Постанова 4801 № 127/9900/21

Справа № 127/9900/21 Провадження № 22-ц/801/1265/2022 Категорія: 48 Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2022 рокуСправа № 127/9900/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О. В., суддів Сала Т. Б., Шемети Т. М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , поданої її представником адвокатом Синявською Катериною Юріївною, та ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 18 травня 2022 року в м. Вінниця суддею цього суду Королем О.П., дата складення повного тексту 23 травня 2022 року, В С Т А Н О В И В: В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, мотивуючи його тим, що він є уповноваженим власником квартири АДРЕСА_1 . Власником квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 було здійснено втручання в систему водо - та теплопостачання квартири шляхом перенесення труб стояків гарячої і холодної води та стояка теплопостачання (вмуровування їх у підлогу, стіни та стелю ванної кімнати). Такі труби забезпечують циркуляцію води та теплоносія у квартирах будинку з 1 по 10 поверхи. Внаслідок зношеності металевих труб з квартири відповідача відбувались періодичні затікання води у квартири, які розташовані нижче її, зокрема у квартиру АДРЕСА_3 . При заміні мешканцями будинку металевих труб зазначених стояків на пластикові, ОСОБА_2 відмовилась це зробити, з огляду на нібито високу вартість відновлення попереднього стану труб, які нею були вмуровані у стіни квартири, а також незручності, які при цьому нібито будуть створені ремонтними роботами. 16 квітня 2018 року відбулось чергове затоплення його квартири, що зафіксовано уповноваженими представниками ТОВ «ЖЕО», про що складено відповідний акт. Лише після цього ОСОБА_2 було проведено заміну металевих труб на пластикові. Внаслідок залиття квартири ОСОБА_1 заподіяно майнову шкоду, оскільки він був змушений провести відповідні ремонтно-будівельні роботи. Крім того, зазначає, що йому було завдано моральну шкоду, яка полягає в емоційному стресі, негативних емоціях, переживаннях з приводу неодноразових заливів та пошкодження майна (квартири), через що квартира стала непридатною для використання без проведення ремонту. Через залиття було порушено звичний та розмірений спосіб життя позивача, виникла необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації та витрачання свого власного часу для вирішення проблем, пов`язаних з усуненням наслідків залиття. Зважаючи на викладене позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду в сумі 11700 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн., а також стягнути судові витрати. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 9786 грн. та у відшкодування витрат на правову допомогу 5000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у дохід держави в розмірі 908 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у дохід держави в розмірі 908 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат на правову допомогу 1500 грн. Не погодившись з ухваленим рішенням в частині вимог позову, які задоволено, ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Позивач також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у якому він просив залишити її апеляційну скаргу без задоволення. ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якій остання просить відхилити вказану апеляційну скаргу та задовольнити її апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, рішення суду цим вимогам відповідає не в повному обсязі, тому апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло від 27 січня 2000 року (а. с. 3). 19 квітня 2018 року складено акт про залиття, у якому зазначено, що причиною залиття квартири АДРЕСА_1 стало потрапляння вологи з квартири АДРЕСА_2 по стояку поверхом вище (а. с. 5). Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на устаткування, інвентарю, що придбаваються виконавцем робіт за березень 2021 року їх вартість склала 11743,49 грн (а. с. 13). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами завдання матеріальних збитків ОСОБА_2 внаслідок залиття квартири ОСОБА_1 разом з тим, на думку суду першої інстанції завдання моральної шкоди позивачем не доведено. Апеляційний суд в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції щодо стягнення майнової шкоди, однак вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у стягненні завданої моральної шкоди є помилковими, зважаючи на наступне. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. За змістом зазначеної норми закону у правовідносинах по відшкодуванню шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди. Обов`язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Як вбачається з матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння майнової шкоди шляхом затоплення його квартири відповідачем, відповідач в свою чергу не довела свою невинуватість, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди на користь ОСОБА_1 . Апеляційний суд також погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення майнової шкоди без врахування суми ПДВ, оскільки з доданих до позовної заяви документів неможна встановити підрядника та чи є він платником ПДВ, зокрема, таких даних не містить Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2021 року, тому вірним є висновок суду про стягнення суми майнової шкоди без врахування ПДВ, а відтак доводи апеляційної скарги позивача у цій частині відхиляються. Щодо відшкодування моральної шкоди апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення його прав. Моральна шкода, зокрема, полягає в душевних стражданнях, що фізична особа випробувала в зв`язку з знищенням чи ушкодженням його майна. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків. Відповідно до роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин. Враховуючи встановлені у справі обставини, характер та тривалість душевних страждань, які зазнав позивач внаслідок пошкодження його квартири залиттям, яке відбулося саме з квартири відповідача, апеляційний вважає, що з останньої слід стягнути завдану ОСОБА_3 моральну шкоду. Виходячи із засад розумності та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 7500 грн. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не має права на відшкодування всієї суми майнової шкоди через те, що він є власником тільки 1/3 частки квартири, оскільки з матеріалів справи вбачається, що хоча у свідоцтві на право власності на житло і встановлено спільну часткову власність, однак в натурі поділу проведено не було та позивач користується всією квартирою, а не тільки її частиною. Крім того, матеріалами справи встановлено, що організацією ремонтних робіт та відшкодування шкоди займався ОСОБА_1 про що також свідчать надані суду кошториси та довідки на ремонтно-будівельні роботи. Також апеляційний суд не погоджується із твердженням апелянта ОСОБА_2 про пропуск ОСОБА_1 строків позовної давності для звернення до суду із позовом, оскільки подавши позовну заяву 16 квітня 2021 року, він дотримався трирічного строку з дня виявлення залиття квартири. Твердження її апеляційної скарги про непроведення судової будівельно-технічної експертизи є безпідставними та не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки ОСОБА_2 не була позбавлена можливості заявити відповідне клопотання в суді першої інстанції, однак цього не зробила. Апеляційний суд не погоджується із твердженням ОСОБА_1 про безпідставне зменшення витрат на правничу допомогу, зважаючи на наступне. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Разом з тим, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. Такі висновки збігаються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17. На думку апеляційного суду витрати на правничу допомогу, які зазначає позивач, є неспівмірно великими зі складністю справи та кількістю процесуальних дій, вчинених саме адвокатами, яких було залучено вже під час розгляду справи. Отже, стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн апеляційний суд вважає достатнім. Всі інші доводи апеляційних скарг фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому також відхиляються. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог щодо відшкодування моральної шкоди в законній силі залишатись не може та відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частин 1 та 2 цієї ж статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Отже, враховуючи вказані норми процесуального права, судові витрати за подання позову, які стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід зменшити відповідно до пропорційності вимог позову, які задоволено та у задоволенні яких відмовлено, стягнувши з ОСОБА_2 на користь держави 722,76 грн замість 908 грн, а з ОСОБА_1 185,24 грн замість 908 грн. Крім того, слід змінити судові витрати на правову допомогу, які стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 зменшивши їх з 1500 грн до 612 грн. Також, враховуючи принцип пропорційності, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1084,15 грн. Судовий збір за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 в розмірі 277,85 грн. слід залишити за останнім. Судовий збір за подання апеляційної скарги ОСОБА_2 в розмірі 1362 грн. слід стягнути з останньої на користь держави. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником адвокатом Синявською Катериною Юріївною, відхилити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2022 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень. Рішення в частині стягнення судових витрат змінити. Зменшити судовий збір, який стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави за подання позову з 908 грн до 722,76 грн. Зменшити судовий збір, який стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави за подання позову з 908 грн до 185,24 грн. Зменшити судові витрати, які стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на правову допомогу з 1500 грн до 612 грн. Рішення суду першої інстанції в іншій частині залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1362 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1084,15 грн. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ; Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 . Головуючий О. В. Ковальчук Судді: Т. Б. Сало Т. М. Шемета