Постанова 4873 № 911/2930/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" вересня 2022 р. Справа№ 911/2930/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кропивної Л.В. суддів: Пономаренка Є.Ю. Барсук М.А. розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВСК" на рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2021 у справі № 911/2930/21 (суддя - Бабкіна В.М..) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВСК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМЕР-УКРАЇНА" про стягнення 52 546,33 грн.,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВСК" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМЕР-УКРАЇНА" про стягнення 52 546,33 грн. заборгованості за поставлений товар, у тому числі 52 395,60 грн. основного боргу, 150,73 грн. 3% річних. Рішенням Господарського суду Київської області від 28.12.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "АВСК" відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "АВСК" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову повністю. Крім того, у поданій апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 та розглядати справу в судовому засіданні за участі його представника. 31.01.2022 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВСК" надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022 передані на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Барсук М.А. Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/922/22 від 11.02.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку із перебуванням судді Руденко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2022, у зв`язку із перебуванням судді Руденко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, для розгляду справи № 911/2930/21 сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2022, з огляду на те, що у Північному апеляційному господарському суді відсутні матеріали справи № 911/2930/21, що унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2930/21; відкладено вирішення питання про подальший рух апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВСК" на рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2021 у справі № 911/2930/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду. 14.04.2022 матеріали справи № 911/2930/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 відкрито апеляційне провадження у справі у порядку спрощеного провадження. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю АВСК звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙМЕР-УКРАЇНА про стягнення 52546,33 грн. заборгованості за поставлений товар, у тому числі 52395,60 грн. основного боргу, 150,73 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на поставку ТОВ АВСК товару ТОВ ПРАЙМЕР-УКРАЇНА в узгодженому сторонами обсязі та за узгодженою сторонами ціною, який покупцем був оплачений не в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 52395,60 грн. основного боргу, 150,73 грн. 3% річних, а також судовий збір. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Київської області від 28.12.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "АВСК" відмовлено у задоволенні позову, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав товар на загальну суму 28213,20 грн., що підтверджується специфікацією ТОВ «НОВА ПОШТА» до акту наданих послуг № НП-005992101 від 31.08.2021 р, яка сформована на підставі відправленого позивачем вантажу, який сам визначав його вартість, яка відповідає вартості, сплаченій відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 181 від 19.08.2021 р. на суму 28213,20 грн., а також випискою з банківського рахунку позивача від 19.08.2021 р. Доказів поставки товару відповідачу на заявлену до стягнення суму у розмірі 80608,80 грн., матеріали справи не містять. Короткий зміст апеляційної скарги Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим зробив хибні висновки щодо безпідставності позовних вимог. Так, судом не прийнято до уваги, що 02.08.2021 заступником начальника відділу збуту позивача було виставлено рахунок на оплату № АВ001435 на загальну суму 80608,80 грн., в т.ч. 20% 13434,80 грн. згідно номенклатури та кількості узгодженої з покупцем. Після отримання передоплати у розмірі 35%, що становить 28213,08 грн., 20.08.2021 позивачем відвантажено товар у кількості 330 кг., згідно номенклатури та кількості зазначеній в рахунку та виписано видаткову накладну № 1737 від 20.08.2021 на загальну суму 80608,80 грн., проте, після отримання товару, відповідач в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, в наслідок чого виникла заборгованість. . Фактичні обставини справи 02.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю ПРАЙМЕР-УКРАЇНА (покупець) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю АВСК (продавець) з усним замовленням на поставку сировини для виробництва лакофарбових матеріалів. За твердженням позивача, 02.08.2021 ТОВ «АВСК» було виставлено ТОВ «ПРАЙМЕР-УКРАЇНА» рахунок на оплату № АВ001435 на загальну суму 80608,80 грн., в якому було зазначено, що він дійсний протягом 3-х банківських днів від дати його виписки; умови поставки Incoterms 2010: EXW склад постачальника; адреса постачання м. Одеса, вул. Промислова, 28-а; попередня оплата за товар у розмірі 35% від загальної вартості товару та післяоплата у розмірі 65% від загальної вартості товару протягом 5 робочих днів, з моменту поставки товару. Згідно банківської виписки ТОВ АВСК від 19.08.2021 р. вказаний рахунок ТОВ «ПРАЙМЕР-УКРАЇНА» оплачено 19.08.2021 р. у сумі 28213,20 грн., у зв`язку з чим ТОВ «АВСК» зарахувало дану передоплату як таку, що відповідає умовам, виставленим в рахунку. 20.08.2021 р. ТОВ «АВСК» відвантажено товар згідно номенклатури та кількості, зазначених в рахунку, та виписано видаткову накладну № 1737 від 20.08.2021 р. на загальну суму 80608,80 грн. Згідно умов поставки, вказаних у рахунку на оплату № АВ0001435 від 02.08.2021 р., поставка мала здійснюватися за правилами Incoterms 2010: EXW склад постачальника за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 28-а. Проте, фактично доставка товару здійснювалася перевізником «НОВА ПОШТА» за рахунок покупця ТОВ «ПРАЙМЕР-УКРАЇНА». Відправлення було передано позивачем кур`єру «НОВОЇ ПОШТИ» 20.08.2021 р. Згідно ТТН 59 0007 2159 0045 товар отримано ТОВ «ПРАЙМЕР-УКРАЇНА» 21.08.2021 р. у відділенні № 2, м. Ірпінь. За твердженням позивача, згідно зазначених у рахунку на оплату № АВ0001435 від 02.08.2021 р. умов оплати товару, покупець зобов`язаний був здійснити післяплату за поставлений товар у розмірі 65% від загальної вартості товару протягом 5-ти (п`яти) робочих днів після отримання товару. Однак, станом на 01.10.2021 р. на поточний рахунок ТОВ «АВСК» не надходив залишок оплати від ТОВ «ПРАЙМЕР-УКРАЇНА» за поставлений товар згідно видаткової накладної № 1737 від 20.08.2021 р. у сумі 52979,84 грн. 03.09.2021 р. на адресу ТОВ «ПРАЙМЕР-УКРАЇНА» позивачем було направлено лист з оригіналами документів, а саме - рахунком на оплату № АВ0001435 від 02.08.2021 р. (2 прим.) та видатковою накладною № 1737 від 20.08.2021 р. (2 прим.), з проханням повернути підписані з боку ТОВ «ПРАЙМЕР-УКРАЇНА» оригінали. 08.09.2021 р. представник ТОВ «ПРАЙМЕР-УКРАЇНА» відмовився від отримання вказаного листа, що вбачається з конверта з відміткою про відмову адресата від отримання поштового відправлення. ТОВ «АВСК» звернулося до відповідача з претензією № 1-17/09 від 17.09.2021 р. про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язання з оплати отриманого товару у сумі 52979,84 грн., направивши лист з описом вкладення № 6509107372590 від 17.09.2021 р. на адресу місцезнаходження ТОВ «ПРАЙМЕР-УКРАЇНА». Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено. Отже, спір у даній справі виник у зв`язку з твердженням позивача про невиконання відповідачем свого обов`язку з належної оплати поставленого товару за укладеним у спрощений спосіб договором поставки, у зв`язку з чим ТОВ «АВСК» і звернулось з даним позовом до суду. Результати розгляду апеляційної скарги Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази долучені до матеріалів справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариству з обмеженою відповідальністю «АВСК» задоволенню не підлягає. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ «АВСК» до ТОВ «Праймер-Україна» 1" про стягнення боргу за поставлений товар у сумі 52395,60 грн у зв`язку з несплатою відповідачем коштів за поставлений товар та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України. У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Згідно із частиною 1 статті 662, статтею 663, частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення коштів за поставлений товар посиланням на видаткову накладну від 20.08.2021 № 1737 на загальну суму 80608,80 грн. та рахунок на оплату № АВ001435 від 02.08.2021 на загальну суму 80608,80 грн., у той час як відповідач заперечує факт отримання від позивача товару на загальну суму 80608,80 грн., вказуючи, зокрема, на те, що видаткова накладна складена позивачем одноособово, не підписана відповідачем (покупцем), а факт отримання товару на загальну суму 28213,20 грн., підтверджується саме: специфікацією ТОВ «НОВА ПОШТА» до акту наданих послуг № НП-005992101 від 31.08.2021 р, яка сформована уповноваженими представниками перевізника на підставі сформованого самим позивачем відправлення із зазначенням його вартості та реквізитів сторін. Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5). У пункті 33 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи. У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Фактом підтвердження господарської операції за спірним договором згідно з узгодженими сторонами умовами є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції підприємства, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції (пункт 44 постанови Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (постанова Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 915/675/19). Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що надана позивачем на підтвердження його вимог видаткова накладна від 1737 від 20.08.2021 на загальну суму 80608,80 грн., не відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню, оскільки не містить підпису покупця, отже, ця видаткова накладна не може бути беззаперечним доказом факту поставки товару на загальну суму 80608,80 грн. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права. (Постанова Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц). Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що єдиними належними доказами здійснення господарської операції з поставки товару є : 1) специфікація до акту надання послуг № НП-005992101 від 31.08.2021 складена ТОВ «Нова Пошта» як виконавцем та ТОВ «Праймер - Україна» як замовником, яка містить інформацію про факт поставки товару на загальну суму 28215,00 грн.; 2) інформація з трекінгу поштового відправлення ПАТ «Нова Пошта» № 59000721590045 який також містить інформацію про оголошену позивачем вартість товару - 28215,00 грн. та відомості про її сплату. 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. (Постанова Касаційного господарського суду від 20.08.2021 у справі № 904/2357/20). Враховуючи вищенаведене, колегія суддів відхиляє за неспроможністю доводи скаржника про факт поставки товару на загальну суму 80608,80 грн., оскільки, рахунок на оплату № АВ0001435 від 02.08.2021 на суму 28213,20 грн., специфікація до акту надання послуг № НП-005992101 від 31.08.2021, яка містить вартість вантажу - 28215,00 грн. та відомості з трекінгу поштового відправлення ПАТ «Нова Пошта» № 59000721590045, який також містить інформацію про оголошену вартість товару - 28215,00 грн., є більш вірогідними та підтверджують аргументи відповідача про факт поставки товару на підставі рахунку на оплату № АВ0001435 від 02.08.2021 на суму 28213,20 грн., який повністю оплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 181 від 19.08.2021 р. За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта по суті скарги не знайшли свого підтвердження, тоді як суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на скаржника. Керуючись приписами статей 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВСК" на рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2021 у справі № 911/2930/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2022 у справі № 911/2930/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2930/211 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 16.09.2022 р. Головуючий суддя Л.В. Кропивна Судді Є.Ю. Пономаренко М.А. Барсук