Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/4033/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/4033/21 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року (суддя Лісовська Н.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 17.12.2021) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: 19 листопада 2021 року ТОВ "ГМЗ" звернулося до адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.05.2021 року: - №000112/32-00-07-01-03-32, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 17304675,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8652337,50 грн.; - №000113/32-00-07-01-03-32, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 46101,00 грн. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року адміністративний позов ТОВ "ГМЗ" задоволено повністю. Не погоджуючись з ухваленим рішенням Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства відмовити повністю. На думку апелянта судом першої інстанції не враховані докази нереальності операцій з надання послуг, а також доводи про відсутність у контрагента позивача необхідних умови для ведення господарської діяльності, відсутність основних засобів, технічного персоналу, виробничих активів. Аргументуючи апеляційну скаргу, відповідач, спираючись, зокрема, на доводи, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву ТОВ "ГМЗ", наголошує на тому, що згідно наданих до перевірки первинних документів, даних ІТС "Податковий блок", Єдиного реєстру податкових накладних, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиного державного веб-порталу відкритих даних, встановлено документальне оформлення ТОВ "МГЗ" нереальних господарських операцій з придбання послуг з ремонту внутрішньої штукатурки стін, заміна дверей на металопластикові та заміна вікон службових приміщень, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, Щодо висновків, викладених у акті перевірки про завищення позивачем показника рядку 16.1 декларації з ПДВ за січень 2021 на суму 17304675 грн., апелянт мотивував тим, що до цього рядка товариство включило значення рядка 21 декларації за грудень 2020 року без врахування податкового повідомлення-рішення форми В4 від 13.04.2021 №0000000820701, яким зменшено значення рядка 21 у вказаній декларації (за грудень 2020) на 17304675 грн., в результаті чого позивач завищив значення рядка 16.1 декларації з ПДВ за січень 2021 на 17304675 грн. Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 29 березня 2021 року по 16 квітня 2021 року посадовими особами Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ГМЗ" з питання законності декларування від`ємного значення ПДВ по декларації з ПДВ за січень 2021 року з урахуванням уточнюючого розрахунку, результати якої оформлені актом від 23.04.2021 року №313/32-00-07-01-03-27/33133003 (т. І а.с. 26-41). Перевіркою встановлено наступні порушення: - пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1-198.3 статті 198, пункту 200.1, абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України, у результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника в банку, за січень 2021 року на суму 17304675,00 грн; - пунктів 198.1-198.3 статті 198, пункту 200.1, абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України, у результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 46101,00 грн. Висновки про завищення ТОВ "ГМЗ" податкового кредиту у декларації за січень 2021 року на суму 46101грн. (за податковими накладними, складеними у жовтні 2020) мотивовано у акті перевірки тим, що господарські операції товариства з ПП Фірма "Спецстройтехмонтаж" за договором підряду №НГЗ-Д-20-126/8310Т845 від 18.03.2020 (на виконання робіт з поточного ремонту внутрішніх і зовнішніх конструкцій, виробничих та невиробничих будівель, споруд та окремих приміщень на об`єктах замовника) не мали реального характеру. В обґрунтування такого висновку перевіряючи посилаються на, що згідно податкової та фінансової звітності приватного підприємства у жовтні 2020 року штатна чисельність працівників у останнього складала 3 особи, протягом 4 кварталу 2020 року дохід виплачено 4 особам та не встановлена виплату доходу за умовами цивільно-правових угод; розмір статутного фонду - 0,00грн., вартість основних засобів підприємства за 2020 рік - 18,9тис.грн. Крім того, товариством до перевірки не додано жодних документів, що підтверджують якість матеріалів та готових конструкцій, що використані підрядником при виконанні робіт, а також протоколи погодження цін на матеріально-технічні ресурси, які згідно вищевказаного договору підряду додаються до акту приймання виконаних робіт, згідно вищевказаного договору підряду ПП Фірма "Спецстройтехмонтаж" заборонено залучати субпідрядників до виконання робіт. ТОВ "ГМЗ" було видано 9 перепусток працівникам ПП Фірма "Спецстройтехмонтаж" для виконання робіт на території проммайданчика товариства за вищевказаним договором та на 1 автомобіль, але лише один з працівників, яким видано перепустку, згідно даних звіту 1-ДФ, перебуває в трудових відносинах з ПП Фірма "Спецстройтехмонтаж" - директор Колеенік П.С., з чого робиться висновок про те, що працівники зазначеного підприємства не отримували перепустки та відповідно не виконували роботи на території Позивача. Підставою для висновку про завищення суми ПДВ на суму 17304675,00 грн стало завищення показника рядка 16.1 декларації за січень 2021 року на суму 17304675,00 грн, оскільки до вказаного рядка позивач включив значення рядка 21 декларації за грудень 2020 року, але за наслідками перевірки цієї декларації прийнято ППР від 13.04.2021 року №0000000820701, яким зменшено значення рядка 21 на 17304675,00 грн. На підставі висновків акту перевірки від 23.04.2021 року №313/32-00-07-01-03-27/33133003 податковим органом 19 травня 2021 року винесено оспорювані у даній справі податкові повідомлення-рішення: - №000112/32-00-07-01-03-32, яким ТОВ "ГМЗ" зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 17304675,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8652337,50 грн.; - №000113/32-00-07-01-03-32, яким ТОВ "ГМЗ" зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 46101,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені податковим органом недоліки щодо відсутності необов`язкових документів не спростовують реальності господарської операції між позивачем та ПП Фірма "Спецстроймонтаж". Також суд визнав безпідставними твердження податкового органу щодо відсутності підстав у позивача перенесення від`ємного значення з рядка 21 декларації за грудень 2020 року до рядка 16.1 декларації за січень 2021 року з огляду на результати перевірки декларації з ПДВ за грудень 2020 року, якими встановлено завищення значення рядка 21 декларації за грудень 2020 року на 17304675 грн., оскільки на час подання ТОВ "ГМЗ" декларації з ПДВ за січень 2021 року (19.02.2021) перевірка декларації з ПДВ за грудень 2020 року (яка закінчена тільки 19.03.2021) та ППР форми В4 №00000820701 від 13.04.2021 року не існувало. Окрім того, в подальшому ППР В4 №00000820701 від 13.04.2021 року було скасовано судовим рішенням у справі №400/2777/21. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ГМЗ", враховуючи наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При розгляді спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням усіх вимог, визначених частиною другою статті 2 КАС України. Згідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Як визначено частиною другою статті 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява №387/03, 20 вересня 2012 року, п. 53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Колегія суддів зазначає, що, хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління". Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України). Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Тобто, визначальною і обов`язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК України. Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); - ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Чинним законодавством України не встановлено обов`язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, висновки акту перевірки від 23.04.2021 року №313/32-00-07-01-03-27/33133003 про незаконне формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції у жовтні 2020 року на суму ПДВ 46100,80 грн., які включені до податкового кредиту декларацій з ПДВ за січень 2021 року обґрунтовано тим, що господарські операції позивача з ПП Фірма "Спецстроймонтаж" за договором підряду №НГЗ-Д-20-126/8310Т845 від 18.03.2020 не мали реального характеру (пункт 3.2.1 Акту перевірки). Між тим, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором надано суду першої інстанції акти приймання виконаних будівельних робіт. На підтвердження факту ввезення на територію ТОВ "МГЗ" підрядником матеріалів для виконання цих робіт надано накладні на ввезення. Посилання апелянта на відсутність підтверджуючих документів надання перепусток працівникам контрагента позивача є неспроможнім, оскільки дані документи не є обов`язковими і сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Аналогічна правова позиція підтверджена постановами Верховного Суду від 17 листопада 2020 року у справі №804/542/16, від 18 грудня 2018 року у справі №816/118/17. Також варто зазначити, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Аналогічна правова позиція підтверджена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №802/1155/17-а, від 11.06.2018 року у справі №826/4565/14, від 18.05.2018 року у справі №П/811/1508/16, від 03.04.2018 року у справі №2а-7462/10/2170, від 07.03.2018 року у справі №804/3420/16. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виявлені податковим органом недоліки щодо відсутності необов`язкових документів не спростовують реальності господарської операції між ТОВ "ГМЗ" та ПП Фірма "Спецстроймонтаж". Ураховуючи неведене, висновок суду першої інстанції про скасування як протиправного податкового повідомлення-рішення від 19.05.2021 року №000113/32-00-07-01-03-32 є вірним. Адже висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 23.04.2021 року №313/32-00-07-01-03-27/33133003 щодо завищення ТОВ "ГМЗ" суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 46101,00 грн. ґрунтуються на припущеннях та жодними належними та допустимими доказами в розумінні КАС України не підтверджені. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 19.05.2021 року №000112/32-00-07-01-03-32. Твердження податкового органу про завищення показника рядку 16.1 декларації з ПДВ за січень 2021 на суму 17304675 грн., з мотивів того, що до цього рядка позивач включив значення рядка 21 декларації за грудень 2020 року, але за наслідками перевірки декларації з ПДВ за грудень 2020 (акт від 19.03.2021 №194/32-00-07-01-02- 27/33133003) було прийнято податкове повідомлення-рішення форми В4 від 13.04.2021 №0000000820701, яким зменшено значення рядка 21 у вказаній декларації (за грудень 2020) на 17304675 грн. є безпідставними, оскільки рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2021 року ППР від 13.04.2021 №0000000820701 було скасовано. Колегією суддів також встановлено, що постановою П`ятого апеляційного суду від 21 червня 2022 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2021 року по справі № 400/2777/21 залишено без змін. Таким чином висновки акту перевірки від 23.04.2021 року №313/32-00-07-01-03-27/33133003 про завищення ТОВ "ГМЗ" суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника в банку, за січень 2021 року на суму 17304675,00 грн. також не знайшли свого підтвердження пі час розгляду даної справи. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують та є тотожними заперечень до адміністративного позову, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга податкового органу задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов