Постанова 4873 № 911/1511/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "31" серпня 2022 р. Справа№ 911/1511/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Куксова В.В. суддів: Шаптали Є.Ю. Яковлєва М.Л. при секретарі Гончаренку О.С. за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 31.08.2022. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2021 (повний текст складено 07.12.2021) у справі №911/1511/21 (суддя Мальована Л.Я.) за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД" про стягнення 136 000 грн. 00 коп. та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «МА «Бориспіль», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (далі - Товариство, відповідач, скаржник) про стягнення з останнього 136 000,00грн штрафу та зобов`язання відповідача виконати п п. 2.2.2 п. 2.2 договору № 80.1-14/1-30 від 09.09.2014 зобов`язання Позовну заяву обґрунтовує ст. ст. 530, 549, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 230 Господарського кодексу України (далі ГК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині надання позивачу довідок про чистий дохід, що є підставою для нарахування штрафних санкцій. Рішенням Господарського суду Київської області від 29.10.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 103300 грн. 00 коп. штрафу, 3994 грн. 29 коп. судового збору. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" виконати зобов`язання, встановлені пп. 2.2.2 п. 2.2 договору № 80.1-14/1-30 від 09.09.2014 р., а саме - надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за липень 2020 р., серпень 2020 р., вересень 2020 р., жовтень 2020 р., листопад 2020 р., грудень 2020 р., січень 2021 р., лютий 2021 р., березень 2021 р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2021 у справі №911/1551/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також скаржник звернувся із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2021 у справі №911/1551/21, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текст рішення отримано 21.12.2021. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачем направлялись на адресу позивача довідки та примірники періодичних звітів з касових апаратів за відповідний період, що свідчить про те, що ним надавались відповідні довідки про чистий дохід; договором не встановлено форми довідки про чистий дохід. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2021 у справі №911/1511/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Чорногуза М.Г., Кравчука Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2021 у справі №911/1511/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1511/21. Від Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/1511/21. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2022 у зв`язку перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/1511/21. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2022 для розгляду справи №911/1511/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Чорногуз М.Г., Яковлєв М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2021 у справі №911/1511/21 прийнято до провадження у визначеному складі суддів. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2021 у справі №911/1511/21. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2021 у справі №911/1511/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2021 у справі №911/1511/21. Призначено справу до розгляду на 10.03.2022. 23.02.2022 через відділ забезпечення документообігу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 у зв`язку перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/1511/21. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2022 для розгляду справи №911/1511/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2021 у справі №911/1511/21 прийнято до провадження у визначеному складі суддів. Призначено справу до розгляду на 03.08.2022. У зв`язку із перебуванням суддів у відпустці, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2021 у справі № 911/1511/21 не відбувся. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 призначено справу №911/1511/21 до розгляду на 31.08.2022. Учасники апеляційного провадження з`явилися в судове засідання 31.08.2022 та надали свої пояснення щодо апеляційної скарги. В судовому засіданні 31.08.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду. У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 11.06.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1583, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частини приміщення № 3.2.60, та 3.2.48, приміщення 3.2.47, 3.2.59 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 782,1 кв.м. Відповідно до пункту 5.10 договору оренди орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві. Відповідно до п. 5.18 договору орендар зобов`язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору, звернутися до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю. Згідно з п. 7.1 договору оренди орендодавець зобов`язується передати орендарю за участю балансоутримувача в оренду майно згідно з договором за актом приймання- передавання майна. Зазначений вище договір укладено строком на 10 років, що діє з 11.06.2014 до 10.06.2024 включно (пункт 10.1 договору оренди). 01.07.2014 актом приймання-передавання до вищезазначеного договору Орендодавець передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування майно - державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частини приміщення № 3.3.10, та 3.2.50 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 68, 7 кв.м., яке розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Вказаний акт погоджено балансоутримувачем. 09.09.2014 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Позивач) та Відповідачем укладено договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю № 80.1-14/1-30 (далі - Договір). Підпунктом 1.1.1 пункту 1.1 Договору встановлено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці № 1 (п. 1 - п. 5) цього договору, а саме: забезпечення теплом (теплова енергія), забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем, прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів, сплата за які визначається від обсягу наданих послуг в місяць з урахуванням встановленої оплати за одиницю вимірювання щодо кожного виду послуг. Пунктом 5 таблиці № 1 п.п. 1.1.1. п. 1 Договору передбачено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, щомісячна плата за які встановлена в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, за мінусом орендної плати (без ПДВ), де: чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів в орендованому Майні (чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць). Відповідно до п. 2.2.3 договору орендар зобов`язується щомісяця з 12 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт приймання-здачі виконаних послуг та раз в рік рахунок на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.3 договору. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Відповідно до п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору Відповідач зобов`язується, щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним надавати в бухгалтерію Позивача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Відповідач несе відповідальність за вчасне надання Довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці. У зв`язку із невиконанням Відповідачем свого обов`язку встановленого п.п.п 2.2.2. п. 2.2 Договору щодо надання Позивачу довідок про чистий дохід в орендованому приміщенні, Позивач не має можливість розрахувати вартість наданих послуг передбачених Пунктом 5 таблиці № 1 п.п. 1.1.1. п. 1 Договору (з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування), за період з березня 2020 року по березень 2021 року включно. Позивачем у відповідності до п. 4.3. п. 4 договору встановлено, що в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, відповідач зобовязаний сплатити позивачу штраф у розмірі 100 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення на загальну суму 136 000 грн. 00 коп. Як зазначав позивач, відповідач в порушення умов Договору не надав Позивачу довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період березень 2020р. по березень 2021 року включно. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про правмірність та обґрунтованість таких вимог. Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД"", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Як зазначає скаржник, ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" на адресу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", 10.09.2020 на виконання п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору 80.1-14/1-30 разом з поштовими повідомленнями з трек-номерами 0834300058718, 0834300058661, 0834300058670 надіслав на адресу Позивача довідку №426 та примірники періодичних звітів з касових апаратів за період з 01.03.2020 по 31.03.2020, довідку №427 від 10.09.2020 та примірники періодичних звітів з касових апаратів за період з 01.07.2020 по 31.07.2020, довідку №428 від 10.09.2020 року та примірники періодичних звітів з касових апаратів за період з 01.08.2020 по 31.08.2020. В подальшому Відповідачем на адресу Позивача 09.10.2020 поштовим повідомленням з трек-номером 0212113011740 було направлено довідку №519 від 09.10.2020 та примірники періодичних звітів з касових апаратів за період з 01.09.2020 по 30.09.2020 року; 06.11.2020 поштовим повідомленням з трек-номером 0212113200062 було направлено довідку №603 від 06.11.2020 та примірники періодичних звітів з касових апаратів за період з 01.10.2020 року по 31.10.2020; 08.12.2020 поштовим повідомленням з трек-номером 0212113183877 було направлено довідку №649 від 08.12.2020 та примірники періодичних звітів з касових апаратів за період з 01.11.2020 по 30.11.2020; 11.01.2021 поштовим повідомленням з трек-номером 0212113112619 було направлено довідку №4 від 11.01.2021 та примірники періодичних звітів з касових апаратів за період з 01.12.2020 по 31.12.2020; 09.02.2021 поштовим повідомленням з трек-номером 0212113345370 було направлено довідку №54 від 08.02.2021 та примірники періодичних звітів з касових апаратів за період з 01.01.2021 по 31.01.2021; 09.03.2021 поштовим повідомленням з трек-номером 0212113193961 було направлено довідку №99 від 09.03.2021 та примірники періодичних звітів з касових апаратів за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 року; 07.04.2021 поштовим повідомленням з трек-номером 0212113427369 було направлено довідку №164 від 07.04.2021 та примірники періодичних звітів з касових апаратів за період з 01.03.2021 по 31.03.2021. Натомість, за твердженням позивача, Лист від 10.09.2020 № 155/20 надійшов до Позивача без вказаних у листі додатків, про що Позивачем було складено Акт від 14.09.2020 № 01-26/6-6 про відсутність вкладень у конверті, який був направлений Відповідачу разом з отриманим листом. Лист від 10.09.2020 № 426 надійшов до Позивача без вказаних у листі додатків, про що було складено Акт від 14.09.2020 № 01-26/6-2 про відсутність вкладень у конверті, який був направлений Відповідачу разом з отриманим листом. Лист від 10.09.2020 № 427 надійшов до Позивача без вказаних у листі додатків, про що було складено Акт від 14.09.2020 № 01-26/6-3 про відсутність вкладень у конверті, який був направлений Відповідачу разом з отриманим листом. Лист від 10.09.2020 № 428 надійшов до Позивача без вказаних у листі, додатків про що було складено Акт від 14.09.2020 № 01-26/6-4 про відсутність вкладень у конверті, який був направлений Відповідачу разом з отриманим листом. Лист від 09.10.2020 № 519 надійшов до Позивача без вказаних у листі додатків, про що було складено Акт від 15.10.2020 № 01-26/6-9 про відсутність вкладень у конверті, який був направлений Відповідачу разом з отриманим листом. Лист від 06.11.2020 № 603 надійшов до Позивача без вказаних у листі додатків, про що було складено Акт від 10.11.2020 № 01-26/6-11 про відсутність вкладень у конверті, який був направлений Відповідачу разом з отриманим листом. Лист від 08.12.2020 № 649 надійшов до Позивача без вказаних у листі додатків, про що було складено Акт від 10.12.2020 № 01-26/6-14про відсутність вкладень у конверті, який був направлений Відповідачу разом з отриманим листом. Лист від 11.01.2020 № 4 надійшов до Позивача без вказаних у листі додатків, про що було складено Акт від 14.01.2021 № 01-26/6-3 про відсутність вкладень у конверті, який був направлений Відповідачу разом з отриманим листом. Лист від 08.02.2021р. № 54 надійшов до Позивача без вказаних у листі додатків, про що було складено Акт від 11.02.2021р. № 01-26/6-6. Лист від 09.03.2021р. № 99 надійшов до Позивача без вказаних у листі додатків, про що було складено Акт від 11.03.2021р. № 01-26/6-9. Лист від 07.04.2020р. № 164 надійшов до Позивача без вказаних у листі додатків, про що було складено акт від 12.04.2021р. № 01-26/6-13. Позивач наголошував на тому, що відповідач не врахував складені акти та продовжував надсилати листи без додатків, при цьому в листах ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" не вказувався розмір отриманого останнім чистого доходу від здійснення господарської діяльності в аеропорту, у зв`язку з чим, на переконання позивача, направлені відповідачем листи не свідчать про виконання останнім свого обов`язку, встановленого пп. 2.2.2 п. 2.2 договору, і, як наслідок, позивач не має можливості виставити рахунки ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" за надання послуг, передбачених п. 5 таблиці № 1 договору, і надані послуги залишаються неоплаченими. Поряд з цим, скаржник, заперечуючи проти позову, зазначає, що останній не мав можливості користуватись орендованим майном за цільовим призначенням в період з 18.03.2020 по 14.06.2020, а, з поступовим відновленням своєї діяльності, 10.09.2020 ним були відправлені довідки про чистий дохід на адресу позивача за березень 2020 р., липень 2020 р., серпень 2020 р., і в подальшому всі довідки направлялись вчасно, про що є докази направлення. Поряд з цим, відповідач звертав увагу на те, що договором не передбачено затвердженої сторонами форми довідки про чистий дохід ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" від продажу товарів в орендованому приміщенні, у зв`язку з чим довідки про чистий дохід були сформовані згідно з даними періодичних звітів з касових апаратів за відповідні періоди продажів. З приводу заперечень скаржника викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне. Як зазначалось вище, пп. 2.2.2 п. 2.2, п. 4.3 договору встановлено, що відповідач зобов`язується щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію позивача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Відповідач несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці. Відповідальність для відповідача за ненадання довідки про чистий дохід передбачена п. 4.4 договору. Обов`язок відповідача надавати вищезазначену довідку щомісяця до 7 числа звітного місяця встановлений з метою нарахування позивачем вартості послуг та виставлення до 12 числа місяця, що слідує за звітним, акту приймання-здачі виконаних послуг та рахунку для оплати послуг, які надаються відповідно до п. 5 таблиці 1 пп. 1.1.1 п. 1 договору. Зокрема, у п. 5 таблиці 1 пп. 1.1.1 п. 1 договору визначено, що послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо-портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування оплачуються за наступною формулою: чистий дохід орендаря х 18 % - орендна плата (без ПДВ), де чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщенні відповідно до умов договору оренди № 1583 від 11.06.2014 Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць. З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що скаржник зобов`язаний був надавати позивачу щомісяця довідку про чистий дохід за звітний місяць, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні із зазначенням у цій довідці даних про чистий дохід. Проаналізувавши положення Договору, колегія суддів констатує, що вказаним договором дійсно не встановлено примірної форми відповідної довідки про чистий дохід. При цьому, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що попри не встановлення безпосередньо договором форми довідки про чистий дохід, визначальним у даному випадку є щомісячне надання відповідачем позивачу відомостей про конкретний розмір доходу, отриманого в конкретному місяці від діяльності в орендованому приміщенні. Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено колегією суддів, що відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що останній щомісяця, на виконання умов договору № 80.1-14/1-30 від 09.09.2014, надавав позивачу довідки будь-якої форми, які б містили розмір чистого доходу отриманого від діяльності в орендованому приміщенні за березень 2020 р. по березень 2021 р., як це передбачено умовами вказаного договору. Також відповідач посилався на те, що 16.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях укладено додатковий договір до договору оренди № 1583 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, посвідченого 11.06.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. за реєстр. № 972, відповідно до п. 2 якого встановлено, що, враховуючи інформацію від Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (лист від 06.01.2021 № 23/128), у зв`язку із тимчасовим закриттям пунктів пропуску через державний кордон України для міжнародного пасажирського сполучення, зупиненням діяльності міжнародного пункту пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення "Бориспіль", обмеженням доступу до термінального комплексу (пасажирський термінал) "D", неможливістю потрапляння на територію пункту пропуску "Бориспіль" та неможливістю користування орендованим майном через обставини, які знаходяться поза волею орендаря (не належить до його прав чи обов`язків згідно договору) та орендодавця, керуючись п. 6 ст. 762 та п. 3 ст. 631 ЦК України, Закону України від 04.12.2020 № 1071-IX "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та п. 3.12 договору - на період часу, починаючи з 18.03.2020 по 14.06.2020 включно, протягом якого майно не могло використовуватись орендарем за цільовим призначенням згідно договору через обставини, за які орендар та орендодавець не відповідають, зупинити виконання сторонами умов договору, передбачених пунктами 3.6, 5.3, 8.4 договору. Відхиляючи наведені посилання скаржника, колегія суддів погоджується іх судом першої інстанції, що жодних доказів стосовно внесення будь-яких аналогічного роду змін до договору № 80.1-14/1-30 від 09.09.2014 до матеріалів справи не надано. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного та обгрунтованого висновку щодо порушення відповідачем встановленого договором обов`язку щодо надання позивачеві довідок про чистий дохід за спірні періоди. Поряд з цим, як вбачається із матеріалів спарви, у судовому засіданні в суді першої інстанції з розгляду справи по суті представник позивача заявив про не підтримання позивачем позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати довідки про чистий дохід за березень 2020 року і, відповідно, в частині стягнення штрафу, який нарахований за ненадання довідок про чистий дохід за березень 2020 року, які були заявлені помилково, оскільки довідка за березень 2020 року, за даними бухгалтерії позивача, була отримана останнім. Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, керуючись п. 4.3 договору, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на сплату штрафу за ненадання довідки про чистий дохід за період прострочення на загальну суму 136000,00 грн., які, зокрема, були вручені представникам відповідача, що підтверджується реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів, копії яких долучені до матеріалів справи. Решта рахунків-фактур була надіслана на адресу відповідача. Згідно з п. 4.3 договору, в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов`язаний сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків. Беручи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов`язання щодо надання позивачу щомісяця довідок про чистий дохід за звітний місяць, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовна вимога про стягнення штрафу в сумі 136000,00 грн., розмір якого є обґрунтованим та арифметично вірним, підлягає частковому задоволенню в сумі 103300,00 грн. (за винятком штрафу, нарахованого на дні прострочення за ненадання довідки про чистий дохід за березень 2020 року). Щодо вимоги позивача про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" виконати встановлені пп. 2.2.2 п. 2.2 договору № 80.1-14/1-30 від 09.09.2014 зобов`язання, а саме - надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за березень 2020 р., липень 2020 р., серпень 2020 р., вересень 2020 р., жовтень 2020 р., листопад 2020 р., грудень 2020 р., січень 2021 р., лютий 2021 р., березень 2021 р, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов`язку в натурі. Як зазначалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, у пп. 2.2.2 п. 2.2 договору № 80.1-14/1-30 від 09.09.2014 встановлено обов`язок Товариства надавати ДП «МА «Бориспіль» довідки про чистий дохід. Проте, зазначений обов`язок, як встановлено колегією суддів вище, відповідачем виконано не було, що унеможливлює обрахуванням позивачем вартості наданих останнім послуг Товариству. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав та обов`язків в контексті зобов`язання відповідача виконати умови договору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування. Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України". Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Тобто, з наведеного полягає, що чинним законодавством визначено можливість захисту особою своїх прав та законних інтересів шляхом звернення до суду з позовом про примусове виконання обов`язку в натурі. Суд зазначає, що цей спосіб захисту застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. В контексті означеного колегія суддів завертає увагу на те, що за приписами ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно п.п.1, 2 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яку затверджено наказом №512/5 від 02.04.2012 Міністерства юстиції України примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону. Виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону. У ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, в тому числі, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. У виконавчому документі зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень (п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження"). Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Розділом VІІІ Закону України "Про виконавче провадження" передбачено прядок виконання рішень немайнового характеру. Частинами 1-3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що рішення за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Тобто, з системного аналізу наведених вище положень полягає, що нормами чинного законодавства передбачено можливість виконання судового рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії у примусовому порядку, а отже, судова колегія дійшла до переконання, що обраний у даному випадку позивачем спосіб захисту є ефективним у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та призведе до дійсного відновлення відповідних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Груп Інвест". Поряд з цим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога позивача щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" виконати встановлені пп. 2.2.2 п. 2.2 договору № 80.1-14/1-30 від 09.09.2014 зобов`язання, а саме - надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за березень 2020 р., липень 2020 р., серпень 2020 р., вересень 2020 р., жовтень 2020 р., листопад 2020 р., грудень 2020 р., січень 2021 р., лютий 2021 р., березень 2021 р. також підлягає частковому задоволенню за винятком зобов`язання надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, за березень 2020 р. Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин. Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2021 у справі №911/1511/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2021 у справі №911/1511/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2021 у справі №911/1511/21 - залишити без змін. Матеріали справи №911/1511/21 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст складено 05.09.2022. Головуючий суддя В.В. Куксов Судді Є.Ю. Шаптала М.Л. Яковлєв