Постанова 4824 № 355/909/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/6937/2022 справа №355/909/19 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2022 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Малойван Євгена Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Баришівського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Коваленко К.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності,- встановив: У червні 2019 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила суд встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 2001 року по листопад 2018 року, визнати за нею право власності на Ѕ частину: квартири АДРЕСА_1 , легкового автомобіля марки «Mercedes-Benz Е-240», 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , автобусу марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , на загальну суму 223 000 грн. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Малойван Є.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, у якій просить суд апеляційної інстанції рішення Баришівського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково , встановити факт проживання однією сім`єю позивача та відповідача з 27 жовтня 2005 року по листопад 2018 року та визнати право власності на вказане майно, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Постановою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року рішення Баришівського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з жовтня 2005 року по листопад 2018 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Не погодившись з ухваленою постановою, адвокатом Малойван Є.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано касаційну скаргу. Постановою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року постанова Київського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину легкового автомобіля марки «Mercedes-Benz Е-240», 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , та автобуса марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», 2001 року випуску - скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд вказав, що при новому розгляді справи апеляційному суду належить перевірити та надати оцінку поданими сторонами доказам у їх сукупності, а також взяти до уваги правові позиції Верховного Суду, наведені у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), від 18 квітня 2018 року у справі № 180/254/15-ц (провадження № 61-5231св18), від 07 листопада 2018 року у справі № 761/17775/15-ц (провадження № 61-4420св18), від 09 січня 2019 року у справі № 643/4589/15-ц (провадження № 61-5361св18), у аналогічних справах. Звертаючись із апеляційною скаргою адвокат Малойван Є.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , вказав, що в період проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, було придбано майно: автомобіль «Mercedes-Benz Е-240», 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , та «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», 2001 року випуску номерний знак НОМЕР_3 . Посилається на статтю 74 СК України, відповідно до якої для визнання майна спільною власністю потрібно підтвердити факт проживання осіб однією сім`єю без шлюбу у той період, коли придбане спірне майно. Для цього важливе ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, а також придбання іншого майна в інтересах сім`ї. В судовому засіданні позивачка доводи апеляційної скарги підтримала. Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, часі місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності відповідача та його представника. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання спільною сумісною власністю сторін автомобіля марки «Mercedes-Benz Е-240» та автобуса марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відтак відсутні підстави про визнання права власності на спірне майно. Колегією суддів установлено наступні обставини. Постановою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з жовтня 2005 року по листопад 2018 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . Постанова суду в цій частині набула законної сили. Апеляційним судом переглядається рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину легкового автомобіля марки «Mercedes-Benz Е-240», 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , та автобуса марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», 2001 року випуску. З даних договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 лютого 2016 року убачається, що ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку, що знаходиться за адресою. АДРЕСА_2 . Відповідно до пункту 3 цього договору продаж вчинено за 118 000,00 гривень (том 1 а.с.83). З даних договору купівлі-продажу 00209/02/0541/2016 від 23 березня 2016 року, укладеного між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) убачається, що продавець передав у власність покупця транспортний засіб Mercedes-Benz Е-240. Згідно пункту 2 договору ціна транспортного засобу складає 40 000,00 гривень (том 1 а.с.85). З даних договору купівлі-продажу 2347/2017/667454 від 18 жовтня 2017 року, укладеного між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) убачається, що продавець передав у власність покупця транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI. Відповідно до пункту 3 цього договору, ціна транспортного засобу складає 48 467,94 гривень (том 1 а.с.86-89). З даних свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 12 квітня 2016 року та НОМЕР_5 від 06 грудня 2017 року убачається, що транспортні засоби «Mercedes-Benz Е-240» та «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» зареєстровані за ОСОБА_2 (том 1 а.с.90-91). Згідно даних Звіту автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_3 , станом на 19 листопада 2019 року вартість транспортного засобу визначена у розмірі 257 560,00 гривень (том 2 а.с.61-97). Згідно даних Звіту автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу Mercedes-Benz Е-240, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на 23 березня 2016 року вартість транспортного засобу визначена у розмірі 337 420,00 гривень (том 2 а.с.98-139). Згідно частин першої, другої статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. У частині четвертій статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. У постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15 зроблено висновок, що "за правилами статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. Особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти". Аналогічні по суті висновки зроблені й по застосуванню статті 74 СК України (в редакції, чинній з 16 січня 2007 року) у постановах Верховного Суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц (провадження № 61-22277св18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц (провадження №61-28343св18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 751/3021/17 (провадження № 61-10778св18). У справі, яка переглядається апеляційним судом, установлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з жовтня 2005 року по листопад 2018 року, установлено, що в цей період позивачка мала з відповідачем спільний бюджет, сторони вели спільне господарство, були пов`язані виконанням взаємних прав і обов`язків та спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Майно, щодо якого наявний спір, а саме транспортні засоби, були придбані в період спільного проживання сторін, зокрема 18 жовтня 2017 року та 23 березня 2016 року, відтак є спільною сумісною власністю сторін. Твердження відповідача ОСОБА_2 в тій частині, що ці транспортні засоби придбані за особисті кошти, отримані від продажу належної йому в порядку спадкування земельної ділянки у сумі 118 000 грн, відхиляються колегією суддів з огляду на таке. Згідно даних Звіту автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_3 , станом на 19 листопада 2019 року вартість транспортного засобу визначена у розмірі 257 560,00 гривень; згідно даних Звіту автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу Mercedes-Benz Е-240, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на 23 березня 2016 року вартість транспортного засобу визначена у розмірі 337 420,00 гривень. Зазначення у договорі купівлі-продажу 00209/02/0541/2016 від 23 березня 2016 року, укладеному між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) ціни транспортного засобу Mercedes-Benz Е-240 у розмірі 40 000,00 гривень, а також у договорі купівлі-продажу 2347/2017/667454 від 18 жовтня 2017 року, укладеному між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), ціни транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI у розмірі 48 467,94 гривень, колегія суддів відхиляє, оскільки вартість майна слід визначати , виходячи із його дійсної вартості на час розгляду справи, натомість відповідачем дані наведених вище висновків автотоварознавчих досліджень не спростовані. Отже оскільки вартість земельної ділянки (118 000 гривень) значно менше дійсної вартості транспортних засобів, при цьому доказів на підтвердження використання цих коштів на придбанні спірного майна не надано, слід дійти висновку про недоведеність відповідачем факту придбання транспортних засобів за особисті кошти. У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі №761/38133/19 вказано, зокрема, на таке: Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про обгрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання права власності на транспортні засоби, протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і дослідженим доказам у їх сукупності. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Малойван Євгена Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину легкового автомобіля марки «Mercedes-Benz Е-240», 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , та автобуса марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 - скасувати. Ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину легкового автомобіля марки «Mercedes-Benz Е-240», 2002 року випуску, номер шасі № НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автобуса марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», 2001 року випуску, номер шасі № НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_3 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 30 серпня 2022 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В.Соколова