Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/24376/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/24376/21 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у справі за позовом громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. Громадянка Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати протиправними дії та рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 від 24 січня 2017 року №4, та скасувати його; визнати протиправними дії та рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову у обміні бланку посвідки ОСОБА_1 від 01 жовтня 2021 року №51032300010753, та скасувати його; зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області здійснити ОСОБА_1 обмін бланку посвідки, у зв`язку із досягненням нею 45 річного віку. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у 2008 році отримала дозвіл на постійне проживання в Україні, за час проживання в Україні законів не порушувала, з боку міграційних органів до неї претензій не було, до кримінальної відповідальності не притягувалась. Однак, після звернення до ГУ ДМС в Одеській області із відповідною заявою про обмін бланку посвідки позивачка дізналась про те, що у 2017 році за рішенням ГУ ДМС в Дніпропетровській області була позбавлена права постійно проживати в Україні. Позивачка вказує, що відповідач у порушення приписів ст.ст.19, 57 Конституції України та статті 13 Закону України «Про імміграцію» відповідач не довів а ні до позивача, а ні до Державної прикордонної служби України рішення про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію, а відтак, на її думку, воно і не може вважатися чинним. ОСОБА_1 вказала, що її права порушені відповідачами, вона протиправно позбавлена дозволу на імміграцію. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 від 24 січня 2017 року №4, рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову у обміні бланку посвідки ОСОБА_1 від 01 жовтня 2021 року №51032300010753. Зобов`язав Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін бланку посвідки ОСОБА_1 , у зв`язку із досягненням нею 45-річного віку. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що рішення про скасування громадянці СРВ ОСОБА_1 дозволу на імміграцію України прийнято протиправно та через значний проміжок часу, що порушує принцип правової визначеності та становить втручання в особисте життя позивачки без доведеної необхідності. З огляду на протиправність рішення про скасування позивачці дозволу на імміграцію, у ДМС України в Одеській області були відсутні законні підстави для відмови у обміні бланку посвідки у зв`язку із досягненням нею 45-річного віку. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування наведених доводів апелянт зазначив, що 07.10.2008 року ОСОБА_1 документовано посвідкою на постійне проживання, оскільки її чоловік, громадянин В`єтнаму ОСОБА_2 вже був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 16.05.2006 року. У звязку з тим, що 10.11.2016 року було скасовано рішення ВГІРФО УМВС України в Дніпропетровській області про документування громадянина В`єтнаму ОСОБА_2 посвідкою на постійне проживання, апелянт вважає правомірним своє рішення про скасування посвідки ОСОБА_1 . Крім того апелянт зазначає, що суд першої інстанції, зобов`язавши здійснити обмін бланку посвідки, втрутився у дискреційні повноваження відповідача. ОСОБА_1 у своєму відзиві на апеляційну скаргу заперечувала проти її задоволення та просила залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зважаючи на розгляд справи у порядку письмового провадження у суді першої інстанції та можливості вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, судова колегія призначила її до розгляду у порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянкою Соціалістичної Республіки В`єтнам, що підтверджується копією національного паспорту № НОМЕР_2 від 25.07.2011 року (т.1 а.с.31). 07.10.2008 року позивач була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 , терміном дії безстроково, на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України Про імміграцію, як особа, яка перебуває в шлюбі з іммігрантом (т. 1 а.с.62). Рішенням ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 24.01.2017 року №4 було скасовано дозвіл, виданий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на імміграцію в Україну, на підставі пункту 6 частини першої статті 12 ЗУ «Про імміграцію» (т. 1а.с.136). 01 жовтня 2021 року ГУ ДМС в Одеській області було прийнято рішення №51032300010753 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 на підставі підпункту 9 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №

321. Вважаючи протиправними дії міграційного органу по скасуванню дозволу на імміграцію та відмові в обміні бланку посвідки, позивачка звернулась з даним позовом до суду. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України Про імміграцію іммігрувати в Україну на постійне проживання. Згідно з ст.2 Закону України Про імміграцію питання імміграції регулюються Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, що не повинні їм суперечити. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору України. За приписами ст.4 Закону України Про імміграцію дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України. Згідно з ст.6 Закону України Про імміграцію центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: 1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; 3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання; 5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл. Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України Про імміграцію (в редакції, чинної на час видання оскаржуваного висновку) дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. №1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі-Порядок). Цей Порядок визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію. За приписами пунктів 21-25 Порядку дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі. Рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов`язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення. Матеріалами особової справи підтверджено, що 18.06.2008 року громадянка В`єтнаму ОСОБА_1 звернулась до ВГІРФО ГУМВС України в Дніпропетровській області з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, оскільки її чоловік, ОСОБА_2 має дозвіл на імміграцію (т.1 а. с. 155-156, 161). 07.10.2008 року позивачка була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 , терміном дії безстроково, на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України Про імміграцію, як особа, яка перебуває в шлюбі з іммігрантом (т. 1 а.с.62). 24.01.2017 року ГУДМС в Дніпропетровській області прийнято висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці В`єтнаму ОСОБА_1 , з підстав того, що їй було надано дозвіл на імміграцію згідно з п. 6 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію», як дружині іммігранта громадянина СРВ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому наказом ДМС України №290 від 10.11.2016 року рішення про документування його посвідкою на постійне проживання (т. 1 а.с. 176-177). У матеріалах особової справи позивачки відсутні дані щодо запрошення її для надання відповідних пояснень. У висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 02.12.2011 року в якості підстави для скасування дозволу зазначено п.6 ч.1 ст.12 Закону України Про імміграцію, а саме дозвіл на імміграцію може бути скасовано в інших випадках, передбачених законами України. Однак ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області не наведено жодної норми національного законодавства, яка б передбачала скасування дозволу на імміграцію одній особі, внаслідок скасування дозволу іншій. В свою чергу, позивачка у 2008 році дотрималась визначених законом підстав для отримання дозволу на імміграцію в Україну, про що прийнято відповідне позитивне рішення органом державної влади України, та була документована посвідкою на постійне проживання з безстроковим терміном дії, а тому у відповідача були відсутні підстави через тривалий проміжок часу застосовувати вкрай негативні наслідки у вигляді прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію. У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом. Колегія суддів наголошує, що навіть якщо дозвіл на імміграцію надано через помилку або зловживання посадових осіб суб`єкта владних повноважень, перекладати тягар вкрай негативних наслідків такої помилки або зловживання на особу (позивача у справі) є неприпустимим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №820/2262/17. Більш того, ГУ ДМС України в Дніпропетровській області не встановив обставин особистого життя позивачки. Судова колегія з матеріалів справи вбачає, що ОСОБА_1 одружена з громадянином В`єтнаму ОСОБА_3 Той відповідно до свідоцтва про шлюб форми ТР/НТ-6 та спільно проживає з ним в Одеській області з лютого 2009 року, про що зазначено в міграційній справі та відомо органам ДМС України (т.1 а.с.36, 63, 70). Чоловік позивачки - громадянин СРВ ОСОБА_3 Той документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 терміном дії безстроково. Також судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року по справі №420/5894/18, яке постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року залишено без змін, задоволено адміністративний позов ОСОБА_4 . Зобов`язано ГУ ДМС України в Одеській області змінити ОСОБА_3 Той посвідку на постійне проживання в Україні серії ОД №8644 року, видану ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області 11.06.2009 року у зв`язку із досягненням 45 річного віку. Таким чином, на час скасування позивачці дозволу на імміграцію вона проживала з чоловіком - громадянином В`єтнаму ОСОБА_4 , у якого був наявний дозвіл на імміграцію. За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 24 січня 2017 року №4 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 . Оскільки подана апеляційна скарга не містить доводів та обґрунтувань протиправності рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, суд апеляційної інстанції не переглядає оскаржуване рішення у відповідній частині. Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.