Постанова 4824 № 753/19075/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 753/19075/19 Головуючий у суді першої інстанції: Лужецька О.Р. Номер провадження: 22-ц/824/2628/2022 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 серпня 2022 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П. суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у місті Києві на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач-1), Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві (далі - відповідач-2), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-3), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк» (далі - третя особа, ТОВ «Укрспецпарк»), просили відшкодувати за рахунок Державного бюджету України матеріальну та моральну шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання, досудового слідства в розмірі 10713,48 грн. та 10000 грн. відповідно. Позовна заява мотивована тим, що 14 травня 2018 року слідчим СВ Дарницького УП ГУ НПУ в м. Києві в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12018100020004297 було вилучено автомобіль марки «БМВ 320», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким має право користування ОСОБА_1 . Постановою слідчого відділу Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві від 19 грудня 2018 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018100020004297 від 14 травня 2018 року, закрито за відсутністю події кримінального правопорушення. 29 грудня 2018 року начальник СВ Дарницького УП НП у м. Києва П`ятниківський О.А. направив директору штрафмайданчика лист про видачу автомобіля «БМВ 320», реєстраційний номер НОМЕР_1 , однак автомобіль не повернуто по причині необхідності оплати грошових коштів в розмірі 10630,00 грн. за зберігання автомобіля на штрафмайданчику. Позивач зазначає, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2018 року слідчому слідчого відділу Дарницького УП НП в м. Києві відмовлено у задоволенні клопотання про арешт автомобіля, однак транспортний засіб не був переданий ОСОБА_1 , а переданий на комерційний штрафмайданчик ТОВ «Укрспецпарк» на вул. Фанерна,4 в. м. Києві. 21 січня 2019 року захисник позивача - ОСОБА_2 звернувся до начальника Дарницького УП ГУ НП у м. Києві та керівника Київської місцевої прокуратури № 2 із клопотанням про безкоштовне повернення автомобіля «БМВ 320», реєстраційний номер НОМЕР_1 . За результатами розгляду клопотання 25 лютого 2019 року отримав відповідь, що слідчий відділ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві не втручається у господарську діяльність штрафмайдану, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 13 березня 2019 року захисник позивача - ОСОБА_2 звернувся до керівника ТОВ «Укрспецпарк» з вимогою про безкоштовне повернення із штрафмайданчика спірного автомобіля. 20 березня 2019 року ОСОБА_1 забрав автомобіль «БМВ 320», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із штрафмайданчику ТОВ «Укрспецпарк». За перебування автомобіля на штрафмайданчику ним було сплачено 10630,00 грн. 07 травня 2019 року захисник ОСОБА_2 звернувся до начальника Дарницького УП ГУ НП у м. Києві із заявою про відшкодування витрат ОСОБА_1 , пов`язаних із кримінальним провадженням № 12018100020004297. 06 червня 2019 року отримав відповідь, що слідчий відділ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві не втручається у господарську діяльність штрафмайдану. У добровільному порядку відповідач-1 не бажає відшкодувати завдану шкоду. Позивач посилається на вимоги ст.1176 ЦК України та наголошує, що тривале тримання автомобіля на штрафмайданчику та неповернення його безкоштовно є протиправним, чим грубо порушено його права. Окрім того позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача-2 йому завдано моральної шкоди, яка виразилась у руйнуванні життєвих планів, що вплинуло на його психологічний стан, перебування у стресовій ситуації. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Відшкодовано ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві з відповідного казначейського рахунку матеріальну шкоду в розмірі 10713 гривень 48 копійок та моральну шкоду в розмірі 2000 гривень, а всього - 12713 гривень 48 копійок. В іншій частині позову відмовлено. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що наявні підстави для відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті вчинення органами досудового розслідування незаконних дій, що призвело до порушення його прав. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції у місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано статтю 123 КПК України, статтю 1176 ЦК України, порушено норми статті 81 ЦПК України, а при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин не враховано висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 454/3015/15-ц, від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18, що призвело до ухвалення незаконного рішення та є підставою для його скасування. Також апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, тому оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Указує, що кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди органами досудового розслідування, якщо незаконними дії та/або бездіяльність слідчого під час кримінального провадження не визнавалися. Апелянт наголошує, що відшкодування моральної шкоди також є необґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів про завдання такої працівниками відповідача-1. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в цій справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Відповідно до ч.1 ст.123 КПК України витрати, пов`язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 (далі - Порядок) визначено правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження. Згідно з п.20 Порядку зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. Пунктом 32 Порядку фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання. Судом установлено, що 14 травня 2018 року слідчим СВ Дарницького УП ГУ НПУ в м. Києві в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12018100020004297 було вилучено автомобіль марки «БМВ 320», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким має право користування ОСОБА_1 . Постановою слідчого відділу Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві від 19 грудня 2018 року кримінальне провадження № 12018100020004297 від 14 травня 2018 року закрито за відсутністю події кримінального правопорушення. 21 січня 2019 року захисник позивача ОСОБА_2 звернувся до начальника відповідача-1 та керівника Київської місцевої прокуратури № 2 із клопотанням про безкоштовне повернення автомобіля «БМВ 320», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 13 березня 2019 року захисник позивача ОСОБА_2 звернувся до керівника ТОВ «Укрспецпарк» з вимогою про безкоштовне повернення із штрафмайданчика спірного автомобіля. 20 березня 2019 року ОСОБА_1 оплатив ТОВ «Укрспецпарк» вартість транспортування автомобіля «БМВ 320», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на спеціальний майданчик у сумі 1500 гривень та послуги за зберігання транспортного засобу в сумі 9130,00 гривні (а.с.78). 07 травня 2019 року захисник ОСОБА_2 звернувся до начальника Дарницького УП ГУ НП у м. Києві із заявою про відшкодування витрат ОСОБА_1 , пов`язаних із кримінальним провадженням № 12018100020004297. 06 червня 2019 року отримав відповідь, що слідчий відділ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві не втручається у господарську діяльність штрафмайдану. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю службової особи органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Отже, із матеріалів справи вбачається, що автомобіль «БМВ 320», реєстраційний номер НОМЕР_1 , передано відповідачем-2 на зберігання ТОВ «Укрспецпарк» та незаконно стягнуто з користувача тимчасово вилученого майна плати за зберігання цього майна. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 протиправно не було повернуто автомобіль безоплатно, відтак наявні підстави для відшкодування йому матеріальної шкоди. Щодо твердження відповідача-1 про відсутність доказів завдання моральної шкоди позивачу судова колегія звертає увагу на наступне. Положеннями частин 1 та 2 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України). Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодження здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків. Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. З урахуванням наведеного колегія суддів уважає, що суд першої інстанції надав вірну оцінку доводам позивача про заподіяння йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, позбавлення можливостей в повній мірі реалізації ним своїх звичок, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків. Суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір морального відшкодування, врахувавши засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості. Підсумовуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для присудження позивачу завданої йому моральної шкоди відповідно ч.ч. 1, 2 ст.23 ЦК України, оскільки особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 204/5876/18. Посилання відповідача-1 на те, що Дарницьке управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві не є юридичною особою, а територіальним підрозділом відповідача-1, тому не може бути відповідачем у справі. Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, які відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Посилання відповідача-1 на те, що протиправні дії відповідача-2 не встановлено, тому відсутні правові підстави для відшкодування позивачу шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки положеннями статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Таким чином, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа: «Серявін проти України» рішення від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич Т.А. Слюсар