратурою м. Києва, про що сповістили позивачку листом від 19.08.2014 року. Постановою слідчого Трунова Ю.А. від 24 жовтня 2016 р. знову було закрито кримінальне провадження, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100030002035. Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 02 грудня 201 6р. по справі № 754/14148/16-к, скаргу позивачки було задоволено, постанову про закриття кримінального провадження від 24 жовтня 2016 р. по кримінальному провадженню відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100030002035 - скасовано та зобов`язано поновити досудове розслідування. Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2017 р. заяву позивачки про відвід слідчого Деснянського управління поліції ГУ НП в м. Києві Трунова Ю.А. в кримінальному провадженні відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201410003000203 - задоволено. Матеріали кримінального провадження були передані слідчому Ревері М.С . У зв`язку з численними випадками бездіяльності, що допускав слідчий Ревера М.С., позивачкою його бездіяльність була оскаржено до суду, і ухвалами слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 17 березня 2017р. по справі № 754/3513/17, від 05 квітня 2017р. по справі № 754/4125/17, від 17 серпня 2017р. по справі № 754/10549/17, скарги позивачки - задоволені, та зобов`язано слідчого Деснянського управління поліції ГУ НП в м. Києві Реверу М.С. розглянути подані позивачкою клопотання, в межах здійснення досудового розслідування по кримінальному провадженню відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201410003000203. Таким чином, своїми навмисними незаконними діями посадові особи відповідача заподіяли позивачці моральну шкоду, так як з вини відповідача вона змушена протягом тривалого часу і неодноразово звертатися в суди та інші правоохоронні органи, щоб викрити відповідача і його протиправні дії, в зв`язку з чим переносила і переносить глибокі моральні страждання; з вини відповідача вона змушена протягом тривалого часу витрачати свій особистий час і звертатися в різні інстанції за захистом своїх прав, гарантованих їй Конституцією України, КПК які навмисно і цинічно були порушені відповідачем, що призвело до погіршення і позбавлення її можливості реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими і родичами, і зажадало від неї додаткових зусиль для організації свого життя і відновлення здоров`я; з вини відповідача вона була позбавлена відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства права; було порушено її психологічне благополуччя, вона перебуває в стані емоційного напруження. Просила стягнути з Державного Бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди в розмірі 300 000 грн., яка заподіяна їй відповідачем Деснянським УП ГУНП в м. Києві в результаті незаконних дій та бездіяльності. Рішенням Деснянського районного суду м. Києвавід 03 лютого 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного Бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 9 мінімальних заробітних плат, що установлені на момент розгляду справи судом та складають 58 500,00 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Державна казначейська служба України звернулись з апеляційною скаргою, в якій зазначають, що оскаржуване рішення не ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення по справі, та не застосовано законодавство, яке поширюється на спірні правовідносини. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду, висловлену в численній кількості постанов по аналогічним справам щодо застосування положень статей 1173, 1174 ЦК України, відповідно до якої звернення позивача з відповідними скаргами на бездіяльність або дії органів досудового розслідування в порядку статті 303 КПК України, свідчить про реалізацію права останнього на оскарження процесуальної діяльності слідчих, передбаченого статтею 303 КПК України, а винесення ухвал за результатами розгляду таких скарг є наслідком судового контролю за діяльністю слідчих під час досудового розслідування і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності в розумінні статей 1173, 1174 ЦК України. Крім того апелянт зазначає, що відсутня необхідність зазначення в резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатись у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. (п. 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 по справі №910/23967/16). Відзивів на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 статті 360 ЦПК України). В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гонтарєв Р.М. проти задоволення апеляційної скарги Державної казначейської служби України заперечували, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване. Відповідачі своїх представників для участі у судовому засіданні не направили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Керуючись положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів, які належним чином повідомлені про судове засідання. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що бездіяльність посадових осіб Деснянського УП ГУ НП у м. Києві, яка спричинила моральні страждання позивачці, була встановлена, ухвалами слідчих суддів Деснянського районного суду м. Києва від 10.02.2014 року, від 02.12.2016 року, від 25.01.2017 року, від 17.03.2017 року, від 05.04.2017 року та листами прокуратури м. Києва від 26.05.2014 року, від 19.08.2014 року, від 09.12.2014 року, з урахуванням результатів висновку експерта № 1993/19-61 від 20.10.2021 року. Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Так, з матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2014 року ОСОБА_1 направила в Деснянське РУ ГУ МВС Українив м . Києві заяву про кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_2 за статтею 382 КК України, проте відомості до ЄРДР впродовж 24 годин внесено не було. Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 10.02.2014 року скаргу ОСОБА_1 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань задоволено. Зобов`язано слідчого Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві внести відомості про кримінальне правопорушення, викладене в заяві ОСОБА_1 , про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 за ст.382 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. 28 лютого 2014 року відкрито кримінальне провадження №12014100030002035 за ч. 1 статті 382 КК України щодо невиконання ОСОБА_2 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.11.2012 року про стягення на користь ОСОБА_1 коштів. За результатами досудового розслідування 28.04.2014 року слідчим СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві винесено постанову про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Прокуратурою Деснянського району м. Києва 16.05.2014 року зазначену постанову скасовано як незаконну. Постановою старшого слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві Квашука А.В. від 01.07.2014 року зазначене кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Прокуратурою Деснянського району м. Києва зазначену постанову скасовано як незаконну, про що повідомила ОСОБА_1 своїм листом від 19.08.2014 року за вих. №12-14-03-2035. Листом від 09.12.2014 року вих. № 12-14-08-2035 прокуратура Деснянського району м. Києва повідомила ОСОБА_1 про скасування ще однієї незаконної постанови про закриття кримінального провадження №12014100030002035. 24.10.2016 року слідчим Деснянського УП ГУ НП в м. Києві Труновим Ю.А. було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12014100030002035 за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 190 КК України. Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 02.12.2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову про закриття кримінального провадження №12014100030002035 від 24.10.2016 року та зобов`язано Деснянське УП ГУ НП в м. Києві поновити досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014100030002035 від 28.02.2014 року та провести його у відповідності з вимогами КПК України. Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 25.01.2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід слідчого Деснянського УП ГУ НП в м. Києві Трунова Ю.А. у кримінальному провадженні №12014100030002035. 17 березня 2017 року ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві Ревери М.С. по кримінальному провадженню №12014100030002035. Зобов`язано слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві Реверу М.С. розглянути клопотання ОСОБА_1 від 01.03.2017 року, 06.03.2017 року, 10.03.2017 року у рамках досудового розслідування кримінального провадження №12014100030002035 та повідомити ОСОБА_1 про результат розгляду даних клопотань. Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 05 квітня 2017 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві Ревера М.С. Зобов`язано слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві Реверу М.С. розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23 березня 2017 р. про проведення слідчих дій в порядку ст. 220 КПК України. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що внаслідок неправомірних дій та бездіяльності посадових осіб відповідача - Деснянського УП ГУ НП у м. Києві, вона змушена протягом тривалого часу і неодноразово витрачати свій особистий час, звертаючись в суди та інші правоохоронні органи за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України і КПК України, у зв`язку із чим вона позбавлена відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства права, порушене її психологічне благополуччя, що заподіює їй глибоких моральних і психологічних страждань. Колегія суддів апеляційного суду вважає доводи ОСОБА_1 , покладені в основу позову, такими, що заслуговують на увагу. Так, частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 32, 60, 61, 66, 69, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зроблений висновок, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави. Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Аналіз положень статей 23, 1174 ЦК України свідчить про те, що моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою і при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, виваженості і справедливості. Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказував, що винесенням незаконних рішень, тривалою бездіяльністю посадових осіб, пов`язаною з невиконанням своїх обов`язків, не проведенні комплексу дій, передбачених КПК України, відповідачем заподіяно ОСОБА_1 моральної шкоди. Встановивши доведеними факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за її заявою, неодноразове прийняття слідчими Деснянського УП ГУ НА у м. Києві рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який для заявника демонструє ігнорування її доводів, дійшов обґрунтованого висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, з урахуванням вимоги виваженості, розумності і справедливості. При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта та його посилання на відповідну практику Верховного Суду про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушення прав позивача, оскільки у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне та тривале прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування, та спростовує доводи апеляційної скарги. Апеляційний суд звертає окрему увагу на те, досудове розслідування у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_1 тривало з лютого 2014 року, що на дату звернення позивача до суду у 2018 році становило більше чотирьох років. За вищевказаний час відповідно до вимог КПК України орган досудового розслідування мав би прийняти відповідне процесуальне рішення. Таким чином, у зв`язку з такою тривалістю кримінального провадження ОСОБА_1 змушена відвідувати органи досудового розслідування та суду, звертатися з відповідними клопотаннями, що не входить до її звичайної діяльності та призводить до моральних страждань. За таких обставин, колегія суддів уважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києвавід 03 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. Писана Т.А.