Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/11182/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 серпня 2022 року м. Дніпросправа № 340/11182/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року у справі № 340/11182/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: "28" грудня 2021 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.12.2019 року без обмеження максимального розміру пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимального розміру пенсії позивачу з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року у справі №340/11182/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Судом зазначено, Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Відтак, оскільки Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 по справі №400/2085/19 дійшов висновку про незастосовність Закону №3668-VІ в частині обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ у відповідний період, судом першої інстанції вирішено застосувати у спірному випадку саме такі правові висновки Верховного Суду. Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року у справі № 340/11182/21, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує, що період позовних вимог з 01.12.2019 по 28.06.2021 підлягає залишенню без розгляду, оскільки щодо цих вимог позивач звернувся до суду поза межами строку, встановленого ст. 122 КАС України. Крім того, особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визначено, що максимальний розмір пенсії, призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а вказані норми Закону № 3668-VI є чинними та не визнавалися неконституційними. Також, відповідач вказує, що він з квітня 2021 року розбавлений функцій фінансування виплати пенсій та інших виплат, оскільки це здійснює централізовано Пенсійний фонд України. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач є пенсіонером по лінії МВС України та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивач 20.07.2021 року звертався до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не проведення перерахунку та виплати йому пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області» від 12.05.2021 р. №10602; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату йому пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області» від 12.05.2021 р. №10602 «Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії» у розмірі 80% від грошового забезпечення за аналогічною посадою, та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсій без обмеження граничного розміру. Тобто, предметом розгляду вказаної справи було не проведення з 01.12.2019 перерахунку та виплати пенсії на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області від 12.05.2021 р. №10602 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням усіх складових. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/4046/21 від 30.09.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Кіровоградській області в проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області" від 12.05.2021 р. №10602; зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області" від 12.05.2021 р. №10602 "Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії" за аналогічною посадою, та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Суд вважає, що на виконання вказаного вище рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 по справі №340/4046/21 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області від 12.05.2021 р. №10602. При проведенні такого перерахунку та подальшої виплати пенсії позивачу, ПФУ застосував обмеження розміру пенсійної виплати максимальним розміром. У зв`язку з цим позивач звернувся до Головного управління із заявою від 20.12.2021 року, в якій він просив провести обчислення і перерахунок пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області від 12.05.2021 р. №10602 без обмеження пенсії максимальним розміром. За результатом розгляду зазначеної заяви відповідач надав позивачу лист-відповідь від 22.12.2021 року №10041-11255/С-08/8-1100/21, у якій повідомив, що Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» за №3668-VI від 08.07.2011, визначено, зокрема, що максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказані норми Закону № 3668, як стверджує відповідач, є чинними на даний час, неконституційними не визнавались. Відтак перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до норм діючого законодавства. Позивач, не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії без обмеженням її максимальним розміром, звернувся до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон № 3668-VI) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, як вірно звернув увагу суду першої інстанції, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI. Відповідно до висновків колегії суддів Верховного Суду у постанові №400/2085/19 від 16 грудня 2021 року, оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, то вони явно суперечать один одному. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 17.02.2022 року у справі №640/11168/20, від 27.01. 2022 року у справі №240/7087/20 Відтак, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним. Натомість, доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують. Щодо доводів апеляційної скарги відносно пропущення позивачем строку звернення до суду. Апеляційним судом встановлено, що відповідач виконуючи рішення суду від 30.09.2021 у справі №340/4046/21 провів перерахунок пенсії позивача на підставі довідки №10602 та застосував обмеження розміру пенсійної виплати максимальним розміром. Натомість, 20.12.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 року без обмежень максимального розміру пенсії. В подальшому, відповідач у листі від 22.12.2021 №10041-11255/С-08/8-1100/21 повідомив позивача про результат розгляду його звернення від 20.12.2021 та вказав, що при здійсненні перерахунку його пенсії підлягають застосуванню приписи ст. 2 Закону №3668-VI. З огляду на вищевикладене та враховуючи, що позивач звернувся до суду у грудні 2021 року, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про не дотримання позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог з 01.12.2019 по 28.06.2021 року. Крім того, апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги, що відповідач з квітня 2021 року позбавлений функції фінансування виплати пенсій, а також вважає їх такими, що не стосуються предмету доказування у цій справі, адже судом вирішується спір з приводу обмеження розміру пенсії позивача, а не спір з приводу фінансування такої пенсії. Крім того, той факт, що фінансування пенсій в Україні здійснюється на централізованому рівні через Пенсійний фонд не може позбавити позивача права на отримання пенсійних виплат в належному розмірі. Згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року у справі № 340/11182/21 - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року у справі № 340/11182/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко