Постанова 4854 № 420/5547/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/5547/22 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кравця О.О. судді Зуєвої Л.Є. судді Коваля М.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року по справі № 420/5547/22, прийнятого у складі судді Аракелян М.М., за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 08.04.2022 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області XIV cесії VIII скликання від 28 січня 2022 року №606-VIII Про розгляд клопотань громадян України щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою в частині відмови ОСОБА_2 (в особі законного представника ОСОБА_1 ) у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,10 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123782000:01:003:0003, 5123782000:02:004:5388, 5123782000:02:004:5481 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області; зобов`язати Великодолинську селищну раду Одеського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,10 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123782000:01:003:0003, 5123782000:02:004:5388, 5123782000:02:004:5481 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року адміністративний позов був задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області XIV сесії VIII скликання від 28 січня 2022 року №606-VIII «Про розгляд клопотань громадян України щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою» в частині відмови ОСОБА_2 (в особі законного представника ОСОБА_1 ) у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,10 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123782000:01:003:0003, 5123782000:02:004:5388, 5123782000:02:004:5481 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області. Зобов`язано Великодолинську селищну раду Одеського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.12.2021 року (вхідний номер 1-Р-2647 від 24.12.2021 року) про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,10 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123782000:01:003:0003, 5123782000:02:004:5388, 5123782000:02:004:5481 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 03.08.2022 року від представника позивача надійшла заява про відстрочення строку до скасування воєнного стану в Україні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року у справі №420/5547/22 в частині зобов`язання Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.12.2021 року (вхідний номер 1-Р-2647 від 24.12.2021 року) про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,10 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123782000:01:003:0003, 5123782000:02:004:5388, 5123782000:02:004:5481 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року у задоволенні заяви було відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року представник позивача подав апеляційну скаргу, та просив її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву. Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145- IX від 24.03.2022 року було вирішено внести зміни до Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27) доповнити пунктом 27, де у підпункті 5) зазначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. З урахуванням ст.58 Конституції України, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року по справі №420/5547/22 було розглянуто спірні правовідносини, що виникли до воєнного стану, а з огляду на внесені зміни законом №2145- IX від 24.03.2022 року, виконання даного судового рішення від 27.06.2022 року по справі №420/5547/22 буде можливим тільки після скасування воєнного стану. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2022 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно із ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч.1 ст.378 КАС України). Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України). Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст.378 КАС України). Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 378 КАС України). Апеляційний суд зауважує, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2019 року у справі №2а/0570/6531/2011. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації Указом «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженого Законом України №7168 від 16.03.2022 воєнний стан продовжений до 25.04.2022. Указом Президента України №341/2022 на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ (далі Закон № 2500) було затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145- IX від 24.03.2022 року було вирішено внести зміни до Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та доповнити Перехідні положення пунктом 27, у якому у підпункті 5 зазначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії", заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). Право на виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37). Стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов`язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI). Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року). У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) ( див.п.63-65 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року). Так, під час розгляду даної справи судом встановлена протиправність рішення Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області XIV cесії VIII скликання від 28 січня 2022 року №606-VIII «Про розгляд клопотань громадян України щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою» в частині відмови ОСОБА_2 (в особі законного представника ОСОБА_1 ) у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням, та це рішення є скасованим судом. При цьому, клопотання ОСОБА_1 від 22.12.2021 року після набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року не було розглянуто відповідачем. Зі змісту резолютивної частини рішення від 27.06.2022 року вбачається, що відповідача зобов`язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.12.2021 року (вхідний номер 1-Р-2647 від 24.12.2021 року) про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що з урахуванням чинної заборони на надання дозволів на розроблення документації із землеустрою під час дії воєнного стану, встановленої у 2022 року п.п.5 п.27 Перехідних положень Земельного кодексу України ,у зв`язку із надзвичайною подією запровадженням воєнного стану, фактично унеможливлює прийняття позитивного рішення на користь позивача, чим позбавляє його права на ефективний захист своїх прав. Апеляційний суд також враховує, що спірні правовідносини, виникли до прийняття воєнного стану, а з огляду на внесені зміни законом №2145-IX від 24.03.2022 року, належне виконання даного судового рішення від 27.06.2022 року по справі №420/5547/22 буде можливим тільки після скасування воєнного стану. При цьому, клопотання позивача відстрочити виконання рішення до скасування воєнного стану в Україні також відповідає положенням ч.5 ст.378 КАС України, згідно з якими таке відстрочення може бути надано не більш як на один рік з 27.06.2022 року, оскільки, датою завершення воєнного стану в України відповідно до Закону № 2500 є 21 листопада 2022 року. Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованим клопотання позивача про відстрочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року до скасування воєнного стану в Україні, а протилежний висновок суду 1-ї інстанції є помилковим. Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із прийняттям нової про задоволення клопотання позивача про відстрочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року до скасування воєнного стану в Україні. Керуючись ст.8,19, 55,125 Конституції України, ст. 6,13 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3,5,12,19,21,292, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 378 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року скасувати. Прийняти нову ухвалу: Клопотання ОСОБА_1 задовольнити. Відстрочити виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року по справі №420/5547/22 до завершення воєнного стану в України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання ,та не підлягає оскарженню у касаційному порядку ,окрім відповідності вимогам ст.328 КАС України. Повне судове рішення складене та підписане 07.09.2022 року. Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.