Постанова 4803 № 214/3683/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5540/22 Справа № 214/3683/21 Суддя у 1-й інстанції - Прасолов В. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О. сторони справи : позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 третя особа - Покровський відділ ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Страх Вадим Олегович на заочне рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2021 року, ухваленого суддею Прасоловим В.М. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ : У травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: Покровський відділ ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про зміну розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментам. Просив суд змінити розмір аліментів, що стягуються з нього за судовим наказом №2-н/214/1168/20, виданим 25.08.2020 року Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу, на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини на 1/6 частину заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до повноліття дитини; звільнити його від сплати заборгованості по аліментам за період з 07 липня 2020 року по 16 квітня 2021 року, що стягуються за зазначеним вище судовим наказом на користь ОСОБА_2 на утримання їх сина ОСОБА_3 . В обґрунтування позову зазначив, що з 10.10.2003 року по 10.11.2009 року він, перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , від даного шлюбу мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час процедури розлучення, він з відповідачем досягли домовленості про добровільну сплату аліментів на утримання спільного сина, так як дитина залишилась проживати з матір`ю. Аліменти, які сплачувались ним на утримання дитини, складались з перерахування обумовленої суми безпосередньо ОСОБА_2 - 1500 грн. щомісяця, оплати репетиторів (сума в місяць залежала від кількості занять сина), на витрати сина (картковий рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_3 ), також інші потреби дитини (лікування, шкільні видатки та інше). Незважаючи на те, що 03 жовтня 2020 року ОСОБА_2 , влаштовуючи особисте життя та плануючи переїзд до Німеччини, вмовила його підписати дозвіл на усиновлення її новим чоловіком їхнього спільного сина (витяг від нотаріуса додається), повідомила, що він, позивач, більше може не сплачувати ніяких коштів на утримання дитини, про те що вже існував судовий наказ, він не знав до 16.04.2021 року. Незважаючи на пропозицію відповідача щодо припинення сплати аліментів, перераховувати щомісяця вищеперелічені суми за призначенням він не припинив. Наприкінці квітня 2021 року Покровським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Дніпро) на його домашню адресу була направлена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу №2-н/214/1168/20, виданого 25.08.2020 року Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі ј частини щомісяця. Аліменти на виконання даного судового наказу, розраховані за заявою ОСОБА_2 з 07.07.2020 року, пред`явлено наказ на виконання 16.04.2021 року. На всі його запитання стосовно стягнення з нього аліментів у примусовому порядку, з урахуванням домовленостей про добровільну сплату, ОСОБА_2 відповіла лише образливими словами та погрозами. Більш того, в заяві, що була подана ОСОБА_2 до суду у липні 2020 року, відповідач зазначила про відсутність у нього інших утриманців та постійний дохід, умисно ввівши суд в оману. ОСОБА_2 було відомо, що в другому шлюбі в нього є син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також, й те, що він є фізичною особою підприємцем, тому має мінливий дохід. Той факт, що старша дитина мешкає окремо від нього, завжди стимулював його шукати підробіток, свідомо зменшувати витрати на меншого сина, щоб хоч якось компенсувати старшому синові його часткову відсутність в його житті. В зв`язку з тим, що ОСОБА_2 вирішила, що їхні домовленості про добровільну сплату аліментів анульовані та штучно й умисно створила йому заборгованість по аліментам, вважає, що подання даного позову є вимушеною мірою стягненню з нього частки аліментів, що передбачена Законом, з урахуванням наявності двох дітей та джерела одержання доходу, а саме: 1/6 частини щомісяця. Просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього за рішенням суду, а саме зменшити стягнення аліментів з ј частини щомісяця на 1 500 грн., так як має сезонні мінливі заробітки, розмір яких складав близько 4 000 - 5 000 грн. на місяць, сімейний стан не враховувався при винесенні наказу, на його утриманні є інший малолітній син. Заочним рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Покровський відділ ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про зміну розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментам задоволені частково. Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , за судовим наказом №2-н/214/1168/20, виданим 25.08.2020 року Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини на 1/5 частину заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до повноліття дитини. Звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам, за період з 07 липня 2020 року по 16 квітня 2021 року, нарахованої за судовим наказом №2-н/214/1168/20, виданим 25 серпня 2020 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 18 094 грн. 29 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1816 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9600 грн. 00 коп. Відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник, адвокат Страх В.О., будучи незгодною з ухваленим заочним рішенням подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального права, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову позивачеві ОСОБА_3 в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі. При цьому, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Страх В.О., вказує на те, що позивач, всупереч вимогам ст.180 СК України ухиляється від обов`язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття, через що ОСОБА_2 і звернулася до суду із з заявою про видачу судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання сина, який був виданий Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області 25 серпня 2020 року. Сторона відповідача зазначає, що саме через невиконання судового наказу у позивача і утворилася заборгованість по аліментам. Представник відповідача вважає, що позивачем не доведено перед судом будь-які зміни у бік погіршення матеріального стану чи зміни сімейного стану з часу присудження аліментів і що такі зміни є підставою для застосування норм ст.192 СК України. Вказує, що позивач має реальну можливість сплачувати аліменти на утримання сина у первісному розмірі (1/4 ч.). Окрім того, сторона відповідача вважає, що зазначені у рішенні суду квитанції не підтверджують добровільну сплату коштів, як аліментів, не відображають цільове призначення платежу, підставу для його здійснення, тому не можуть слугувати обґрунтуванням доя звільнення позивача від заборгованості по аліментам. Відзив на апеляційну скаргу відповідача не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторони по справі з 10 жовтня 2003 року перебували у шлюбі, 10 листопада 2009 року шлюб між сторонами розірвано, від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з копії судового наказу (а.с.12), копії свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.13). Між сторонами була досягнута домовленість про добровільну сплату відповідачем аліментів в розмірі 1500 грн. щомісячно та додаткових витрат на утримання дитини, що встановлено поясненнями представника позивача та не спростовано відповідачем. На підставі судового наказу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.08.2020 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки доходу, щомісячно, але не менше 50% та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 07.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття, що встановлено копією судового наказу (а.с.12). 16.04.2021 року державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), було відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу №2-н/214/1168/20, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено копією постанови (а.с. 15). Про стягнення на користь відовідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , позивач дізнався 16.04.2021 року, що встановлено поясненнями представника позивача та не спростовано відповідачем. Заборгованість по аліментам станом на 28.04.2021 року складає 18 094 грн. 29 коп., що встановлено розрахунком (а.с. 76). Позивачем сплачено на користь відповідача в якості аліментів на утримання дитини в період з моменту початку стягнення згідно судового наказу (з 07.07.2020 року по 01.04.2021 року включно) - 15 628 грн. 17 коп. (01.08.2020 - 1507,54 грн., 02.09.2020 - 2311,56 грн., 03.10.2020 - 1507,54 грн., 02.11.2020 - 1507,54 грн., 08.11.2020 - 351,76 грн., 01.12.2020 - 1507,54 грн., 03.01.2021 - 1507,54 грн., 13.01.2021 - 301,51 грн., 19.01.2021 - 301,51 грн., 26.01.2021 - 301,51 грн., 01.02.2021 - 1507,54 грн., 01.03.2021 - 1507.54 грн., 01.04.2021 - 1507,54 грн.), які враховані державним виконавцем при розрахунку суми заборгованості по аліментам (5-й стовбчик таблиці розрахунку), що підтерджується дублікатами чеків (а.с.27,28,31,32), розрахунком заборгованості (а.с.76). Окрім того, позивач з 01.07.2020 року по 09.04.2021 року в добровільному порядку надавав матеріальну допомогу на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усього розмір допомоги у загальному розмірі складає 31 545 грн. 80 коп., що підтверджується дублікатами чеків (а.с.22-26, 29-30, 33-38). Загальний розмір матеріальної допомоги на утримання сина ОСОБА_3 , сплачений позивачем - 31 545 грн. 80 коп. та складається з наступного: оплата послуг репетиторів дитини: 20.07.2020 - 301,51 грн., 29.07.2020 - 301,51 грн., 01.08.2020 - 753,77 грн., 06.08.2020 - 301,51 грн., 19.08.2020 - 301,51 грн., 05.09.2020 - 603,02 грн., 03.09.2020 - 301,51 грн., 07.09.2020 - 301,51 грн., 18.09.2020 - 603,02 грн., 21.09.2020 - 301,51 грн., 28.09.2020 - 301,51 грн., 14.09.2020 - 301,51 грн., 05.10.2020 - 301,51 грн., 12.10.2020 - 301,51 грн., 08.10.2020 - 1286,43 грн., 19.10.2020 - 301,51 грн., 27.10.2020 - 301,51 грн., 02.11.2020 - 301,51 грн., 02.11.2020 - 1286,43 грн., 11.11.2020 -301,51 грн., 17.11.2020 - 301,51 грн., 23.11.2020 -301,51 грн., 01.12.2020 - 1608,04 грн., 01.12.2020 - 301,51 грн., 07.12.2020 - 301,51 грн., 15.12.2020 - 301,51 грн., 24.12.2020 - 301,51 грн., 03.01.2021 - 1608,04 грн., 01.02.2021 - 1608,04 грн., 04.02.2021 - 301,51 грн., 09.02.2021 - 301,51 грн., 12.02.2021 - 703,52 грн., 15.02.2021 - 301,51 грн., 19.02.2021 - 502,51 грн., 22.02.2021 - 301,51 грн., 01.03.2021 - 301,51 грн., 01.03.2021 -1608,04 грн., 10.03.2021 - 301,51 грн., 01.04.2021 - 1608,04 грн. Всього з моменту початку стягнення згідно судового наказу 07.07.2020 року, позивачем добровільно сплачено - 21 919 грн. 67 коп. Зазначені обставини підтверджуються дублікатами чеків: оплата оздоровлення дитини: 19.08.2020 року - 4723 грн. 62 коп (а.с.22); оплата підручників: 19.08.2020 - 502 грн. 51 коп., що вбачається з дублікату чеку (а.с.22); допомога дитині: 19.12.2020 - 200 грн., 31.12.2020 - 500 грн.; 29.03.2021 - 500 грн.; 06.04.2021 - 300 грн.; 07.04.2021 - 400 грн.; 09.04.2021 - 1000 грн.; 12.04.2021 - 1000 грн.; 17.04.2021 - 500 грн., а всього 4400 грн. 00 коп. (а.с.22-26, 33-38). Позивач є фізичною особою підприємцем, має мінливий дохід, що встановлено з податкової декларації (а.с.19). Окрім того, судом встановлено, що позивач з 27.10.2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , що підтверджено копією свідоцтва про шлюб (а.с.17). Також, окрім сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач має на утриманні сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження другого сина (а.с.18). В період з 18.11.2020 року по 04.05.2021 року позивач знаходився на обліку у сімейного лікаря з діагнозом: гіпертонічна хвороба 2 стадія, ступінь 2, ризик 3 (високий) зі схильністю до частих кризів. Дисциркуляторна енцефалопатія 2-3 ступеню змішаного (гапертонічного, атеросклеротичного) генезу. З 20.11.2020 року позивач перебуває на обліку у лікаря-кардіолога з діагнозом : гіпертонічна хвороба 2 стадія, ступінь 2, ризик 3 (високий) зі схильністю до частих кризів. Дисциркуляторна енцефалопатія 2-3 ступеню змішаного (гапертонічного, атеросклеротичного) генезу. Потребує постійного лікування. Зазначені обставини пдтверджуються висновком ЛЛК (а.с.77). Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині звільнення останнього від заборгованості по аліментам, на підставі досліджених і оцінених доказів, наданих позивачем, виходив з того, що позивач не був обізнаний про стягнення з нього відповідачем аліментів, та в період виникнення заборгованості по аліментам в розмірі 18 094 грн. 29 коп. приймав участь у витратах на утримання дитини, оскільки сплачував у добровільному порядку аліменти, всього сплатив відповідачу - 31 545,80 грн., і ця сума значно перевищує суму заборгованості нараховану державним виконавцем, тому наявні підстави звільнити позивача від сплати заборгованості. Частково, задовольняючи позовні вимоги про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що після визначення розміру аліментів за судовим наказом, погіршився стан здоров`я платника аліментів, що підтверджено наданими позивачем доказами тому є підстави зміни розміру присуджених за судовим наказом аліментів з 1/4 частини на 1/5 частину заробітку (доходу) ОСОБА_1 . При цьому, суд у рішенні зазначив, що та обставина, що позивач станом на час видачі судового наказу мав на утриманні інших осоіб (меншого сина від другого шлюбу), про, що відповідач при зверенні до суду із заявою про видачу судового наказу не вказала, не може бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки зазначена обставина існувала на час видачі судового наказу. Колегія суддів перевіривши матеріали справи, доводи сторін, повністю погоджується з висновками суду першої інстанції викладеними в оскаржуваному судовому рішенні та не може погодитись з доводами сторони відповідача про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступних підстав. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим. Відповідно до ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», яку кореспондує ст.27 Конвенції ООН про права дитини, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі ст.ст.141, 180 СК України, батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини; батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, тобто такий обов`язок є особистим, індивідуальним, а не солідарним; батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно знормами ч.2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Аналіз статті 197 СК України надає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення. У п.22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року судам роз`яснено, що, у випадках передбачених ст.197 СК України, суд може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.2 зазначеної Постанови, суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК України умов повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості. З аналізом зазначеної правової норми встановлено, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя. Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №343/860/17, у постанові від 01 серпня 2018 року у справі №344/12158/16-ц та у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №592/2683/17. Аналогічна вимога встановлюється нормами ст.273 СК України, де зазначено, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення. В розумінні цих положень закону, підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами - можуть бути лише ті істотні обставини, які вплинули та пов`язані із самим фактом виникнення такої заборгованості. Інших підстав для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, діюче законодавство не передбачає. Так, згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментам Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 28.04.2021 року у позивача ОСОБА_1 наявна заборгованість по аліментам в розмірі 18 024, 29 грн. Судом першої інстанції були перевірені надані позивачем докази, зокрема квитанції про добровільну допомогу дитині у період з 01.07.2020 року по 16.04.2021 року (оплата послуг репетиторів, кошти на оздоровлення, оплата підручників, грошова допомога дитин) та встановлено, що в період виникнення заборгованості по аліментам в розмірі 18094,29 грн., ОСОБА_1 сплачував ОСОБА_2 не лише аліменти на сина, які були визначені усною домовленістю між сторонами (1500 грн.), а й брав участь в інших витратах на утримання дитини, що всього у цей період позивачем у добровільному порядку на утримання дитини було сплачено відповідачу грошових коштів в розмірі 31 545,80 грн., і ця сума значно перевищує, визначену державним виконавцем суму заборгованості, що є обставиною, яка має має істотне значення та є підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та належним чином обґрунтованим, а доводи сторони відповідача про те, що позивач ухиляється від обов`язку утривувати сина до повноліття не виконує судовий наказ про стягнення аліментів, у зв`язку з чим у нього і виникла заборгованість, колегія суддів, з наведених вище підстав, вважає необґрунтованими, такими, що спростовуються доказами, наданими суду позивачем та зазначеними у судовому рішенні. Відповідно до ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та інших випадках, передбачених СК України. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів), а тому у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Право вимагати зміни розміру аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, визначених ст.ст.182-184 СК України, та відсутність імперативного припису на неможливість зміни їх розміру, не може обмежуватися разовим здійсненням визначення їх розміру. Отже, в разі зміни окремих обставин, які визначають доцільність перегляду попередньо визначеного розміру аліментів, платник аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я, вправі подати до суду позовну заяву про зміну розміру аліментів шляхом зменшення їх розміру. Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів, позивач посилався на те, що відповідач при зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів не повідомила суду, що у нього є менший син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та також зазначив, що хворіє. Судом встановлено, що в період з 18.11.2020 року по 04.05.2021 року позивач знаходився на обліку у сімейного лікаря з діагнозом: гіпертонічна хвороба 2 стадія, ступінь 2, ризик 3 (високий) зі схильністю до частих кризів. Дисциркуляторна енцефалопатія 2-3 ступеню змішаного (гапертонічного, атеросклеротичного) генезу. З 20.11.2020 року позивач перебуває на обліку у лікаря-кардіолога з діагнозом : гіпертонічна хвороба 2 стадія, ступінь 2, ризик 3 (високий) зі схильністю до частих кризів. Дисциркуляторна енцефалопатія 2-3 ступеню змішаного (гапертонічного, атеросклеротичного) генезу. Потребує постійного лікування, що підтверджено висновком ЛЛК (а.с.77). Колегія суддів погоджується з висновкому суду першої інстанції, що під час розгляду справи позивач довів зміну свого матеріального та сімейного становища (погіршився стан здоровя, на утриманні є менший син від іншого шлюбу), відтак судом першої інстанції правомірно зменшено розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_3 до 1/5 частки від заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття, що відповідає положенням статей 182, 183 СК України. Отже, доводи апеляційної скарги сторони відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції. Відповідно норм статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу сторони відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Страх Вадим Олегович - залишити без задоволення. Заочне рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 вересня 2022 року. Головуючий: Судді: