Постанова 4824 № 361/5916/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2022 року місто Київ справа № 361/5916/19 провадження №22-ц/824/1766/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С., сторони: позивач - Територіальна громада міста Бровари відповідач - Броварська міська рада Київської області відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 серпня 2021 року, ухвалене у складі судді Сердинського В.С., у справі за позовом Першого заступника керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Бровари до Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Броварської міської ради Київської області та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення сесії Броварської міської ради від 18 березня 2010 року № 1451-80-05 в частині п.п.3.10, 3.11, 3.12, якими затверджено проекти землеустрою та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:042:0071, площею 0,50 га; ОСОБА_2 - земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:042:0072 площею 2,0 га; ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:042:0073, площею 2,0 га; про витребування на користь територіальної громади міста Бровари з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:042:0071, площею 0,50 га, земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:042:0072 площею 2,0 га, земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:042:0073, площею 2,0 га, Позов обґрунтовано тим, що п.п.7.86, 7.87, 7.88 рішення сесії Броварської міської ради від 29 грудня 2009 року № 1377-77-05 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 площею 0,5 га, 2,0 га, 2,0 га кожному відповідно для ведення особистого селянського господарства в районі АДРЕСА_1 . На підставі рішення п.п.3.10, 3.11, 3.12 рішення сесії Броварської міської ради від 18 березня 2010 року № 1451-80-05 затверджено проекти землеустрою та надано у власність земельні ділянки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 площею 0,5 га, 2,0 га, 2,0 га кожному відповідно для ведення особистого селянського господарства в районі АДРЕСА_1 . На підставі вказаних рішень громадянам видані державні акти на право власності на земельні ділянки від 23 квітня 2010 року. В подальшому, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 26 квітня 2013 року зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:042:0071, 3210600000:00:042:0072, 3210600000:00:042:0073, власником яких є ОСОБА_1 . Підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки є державні акти на право власності на земельні ділянки, які були видані 20 липня 2010 року. Разом з тим, рішення Броварської міської ради в частині затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі у приватну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3210600000:00:042:0071, 3210600000:00:042:0072, 3210600000:00:042:0073 для ведення особистого селянського господарства прийнято всупереч вимог закону та підлягає визнанню недійсним. Встановлено, що згідно генерального плану міста Бровари, затвердженого рішенням Броварської міської ради від 26 серпня 1999 року № 150-11-23 оспорюваним рішенням затверджено проектну документацію із землеустрою та передано у приватну власність земельні ділянки за рахунок земель, які віднесені містобудівною документацією до земель загального користування населених пунктів - зелені насадження загального користування та за рахунок земель, які віднесені містобудівною документацією до територій спортивних площинних споруд. Вказаний факт підтверджується витягом із генерального плану міста Бровари та висновками про обмеження та обтяження користування земельною ділянкою, які містяться в проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Крім того, це підтверджується листом Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради № 149 від 24 травня 2019 року, в якому йдеться, що відповідно до Генерального плану міста Бровари, затвердженого рішенням Броварської міської ради від 26 серпня 1999 року № 150-11-23, вказані земельні ділянки по АДРЕСА_1 , розташовані на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих установ, зелених насаджень загального користування. Тобто, враховуючи невідповідність цільового призначення земельних ділянок щодо відведення яких звернулися треті особи, цільовому призначенню, визначеному генеральним планом, визначених законом підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та його затвердження у органу місцевого самоврядування не було. Оспорюваним рішенням передано у приватну власність громадян земельні ділянки зі зміною цільового призначення, яка не відповідає змісту містобудівної документації та передано земельні ділянки комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. З огляду на викладене, рішення Броварської міської ради підлягає визнанню незаконним, оскільки прийнято в порушення вимог ст.19 Конституції України, ст.ст.20, 52, 83, 116, 118, 122 ЗК України, ст.ст. 5,17,21 Закону України «Про основи містобудування», ст.ст.2, 10,12 Закону України «Про планування і забудову територій». До прийняття оспорюваного рішення спірні земельні ділянки перебували у комунальній власності. В даному випадку земельні ділянки вибули з комунальної власності всупереч встановленого законом порядку на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, а також безоплатно, а тому існують всі правові підстави для витребування спірних земельних ділянок з незаконного володіння на користь територіальної громади на підставі ст.ст.387, 388 ЦК України. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 серпня 2021 року в задоволенні позову Першого заступника керівника Броварської територіальної громади міста Бровари до Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в який просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає про те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та дослідженим у ході розгляду доказам, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Спірні земельні ділянки відведено у власність за рахунок земель загального користування населених пунктів - земельні насадження загального користування та які віднесені до територій площинних спортивних споруд, такі земельні ділянки відповідно до ч.3 ст.83 ЗК України як землі загального користування населених пунктів не можуть передаватись у приватну власність. Суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, всупереч вимог ст.89 ЦПК України, необґрунтовано надав перевагу лише одному доказу - поданий стороною відповідача інформації відділу Держкомзему у м.Бровари щодо віднесення спірних земель до категорії сільськогосподарського призначення, та одночасно безпідставно відхилив надані прокурором докази, без зазначення мотивів такого відхилення. Також, безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що прокурором не обгрунтовано порушення інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах. Територіальна громада як власник спірного майна делегувала Броварській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля жителів міста як власника може виражатися лише в таких діях органу, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Таким чином, розпорядження Броварською міською радою землею не у спосіб, передбачений законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади. У зв`язку з прийняттям Броварською міською радою оскаржуваного рішення про відведення у приватну власність земельних ділянок за рахунок земель загального користування, які відносяться до територій площинних спортивних споруд, територіальна громада позбавлена можливості використовувати землі загального користування за своїм функціональним призначенням. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. Свою позицію щодо апеляційної скарги представник ОСОБА_1 адвокат Буяло О.С. у заяві-міркуванні щодо заявлених вимог в апеляційній скарзі заступника керівника Київської обласної прокуратури. У заяві просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. В судове засідання представник Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явилися. про день та час розгляду справи були повідомлені, що підтверджується судовими повідомленнями, що повернуті до суду з відміткою поштового відділення « відсутній адресат за вказаною адресою». Броварській міській раді Київської області судове повідомлення направлено на електронну адресу, причини своєї неявки представник останньої не повідомив. Прокурор Київської обласної прокуратури Батюк І.В. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що рішенням Броварської міської ради Київської області від 29 грудня 2009 року № 1377-77-05 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права власності та користування…» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Рішенням Броварської міської ради Київської області від 18 березня 2010 року №1451-80-05 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права власності та користування…» затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передані у власність земельні ділянки громадянам ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2000 га для ведення особистого селянського господарства в районі АДРЕСА_1 ; , ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в районі АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства в районі вул..Кутузова. У висновках про обмеження та обтяження земельною ділянкою управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області, якими погоджувались проекти землеустрою, місцезнаходження земельної ділянки відповідно до генерального плану міста, затвердженого рішенням сесії Броварської міської ради від 26 серпня 1999 року № 150-11-23, територія спортивних площинних споруд. За даними відділу Держкомзему у міст Броварах Київської області, згідно державної статистичної звітності з кількісного обліку земель в межах Броварської міської ради (форма 6-зем) земельні ділянки, зазначені в п.п.3.10, 3.11, 3.12 рішення Броварської міської ради від 18 березня 2010 року № 1451-80-05, рахувались в землях сільськогосподарського призначення (землі під господарськими будівлями і дворами). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх необґрунтованості. Зокрема, суд першої інстанції виходив із того, що проекти землеустрою погоджені відділом Держкомзему у місті Бровари Київської області, управлінням містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області, Державним закладом «Київська обласна санітарно-епідеміологічна станція Міністерства охорони здоров`я України» Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Управлінням культури і туризму, відповідно до вимог законодавства. За даними відділу Держкомзему у місті Бровари Київської області, згідно державної статистичної звітності з кількісного обліку земель в межах Броварської міської ради ( форма 6-зем) земельні ділянки, зазначені в п.п.3.10, 3.11, 3.12 рішення Броварської міської ради від 18 березня 2010 року № 1451-80-05, рахувались в землях сільськогосподарського призначення (землі під господарськими будівлями і дворами). Із матеріалів справи вбачається, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджено у встановленому законодавством порядку відповідно до вимог ст.20 ЗК України. Будь-яких доказів на підтвердження доводів, що проект землеустрою не відповідає містобудівним вимогам та будь-яких доказів на порушення містобудівних вимог прокурором не надано. Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що при ухваленні оспорюваного рішення дії міської ради не були спрямовані на порушення прав, свобод та законних інтересів територіальної громади. Представник позивача не навів в обґрунтування позовних вимог конкретних прав та законних інтересів територіальної громади, які були порушені оскаржуваними рішеннями Броварської міської ради. Ні з оскаржуваного рішення Броварської міської ради, ні з зібраних матеріалів справи, не вбачається, в чому саме виразилось порушення прав та законних інтересів територіальної громади. Такі висновки відповідають встановлених обставинам, судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права судом першої інстанції не допущено. За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.12 ЗК України, в редакції чинній на час прийняття оспорюваного рішення, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб ( ч.1 ст.122 ЗК України). Статтею 83 ЗК України, в редакції чинній на час прийняття оспорюваних рішень,ь передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передавитись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів ( ст.50 ЗК України). Відповідно до ст.51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично- оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації. Статтею 52 ЗК України передбачено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкодити використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом. Статтею 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації з землеустрою. Відповідно до ст.10 Закону України «Про планування і забудову територій» планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації. Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території. Частиною 4 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що детальний план території визначає: принцип планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території). Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначив, що оспорюване рішення за грудень 2009 року прийнято з порушенням вимог законодавства, оскільки оспорюваним рішенням передано у приватну власність громадян земельні ділянки зі зміною цільового призначення з рекреаційного призначення на землі сільськогосподарського призначення, передача у власність не відповідає змісту містобудівної документації, відповідно до якої земельні ділянки, передані у приватну власності, віднесені до земель загального користування населених пунктів - зелені насадження загального користування та земель, які віднесені містобудівною документацією до територій спортивних площинних споруд. Крім того, передано земельні ділянки комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність. Встановивши, що проекти землеустрою щодо спірних земельних ділянок погоджено у встановленому законодавством порядку відповідно до положень ст.20 ЗК України, а також, що земельні ділянки на момент прийняття рішення районною радою рахувались як землі сільськогосподарського призначення і відповідно могли бути передані в приватну власність громадянам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.5 ст.12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( статті 76, 77 ЦПК України). Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до довідок відділу Держкомзему у місті Броварах Київської області Головного управління Держкомзему у Київській області від 2 лютого 2010 року №04-2/15-3/149, виданої на ім`я ОСОБА_3 , від 2 лютого 2010 року № 04-3/15-3/151, виданої на ім`я ОСОБА_4 , від 2 лютого 2010 року № 04-3/15-3/150, виданої на ім`я ОСОБА_2 , згідно державної статистичної звітності з кількісного обліку земель в межах Броварської міської ради (форма 6-зем) земельні ділянки площею 2,000 га, площею 0,5000 га, площею 2,000 га по АДРЕСА_1 рахуються в землях сільськогосподарського призначення (землі під господарськими будівлями і дворами) (а.с.36, 51,70). Звіт за формою № 6-зем складається станом на 1 січня кожного року. Таким чином, станом на 1 січня 2010 року згідно державної статистичної звітності з кількісного обліку земель Броварської міської ради спірні земельні ділянки рахувалися в землях сільськогосподарського призначення (землі під господарськими будівлями і дворами). Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірні земельні ділянки, станом на час прийняття рішення районної ради, відносились до земель загального користування населеного пункту - зелені насадження або до земель, які віднесені містобудівною документацією до територій спортивних площинних споруд, позивачем у передбаченому ст.ст.12, 81 ЦПК України порядку, суду не надано. Лист управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області від 24 травня 2019 року, на який посилається позивач на підтвердження своїх позовних вимог суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки з цього листа не вбачається, що мова йде, по-перше, про земельні ділянки, які були відведені у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , і по-друге, що ці спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3210600000:00:042:0071, 3210600000:00:042:0072, 3210600000:00:042:0073 знаходяться на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих установ, зелених насаджень загального користування. Викопіювання з Генерального плану міста Бровари, яке було долучено позивачем до позовної заяви взагалі не містить інформації щодо розташування спірних земельних ділянок, а тому не може вважатися належним доказом. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження доводів, що проект землеустрою не відповідає містобудівним вимогам. Отже доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність, не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а у значній мірі зводяться до незгоди з висновками суду. За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі територіальної громади міста Бровари Київської області, залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 25 серпня 2022 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус