LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4814552/1082/22

від 25.08.2022 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2022 року змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції: «Стягувати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти…

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/1082/22 Номер провадження 22-ц/814/1828/22Головуючий у 1-й інстанції Миронець О.К. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 серпня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Абрамова П.С. Суддів: Лобова О.А., Дорош А.І., за участю секретаря судового засідання Гречки Є.В., позивача ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Пономаренко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу відповідача, ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини УСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом про стягнення з відповідача, як батька, аліментів на утримання спільної доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.03.2022 року по досягнення дитиною повноліття. Прохала допустити рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць до негайного виконання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вони з відповідачем проживали без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання в них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тому прохала суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2022 року позов задоволено повністю: Призначено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 23.03.2022 року по досягнення дитиною повноліття; стягнуто з відповідача судовий збір у розмірі 992,40 грн на користь держави; рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. короткого змісту вимог апеляційної скарги Із вказаним рішенням не погодився відповідач, ОСОБА_2 , та оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення місцевого суду скасувати, та ухвалити нове, яким стягнути з нього на користь позивача на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не врахував обставини, викладені у відзиві на позов, а саме наявність у нього шлюбу з 21.08.2015 з ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ), яка перебуває на 37 тижні вагітності, та іншої дитини - доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Наразі, ІНФОРМАЦІЯ_3 , в них народився син ОСОБА_7 . Дружина на лікарняному у зв`язку із пологами, отже на його утриманні фактично 4 чоловіка (діти та дружина). Отже, враховуючи норми Сімейного кодексу України, судову практику (постанову Верховного Суду від 16.09.2020 у праві № 565/2071/19) та викладені обставини сімейного стану, вважає, що суд першої інстанції мав би стягнути з нього аліменти у розмірі 1/6 частини. заперечень інших учасників справи; 07.07.2022 від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Вказувала, що відповідачем не надано допустимих доказів, що з нього утримуються інші стягнення на дружину чи дітей, погіршання його майнового стану; не надав довідок про доходи, місця роботи (проходження військової служби). Натомість вона надала докази, що їх донька має захворювання та у зв`язку із цим потребує допомоги. Разом із тим на її утриманні перебуває троє дітей і вони мають статус багатодітної родини. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; Місцевим судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_2 , є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9); актовий запис про народження №

98. Позивач, ОСОБА_1 , є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також вбачається зі свідоцтва про народження. Батьки малолітньої ОСОБА_8 в шлюбі не перебували. Судом першої інстанції також встановлено, що відповідач матеріальну допомогу надає періодично. Отже, враховуючи обставини справи та надані докази місцевий суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія апеляційного суду дійшла наступного висновку. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України). Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Статтею 182 СК України визначено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст. 182 СК України). Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України). За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справі, що переглядається, встановлено, що сторони між собою у шлюбі не перебували, однак мають спільну дитину, ОСОБА_8 , 2012 року народження, що не позбавляє позивача права на стягнення з батька аліментів на утримання дитини, відповідно, обов`язку батька утримувати дитину. Відповідач має іншу родину, перебуває у шлюбі з 21.08.2015 з ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ), яка, станом на час розгляду справи судом першої інстанції перебувала на 37 тижні вагітності, та з якою відповідач має іншу малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про вказані обставини відповідач повідомляв у відзиві на позов. Доводи апеляційної скарги про те, що вказані обставини не були враховані судом першої інстанції є безпідставними, оскільки в описовій частині рішення суду судом було зазначено, що відповідач визнав частково позовні вимоги - у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісяця, з підстав зазначених у відзиві, просив врахувати те, що частково надавав кошти на утримання дитини, а також те, що він має доньку ОСОБА_9 , 2015 року народження, та вагітність дружини. Апеляційний суд зазначає, що вагітність дружини, сама по собі, не є тією обставиною, яка повинна враховуватись судом при визначенні розміру аліментів в силу положень статті 182 СК України. Станом на час перегляду справи апеляційним судом, у відповідача народилась ще одна дитина син, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказана обставина не існувала на час розгляду справи місцевим судом, а тому не могла бути врахована. Позивач прохала визначити розмір аліментів на утримання дочки ОСОБА_8 у частці від доходу (заробітку) відповідача, а саме у розмірі 1/4 частини, разом із тим, відповідач, заперечуючи проти такого розміру, та прохаючи призначити до стягнення 1/6 частину, не навів обставин неможливості ним сплати аліментів у розмірі 1/4 частки, не надав до суду (у тому числі до апеляційної скарги) належних, достатніх і допустимих доказів свого майнового стану, які б давали змогу суду оцінити майновий стан відповідача, у тому числі у зв`язку із зміною сімейного стану. Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України, серед іншого, як наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, так інших обставин, що свідчать про його майновий стан. В інакшому випадку, може трапитися ситуація, коли платник аліментів має реальну можливість сплачувати аліменти за своїм матеріальним становищем, однак прохає зменшити їх розмір тільки з урахуванням у нього інших дітей чи непрацездатної жінки. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. (подібний правовий висновок мститься в постанові Верховного Суду від 20.12.2021 у справі № 681/15/21). Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на неврахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19, є необґрунтованими, оскільки предметом позову у даній справі є зміна (зменшення) розміру аліментів, у зв`язку із зміною як сімейного, так і матеріального стану (народження дочки від іншого шлюбу) платника аліментів. У цій справі Верховним судом було встановлено, що суди у порушення вимог закону не звернули уваги на те, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Таким чином, суди у порушення зазначених вище вимог закону не врахували те, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу, а навпаки судами було встановлено збільшення доходів останнього. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме її інтересам. Оцінка доказів проводиться судом проводиться в кожній конкретній справі з урахуванням належних й достовірних доказів. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення. Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому, враховуючи те, що судом першої інстанції не зазначено періодичність стягнення аліментів, з метою уточнення, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, зазначивши про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Згідно з п. 2 ч. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Частиною 4 ст. 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Враховуючи наведені вище висновки, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, зазначивши про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Враховуючи те, що фактично позовні вимоги задоволено повністю, а зміна рішення суду першої інстанції шляхом доповнення резолютивної частини не є підставою для перерозподілу судового збору, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником у зв`язку із апеляційним оскарженням рішення, відшкодуванню не підлягають. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ч. 4 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2022 року змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції: «Стягувати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 23.03.2022 року по досягнення дитиною повноліття». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. Повний текст постанови складено 26 серпня 2022 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді О.А. Лобов А.І. Дорош

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»