Постанова КАС ВС № 1.380.2019.004890

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 вересня 2022 року м. Київ справа № 1.380.2019.004890 адміністративне провадження № К/9901/26688/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шишова О.О., суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М., розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СММ Груп» до Галицької митниці Держмитслужби, про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2020, ухвалене у складі головуючого судді Гавдик З.В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020, прийняту у складі колегії суддів: Большакової О.О. (головуючий), Заверухи О.Б., Кушнерика М.П. І. Суть спору

1. Приватне акціонерне товариство "«СММ Груп» (далі - ПАТ «СММ Груп») звернулося до суду з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби, про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ПАТ «СММ Груп» зазначило, що відповідачем за результатами перевірки митних декларацій та доданих документів винесені рішення про коригування митної вартості, які не відповідають вимогам чинного законодавства. Зазначає, що позивачем надано достатньо документів для підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів та витребувати від декларанта додаткові документи, є наявність обґрунтованих сумнів пов`язаних із тим, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Наведені митним органом сумніви для витребування у декларанта додаткових документів не відповідають наведеним критеріям. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими, чому з поданих документів не можливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Зазначених вимог чинного законодавства України відповідачем не дотримано. Окрім того, контролюючим органом не дотримано встановленого порядку визначення митної вартості товару, передбаченого статтею 57 Митним кодексом України. ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ПАТ «СММ Груп» 7.05.2018 між компанією DEVELOPINVEST SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (продавець) та ТОВ «СММ Груп» (покупець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №1, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати покупцю (товар) згідно з фактурою, у якій зазначається кількість та ціна товару.

4. Згідно з вказаним контрактом позивачем на територію України було ввезено товар з описом одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися.

5. Позивачем на ввезені чергові партії ідентичного товару до митного контролю подано відповідні декларації по Контракту №1.

6. Митна вартість товару декларантом визначена за резервним методом, (відповідно до встановленого митним органом індикативом), а саме вартість товару за один кілограм позивач задекларував в розмірі 1,2 долара США за одяг та 1,22 долара США за взуття (по курсу долара США до гривні).

7. Разом з митними деклараціями відповідачу подано товарно-супровідні документи: рахунки-фактури (інвойси) (код 0380 у графі 44 митної декларації), автотранспортні накладні СМR (код 0730 у графі 44 митної декларації), та вказано у графі 44 про наявні у митниці дозвільні висновки та сертифікати, що свідчать про виконання нетарифних заходів реагування зовнішньої торгівлі позивачем.

8. Львівська митниця ДФС надіслала ТОВ «СММ Груп» повідомлення про необхідність подання відповідно до частин 3-4 статті 53 МК України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості: зовнішньоекономічного договору (контракт) та додатків до нього; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписок з бухгалтерської документації; копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, каталоги, специфікації, прайс-листів. Також вказано про можливість подачі декларантом або уповноваженою особою за власним бажанням додаткових наявних у них документів для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

9. На вимогу митниці ТОВ «СММ Груп» подало витребувані та інші додаткові документи, а саме: 1) зовнішньоекономічний договір (контракт); 2) копії митної декларації країни відправлення (МRN); 3) прейскурант (прайс-лист) виробника товару.

10. Окрім того, позивачем подано висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією, а саме висновок експертного товарознавчого дослідження судового експерта від 23 січня 2019 року № 19/1/019.

11. За наслідками розгляду поданих документів митним органом були прийняті рішення про коригування митної вартості: від 02.05.2019 року № UA 209000/2019/200630/2; від 02.05.2019 року № UA 209000/2019/200631/2; від 02.05.2019 року № UA 209000/2019/200632/2; від 02.05.2019 року № UA 209000/2019/200649/2; від 02.05.2019 року № UA 209000/2019/200646/2; від 02.05.2019 року № UA 209000/2019/200644/2; від 02.05.2019 року № UA 209000/2019/200633/2; від 02.05.2019 року № UA 209000/2019/200647/2; від 02.05.2019 року № UA 209000/2019/200648/2; від 03.05.2019 року № UA 209000/2019/200650/2; від 03.05.2019 року № UA 209000/2019/200666/2; від 06.05.2019 року № UA 209000/2019/200675/2; від 10.05.2019 року № UA 209000/2019/200703/2; від 06.05.2019 року № UA 209000/2019/200670/2; від 06.05.2019 року № UA 209000/2019/200671/2; від 06.05.2019 року № UA 209000/2019/200674/2; від 06.05.2019 року № UA 209000/2019/200672/2; від 07.05.2019 року № UA 209000/2019/200679/2; від 10.05.2019 року № UA 209000/2019/200698/2; від 10.05.2019 року № UA 209000/2019/200689/2; від 10.05.2019 року № UA 209000/2019/200692/2; від 10.05.2019 року № UA 209000/2019/200691/2; від 13.05.2019 року № UA 209000/2019/200716/2; від 13.05.2019 року № UA 209000/2019/200714/2; від 13.05.2019 року № UA 209000/2019/200715/2; від 13.05.2019 року № UA 209000/2019/200717/2; від 14.05.2019 року № UA 209000/2019/200730/2; від 14.05.2019 року № UA 209000/2019/200735/2; від 14.05.2019 року № UA 209000/2019/200729/2; від 15.05.2019 року № UA 209000/2019/200745/2; від 14.05.2019 року № UA 209000/2019/200728/2; від 14.05.2019 року № UA 209000/2019/200736/2; від 14.05.2019 року № UA 209000/2019/200725/2; від 14.05.2019 року № UA 209000/2019/200727/2; від 17.05.2019 року № UA 209000/2019/200755/2; від 16.05.2019 року № UA 209000/2019/200747/2; від 21.05.2019 року № UA 209000/2019/200768/2; від 21.05.2019 року № UA 209000/2019/200769/2; від 20.05.2019 року № UA 209000/2019/200758/2; від 20.05.2019 року № UA 209000/2019/200759/2; від 22.05.2019 року № UA 209000/2019/200794/2; від 21.05.2019 року № UA 209000/2019/200775/2; від 20.05.2019 року № UA 209000/2019/200757/2; від 20.05.2019 року № UA 209000/2019/200760/2; від 21.05.2019 року № UA 209000/2019/200779/2; від 21.05.2019 року № UA 209000/2019/200776/2; від 21.05.2019 року № UA 209000/2019/200780/2; від 21.05.2019 року № UA 209000/2019/200772/2; від 22.05.2019 року № UA 209000/2019/200791/2; від 22.05.2019 року № UA 209000/2019/200795/2; від 23.05.2019 року № UA 209000/2019/200804/2; від 23.05.2019 року № UA 209000/2019/200803/2; від 27.05.2019 року № UA 209000/2019/200819/2; від 23.05.2019 року № UA 209000/2019/200805/2; від 28.05.2019 року № UA 209000/2019/200847/2; від 27.05.2019 року № UA 209000/2019/200816/2; від 27.05.2019 року № UA 209000/2019/200818/2; від 27.05.2019 року № UA 209000/2019/200820/2; від 28.05.2019 року № UA 209000/2019/200846/2; від 28.05.2019 року № UA 209000/2019/200835/2; від 28.05.2019 року № UA 209000/2019/200837/2; від 24.05.2019 року № UA 209000/2019/200811/2; від 27.05.2019 року № UA 209000/2019/200826/2; від 28.05.2019 року № UA 209000/2019/200836/2; від 27.05.2019 року № UA 209000/2019/200825/2; від 27.05.2019 року № UA 209000/2019/200822/2; від 27.05.2019 року № UA 209000/2019/200824/2; від 27.05.2019 року № UA 209000/2019/200817/2; від 28.05.2019 року № UA 209000/2019/200849/2; від 30.05.2019 року № UA 209000/2019/200861/2; від 30.05.2019 року № UA 209000/2019/200862/2; від 29.05.2019 року № UA 209000/2019/200852/2; від 30.05.2019 року № UA 209000/2019/200860/2; від 31.05.2019 року № UA 209000/2019/200870/2; від 03.06.2019 року № UA 209000/2019/200875/2; від 03.06.2019 року № UA 209000/2019/200890/2; від 03.06.2019 року № UA 209000/2019/200874/2; від 03.06.2019 року № UA 209000/2019/200881/2; від 03.06.2019 року № UA 209000/2019/200883/2; від 03.06.2019 року № UA 209000/2019/200880/2; від 04.06.2019 року № UA 209000/2019/200896/2; від 03.06.2019 року № UA 209000/2019/200879/2; від 03.06.2019 року № UA 209000/2019/200882/2; від 03.06.2019 року № UA 209000/2019/200885/2; від 06.06.2019 року № UA 209000/2019/200912/2; від 03.06.2019 року № UA 209000/2019/200878/2; від 04.06.2019 року № UA 209000/2019/200894/2; від 06.06.2019 року № UA 209000/2019/200907/2; від 11.06.2019 року № UA 209000/2019/200933/2; від 10.06.2019 року № UA 209000/2019/200923/2; від 10.06.2019 року № UA 209000/2019/200918/2; від 10.06.2019 року № UA 209000/2019/200929/2; від 11.06.2019 року № UA 209000/2019/200932/2; від 10.06.2019 року № UA 209000/2019/200919/2; від 10.06.2019 року № UA 209000/2019/200922/2; від 10.06.2019 року № UA 209000/2019/200924/2; від 10.06.2019 року № UA 209000/2019/200920/2; від 10.06.2019 року № UA 209000/2019/200921/2; від 18.06.2019 року № UA 209000/2019/200982/2; від 18.06.2019 року № UA 209000/2019/200968/2; від 18.06.2019 року № UA 209000/2019/200967/2; від 18.06.2019 року № UA 209000/2019/200977/2; від 18.06.2019 року № UA 209000/2019/200978/2; від 18.06.2019 року № UA 209000/2019/200983/2; від 18.06.2019 року № UA 209000/2019/200976/2; від 18.06.2019 року № UA 209000/2019/200969/2; від 18.06.2019 року № UA 209000/2019/200986/2; від 18.06.2019 року № UA 209000/2019/200970/2; від 18.06.2019 року № UA 209000/2019/200984/2; від 20.06.2019 року № UA 209000/2019/200997/2; від 20.06.2019 року № UA 209000/2019/200999/2; від 20.06.2019 року № UA 209000/2019/201001/2; від 21.06.2019 року № UA 209000/2019/201004/2; від 21.06.2019 року № UA 209000/2019/201008/2; від 24.06.2019 року № UA 209000/2019/201014/2; від 24.06.2019 року № UA 209000/2019/201013/2; від 24.06.2019 року № UA 209000/2019/201012/2; від 25.06.2019 року № UA 209000/2019/201028/2; від 27.06.2019 року № UA 209000/2019/201035/2; від 18.07.2019 року № UA 209000/2019/201167/2; від 18.07.2019 року № UA 209000/2019/201166/2; від 29.07.2019 року № UA 209000/2019/201225/2; від 29.07.2019 року № UA 209000/2019/201221/2; від 30.07.2019 року № UA 209000/2019/201228/2; від 19.07.2019 року № UA 209000/2019/201170/2; від 19.07.2019 року № UA 209000/2019/201171/2; від 22.07.2019 року № UA 209000/2019/201181/2; від 22.07.2019 року № UA 209000/2019/201183/2; від 22.07.2019 року № UA 209000/2019/201182/2; від 22.07.2019 року № UA 209000/2019/201192/2; від 22.07.2019 року № UA 209000/2019/201193/2; від 23.07.2019 року № UA 209000/2019/201194/2; від 24.07.2019 року № UA 209000/2019/201200/2; від 25.07.2019 року № UA 209000/2019/201208/2; від 25.07.2019 року № UA 209000/2019/201202/2; від 25.07.2019 року № UA 209000/2019/201211/2; від 25.07.2019 року № UA 209000/2019/201210/2; від 25.07.2019 року № UA 209000/2019/201203/2; від 25.07.2019 року № UA 209000/2019/201215/2; від 27.07.2019 року № UA 209000/2019/201219/2; від 01.07.2019 року № UA 209000/2019/201054/2; від 02.07.2019 року № UA 209000/2019/201059/2; від 01.07.2019 року № UA 209000/2019/201056/2; від 02.07.2019 року № UA 209000/2019/201058/2; від 03.07.2019 року № UA 209000/2019/201067/2; від 27.06.2019 року № UA 209000/2019/201036/2; від 01.07.2019 року № UA 209000/2019/201044/2; від 01.07.2019 року № UA 209000/2019/201041/2; від 01.07.2019 року № UA 209000/2019/201043/2; від 16.07.2019 року № UA 209000/2019/201151/2; від 10.07.2019 року № UA 209000/2019/201111/2; від 10.07.2019 року № UA 209000/2019/201112/2; від 10.07.2019 року № UA 209000/2019/201118/2; від 11.07.2019 року № UA 209000/2019/201119/2; від 11.07.2019 року № UA 209000/2019/201117/2; від 11.07.2019 року № UA 209000/2019/201116/2; від 12.07.2019 року № UA 209000/2019/201123/2; від 15.07.2019 року № UA 209000/2019/201129/2; від 15.07.2019 року № UA 209000/2019/201130/2; від 15.07.2019 року № UA 209000/2019/201137/2; від 15.07.2019 року № UA 209000/2019/201136/2; від 16.07.2019 року № UA 209000/2019/201148/2; від 16.07.2019 року № UA 209000/2019/201150/2; від 01.07.2019 року № UA 209000/2019/201042/2; від 01.07.2019 року № UA 209000/2019/201055/2; від 01.07.2019 року № UA 209000/2019/201053/2; від 01.07.2019 року № UA 209000/2019/201045/2; від 08.07.2019 року № UA 209000/2019/201094/2; від 08.07.2019 року № UA 209000/2019/201092/2; від 08.07.2019 року № UA 209000/2019/201093/2; від 05.07.2019 року № UA 209000/2019/201084/2; від 05.07.2019 року № UA 209000/2019/201085/2; від 09.07.2019 року № UA 209000/2019/201108/2; від 03.07.2019 року № UA 209000/2019/201072/2; від 02.09.2019 року № UA 209000/2019/201398/2; від 02.09.2019 року № UA 209000/2019/201397/2; від 02.09.2019 року № UA 209000/2019/201396/2; від 02.09.2019 року № UA 209000/2019/201395/2; від 30.08.2019 року № UA 209000/2019/201386/2; від 30.08.2019 року № UA 209000/2019/201385/2; від 08.08.2019 року № UA 209000/2019/201271/2; від 30.08.2019 року № UA 209000/2019/201384/2; від 28.08.2019 року № UA 209000/2019/201377/2; від 28.08.2019 року № UA 209000/2019/201375/2; від 28.08.2019 року № UA 209000/2019/201374/2; від 28.08.2019 року № UA 209000/2019/201376/2; від 27.08.2019 року № UA 209000/2019/201358/2; від 27.08.2019 року № UA 209000/2019/201357/2; від 27.08.2019 року № UA 209000/2019/201365/2; від 23.08.2019 року № UA 209000/2019/201354/2; від 23.08.2019 року № UA 209000/2019/201353/2; від 02.08.2019 року № UA 209000/2019/201348/2; від 22.08.2019 року № UA 209000/2019/201350/2; від 20.08.2019 року № UA 209000/2019/201333/2; від 19.08.2019 року № UA 209000/2019/201324/2; від 19.08.2019 року № UA 209000/2019/201327/2; від 19.08.2019 року № UA 209000/2019/201325/2; від 19.08.2019 року № UA 209000/2019/201323/2; від 19.08.2019 року № UA 209000/2019/201326/2; від 20.08.2019 року № UA 209000/2019/201334/2; від 20.08.2019 року № UA 209000/2019/201335/2; від 23.08.2019 року № UA 209000/2019/201352/2; від 27.08.2019 року № UA 209000/2019/201356/2; від 27.08.2019 року № UA 209000/2019/201355/2; від 27.08.2019 року № UA 209000/2019/201366/2; від 27.08.2019 року № UA 209000/2019/201367/2; від 29.08.2019 року № UA 209000/2019/201380/2; від 05.08.2019 року № UA 209000/2019/201253/2; від 03.08.2019 року № UA 209000/2019/201248/2; від 03.08.2019 року № UA 209000/2019/201249/2; від 03.08.2019 року № UA 209000/2019/201246/2; від 03.08.2019 року № UA 209000/2019/201245/2; від 03.08.2019 року № UA 209000/2019/201247/2; від 05.08.2019 року № UA 209000/2019/201256/2; від 05.08.2019 року № UA 209000/2019/201257/2; від 05.08.2019 року № UA 209000/2019/201261/2; від 08.08.2019 року № UA 209000/2019/201269/2; від 08.08.2019 року № UA 209000/2019/201271/2; від 08.08.2019 року № UA 209000/2019/201274/2; від 07.08.2019 року № UA 209000/2019/201266/2; від 12.08.2019 року № UA 209000/2019/201283/2; від 12.08.2019 року № UA 209000/2019/201284/2; від 12.08.2019 року № UA 209000/2019/201285/2; від 09.08.2019 року № UA 209000/2019/201280/2; від 09.08.2019 року № UA 209000/2019/201278/2; від 09.08.2019 року № UA 209000/2019/201279/2; від 13.08.2019 року № UA 209000/2019/201298/2; від 13.08.2019 року № UA 209000/2019/201299/2; від 13.08.2019 року № UA 209000/2019/201305/2;від 13.08.2019 року № UA 209000/2019/201304/2; від 15.08.2019 року № UA 209000/2019/201315/2; від 16.08.2019 року № UA 209000/2019/201319/2, якими визначено вартість імпортованого товару в розмірі 1,4401 долара США за один кілограм за 6 (резервним) методом митної вартості.

12. У графі 33 спірних рішень про коригування митної вартості відповідач зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за резервним методом, оскільки не відповідає умовам ст.64 МК України та Угоді про застосування статті 7 Генеральної угоди тарифів та торгівлі 1994 року. У ДМВ вказано джерело інформації, що використовувалося для визначення митної вартості, яке є неактуальним за часовими параметрами. Відповідно до ст.54 МК України здійснено контроль наявності у підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Відповідно до статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана та перелічено зміст вимоги. Далі зазначено перелік поданих декларантом документів. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Вказано декларації, що на думку відповідача слугували джерелом інформації для коригування митної вартості: МД № UA205090/2019/77300 від 24.06.2019, UA 206010/2019/5072 від 18.06.2019, а також МД № UA209150/2019/004187 від 15.03.2019, UA205090/2019/38453 від 18.03.2019, UA205020/2019/013026 від 14.05.2019.

13. Позивач, уважаючи вказані рішення митного органу про коригування митної вартості протиправними звернувся до суду з цим позовом. ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

14. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 20.02.2020 позовні вимоги задовольнив повністю.

15. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.09.2020 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін. IV. Касаційне оскарження

16. У касаційні скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їх рішення, прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

17. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункти 3, 4частини четвертої статті 328 КС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

18. У поданому до суду відзиві на касаційну скаргу представник позивача вказав, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, та просив закрити провадження у справі. V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

19. Згідно з положенням частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

20. Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

21. Як установлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

22. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

23. Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

24. Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

25. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

26. Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

27. Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

28. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

29. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. VІ. Оцінка Верховного Суду

30. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за резервним методом.

31. Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за кодами: - 6309000020 «Одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, з текстильних матеріалів, що були у використанні, несортовані, ступінь зносу 25%); - 6309000010 «Взуття вживане, несортоване, ступінь зносу 25%»; 6309000090 «Речі домашнього вжитку, що були у використанні, несортовані, ступінь зносу 25%».

32. Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларант не подавав додаткових документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 1,4401 USD за одиницю.

33. Разом з тим судами установлено, що відповідачу було надано документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунки-фактури (інвойси) (код 0380 у графі 44 митної декларації), автотранспортні накладні СМR (код 0730 у графі 44 митної декларації), та вказано у графі 44 про наявні у митниці дозвільні висновки та сертифікати, що свідчать про виконання нетарифних заходів реагування зовнішньої торгівлі позивачем.

34. Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що у поданих рахунках-фактурах (інвойсах) чітко вказано вартість придбаного позивачем і ввезеного на територію України товару.

35. Указані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів.

36. Натомість, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження, які відомості запитувані документи мають підтвердити.

37. Крім того, судами встановлено, що позивачем у період з 31.05.2018 по 14.01.2019 включно ввозився аналогічний товар з описом одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися, який розмитнювався по ціні за кілограм 1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття.

38. Подані підприємством декларації із зазначенням вказаної ціни приймались митним органом без зауважень. Проте відповідач не навів доказів зміни кон`юктури ринку ввезених позивачем товарів у починаючи з січні-квітні 2019 року, що вплинула на ціну вживаного одягу та взуття.

39. Щодо висновку контролюючого органу про необхідність надання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, суди встановили, що він є безпідставним, оскільки частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачено надання наведених документів за їх наявності.

40. Тоді як укладений позивачем контракт купівлі-продажу №1 від 07.05.2018 передбачає післяоплату. Тобто, подати докази оплати на момент прийняття оскаржуваних рішень у позивача не було можливості, про що було зазначено відповідачу у відповідь на вимоги про надання платіжних документів.

41. Судами також взято до уваги, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

42. Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

43. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування

44. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 (справа №815/1670/17).

45. Обгрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень позивач стверджує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

46. Верховний Суд звертає увагу на те, що Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.

47. Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики (пункт 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

48. Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.

49. За змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

50. У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom"), заява № 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

51. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

52. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

53. Сформульовані Верховним Судом висновки з цього питання правильно застосовані судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається. Заявником касаційної скарги, своєю чергою, не обґрунтовано необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які були застосовані судами. Доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

54. Суд зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, які наявні у матеріалах справи. Така перевірка судових рішень знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

55. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

56. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін. VII. Судові витрати

57. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2020 року справі № 1.380.2019.004890 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена. Головуючий О.О. Шишов Судді І.В. Дашутін М.М. Яковенко