Постанова 4802 № 161/13309/20

Справа № 161/13309/20 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/1177/21 Категорія: 68 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 вересня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Шевчук Л. Я., суддів - Киці С. І., Федонюк С. Ю., секретар с/з Галицька І. П., з участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , представника відповідача - ОСОБА_4 , відповідача - ОСОБА_5 , відповідача - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права на 1/2 частку спільного майна подружжя, визнання права на спадкування, усунення від права на спадкування, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтувала тим, що вона проживала з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, виховували двох спільних дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Разом вони проживали в квартирі АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю як чоловік та жінка. Позивачка також зазначала, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона здійснила його поховання, розпорядилася речами померлого. При житті її чоловік мав у власності транспортний засіб автомобіль марки «Mercedes-Benz» Sprinter 416 D, 2005 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та житлову площу в гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, вона звернулась до Пенсійного фонду України щодо отримання пенсії чоловіка та відповідних виплат на поховання, однак їй було відмовлено, так як відсутнє підтвердження її прав, як офіційної дружини. Після смерті спадкодавця ОСОБА_8 спадкоємцями першої черги є його юридична дружина ОСОБА_3 , з якою померлий офіційно шлюб не розірвав, дочка від першого шлюбу ОСОБА_7 та їхні спільні дочки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Першою Луцькою державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу за № 57/2020. Заяви про прийняття спадщини подали спадкоємці першої черги ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та вона. Їй було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини, оскільки вона не перебувала із спадкодавцем у зареєстрованому шлюбі. Позивачка вважає, що вона має право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, як особа, яка протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу та інвалідність був у безпорадному стані. Посилаючись на зазначені обставини та на те, що офіційна дружина спадкодавця ОСОБА_3 та його дочка ОСОБА_7 мають бути позбавлені права спадкування у зв`язку з їх ухиленням від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, позивачка просила суд встановити факт проживання ОСОБА_8 з нею однією сім`єю без шлюбу в період з 1993 року до 22 січня 2020 року, визнати транспортний засіб автомобіль марки «Mercedes-Benz» Sprinter 416 D, 2005 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 сірого кольору кузов НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку вказаного транспортного засобу, визнати за нею право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги спадкодавця ОСОБА_8 та усунути відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_7 від права на спадкування. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2021 року у цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено встановити факт проживання ОСОБА_8 з ОСОБА_1 однією сім`єю без шлюбу в період з 1993 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано транспортний засіб автомобіль марки «Mercedes-Benz» Sprinter 416 D, 2005 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1 сірого кольору кузов НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частку транспортного засобу марки «Mercedes-Benz» Sprinter 416 D, 2005 року державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Стягнуто з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в користь позивачки ОСОБА_1 судовий збір по 963,13 грн з кожного. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідачка ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 не подавала. Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_3 слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові з таких підстав. Відповідно до принципу диспозитивності апеляційний суд не робить своїх висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що позивачка надала належні та допустимі докази на підтвердження того, що вона проживала однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу, в зв`язку з чим ОСОБА_1 набула право приватної власності на 1/2 частку майна, набутого за час спільного проживання з ОСОБА_8 . Однак такі висновки суду зроблені з порушенням вимог закону. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина 2 статті 3 СК України). За положеннями частини 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Згідно зі статтею 25 СК України жінка і чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень статті 74 СК України необхідною умовою є, зокрема, та обставина, що чоловік та жінка, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не перебувають у будь-якому іншому шлюбі. Проте, як було встановлено судом, і що не заперечує сама позивачка ОСОБА_1 , спадкодавець ОСОБА_8 на час своєї смерті перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою у цій справі ОСОБА_3 і цей шлюб припинений не був. Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про те, що майно, набуте за час спільного проживання позивачки ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_8 , є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, оскільки спадкодавець ОСОБА_8 до дня своєї смерті перебував в іншому шлюбі з відповідачкою у цій справі ОСОБА_3 . Крім того, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 просила суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_8 без шлюбу в період з 1993 року до 22 січня 2020 року. При цьому слід зазначити, що саме статтею 21 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, передбачена можливість встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу. В пункті 1 своєї постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми Сімейного кодексу застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених Сімейним кодексом України. Отже, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім`ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу. Такий правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц. Натомість суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , встановив факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з 1993 року, хоча факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України з 01 січня 2004 року, і до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України. Права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації органів громадянського стану (стаття 13 Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР), тобто норми Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР, який був чинним станом 1993 рік, починаючи з якого суд встановив факт спільного проживання позивачки ОСОБА_1 і спадкодавця ОСОБА_8 без шлюбу, не передбачали можливості встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу . За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що із-за неправильного застосування судом норм матеріального права, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог слід скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові. Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2021 року у цій справі в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права на 1/2 частку спільного майна подружжя відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді