Постанова 4854 № 474/79/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 474/79/22 Головуючий в 1 інстанції: Сокол Ф.Г. Дата і місце ухвалення: 02.06.2022р., смт. Врадіївка Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. при секретарі Юраш К.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 02 червня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, сержанта поліції Чечіної Катерини Олександрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И Л А : В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Врадіївського районного суду Миколаївської області з адміністративним позовом до ГУНП в Одеській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, сержанта поліції Чечіної К.О. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №395987 від 29.01.2022р., та закриття справи про адміністративне правопорушення. Позов обґрунтовував тим, що спірною постановою його необґрунтовано притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП (керування транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, що не дозволяє чітко визначити символи на відстані двадцяти метрів), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Позивач стверджував, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, оскільки у зв`язку з поганими погодними умовами (відлига, дощ) він неодноразово протирав номерні знаки, фари та стопи транспортного засобу, тобто виконав вимоги п.30.2 ПДР України. На номерному знаку було невелике забруднення, яке не впливало на можливість визначити його символи на відстані двадцяти метрів. Також, позивач посилався на недотримання поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, сержантом поліції Чечіною К.О. процедури притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, зокрема: не роз`яснено права, передбачені ст.268 КУпАП. Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 02 червня 2022 року позов задоволено частково. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №395987 від 29.01.2022р., якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито. У задоволенні вимог до поліцейської СРПП відділу поліцейської діяльності №2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області сержанта поліції Чечіної К.О. відмовлено. Стягнуто з ГУНП в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496,20 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУНП в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 02.06.2022р., з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що пунктом 30.2 Правил дорожнього руху України передбачено, що номерні знаки повинні бути чистими та достатньо освітленими. ОСОБА_1 , при керуванні 29.01.2022р. о 14 год. 40 хв. транспортним засобом Mercedes-Benz, д/н НОМЕР_1 , на 230 км автодороги М-13, не виконав вимог п.30.2 ПДР, а саме: номерний знак транспортного засобу був забруднений, що не дозволяло чітко визначити його символи на відстані двадцяти метрів. Апелянт вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, та зазначає, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, наслідки чого відображає в постанові, яка, в свою чергу, і є доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.6 ст.121 КУпАП. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 законності складеної поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, сержантом поліції Чечіною К.О. постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №395987 від 29.01.2022р., якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Зокрема, у вказаній постанові зазначено, що 29.01.2022р. о 14 год. 40 хв. на 230 км автодороги М-13 ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак якого був забруднений, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку на відстані двадцяти метрів, чим порушив п.30.2 ПДР. Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , дійшов висновку, що факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, не знайшов свого підтвердження жодним доказом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 . При цьому, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно п.п. 8, 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Згідно п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 30.2 ПДР передбачені вимоги до номерних знаків транспортних засобів та закріплено, що на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у визначених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. При цьому, забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення чи закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені. Відповідно до ч.6 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Позивач, заперечуючи висновки відповідача про вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.6 ст.121 КУпАП, зазначає, що 29.01.2022р. були незадовільні погодні умови, у зв`язку з чим він неодноразово протирав номерні знаки. На момент зупинення транспортного засобу поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, сержантом поліції Чечіною К.О. забруднення номерного знаку було незначним та дозволяло визначити його символи з відстані двадцяти метрів. Колегія суддів вважає обґрунтованим врахування судом першої інстанції таких доводів ОСОБА_1 виходячи з наступного. Статтею 7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Положеннями ст.280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. У відповідності до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є саме наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (ст.247 КУпАП). Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною 1 статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України). Доказами ж в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП). Тобто, зазначені вище норми встановлюють процесуальний обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності прийнятих ним рішень (постанови про притягнення до адміністративної відповідальності), дій чи бездіяльності. У силу вимог ст.31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких, зокрема, перевірка документів особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу, а також застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 вказаного Закону встановлено те, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/ розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання ПДР. Отже, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність (відсутність) адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, а також інші обставини, встановлюються, серед іншого, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та іншими визначеними законодавством доказами. Колегія суддів зазначає, що тільки належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивачем може підтвердити правомірність накладення на нього адміністративного стягнення та може вважатися належним доказом по справі. Тобто, в даному випадку, для підтвердження факту порушення позивачем вимог п.30.2 ПДР України відповідач, відповідно до ст.251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, із відповідною фіксацією вчиненого правопорушення. Однак, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не надано жодного доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.6 ст.121 КУпАП. Позивачем, в свою чергу, заперечується порушення ним п.30.2 ПДР України. Суд зазначає, що одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. У п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №395987 від 29.01.2022р., та, у зв`язку з цим, про її скасування. Доводи апеляційної скарги ГУНП в Одеській області висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 02.06.2022р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 02 червня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук