Постанова Полтавський апеляційний суд № 621/1198/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 621/1198/21 Номер провадження 22-ц/814/2469/22Головуючий у 1-й інстанції Овдієнко В.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2022 року м.Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дорош А.І., Дряниця Ю.В., секретар Владіміров Р.В., з участю представника позивача адвоката Доценко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданої в її інтересах представником адвокатом Доценко Наталією Валеріївною, на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 07 грудня 2021 року, постановлене суддею Овдієнко В.В. (повний текст складено 17 грудня 2021 року), по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, виплату грошової компенсації та визнання права власності на частку квартири, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та зобов`язання не чинити перешкоди у користування квартирою, в с т а н о в и в: 28.04.2021 ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, уточнивши його вимоги заявою від 29.04.2021, у якій просить припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , визнавши за нею право власності на цю частину житла та компенсувавши відповідачу її вартість у розмірі 37 400,00 грн. В обґрунтування підстав позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, ОСОБА_3 , та 25.08.2020 вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, що складається із 2/3 частини кв. АДРЕСА_2 частини квартири належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 09.06.1999 Зміївським виробничим УЖКГ. Відповідач у цій квартирі не проживає, участі в утриманні майна не приймає, фактично, разом із родиною проживає за адресою: АДРЕСА_3 , а тому припинення права власності на частку в спірному житлі не завдасть йому істотної шкоди. Оскільки за технічними показниками виділення в натурі частки (2/3) у спільному майні не представляється можливим, а в добровільному порядку відповідач відмовляється відчужити на її користь належну йому (1/3) частку в цьому майні, просить захистити порушене право в судовому порядку згідно заявлених вимог, компенсувавши відповідачу вартість його частки в розмірі, визначеному звітом про незалежну оцінку, складеним суб`єктом оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_4 від 29.08.2020. 05.07.2021 ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом, у якому просить зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні житлом, вселивши його в кв. АДРЕСА_1 . Підстави позову обґрунтовує тим, що є власником 1/3 частини квартири за вказаною адресою, приватизованою 09.06.1999 в рівних частинах разом із батьками ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 . За домовленістю із батьком, після смерті матері, на належну їй частку в спільному майні він, позивач, не претендував, дійшовши згоди, що після смерті батька йому перейде у спадок уся квартира. Згодом батько одружився із ОСОБА_1 , яка після його смерті успадкувала 2/3 частини квартири та стала чинити перешкоди у вільному користуванні ним належної йому частки у спільному майні, не допускала до кімнати, вчиняла сварки із залученням поліції, та змінила замки, хоча у квартирі залишились його особисті речі, меблі, посуд та інше. Оскільки ОСОБА_1 чинить перешкоди у реалізації ним права на користування своєю власністю, просить відновити порушене право на користування квартирою шляхом вселення. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 07.12.2021 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, виплату грошової компенсації та визнання права власності на частку квартири відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та зобов`язання не чинити перешкоди у користування квартирою задоволено частково. Вирішено вселити ОСОБА_2 в квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 908,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Рішення районного суду вмотивовано тим, що вимоги позову ОСОБА_1 є необґрунтованими та не доведеними. Проте наявність спору в якому ОСОБА_1 заперечує проти вселення ОСОБА_2 у квартиру та заявляє вимоги про позбавлення його права власності на частку квартири, суд визнав обґрунтованою підставою вважати, що права останнього на вселення у спірне житло, співвласником якого він є, порушуються та підлягають захисту шляхом задоволення вимоги зустрічного позову про вселення. Разом із цим, ОСОБА_2 не довів, що ОСОБА_1 протиправно чинила йому перешкоди в користуванні квартирою. Із таким рішенням не погодилася позивач ОСОБА_1 та в її інтересах адвокат Доценко Н.В. подала апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні її позову та задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 . Просить ухвалити нове рішення, яким її, ОСОБА_1 , позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Вважає, що районний суд надав неправильну оцінку висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, виданого КП «Зміївська БТІЗМА» Зміївської районної ради Харківської області від 16.11.2020 №2223 щодо неможливості виділення в натурі 2/3 частини спірної квартири, що перебувають у власності позивачки. Також суд залишив поза увагою показання свідків та акт, складений депутатом міської ради, про невиконання ОСОБА_2 майнових прав щодо утримання майна, яке перебуває у спільній власності, зокрема, позивачка, самостійно здійснює поточний ремонт та оплачує житлово-комунальні послуги, частину вартості яких в судовому порядку (справа №621/2366/21) у порядку регресу заявила до стягнення із ОСОБА_2 . Посилаючись на положення ст.365 ЦК України вважає наявними підстави для припинення права відповідача на частку в спільному майні, оскільки його частка є незначною і не може бути виділена в натурі, а їх спільне користування майном неможливим через неприязні відносини, до того ж вони не є членами однієї сім`ї, не проживають разом та не ведуть спільного господарства. Просить врахувати позицію Верховного Суду у справі №908/1754/17 від 18.12.2018 за змістом якої питання про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном. Натомість у цій справі наявні докази, що відповідач в даній квартирі не проживає, має інше житло, де проживає разом із родиною, а тому припинення права власності у цій квартирі не завдасть йому істотної шкоди. Зазначає, що відповідач не має наміру проживати у спірній квартирі, планує змінити її конфігурацію та заселити квартирантів, що призведе до порушення її прав, як співвласника. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду. Відповідач в судове засідання не з`явився, надавши суду клопотання про розгляд справи без його участі та участі його представника адвоката Оберкович Г.В. Проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. У суді апеляційної інстанції представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, наполягаючи на її задоволенні. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 та членам його сім`ї ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на праві власності належала кв. АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 09.06.1999р. Зміївським виробничим УЖКГ, р.н. № НОМЕР_1 ./а.с.12/ ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , належна їй 1/3 частка квартири успадкована ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив спадкових прав. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишивши після себе спадщину у вигляді 2/3 частки в праві власності на квартиру, успадковані ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Трубнікова В.В., запис в реєстрі за №805./а.с.10,11/ 29.08.2020 суб`єктом оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 складено висновок щодо об`єкта оцінки: 2-х кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_5 . Мета оцінки: визначення вартості об`єкта оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, без урахування ПДВ. Вартість майна, отримана в результаті оцінки 112 200,00 грн., відповідно вартість 1/3 частки становить: 37 400,00 грн. Термін дії звіту оцінки майна та висновку становить 6 місяців з дати проведення оцінки (29.08.2020), якщо інше не передбачено законом./а.с.19-43/ Із фото витягів з сайту об`яв про купівлю-продаж 2-х кімнатних квартир в м.Змієві убачається, що ціна 12 000,00 доларів США найменша цінова пропозиція за 2-х кімнатну житлову квартиру в м.Змієві./а.с.94-96/. Згідно висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна №2223 від 16.11.2020 та технічного паспорту на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , за технічними показниками 2/3 частини об`єкта не є відокремленими, не мають окремого виходу і не можуть бути виділені в натурі./а.с.13, 14-17/ Згідно плану перебудови квартири, складеного співвласником ОСОБА_2 , квартира складається з двох житлових кімнат: кімната літ. 2-3 дорівнює 14,9 кв. м; кімната літ. 2-2 дорівнює 11,4 кв.м, між цими житловими кімнатами існує не несуча перегородка, яку технічно можливо пересунути на 0,9 метрів ліворуч, що зменшить кімнату 2-2 на 2,79 кв.м. та зробить її площу 8,61 кв.м, така перебудова збільшить і кімнату 2-3 на 2,79 кв.м та зробить її площу 17,69 кв.м./а.с.91/. Відповідно до Актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень №12329237 (спеціальний розділ) від 02.12.2015 на все нерухоме майно ОСОБА_1 постановою державного виконавця ВДВС Павлоградського МУЮ Кошеварової О.А. накладено арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження./а.с.92/. За період із 01.03.2020 по 01.03.2021 ОСОБА_1 сплачені комунальні послуги, нараховані на спірне житло, що підтверджується дублікатами квитанцій АТ КБ «ПриватБанк»./а.с.45-63/. Із приводу стягнення витрат з оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , провадження за яким відкрито 13.08.2021 (справа №621/2366/21)./а.с.135/ Також за період із 01.01.2020 по 31.12.2020 до відділу поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області надійшли наступні повідомлення щодо подій, які відбулися за адресою: АДРЕСА_5 : - 10.01.2020 надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що за вказаною адресою помер ОСОБА_3 , 1947 р.н., хворів, спостерігався. - 02.04.2020 надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що за вказаною адресою відбувається конфлікт клієнта з родичами з приводу спадщини. Заявник - адвокат ДоценкоН.В. Дана подія зареєстрована до ІТС ІПНП за №2685 від 02.04.2020. - 03.04.2020 надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що за вказаною адресою відбувається конфлікт з дружиною покійного батька (мачухою), яка відмовляється покидати будинок, що їй не належить. Заявник: ОСОБА_2 . Дана подія зареєстрована до ІТС ІПНП за №2725 від 03.04.2020. - 25.04.2020 надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що за вказаною адресою відбувається конфлікт з сином померлого чоловіка через квартиру. Заявник: ОСОБА_1 . Дана подія зареєстрована до ІТС ІПНП за №3462 від 25.04.2020./а.с.47/. Згідно акту обстеження, складеного 09.07.2021 депутатом Зміївської міської ради VІІ скликання ОСОБА_6 , в присутності свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , щодо домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , співвласниками якого є ОСОБА_1 (2/3 частки) та ОСОБА_2 (1/3 частки). За свідченням сусідів-свідків в домоволодінні фактично проживає ОСОБА_1 . Співвласник ОСОБА_2 не проживає у зазначеному домоволодінні, участі в утриманні спільного майна не приймає. Обов`язки, які покладені на нього, як співвласника багатоквартирного будинку, відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не виконує, зокрема, але не виключно, не бере участь у забезпеченні технічного обслуговування, проведенні поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку./а.с.118/. У судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_7 /а.с.159,160/ Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що 02.04.2020 був присутнім під час сварки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо спадщини, перебудови квартири та зміни замків. Через сварку викликали поліцію. Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що родина ОСОБА_10 його сусіди, він був вхожий в їх дім. Свідку відомо, що ОСОБА_2 не приймав участі в утриманні майна, бачив, що хтось робив замок. Відмовляючи у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 районний суд виходив із підстав його необґрунтованості та недоведеності доцільності застосування ст.365 ЦК України, оскільки, виходячи з наявних відомостей щодо площі спірної нерухомості, 1/3 його частки не можна вважати незначною, звіт про оцінку його вартості є недійсним, а неможливість реального поділу спірної квартири не є підставою для припинення права власності одного зі співвласників. Разом із цим наявність такого спору, в якому ОСОБА_1 заперечує проти вселення ОСОБА_2 у квартиру та заявляє вимоги про позбавлення його права власності на частку квартири, суд визнав обґрунтованою підставою вважати, що права останнього на вселення у спірне житло, співвласником якого він є, порушуються та підлягають захисту шляхом задоволення вимоги зустрічного позову про вселення. У задоволенні позову ОСОБА_2 в частині зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користування квартирою відмовлено за недоведеністю. Апеляційний суд із висновком суду першої інстанції погоджується. При цьому враховує наступне. Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право спільної часткової власності регламентовано статтею 356 ЦК України та здійснюється в порядку статті 358 цього Кодексу, за змістом якої співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Згідно частин першої третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Відповідно до частини першої статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.365 ЦК України підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформованій у постановах від 18.07.2019 №210/2236/15-ц, від 23.11.2016 №357/11232/14-ц, від 15.07.2016 №6-1599ц16,від 02.07.2014 №6-68цс14. Із огляду на викладені норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, районний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість вимог позову ОСОБА_1 та відсутність підстав для застосування ст.365 ЦК України та припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні. Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, фактично зводяться до заперечень висновків районного суду, переоцінки доказів та довільного трактування норм права на власну користь. Разом із цим апеляційний суд приймає до уваги, що право мирно володіти своїм майном гарантовано ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за змістом якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Припинення права власності на частку у спільному майні ґрунтується на вільній згоді такого співвласника на її відчуження та отримання грошової компенсації вартості його частки (ч.2 ст.364), а також не допущення порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї, таким припиненням, що є суттєвою обставиною та обов`язковою передумовою застосування ч.1 ст.365 ЦК України. Як убачається із матеріалів справи, спірна квартира має дві кімнати, загальна площа житла 45,5 кв.м., житлова площа 26,3 кв.м., де 2/3 частини належать позивачці, а 1/3 частина відповідачу, і як правильно зазначив районний суд, така його частка (1/3) не є незначною, а технічна можливість виділення в її натурі з об`єкта нерухомого майна не становила предмет дослідження КП «Зміївська БТІЗМА» Зміївської районної ради Харківської області, якими складено висновок від 16.11.2020 №2223. Разом із цим, допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу (постанова Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №445/442/16-ц). Згідно ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Наданий позивачем висновок щодо технічної не можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки він стосується неможливості виділення в натурі 2/3 частини спірної квартири, що перебувають у власності позивачки, без врахування та аналізу 1/3 частини відповідача. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, неможливість реального поділу спірної квартири не є достатньою підставою для припинення права власності одного зі співвласників. Так само, як і фактичне проживання відповідача та його родини в іншому житловому приміщенні, оскільки особа вільно обирає місце свого проживання, що не означає припинення права власності на частку в спільному житлі, питання вселення до якого вирішується судом в цій справі. Апеляційний суд також враховує, що поняття «житло» в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тлумачиться доволі широко і означає швидше «домівка», що охоплює місце, облаштоване особою як її дім, і концепція «житла» не обмежується резиденцією, яка облаштована відповідно до чинного законодавства. Враховуючи, що спірна квартира набута батьками відповідача, де він зареєстрований із дитинства, у розумінні ст.8 Конвенції, вона є його житлом із яким його пов`язують достатні та триваючі зв`язки, а тому припинення права власності на її частину завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №908/1754/17 від 18.12.2018, яку просить застосувати позивач у доводах апеляційної скарги. Твердження позивачки у апеляційній скарзі, що відповідач не має наміру проживати у спірній квартирі, в контексті задоволення позову про його вселення, є припущеннями, так само як і можливе перепланування квартири, що не має значення для вирішення заявленого спору в цій справі. Доводи апеляційної скарги позивача, що суд залишив поза увагою показання свідків та акт, складений депутатом міської ради, про невиконання ОСОБА_2 майнових прав щодо утримання майна, апеляційний суд відхиляє як неспроможні. По-перше, показання свідків є малоінформативними, а акт обстеження не містить відомостей, які мають значення для вирішення справи, складений зі слів позивачки та її сусідів, які перебувають у дружніх відносинах; по-друге, поточний ремонт житла є власною ініціативою позивачки, яка ним користується та поліпшує його умови із урахуванням власних потреб та частки у власності, тоді як вартість сплачених нею житлово-комунальних послуг підлягає компенсації відповідачем згідно рішення суду від 28.07.2022 у справі №621/2366/21, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105468982). Із огляду на викладене самі по собі неприязні відносини сторін, зумовлені поділом спадщини та порядком її користування, не впливають на правильність висновків районного суду щодо недоведеності підстав припинення права особи, відповідача, на частку у спільному майні, що також не залежить від того, що сторони не є членами однієї сім`ї та не ведуть спільного господарства. Заперечення позивача щодо вселення відповідача у спірне житло, фактично, зводяться до підстав її позову, детальну оцінку якого надав суд першої інстанції. При цьому рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користування квартирою, сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтується на доказах, а тому є припущеннями, на яких не може ґрунтуватися судове рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду без змін. Керуючись ст.ст.367,368, 374,375, 381- 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданої в її інтересах представником адвокатом Доценко Наталією Валеріївною, - залишити без задоволення. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 07 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16.09.2022. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді А.І. Дорош Ю.В. Дряниця