Постанова 4811 № 465/5433/19

Справа № 465/5433/19 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М. Провадження № 22-ц/811/2908/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. секретаря: Бадівської О.О. за участю: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника ТзОВ «Львівенергозбут» - Козича В.Л., представника ПрАТ «Львівобленерго» - Гавенка О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Львівенергозбут», ПрАТ «Львівобленерго» в особі Львівських міських електричних мереж (Франківський район), треті особи: ЛКП «Вулецьке», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про перерахунок заборгованості з електропостачання та припинення послуг з електропостачання, ВСТАНОВИЛА: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що місце її реєстрації та постійного проживання являється квартира за адресою : АДРЕСА_1 . Однак тривалий час проживає із своєю сім`єю за іншою адресою у м. Львів. Окрім ОСОБА_1 у квартирі по АДРЕСА_1 зареєстровані діти дочки ОСОБА_5 (11.05.1971-21.03.2013 роки життя), її онуки: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). У час відсутності ОСОБА_1 у квартиру самовільно проникає, без реєстрації проживання ОСОБА_4 (колишня співжителька ОСОБА_3 ) ОСОБА_3 перебуває у Львівській установі виконання покарань № 19, що підтверджується довідкою №322 від 01.11.2018. ОСОБА_6 знаходиться у розшуку, точне її проживання не відоме, за останніми даними вивезена батьком у Польщу. По смерті дочки, ОСОБА_1 переоформлено договір про користування електроенергією №1728-101 від 05.02.2014 з ПАТ «Львівобленерго». 05.02.2014 у квартирі по АДРЕСА_1 встановлено лічильник №13114665, особовий рахунок: НОМЕР_1 . У 2017 позивачці стало відомо, що у ПАТ «Львівобленерго» за нею числиться заборгованість з 2001 на суму 9621.17 грн згідно розрахунку заборгованості та особовому рахунку № НОМЕР_1 , або 10653,79 грн. згідно Довідки по споживанню електроенергії від 22.06.2016. Між ОСОБА_1 та ПАТ «Львівобленерго» заключено договір у лютому 2014. До цього часу вона не являлась споживачем послуг у квартирі по АДРЕСА_1 , а також у розрахунках заборгованості міститься розбіжності щодо кількості спожитої електроенергії. 12.01.2017 ОСОБА_1 звернулась в ЛКП «Вуличне» із заявою про розірвання договору №1728-101 та з проханням скласти акт обстеження системи електроопалення, яке вийшло з ладу 10.01.2017. 02.03.2017 та 05.12.2017 позивачка звернулася ЛМЕМ «Львіобленерго» із заявою розірвання договору №1728-101. З цього часу ОСОБА_1 не споживає електроенергію та не здійснює оплати. У травні 2019 позивачка, отримавши попередження, дізналася, що відповідачі ТОВ «Львівенергозбут» та ПРАТ «Львівобленерго» самовільно без підписання належної заяви-приєднання (Згідно постанови НКРЕКП «про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 №312) надають ОСОБА_1 послуги постачання та розподілу електричної енергії та змінили особовий рахунок на НОМЕР_2 . 14.11.2018 на особовий рахунок НОМЕР_2 , невідомо ким здійснено оплату на суму 250, 26 грн. У серпні 2019 ОСОБА_1 звернулася зі скаргою щодо бездіяльності відповідачів ТОВ «Львівенергозбут» та ПРАТ «Львівобленерго» по неприпиненні послуг з електропостачанням. Остання вважає, що лічильник несправний та непридатний для використання, оскільки в квартирі знищена вся електропроводка, а лічильник облікує споживання електроенергії. На підставі вищевикладеного, так як Відповідачі ТОВ «Львівенергозбут» та ПРАТ «Львівобленерго» грубо порушують права споживача ОСОБА_1 на належне отримання послуг, вибір, відмову чи зміну постачальника послуг нехтуючи нормою вчиненого законодавства, що стосується договірного врегулювання правовідносин, просила позов задоволити. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26 травня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Львівенергозбут», ПрАТ «Львівобленерго» в особі Львівських міських електричних мереж (Франківський район), треті особи: ЛКП «Вулецьке», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про перерахунок заборгованості з електропостачання та припинення послуг з електропостачання відмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, суд першої інстанції не об`єктивно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про факт споживання електричної енергії ОСОБА_1 . Вказує на те, що між нею і відповідачами відсутні договірні правовідносини регламентовані п.7 Постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» № 312 від 14.03.2018. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що нею не вчинено жодної дії, яка б свідчила про приєднання до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Вважає, що не доведено факт постачання та споживання електричної енергії ОСОБА_1 та наявність заборгованості, а суд першої інстанції помилково визнав встановленим фат споживання позивачем електричної енергії та прийшов до хибного висновку, що у позивача наявний борг за надані комунальні послуги. Наявна сума заборгованості 9621,17 грн згідно рішення Франківського районного суду м. Львова у справі № 465/1530/16-ц від 20.12.2017 не могла бути підставою для відмови у припиненні електропостачання, а навпаки заборгованість була підставою для відключення електричної енергії. Вважає, що в оскаржуваному рішенні не враховано нормативно правові акти, які регламентують договірне врегулювання правовідносин на ринку надання послуг з електропостачання. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Від ПрАТ «Львівобленерго» поступив відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с.229-232). Від ТзОВ «Львівенергозбут» поступив відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с.250-251). У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. Представник ПрАТ «Львівобленерго» - Гавенко О.Б. просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, покликаючись на доводи, викладені у відзиві на скаргу. Представник ТзОВ «Львівенергозбут» - Козич В.Л. також просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, покликаючись на доводи, викладені у відзиві на скаргу. Інші учасники справи в судове засідання не зявилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, тому розгляд справи проводиться без їхньої участі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішенням таким вимогам відповідає. Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 укладено договір про користування електроенергією з ПАТ «Львівобленерго» № 1728-101 від 05.02.2014. На підставі укладення зазначено договору у квартирі по АДРЕСА_1 було встановлено лічильник № 13114665, особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до довідки з місця проживання та про склад сімї і прописки у квартирі по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ОСОБА_1 12.01.2017 звернулась із заявою в ЛКП «Вуличне» про розірвання договору 1728-101 та з проханням скласти акт обстеження системи електроопалення, яке вийшло з ладу 10.01.2017. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 20.12.2017 у справі № 465/1530/16-ц, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в користь ПАТ «Львівобленерго» 9621 грн 17 коп за спожиту електроенергію. Дане рішення набрало законної сили. Відповідно до ст. 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Згідно з п.1 ч.3 ст.20 цього Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги» нараховується щомісячно, відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Предметом позову у цій справі є вимоги позивачки про перерахунок та анулювання заборгованості за спожиту електроенергію, та припинення послуг з електропостачання. Судом встановлено, що заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 9621 грн 17 коп була солідарно стягнута з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 рішенням Франківського районного суду м. Львова від 20.12.2017, яке набрало законної сили. Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З огляду на викладене, позовна вимога про здійснення перерахунку та анулювання заборгованості є необґрунтованою, оскільки законність такої заборгованості була встановлена судом. Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.03.2017 звернулась із заявою про розірвання угоди про користування електричною енергією (а.с.12). Матеріалами справи встановлено, що постачання електричної енергії ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 припинено, що підтверджується Актом збереження пломб вузла обліку, встановлено на об`єкті споживача № 591678 від 21.10.2019 (а.с.83). Даний факт припинення постачання електричної енергії підтверджується сторонами. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду скарги. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 травня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 02.09.2022 Головуючий Судді