Постанова 4824 № 760/24439/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №760/24439/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8620/2022 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 вересня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року (суддя Букіна О.М.) про повернення скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яковчук Ілони Олегівни, заінтересована особа: ОСОБА_2 , встановив: у вересні 2021р. ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила скасувати постанову Святошинської районної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, посилаючись на порушення Закону України «Про виконавче провадження» при її прийнятті. Мотивуючи свої вимоги, скаржниця зазначала, що Святошинським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 31 серпня 2021 року тільки на її неодноразові звернення надіслано оригінал постанови від 25 лютого 2019 року про відкриття виконавчого провадження. Також скаржниця зазначала, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 25 лютого 2019 року вказано іншу особу стягувача - ОСОБА_3 , а сама постанова не містить жодного підпису та печатки. Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року скаргу повернуто скаржнику без розгляду на підставі ч.2 та 4 ст.183 ЦПК України. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді скасувати та направити справу на розгляд іншому судді, а також повернути їй з бюджету сплачений судовий збір у розмірі 496,20грн. Скаржник посилається на порушення суддею норм процесуального права, оскільки, повертаючи її скаргу на підставі ч.2 та 4 ст.183 ЦПК України, суд не звернув увагу на додані до скарги докази направлення її копій іншим учасникам справи, а також не врахував правовий висновок Верховного Суду у справі № 766/17333/20-ц. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення скарги розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Повертаючи скаргу, суддя виходив з того, що при зверненні до суду зі скаргою, скаржником (заявником) не долучено доказів, які мали підтвердити надіслання засобами поштового зв`язку та/або надання іншим учасникам справи копії скарги (заяви) разом з додатками, що зумовлює застосування наслідків, передбачених ч. 4 ст. 183 Цивільного процесуального кодексу України Колегія суддів не погоджується з таким висновком судді, так як він не відповідає обставинам справи та не грунтується на нормах процесуального права. Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. В переліку додатків до скарги на дії та рішення державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яковчук І.О., зокрема в п.3, ОСОБА_1 зазначила про надання копій поштових документів у підтвердження направлення скарги іншим учасникам справи, що також додатково підтверджується описом вкладення до цінного листа, складеного працівниками АТ «Укрпошта» (с.с. 2). Відповідно до вимог п. 6 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20 серпня 2019р., конверти (пакети), в яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання документів у пошкодженій упаковці, або якщо при відкритті конверта виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику, а другий додається до вхідних документів. Разом з цим, працівниками Солом`янського районного суду міста Києва не складено відповідного акту про відсутність документів, доданих ОСОБА_1 до скарги, зокрема доказів направлення вказаної скарги іншим учасникам справи. За таких обставин, висновок судді про ненадання ОСОБА_1 доказів, які мали підтвердити надіслання засобами поштового зв`язку та/або надання іншим учасникам справи копії скарги (заяви) разом з додатками, є безпідставними. Крім того, колегія суддів завертає увагу суду першої інстанції на наступне. Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року, справа № 569/13154/20, зазначено: «Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам роз`яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження». Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом…» Ураховуючи викладене, суд у порушення вказаних вище вимог процесуального законодавства не звернув уваги на те, що вимоги частини другої статті 183 параграфу 2 «Заяви з процесуальних питань» глави 1 розділу ІІІ «Позовне провадження» не регулюють порядок подання скарг, звернення з якими відбувається відповідно до розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом на стадії виконання судового рішення, тому до скарги, яка подається відповідно до статті 447 ЦПК України, застосовуються загальні вимоги (правила) щодо форми та змісту позовної заяви, а не правила, які процесуальний закон визначив для заяв з процесуальних питань (стаття 182 ЦПК України). Це пояснюється тим, що розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому, до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави, а не її повернення. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20, від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц. Зазначені правові висновки Верховного Суду безпідставно не були враховані судом першої інстанції, а тому повертаючи скаргу заявнику, суддя першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, а саме статтю 183 ЦПК України, яка не підлягала застосуванню, та помилково повернув заявниці скаргу на дії виконавця з підстав ненадання доказів направлення скарги іншим учасникам процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Колегія суддів вважає, що ухвала про повернення скарги без розгляду постановлена суддею з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Разом з цим, вимоги апеляційної скарги про направлення справи на розгляд іншому судді задоволенню не підлягають, так як не ґрунтуються на нормах процесуального права, оскільки таких повноважень апеляційний суд не має. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц зроблено такий висновок «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (постанова від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц). За таких обставин, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом даної справи у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалить остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат. При цьому, апеляційна скарга не містить обґрунтування вимоги ОСОБА_1 про повернення їй з бюджету сплаченого судового збору у сумі 496грн 20коп. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року скасувати, цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яковчук Ілони Олегівни, заінтересована особа: ОСОБА_2 направити до Солом`янського районного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк