LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС204/5876/18

від 29.01.2020 · Цивільна
Резолютивна:справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4), Державної казначейської служби України, третя особа - Міністерство юстиції України, про відшкодування моральної шкоди, запод…

УХВАЛА 29 січня 2020 року м. Київ справа № 204/5876/18 провадження № 61-20857св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є., розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4), Державної казначейської служби України, третя особа - Міністерство юстиції України, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок тримання в умовах, що принижує гідність, поводження в порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2019 року у складі судді Самсонової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., ВСТАНОВИВ: У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство юстиції України, в якій просив стягнути з казначейства України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 110 000 грн моральної шкоди, заподіяної у наслідок тримання в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», що принижує гідність, поводження в порушення статті 3 Конвенції. Позов мотивовано тим, що у період з 16 грудня 2013 року по 25 березня 2015 року він тримався в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)». Вказує, що умови тримання в установі суперечили нормам національного законодавства та статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно довідки Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 15 травня 2018 року, у зазначеній установі позивач тримався в таких камерах: камера № 616, площею 7,7 квадратних метрів, розрахована на двох ув`язнених; камера № 618 , площею 7,7 квадратних метрів, розрахована на двох ув`язнених; камера № 624 , площею 7,7 квадратних метрів, розрахована на двох ув`язнених; камера № 625, площею 7,7 квадратних метрів, розрахована на двох ув`язнених. Проте, інформація Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» не відповідає дійсності, у зв`язку з тим, що з довідки тієї ж установи від 07 серпня 2017 року, яка була видана ОСОБА_2 , зазначено розмір наступних камер: камера № 618, площею 6,71 квадратних метрів, розрахована на двох ув`язнених; камера № 625 , площею 6,75 квадратних метрів, розрахована на двох ув`язнених. До 12 лютого 2014 року вищевказані камери були розраховані на трьох ув`язнених, відповідно, на кожного припадало приблизно 2,25 квадратних метрів загальної площі камери. Зазначав, що вищевказані камери не провітрювалася: вікна в камерах не відкривалися, а штучна вентиляція ніколи не працювала. При цьому, співкамерник позивача постійно палив цигарки, в результаті в камерах постійно стояли клуби тютюнового диму, і позивач змушений був бути пасивним курцем. Камери знаходились в антисанітарних умовах. Стіни покривала цвіль. В камерах мешкали миші, щури, клопи, воші, павуки, таргани. У камерах були відсутні необхідні санітарні зручності. Постільна білизна видавалась в дуже поганому стані і не змінювалась протягом перебування в слідчому ізоляторі. Харчування було погане, їжа була одноманітна. Позивачу, як і іншим ув`язненим його камери, надавалось право митися один раз на тиждень. При цьому, на прийняття душу відводилося 15 хвилин. Санітарно-гігієнічні умови в душі були відсутні - на стінах був наліт невідомого походження. Неодноразові усні скарги позивача на вищевказані порушення умов утримання, висловлювання прокурору по нагляду за додержанням законності в місцях попереднього ув`язнення при прокурорських обходах та керівництва установи, були залишені без уваги, і не призвели до покращення умов тримання в установі. З огляду на вказане позивач вважає, що умови тримання його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» є такими, що принижує гідність, поводження в порушення статті 3 Конвенції, чим йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінив в 110 000 грн та просив стягнути з казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2019 року - без змін. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження по справі, витребувано справу № 204/5876/18 з Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська. Частиною другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, ураховуючи категорію та складність справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки правильного застосування судами норм матеріального та процесуального права. Підстави для виклику сторін відсутні. За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. З урахуванням категорії та складності справи, з огляду на положення частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, справа підлягає розгляду в складі п`яти суддів. Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4), Державної казначейської служби України, третя особа - Міністерство юстиції України, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок тримання в умовах, що принижує гідність, поводження в порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод призначити до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»