Постанова Вінницький апеляційний суд № 126/2713/21

Справа № 126/2713/21 Провадження № 22-ц/801/1527/2022 Категорія: 62 Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В. І. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 серпня 2022 рокуСправа № 126/2713/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Оніщука В.В. (суддя-доповідач), суддів: Медвецького С.К., Денишенко Т.О., з участю секретаря судового засідання: Олійник Г.Є., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Журою Олександром Михайловичем на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 26 травня 2022 року, ухвалене у складі судді Губка В.І., в залі суду, встановив: В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Серебрія Бершадського району Вінницької області померла мати позивача - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема земельну ділянку розміром 2,2657 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серії БЖ №378823, що розташована на території Серебрійської сільської ради Бершадського району Вінницької області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач ОСОБА_1 являється сином померлої ОСОБА_3 та спадкоємцем першої черги за законом на майно померлої матері. ОСОБА_1 у визначений законом шестимісний строк після відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звернувся, оскільки вважав, що подача ним заяви про прийняття спадщини є необов`язковою, адже останні кілька місяців перед смертю матері постійно з нею проживав, здійснював необхідний догляд, хоча був зареєстрований за іншою адресою. Позивач стверджує, що тривалий час його матір важко хворіла та потребувала постійного догляду, у зв`язку з чим він був змушений перейти проживати до неї. На підставі викладеного, позивач звернувшись в суд із даним позовом, просив встановити факт його постійного спільного проживання з матір`ю - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини. Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 26 травня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції свій висновок обґрунтував тим, що заявником не було доведено факту його постійного проживання із ОСОБА_3 на момент смерті останньої. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника, посилаючись на неповноту та невірне з`ясування обставин справи, вважаючи його незаконним та необгрунтованим подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, задовольнивши його вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено усі докази по справі, зокрема, не взято до уваги факт потреби ОСОБА_3 сторонньої допомоги та не здатність останньої до самообслуговування, що підтверджує факт проживання з нею іншої особи, а саме позивача, який надавав їй таку допомогу. Також, скаржником в обгрунтування апеляційної скарги зазначено про невідповідність показів свідка, відображених у рішенні суду першої інстанції дійсним його показам, наданим у судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу від іншого учасника справи впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив. В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник не з`явилися, однак 22.08.2022 представником позивача надіслано на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача за наявними у справі доказами, у якій також зазначено, що підстави апеляційної скарги та її вимоги вони підтримують. Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи. Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам. Так, судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до державного акту на земельну ділянку серії БЖ №378823. Позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_3 , що підтверджується рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 20.10.2021 №126/368/20 та спадкоємцем першої черги за законом на майно померлої матері. Згідно із довідкою Серебрійської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 06.02.2020 №67 у ОСОБА_3 спадкоємців, які до дня смерті були зареєстровані та проживали із покійною немає, інших осіб, які до дня смерті померлої постійно проживали та були зареєстровані разом із померлою в одному житловому будинку немає. Довідкою Серебрійської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 27.01.2020 №34 підтверджується те, що ОСОБА_1 здійснював догляд за хворою матір`ю та хоронив її за власний рахунок. Звернувшись в суд із даним позовом, ОСОБА_1 заявлено вимогу про встановлення факту його постійного спільного проживання з матір`ю - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Пунктом другим постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що справи про спадкування судами розглядаються за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Частиною третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним. У постанові від 28 квітня 2021 року, справа № 204/2707/19, Верховний Суд зазначив, що для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, оскільки проживав разом із спадкодавцем, проживання має бути фактичним. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції свій висновок обґрунтував тим, що заявником не було доведено факту його постійного проживання із ОСОБА_3 на момент смерті останньої, а показами свідка підтверджено лише обставину того, що позивачем надавалась допомога спадкодавцеві. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів на підтвердження факту спільного постійного проживання позивача разом із його матір`ю на час відкриття спадщини. Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції посилання заявника на факт потреби ОСОБА_3 сторонньої допомоги та не здатність останньої до самообслуговування, не підтверджує факт постійного проживання з нею позивача. Будь яких інших належних доказів на підтвердження факту постійного проживання позивача разом з його матір`ю на час відкриття спадщини матеріали справи не містять. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доводи апеляційної скарги про невідповідність показів свідка, відображених у рішенні суду першої інстанції дійсним його показам, наданим у судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції, не приймаються до уваги, оскільки не підтверджені будь якими доказами та зводяться лише до незгоди скаржника з оскаржуваним рішенням. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що показання свідків не можуть бути єдиною та беззаперечною підставою для задоволення заяви про встановлення факту постійного проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інші доводи викладені в апеляційній скарзі, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Аргументи апеляційної скарги, в їх сукупності, не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, доводи скаржника не дають правових підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Журою Олександром Михайловичем залишити без задоволення, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 26 травня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Головуючий: В. В. Оніщук Судді: С. К. Медвецький Т. О. Денишенко