Постанова 4874 № 924/1277/20 (924/636/21)

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2022 року Справа № 924/1277/20 (924/636/21) Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Коломис В.В. секретар судового засідання Цвіркун О.О. за участю представників сторін: від апелянта: Савчук Ю.М., від позивача: Земляна І.О., Шевченко Л.П., від відповідача: Достовська В.Г. від кредитора ФГ "Тракт": Сліпченко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" Лозового Олександра Валентиновича в особі уповноваженої особи учасника адвоката Адвокатського бюро "Юрія Савчука" Савчука Юрія Миколайовича на ухвалу Господарського суду Хмельницької області, постановлену 01.03.2022 (суддя Заярнюк І.В., повний текст складено 01.03.2022) у справі № 924/1277/20 (924/636/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" Лозового Олександра Валентиновича в особі уповноваженої особи учасника адвоката Адвокатського бюро "Юрія Савчука" Савчука Юрія Миколайовича про стягнення коштів в сумі 24285508, 19 грн., які були сплачені, як компенсація частини вартості предметів лізингу за договорами фінансового лізингу № 48АФ-13 від 02.04.2013 року, № 49АФ-13 від 02.04.2013 року, № 9АФ-14 від 14:03.2014 року, № 22АФ-14 від 27.03.2014 року, № 25Аф-14 від 27.03.2014 року, № 6АФ-15 від 11.03.2015 року, № 9АФ-15 від 11.03.2015 року, № 11АФ-15 від 11.03.2015 року, № 12АФ-15 від 11.03.2015 року, № 13АФ-15 від 11.03.2015 року, № 14АФ-15 від 11.03.2015 року, № 15АФ-15 від 11.03.2015 року, № 26АФ-15 від 28.04.2015 та включити їх до ліквідаційної маси ТОВ "Серединецьке" (в межах справи № 924/1277/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке") ВСТАНОВИВ: В червні 2021 року ТОВ "Серединецьке" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ТОВ "Агротек" про стягнення коштів в сумі 24285508,19 грн., які були сплачені, як компенсація частини вартості предметів лізингу за договорами фінансового лізингу. Відповідачем подано суду клопотання від 10.02.2022 про закриття провадження у справі, оскільки даний спір вже вирішено судом в межах справи № 904/2357/20. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.03.2022 клопотання відповідача задоволено та закрито провадження у справі № 924/1277/20 (924/636/21) на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Місцевим господарським судом проаналізовано обставини спору у справі № 904/2357/20 та зроблено висновок, що у справі № 924/1277/20 (924/636/21) спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Вказане не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" Лозовий Олександр Валентинович в особі уповноваженої особи учасника адвоката Адвокатського бюро "Юрія Савчука" Савчука Юрія Миколайовича подав апеляційну скаргу від 18.04.2022, в якій просить останню скасувати, а справу № 924/1277/20 (924/636/21) направити до Господарського суду Хмельницької області для продовження розгляду. Аргументуючи доводи скарги зазначає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив чи стягує позивач ті ж самі кошти, чи інші. Не враховано, що стягнення заборгованості здійснюється в межах справи про банкрутство, а тому кошти підлягатимуть включенню до ліквідаційної маси ТОВ "Серединецьке". Поряд з цим відмічає, що при вирішенні спору у справі № 904/2357/20 суди не вказали, що ТОВ "Серединецьке" не має право на стягнення боргу з ТОВ "Агротек". За вказаних підстав просить задоволити апеляційну скаргу. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, вважає ухвалу суду першої інстанції законною і обгрунтованою. Відмічає, що розгляд позовних вимог у справі № 924/1277/20 (924/636/21) буде мати наслідком порушення принципу res judicata - остаточності рішень суду, оскільки слід буде здійснити переоцінку обставин, які встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили у справі № 904/2357/20. Просить відмовити в задоволенні скарги. Розглянувши матеріали справи № 924/1277/20 (924/636/21), доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників, дослідивши та проаналізувавши наявні докази, колегія суддів встановила наступне. Як стверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками спору, в травні 2020 року ТОВ "Серединецьке" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Агротек" про стягнення 77 021 588,33 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання умов договорів фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, №49АФ-13 від 02.04.2013, №9АФ-14 від 14.03.2014, №22АФ-14 від 27.03.2013, №25АФ-14 від 27.03.2014, №6АФ-15 від 11.03.2015, №9АФ-15 від 11.03.2015, №11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від 11.03.2015, №13АФ-15 від 11.03.2015, №14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-15 від 11.03.2015, №26АФ-15 від 28.04.2015 у період з 02.04.2013 по 30.03.2018 позивач сплачував лізингові платежі, які включали в себе відшкодування вартості майна, переданого в лізинг, та винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно. В лютому та липні 2019 року лізингодавець в односторонньому порядку розірвав названі договори та на підставі виконавчих написів нотаріуса вилучив у позивача майно (сільськогосподарську техніку), що було предметом лізингу. Посилаючись на те, що внаслідок розірвання договорів у відповідача відсутній обов`язок щодо передання об`єктів лізингу у власність лізингоодержувача, а у позивача - обов`язок щодо сплати вартості цього майна, вважає, що сплачені платежі як відшкодування вартості майна підлягають поверненню лізингоодержувачу. Правовою підставою позовних вимог вказує частину другу статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). 05.06.2020 позивач подав заяву про зміну предмета позову, в якій позовні вимоги виклав в такій редакції: визнати недійсним пункт 9.3 договорів фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, №49АФ-13 від 02.04.2013, №9АФ-14 від 14.03.2014, №22АФ-14 від 27.03.2013, №25АФ-14 від 27.03.2014 та пункт 8.3 договорів фінансового лізингу №6АФ-15 від 11.03.2015, №9АФ-15 від 11.03.2015, №11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від 11.03.2015, №13АФ-15 від 11.03.2015, №14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-15 від 11.03.2015, №26АФ-15 від 28.04.2015, які укладені ТОВ «Агротек» та ТОВ «Серединецьке»; стягнути з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» кошти, які компенсують частину вартості предметів лізингу, в сумі 77 021 588,33 грн за договорами фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, №49АФ-13 від 02.04.2013, №9АФ-14 від 14.03.2014, №22АФ-14 від 27.03.2014, №25АФ-14 від 27.03.2014, №6АФ-15 від 11.03.2015, №9АФ-15 від 11.03.2015, №11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від 11.03.2015, №13АФ-15 від 11.03.2015, №14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-15 від 11.03.2015, №26АФ-15 від 28.04.2015, укладеними ТОВ «Агротек» та ТОВ «Серединецьке». Вимоги щодо визнання недійсними пунктів 9.3 та 8.3 договорів фінансового лізингу обґрунтовано тим, що визначене договором право на утримання лізингодавцем сплачених лізингоодержувачем сум як штрафних санкцій за дострокове розірвання договору суперечить положенням статей 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 549, 611, 614, 653 ЦК України, а умови щодо неповернення всіх лізингових платежів положенням частини другої статті 693 ЦК України, яка містить імперативну норму щодо повернення суми попередньої оплати покупцю у разі не передання товару. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 у справі №904/2357/20 позов задоволено частково: - визнано недійсним пункт 9.3 в частині умов Договорів щодо утримання ТОВ «Агротек» на свою користь сум, що сплачені за Договорами як лізингові платежі та авансовий платіж, у разі дострокового розірвання, припинення, відмови від Договорів фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, №49АФ-13 від 02.04.2013, №9АФ-14 від 14.03.2014, №22АФ-14 від 27.03.2013, №25АФ-14 від 27.03.2014 та пункт 8.3 в частині умов Договорів щодо утримання ТОВ «Агротек» на свою користь сум, що сплачені за Договорами як лізингові платежі та авансовий платіж, у разі дострокового розірвання, припинення, відмови від Договорів фінансового лізингу №6АФ-15 від 11.03.2015, №9АФ-15 від 11.03.2015, №11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від 11.03.2015, №13АФ-15 від 11.03.2015, №14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-15 від 11.03.2015, №26АФ-15 від 28.04.2015, які укладені ТОВ «Агротек» та ТОВ «Серединецьке»; - стягнуто з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» кошти, які компенсують частину вартості предметів лізингу, в сумі 77 021 588,33 грн за договорами фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, №49АФ-13 від 02.04.2013, №9АФ-14 від 14.03.2014, №22АФ-14 від 27.03.2014, №25АФ-14 від 27.03.2014, №6АФ-15 від 11.03.2015, №9АФ-15 від 11.03.2015, №11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від 11.03.2015, №13АФ-15 від 11.03.2015, №14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-15 від 11.03.2015, №26АФ-15 від 28.04.2015, укладеними ТОВ «Агротек» та ТОВ «Серединецьке»; - в решті вимог позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» 736 751,00 грн судового збору. Судове рішення мотивовано тим, що оспорювані умови договору не відповідають положенням статей 230, 231 ГК України, статей 653, 693, 806 ЦК України, також суд прийшов до висновку, що позовна давність щодо цих вимог не спливла. Також судом встановлено, що позивачем доведена сплата лізингових платежів як відшкодування вартості майна в сумі 2856883,84 доларів США, що за курсом на 05.05.2020 становить 77 021 588,33 грн, факт розірвання спірних договорів фінансового лізингу та вилучення об`єктів лізингу у лізингоодержувача на підставі виконавчих написів нотаріуса. В зв`язку з чим у лізингодавця відсутній обов`язок щодо передачі об`єктів лізингу у власність лізингоодержувача, а сплачені за договорами кошти як відшкодування вартості майна за своєю суттю є попередньою оплатою за товар, тому підлягають поверненню покупцю відповідно до положень частини другої статті 693 ЦК України. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 у справі №904/2357/20 в частині визнання недійсним пункту 9.3. в частині умов Договорів щодо утримання ТОВ "Агротек" на свою користь сум, що сплачені за Договорами як лізингові платежі та авансовий платіж, у разі дострокового розірвання, припинення, відмови від Договорів фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, №49АФ-13 від 02.04.2013, №9АФ-14 від 14.03.2014, № 22АФ-14 від 27.03.2013, №25АФ-14 від 27.03.2014, та пункту 8.3 в частині умов Договорів щодо утримання ТОВ "Агротек" на свою користь сум, що сплачені за Договорами як лізингові платежі та авансовий платіж, у разі дострокового розірвання, припинення, відмови від Договорів фінансового лізингу №6АФ-15 від 11.03.2015 , №9АФ-15 від 11.03.2015, №11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від 11.03.2015, №13АФ-15 від 11.03.2015, №14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-15 від 11.03.2015, №26АФ-15 від 28.04.2015, які укладені ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" скасовано. Змінено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 у справі №904/2357/20 в частині визначення суми коштів, які компенсують частину вартості предметів лізингу, та розподілу судових витрат, у зв`язку з чим частина 3 резолютивної частини рішення викладена у такій редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд.1, код ЄДРПОУ 32232765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (30440, Хмельницька область, Шепетівський район, село Мокіївці, вулиця Дорожня, буд.4, код ЄДРПОУ 32678262) кошти, сплачені як компенсація частини вартості предметів лізингу за договорами фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013 року, № 49АФ-13 від 02.04.2013 року, № 9АФ-14 від 14.03.2014 року, № 22АФ-14 від 27.03.2014 року, № 25АФ-14 від 27.03.2014 року, № 6АФ-15 від 11.03.2015 року, № 9АФ-15 від 11.03.2015 року, № 11АФ-15 від 11.03.2015 року, № 12АФ-15 від 11.03.2015 року, № 13АФ-15 від 11.03.2015 року, № 14АФ-15 від 11.03.2015 року, № 15АФ-15 від 11.03.2015 року, № 26АФ-15 від 28.04.2015 - в сумі 40 618 120,31 грн (сорок мільйонів шістсот вісімнадцять тисяч сто двадцять грн 31 коп), витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви - 389921,00 грн (триста вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять одну грн 00 коп), про що видати наказ". В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ТОВ "Серединецьке" на користь ТОВ "Агротек" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги - 518 668,50 грн. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення коштів в повному розмірі та дійшов висновку, що позивачем підтверджені належними та допустимими доказами вимоги в сумі 40 618 120,31 грн, які підлягають задоволенню, а в решті позову слід відмовити. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20, закрито касаційне провадження у справі № 904/2357/20; - стягнуто з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» 52 951 329,60 (п`ятдесят два мільйони дев`ятсот п`ятдесят одна тисяча триста двадцять дев`ять, 60) грн коштів, сплачених як компенсація частини вартості предметів лізингу за договорами фі нансового лізингу № 48АФ-13 від 02.04.2013, № 49АФ-13 від 02.04.2013, № 9АФ-14 від 14.03.2014, № 22АФ-14 від 27.03.2013, № 25АФ-14 від 27.03.2014, № 6АФ-15 від 11.03.2015, № 9АФ-15 від 11.03.2015, № 11АФ-15 від 11.03.2015, № 12АФ-15 від 11.03.2015, № 13АФ-15 від 11.03.2015, № 14АФ-15 від 11.03.2015, № 15АФ-15 від 11.03.2015, № 26АФ-15 від 28.04.2015. В червні 2021 року ТОВ «Серединецьке» звернулось до Господарського суду Хмельницької об ласті з позовом, у якому просить суд стягнути з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Середине цьке» кошти, які компенсують частину вартості предметів лізингу в сумі 24 285 508,19 (два дцять чотири мільйони двісті вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот вісім, 19) грн за договорами фінансового лізингу Ns 48АФ-13 від 02.04.2013, № 49АФ-13 від 02.04.2013, № 9АФ-14 від 14.03.2014, № 22АФ-14 від 27.03.2013, № 25АФ-14 від 27.03.2014, № 6АФ-15 від 11.03.2015, № 9АФ-15 від 11.03.2015, № 11АФ-15 від 11.03.2015, № 12АФ-15 від 11.03.2015, № 13АФ15 від 11.03.2015, № 14АФ-15 від 11.03.2015, № 15АФ-15 від 11.03.2015, № 26АФ-15 від 28.04.2015, кладеними між ТОВ «Серединецьке» і ТОВ «Агротек». Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання умов договорів фінансового лізингу № 48АФ-13 від 02.04.2013, No 49АФ-13 від 02.04.2013, № 9АФ-14 від 14.03.2014, № 22АФ-14 від 27.03.2013, № 25АФ-14 від 27.03.2014, № 6АФ-15 від 11.03.2015, № 9АФ-15 від 11.03.2015, № 11АФ-15 від 11.03.2015, № 12АФ-15 від 11.03.2015, № 13АФ-15 від 11.03.2015, № 14АФ-15 від 11.03.2015, № 15АФ-15 від 11.03.2015, № 26АФ-15 від 28.04.2015 у період з 02.04.2013 по 30.03.2018 позивач сплачував лізингові платежі, які включали в себе відшкодування вартості майна, переданого в лізинг, та винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно. В лютому та липні 2019 року лізингодавець в односторонньому порядку ро зірвав названі договори та на підставі виконавчих написів нотаріуса вилучив у позивача майно (сільськогосподарську техніку), що було предметом лізингу. Посилаючись на те, що внаслідок розірвання договорів у відповідача відсутній обов`язок щодо передання об`єктів лізингу у власність лізингоодержувача, а у позивача - обов`язок щодо сплати вартості цього майна, вважає, що сплачені платежі як відшкодування вартості майна підлягають поверненню лізингоодержувачу. Правовою підставою позовних вимог вказує ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК. Отже, предметом позову як у вирішеній касаційним судом справі № 904/2357/20 та у справі № 924/1277/20 (924/636/21), що розглядається, є стягнення з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» грошової суми як компенсація частини вартості предметів лізингу за договорами фінансового лізингу № 48АФ-13 від 02.04.2013, № 49АФ-13 від 02.04.2013, № 9АФ-14 від 14.03.2014, № 22АФ-14 від 27.03.2013, № 25АФ-14 від 27.03.2014, № 6АФ-15 від 11.03.2015, № 9АФ-15 від 11.03.2015, № 11АФ-15 від 11.03.2015, № 12АФ15 від 11.03.2015, № 13АФ15 від 11.03.2015, № 14АФ-15 від 11.03.2015, № 15АФ-15 від 11.03.2015, № 26АФ-15 від 28.04.2015. Тобто предмет позову у справі № 924/636/21 є тотожним до предмету позову у справі № 904/2357/20. При цьому, касаційне провадження у справі № 904/2357/20 закрито, а грошову суму стягнуто з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке». Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що ствер джують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нор мами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення. Позовні вимоги в обох справах мотивовано тим, що на виконання умов договорів фінансового лізингу № 48АФ-13 від 02.04.2013, № 49АФ-13 від 02.04.2013, № 9АФ-14 від 14.03.2014, № 22АФ-14 від 27.03.2013, № 25АФ-14 від 27.03.2014, № 6АФ-15 від 11.03.2015, № 9АФ-15 від 11.03.2015, № 11АФ-15 від 11.03.2015, № 12АФ-15 від 11.03.2015, № 13АФ-15 від 11.03.2015, № 14АФ-15 від 11.03.2015, № 15АФ-15 від 11.03.2015, № 26АФ-15 від 28.04.2015 у період з 02.04.2013 по 30.03.2018 позивач сплачував лізингові платежі, які включали в себе відшкодування вартості майна, переданого в лізинг, та винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно. В лютому та липні 2019 року лізингодавець в односторонньому порядку розірвав названі договори та на підставі виконавчих написів нотаріуса вилучив у позивача майно (сільськогосподарську те хніку), що було предметом лізингу. Посилаючись на те, що внаслідок розірвання договорів у відповідача відсутній обов`язок щодо передання об`єктів лізингу у власність лізингоодержувача, а у позивача - обов`язок щодо сплати вартості цього майна, вважає, що сплачені платежі як відшкодування вартості майна підлягають поверненню лізингоодержувачу. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідно син між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола до казів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Правовою підставою позовних вимог у справі № 924/636/21 позивач вказує ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК. Однак, відповідно до право вої позиції, висловленої Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постанові у справі від 02.03.2016 № 6-3090цс15, кондикція може застосовуватись або як са мостійний спосіб захисту на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК, або як субсидіарний спосіб захисту відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК, якщо власник майна позбавлений можливості захистити своє право за допомогою реституції або віндикації. Зважаючи на викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що подання позивачем нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких прийнято рішенням господарським судом у справі № 904/2357/20, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання досягти нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вірним також є висновок про те, що розгляд позовних вимог у справі № 924/1277/20 (924/636/21) буде мати наслідком порушення принципу res judicata - остаточності рішень суду, оскільки розглядаючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" суду слід буде здійснити переоцінку обставин, які встановлені судовим рішенням яке набрало законної сили у справі № 904/2357/20. Очевидно, що в силу наведеного вище принципу такий перегляд є неприпустимим. Згідно пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Посилання апелянта на порушення справи про банкрутство ТОВ "Серединецьке" в даному випадку правового значення не має, оскільки даний спір розглядається в позовному провадженні без застосування норм КУзПБ. Також суд вважає недоведеним твердження апелянта, що заявлені у справі № 924/636/21 позовні вимоги (суми коштів) не були предметом розгляду у справі № 904/2357/20. Таким чином, враховуючи наявність рішення суду, що набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про закриття провадження у справі № 924/1277/20 (924/636/21) в порядку п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Хмельницької області від 01.03.2022 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали. Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України понесені апелянтом судові витрати залишаються за ним. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" Лозового Олександра Валентиновича в особі уповноваженої особи учасника адвоката Адвокатського бюро "Юрія Савчука" Савчука Юрія Миколайовича залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 01 березня 2022 року у справі №924/1277/20 (924/636/21) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу №924/1277/20 (924/636/21) повернути Господарському суду Хмельницької області. Повний текст постанови складений "05" вересня 2022 р. Головуючий суддя Тимошенко О.М. Суддя Крейбух О.Г. Суддя Коломис В.В.