Постанова Одеський апеляційний суд № 523/1837/20

Номер провадження: 22-ц/813/588/22 Справа № 523/1837/20 Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.08.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., за участю секретаря Хухрова С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2021 року про повернення заяви про зміну предмета позову ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Наталії Артемівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: ОСОБА_2 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності, встановив: 03.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Н.А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: ОСОБА_2 , та збільшивши позовні вимоги 22.04.2021 року (т.1, а.с.187-193) просила суд: - визнати недійсним Свідоцтво НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 про право власності на 86/100 часток будівлі столової, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 22.02.2018 року; - визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Н.А. від 09.09.2020 року, індексний номер 53978317, про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на будівлі столової, загальною площею 1 466,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1500201151101. В підготовчому судовому засіданні (ухвала про закінчення підготовчого судового засідання і призначення справи до розгляду у загальному порядку в матеріалах справи відсутня) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пудлінська Л.І. заявила клопотання про прийняття до провадження заяву про зміну предмету позову (т.1, а.с.226-233). В обґрунтування заяви зазначила, що позивачу в ході розгляду справи стали відомі додаткові відомості щодо порушення відповідачем процедури видачі свідоцтва про право власності, а саме: на момент реєстрації права власності спірного об`єкта нерухомості приватним нотаріусом було проігноровано наявність арешту на зазначене майно, що перешкоджало здійсненню реєстрації речових прав. На підставі викладеного, просила прийняти заяву про зміну предмету позовних вимог до розгляду та відповідно виклала позовні вимоги наступним чином: визнати нечинним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 22.02.2018 року виданого на ім`я ОСОБА_2 ; визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Н.А., індексний номер: 53978317 від 09.09.2020 року про реєстрацію права власності ОСОБА_2 ; визнати неправомірною відмову відповідача відновити інформацію, яка міститься в розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкрито на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та відновити запис про складові частини об`єкта нерухомого майна відповідно до запису про право власності: 26795826 від 25.06.2018 року, здійсненого Державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Піщевською Н.В. на підставі акту прийому-передачі. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09.09.2021 року у задоволенні заяви про прийняття заяви про зміну предмету позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 09.09.2021 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Вирішуючи питання про слухання справи в прядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засіання (т.2, а.с. 28-30). Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції більш ніж півроку (т.2, а.с. 15), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином, розгляд даної справи здійснений 17.08.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 25.08.2022 року. Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосудді, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Так, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 обгрунтовувала свої позовні вимоги тим, що відповідачем по справі - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. недотримані норми та вимоги діючого законодавства щодо видачі та державної реєстрації Свідоцтва про право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, а саме на 86/100 часток будівлі столової, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Як було вказано вище, в підготовчому судовому засіданні представник позивача адвокат Пудлінська Л.І. заявила клопотання про прийняття до провадження заяви про зміну предмету позову, що подана до суду 04.08.2021 року (вх. № 23008) (т.1, а.с.226-233). В обґрунтування заяви зазначила, що позивачу в ході розгляду справи, стали відомі додаткові відомості щодо порушення відповідачем процедури видачі свідоцтва про право власності, а саме, на момент реєстрації права власності спірного об`єкта нерухомості приватним нотаріусом було проігноровано наявність арешту на зазначене майно, що перешкоджало здійсненню реєстрації речових прав. На підставі викладеного позивач просила прийняти заяву про зміну предмету позовних вимог до розгляду та відповідно виклала позовні вимоги наступним чином: визнати нечинним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 22.02.2018 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 ; визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Н.А., індексний номер: 53978317 від 09.09.2020 року про реєстрацію права власності ОСОБА_2 ; визнати неправомірною відмову відповідача відновити інформацію, яка міститься в розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкрито на об`єкт нерухомого майна , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та відновити запис про складові частини об`єкта нерухомого майна відповідно до запису про право власності: 26795826 від 25.06.2018 року, здійсненого Державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Піщевською Н.В. на підставі акту прийому-передачі. Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена та адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо. Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об`єктивуються у поданих доказах. Заперечуючи проти можливості прийняття заяви про зміну предмета позовних вимог до розгляду, представник ОСОБА_2 - адвокат Семенов В.І. в судовому засіданні вказав, що дана заява містить в собі не лише зміну предмета, але й зміну підстав позовних вимог, оскільки таким чином змінюється правове обґрунтування позовних вимог, а тому дана заява є фактично новим позовом, в якому порушені нові підстави щодо скасування спірного Свідоцтва (т.1, а.с.241). Відмовляючи у прийнятті даної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що позивач змінила предмет позову, що на даному етапі є недопустимим. Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. За змістом ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Однак, як вбачається із заяви про зміну предмету позову, то остання містить в собі лише збільшення кількості позовних вимог та при цьому не відбулось зміни предмету позову, незважаючи, що про це прямо зазначено в заяві (т.1, а.с. 226). Що стосується апеляційного оскарження ухвали суду, про що не зазначено в оскаржуваній ухвалі, то колегія суддів зазначає, що за своїм характером ухвала Суворовського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2021 року по цивільній справі №523/1837/20 є ухвалою про повернення заяви, а п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України визначено, що апеляційному оскарженню підлягає ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику). Ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про зміну предмету позову не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в порядку ст. 353 ЦПК України. Однак, наслідком відмови у прийнятті позовної заяви третьої особи є повернення такої заяви позивачу. Водночас, п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) (ч. 9, ст. 10 ЦПК України). У справі «Скорик проти України» від 08.01.2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України. Таких правових позицій дотримується Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17 (61-9545сво21). У зв`язку з цим, ухвала Суворовського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2021 року по цивільній справі №523/1837/20 про відмову в прийнятті до розгляду заяви про зміну предмета позову (як ухвала про повернення заяви) підлягає апеляційному оскарженню. Всі вищевикладені обставини в своїй сукупності свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали суду та необхідності її скасування. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своєї апеляційної скарги, заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її повністю спростовують, оскільки ухвала постановлена не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 353, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2021 року про повернення заяви про зміну предмета позову ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Наталії Артемівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: ОСОБА_2 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасувати. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк Т.В. Цюра