Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/7203/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 серпня 2022 р. Справа № 520/7203/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2021, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 01.11.21 по справі № 520/7203/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради , Харківської обласної державної адміністрації , Комісії із спірних питань визначення статусу осіб,які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України треті особи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (далі - Управління, перший відповідач), Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації (далі - Департамент, другий відповідач), Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України (далі - Комісія, третій відповідач), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, третя особа), в якому з урахуванням уточнень просив суд: - визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради про зупинення з 01.01.2021 року всіх компенсаційних виплат та пільг, які виплачуються ОСОБА_1 згідно з Законом України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, оформлене протоколом № 18 від 18.12.2020 року в частині відмови у підтвердженні ОСОБА_1 , статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; - зобов`язати Департамент соціального захисту населення Харківської обласної адміністрації замінити належне ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС на посвідчення нового зразку відповідно до пункті 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян»; - зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради провести всі призупинені компенсаційні виплати та надати пільги з 01.01.2021 року, які ОСОБА_1 раніш виплачувались згідно з Законом України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - стягнути звідповідачів на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди в розмірі 10000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність рішення Комісії, оформлене протоколом № 18 від 18.12.2020 щодо відсутності правових підстав для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та визнання посвідчення таким, що підлягає вилученню у зв`язку з не підтвердженням факту виконання робіт у зоні відчуження у 1988 впродовж 30 календарних днів, оскільки вважає його таким, що не відповідає дійсності та суперечить положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» (далі - Постанова КМ України № 551), а тому підлягає скасуванню. Крім того, посилаючись на ст.ст. 16, 46, 64, 68 Конституції України та положення п. 3 ст. 65 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України № 796-XII) вказав, що внаслідок прийняття Управлінням рішення про зупинення з 01.01.2021 року всіх компенсаційних виплат та пільг, які виплачувалися ОСОБА_1 згідно з Законом України №796-XII, порушено його право на соціальний захист, що зумовлює його скасування в судовому порядку. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 замінено відповідача Департамент соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди на Харківську обласну державну адміністрацію (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, ЄДРПОУ 23912956). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 по справі №520/7203/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, Харківської обласної державної адміністрації, Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 18.01.2021 року про зупинення з 01.01.2021 року всіх компенсаційних виплат та пільг, які виплачуються ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, оформлене протоколом № 18 від 18.12.2020 року в частині відмови у підтвердженні ОСОБА_1 , статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зобов`язано Харківську обласну державну адміністрацію замінити належне ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС на посвідчення нового зразку відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551 "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян". Зобов`язано Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради провести всі призупинені компенсаційні виплати та надати пільги з 01.01.2021 року, які ОСОБА_1 раніш виплачувались згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В іншій частині позовних вимог відмовлено. Перший відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині зобов`язання Управління провести всі призупинені компенсаційні виплати та надати пільги ОСОБА_1 з 01.01.2021, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 по справі № 520/7203/21 в частині зобов`язання Управління провести всі призупинені компенсаційні виплати та надати пільги з 01.01.2021 ОСОБА_1 , які раніш виплачувались згідно з Закону України № 796-XII, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління, розподілити судові витрати. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що Управління, приймаючи спірне розпорядження, вчиняло дії на виконання листа Департамента від 14.01.2021 № 01-28/07/02/314, яким його було зобов`язано забезпечити виконання рішення Комісії, а тому діяло в межах своїх повноважень відповідно до ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, Положення про Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, затвердженого на 1 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 8 скликання» від 09.12.2020 № 7/20 (далі - Положення про Управління). Вказує, що станом на момент подачі апеляційної скарги від Обласної комісії до Управління не надходило рішення стосовно видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи за новим зразком, а тому підстави для продовження виплат з 01.01.2021 відповідно до ст.ст. 15, 62, ч. 3 ст. 65 Закону України № 796-XII відсутні. Крім того зазначає, що згідно з актом медико-соціальної експертної комісії від 01.03.2021 № 738928 ОСОБА_1 з 18.12.2020 встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання, що також не дає правових підстав для оформлення позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Харківська обласна державна адміністрація, у наданих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях, вказала, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, винесеним при неповному з`ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що наявними в особовій справі ОСОБА_1 документами не підтверджується факт виконання робіт у зоні відчуження, як це передбачено статтею 10 Закону України № 796-XII. Зауважив, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, водночас, як вбачається з архівної довідки, яку досліджувала Комісія, виїздів до зони відчуження ОСОБА_1 мав лише 4 дні, що є недостатнім для встановлення йому спірного статусу. Крім цього, згідно з переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 109, с. Оране (місце дислокації в/ч НОМЕР_1 ) до зони відчуження не відноситься. Також вважає помилковими висновки суду щодо зобов`язання Комісії прийняти рішення щодо підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень відповідача. Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач та третя особа не скористались. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що експертним висновком від 16.05.1996 року № 7220 Регіональної експертної ради по встановленню причинного зв`язку захворювання та інвалідності з виконанням робіт ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру підтверджено, що захворювання позивача пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 24.06.1996 ОСОБА_1 видано посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2 . В посвідченні зазначено, що воно безстрокове та діє на всій території України. З 01.04.2001 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, у зв`язку з захворюванням пов`язаним з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ № 056397. Відповідно до витягу з протоколу № 18 Комісії від 18.12.2020 року вирішено, що відсутні правові підстави для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначеного Харківською обласною державною адміністрацією. Рішенням Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради прийнято рішення, яким припинено виплату компенсаційних виплат ОСОБА_1 згідно ст. 20, 48 Закону України № 796-XII у зв`язку з позбавленням його статусу (підстава: витяг з протоколу №18, від 18.12.2020 засідання комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС м. Київ, Міністерство соціальної політики України). Позивач не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями звернувся до суду з даним позовом. Скасовуючи спірні рішення, суд першої інстанції вважав їх протиправними з огляду на те, що наявними у матеріалах справи документами підтверджена достатність підстав для видачі позивачу посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії - 1 (встановлення особі інвалідності на підставі довідки МСЕК та настання інвалідності особи внаслідок аварії на ЧАЕС). Враховуючи існування у позивача чинного статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд визнав також протиправними та скасував рішення Комісії зі спірних питань, оформлене протоколом від 18.12.2020 №18, в частині відмови у підтвердженні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та розпорядження Управління від 18.01.2021 року про зупинення з 01.01.2021 року всіх компенсаційних виплат та пільг, які виплачуються ОСОБА_1 згідно з Законом України № 796-XII. При цьому зазначив, що з метою ефективного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Харківську обласну державну адміністрацію замінити належне ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС на посвідчення нового зразку відповідно до пункту 7 Постанови КМ України № 551 та зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради провести всі призупинені компенсаційні виплати та надати пільги з 01.01.2021 року, які ОСОБА_1 раніш виплачувались згідно з Законом України № 796-XII. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 10000 грн на користь позивача, суд першої інстанції виходив з відсутності доведеного причинно-наслідкового зв`язку між реальним завданням такої шкоди та предметом позову. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Управління провести всі призупинені компенсаційні виплати та надати пільги ОСОБА_1 з 01.01.2021), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України № 796-XII. Відповідно до ст. 9 Закону України № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих. Розділом IV Закону України № 796-XII передбачено механізм соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, загальні компенсації та пільги. Відповідно до ст. 19 Закону України № 796-XII компенсації та пільги, встановлені в даному розділі, стосуються всіх громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій. Приписами статтей 20, 21, 22 Закону України № 796-XII встановлено перелік компенсацій та пільг громадянам, віднесеним до категорії 1, 2,

3. Згідно із п. 4 постанови Кабінету Мінстрів України від 20.09.2005 № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 936) виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом (796-12), проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи. Абзацом 4 пункту 3 Постанови № 936 передбачено, що у разі зміни категорії постраждалої особи, її групи інвалідності або посвідчення проведення виплати поновлюється з дня припинення останньої виплати за умови, що особа мала право на такі виплати та повідомила про це уповноважений орган протягом трьох місяців. Згідно зі ст. 10 Закону України № 796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 15 Закону України № 796-XII, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, видача довідок, про заробітну плату за цей період, здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а за період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Положеннями ст. 65 Закону України № 796-XII встановлено, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року за № 51 (далі - Порядок) (який був чинним під час видачі позивачу відповідного посвідчення), посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства. Відповідно до пункту 10 абзацу 4 Порядку, посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту). Постановою КМ України № 551 від 11.07.2018 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок № 551), яким встановлено процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих. Приписами пункту 3 Порядку № 551 встановлено, що особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році" (категорія 1) серії А синього кольору. Абзацом другим пункту 11 Порядку № 551 передбачено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів: - довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження; - довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження; Особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою. Згідно зі статтею 12 Закону України № 796-XII причинний зв`язок між захворюванням, пов`язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Виходячи з системного аналізу приписів Порядку № 551, можна дійти висновку, що при заміні посвідчення для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які отримали інвалідність, що має причинний зв`язок з Чорнобильською катастрофою, однією з підстав для отримання посвідчення нового зразка є довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою. Тобто отримання особою інвалідності, що пов`язана з дією іонізуючого випромінювання внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, вже є тим юридичним фактом, з яким законодавство пов`язує право особи на заміну посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" без встановлення обов`язку такій особі доводити іншим чином її належність до вказаної категорії осіб, в тому числі шляхом надання відповідних довідок із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 24.06.1996 було видано посвідчення серії НОМЕР_3 (категорія 1), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року № 501, відповідно до якого визначено статус особи, як постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. В посвідченні зазначено, що воно безстрокове та діє на всій території України. Відповідно до вкладки № НОМЕР_4 до посвідчення серії НОМЕР_3 від 30.03.2001 ОСОБА_1 надано статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС без обмеження строку дії. Довідкою МСЕК Серії МСЕ № 056397 від 07.03.2001 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 01.04.2001, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з виконанням робіт щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС. Інвалідність встановлена безстроково. Довідкою № 034637 підтверджено втрату професійної працездатності 80 % з 01.04.2001-безстроково. Дослідивши вищевказані документи, та беручи до уваги, що відповідно до Порядку № 551 відповідна довідка є достатньою підставою та документальним підтвердженням того, що позивач має інвалідність за захворюванням, виникнення якого пов`язане з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ОСОБА_1 має право на отримання посвідчення нового зразка, а у відповідача в свою чергу виник обов`язок для прийняття рішення про видачу посвідчення нового зразка. Колегія суддів наголошує про відсутність у позивача обов`язку доводити повторно перед органами державної влади свою належність до категорії осіб, що є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в тому числі виконання робіт у зоні відчуження у 1988 році, оскільки це питання вже досліджувалося під час встановлення йому інвалідності та попередньої видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З огляду на вищевикладене, та беручи до уваги, що за змістом частини 3 статті 65 цього ж Закону посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, доводи відповідачів про відсутність в особовій справі ОСОБА_1 документів на підтвердження його участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у 1988 році є неприйнятними. При цьому, в матеріалах справи не міститься жодних доказів, які б свідчили на користь висновку про необґрунтованість видачі посвідчення, зокрема про те, що посвідчення видано на підставі завідомо недостовірних або сфальсифікованих відомостей. Слід також зауважити, що положеннями Закону України №796-ХІІ було надано Кабінету Міністрів України повноваження визначати порядок видачі посвідчень, однак при цьому не врегульовано порядку, підстав та процедури позбавлення особи статусу постраждалого (потерпілого) від Чорнобильської катастрофи, а тому прийнявши спірне рішення про визнання безпідставною видачі ОСОБА_1 посвідчення з вимогою повернути його, відповідач діяв всупереч статті 19 Конституції України. Отже, такі дії не відповідають "принципу належного урядування", сформованого в рішеннях Європейського суду з прав людини, адже без будь-якого належного мотивування позбавляють статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особу, яка мала відповідний статус більше ніж 20 років, та вимагає від позивача вчинення додаткових дій щодо доведення належності до категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зі спливом більше ніж 30 років після цієї катастрофи планетарного масштабу. За змістом частини другої ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія): з урахуванням права особи па участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Колегія суддів вважає, що позивач мав всі юридичні підстави, передбачені чинним законодавством, на отримання посвідчення оновленого зразка і, як наслідок, право на відновлення виплати всіх призупинених компенсаційних виплат. Доводи першого відповідача про необхідність врахування довідки МСЕК від 01.03.2021 серії 12 ААБ № 738928, якою визначено причину інвалідності позивача, пов`язану із загальним захворюванням, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказана довідка видана з урахуванням оскаржуваного рішення відповідача, яким протиправно відмовлено позивачу у заміні посвідчення. Стосовно доводів другого відповідача про те, що вирішення спірного питання віднесено до дискреційних повноважень Комісії зі спірних питань, колегія суддів зазначає таке. Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Отже, виключною ознакою дискреційних повноважень є право певного органу приймати рішення, вчиняти дії чи утримуватися від них із певною свободою розсуду, за умови, якщо кожне із прийнятих рішень буде законним. Натомість, за умови встановлення в судовому порядку факту неправомірної відмови у заміні ОСОБА_1 посвідчення «Особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи» категорії 1 встановленого законодавством зразка відповідно до вимог Порядку № 551, у другого відповідача є лише один можливий варіант вчинення дій - прийняти рішення про заміну посвідчення та видати відповідне посвідчення. Відтак, зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення не є втручанням у його дискреційні повноваження. Щодо доводів Управління стосовно неможливості виконання рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Управління відновити всі компенсаційні виплати і пільги з 01.01.2021 ОСОБА_1 , оскільки на час подачі апеляційної скарги посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивачу не видано, а тому у Управління відсутні підстави для відновлення вказаних виплат, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Положеннями ст. 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави. Згідно зі ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення. Конституційний Суд України у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави". У Рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 міститься висновок, згідно з яким, аналіз положень, зокрема, статті 16 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту; за Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди. Відповідно до п. 3.2 Положення про Управління основними завданнями Управління є призначення соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України, надання житлових субсидій, пільг з оплати житлово-комунальних послуг у грошовій формі, послуг зв`язку, пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу, інших пільг, передбачених законодавством України. У п. 3.3 Положення про Управління закріплено, що Управління при виконанні покладених на нього повноважень взаємодіє з органами виконавчої влади, депутатами та постійними комісіями Харківської міської ради, тимчасовими контрольними комісіями та іншими органами, утвореними Харківською міською радою, департаментами, адміністраціями районів та іншими виконавчими органами Харківської міської ради, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об`єднаннями. Пунктом 4.1.28 вказаного Положення передбачено, що Управління бере участь у межах повноважень у зборі та підготовці документів щодо встановлення статусу осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформленні та видачі відповідних документів про право на пільги. Організовує надання пільг та здійснює призначення допомог та компенсацій цим громадянам відповідно до законодавства України в межах своїх повноважень. Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що саме на Управління покладений обов`язок по забезпеченню призначення компенсацій та інших соціальних виплат, надання пільг та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України. Як зазначено вище, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, є посвідчення «учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «потерпілого від Чорнобильської катастрофи». Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.п. 2, 3, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України). Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Колегія суддів звертає увагу, що рішення суду першої інстанції не оскаржується та не підлягає апеляційному перегляду в частині визнання протиправним та скасуванння розпорядження Управління від 18.01.2021 року про зупинення з 01.01.2021 року всіх компенсаційних виплат та пільг, які виплачуються ОСОБА_1 . Отже, вказане розпорядження є актом індивідуальної дії, який підлягає скасуванню внаслідок визнання його протиправним, з чим фактично погодилось Управління. Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.11.2019 по справі № 227/3208/16-а. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Враховуючи, що ОСОБА_1 має право на отримання посвідчення оновленого зразка, оскільки в матеріалах справи містяться необхідні документи на підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи відповідно до Порядку № 551 та які надавались на розгляд як Обласної комісії, так і Комісії зі спірних питань, однак не отримав оновлене посвідчення внаслідок неправомірних дій органів державної влади, які, порушуючи встановлений законом порядок, неналежно дослідили необхідні для прийняття рішення документи, наявні підстави для відновлення компенсаційних виплат та пільг з 01.01.2021. Таким чином, з метою ефективного захисту порушеного права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом поновлення порушеного права позивача є саме зобов`язання Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради провести всі призупинені компенсаційні виплати та надати пільги з 01.01.2021 року, які ОСОБА_1 раніш виплачувались згідно з Законом України № 796-XII. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. На підставі вищевиикладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради провести всі призупинені компенсаційні виплати та надати пільги з 01.01.2021 року, які ОСОБА_1 раніш виплачувались згідно з Законом України № 796-XII, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 по справі № 520/7203/21 в частині задоволення позову про зобов`язання Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради провести всі призупинені компенсаційні виплати та надати пільги з 01.01.2021 року, які ОСОБА_1 раніш виплачувались згідно з Законом України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова