Постанова 4803 № 2-886/10

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6131/22 Справа № 2-886/10 Суддя у 1-й інстанції - Прижигалінська Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 серпня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. за участю секретаря судового засідання Керімової-Бандюкової Л.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2022 року по справі за скаргою ОСОБА_1 , зацікавлена особа (стягувач): Акціонерне товариство «ОТП Банк», зацікавлена особа: начальник Синельниківського відділу ДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Борсук Б.О. про визнання бездіяльності начальника Синельниківського відділу ДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Борсук Б.О. та скасування арештів з майна боржника,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2022 року скаржник звернувся до суду зі скаргою про визнання бездіяльності начальника Синельниківського відділу ДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Борсук Б.О. та скасування арештів з майна боржника. В обґрунтування вимог, посилався на те, що в 2010 році в Синельниківському міськрайонному суді Дніпропетровської області розглядалась справа № 2-886/10 за позовом АТ «ОТП Банк» до неї ОСОБА_1 про стягнення боргу по кредиту. 17.11.2010 року було видано виконавчий лист № 2-1009, який в подальшому банком було пред`явлено на виконання до Синельниківського ВДВС декілька разів. В період 2010-2017р. в провадженні Синельниківського ВДВС перебували наступні виконавчі провадження на підставі виконавчого листа № 2-1009 від 17.11.2010 року: ВП № 26437035 закінчене 24.11.2011р.; ВП № 33017143 закінчене 25.12.2012 р; ВП № 36901697 закінчене 25.11. 2013 р.; ВП № 48742403 закінчене 29.06.2017р. 24.11.2011р. виконавчий лист було повернуто стягувачеві за п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (чинного на час прийняття постанови) в зв`язку з не здійсненням стягувачем авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій. 25.12.2012р. виконавчий лист було повернуто стягувачеві за п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04 1999 № 606-ХІV (чинного на час прийняття постанови) в зв`язку з не здійсненням стягувачем авансування витрат па організацію та проведення виконавчих дій. 25.11.2013р. виконавчий лист було повернуто стягувачеві за п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04. 1999 № 606-ХІV (чинного на час прийняття постанов в зв`язку з відсутністю майна боржника. 29.06.2017р. виконавчий лист було повернуто стягувачеві за п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404- VІІІ(чинного на час прийняті постанови) в зв`язку з відсутністю майна боржника Згідно з інформаційної довідки від 07.07.2021р. у виконавчому проваджені № 36901697 накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , іпн: НОМЕР_1 . На заяву ОСОБА_1 до Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східної міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Дніпро) отримано відповідь від 16.05 2022р. за підписом начальника Борсука Б. О., який повідомив, що не може скасувати арешти накладені у закритих виконавчих провадженнях по справі АТ «ОТП Банк» до неї зазначивши, що такі арешти можуть бути знятті за рішенням суду відповідно до п. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», фактично відмовивши їй у скасуванні зазначених арештів. ОСОБА_1 зазначила, що державний виконавець, при вирішенні питання про закінчення виконавчого провадження, повинен був зняти усі арешти, накладені в рамках виконавчого провадження ще в 2013 році під час повернення виконавчого документу стягувачеві. Однак, таких дій всупереч нормам закону не було вчинено, ані в 2013 році, ані у 2022 році під час звернення скаржника до органу державної виконавчої служби з заявою про зняття арешту. Така бездіяльність з боку органу державної виконавчої служби є неправомірною, у зв`язку з чим зазначений арешт підлягає скасуванню. Також, скаржник зазначила, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.03.2022р. було скасовано ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08 2018р. у цивільній справі № 2-886/10, та відмолено в задоволенні заяви ПАТ «ОТП Банк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.10.2010р. за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Отже, банк втратив можливість для повторного звернення з виконавчим документом до виконання в зв`язку з чим відсутні правові підстави такого виду забезпечення як арешт у виконавчому провадженні № 36001697. Вище викладене свідчить про протиправну бездіяльність начальника Синельниківського відділу ДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Борсука Б.О., щодо відмови в знятті арешту з майна боржника в рамках виконавчого провадження № 36901697. Враховуючи зазначене, просила суд визнати протиправною бездіяльність начальника Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Дніпро) Борсука Богдана Олеговича, щодо відмови в знятті арешту з майна боржника в рамках виконавчого провадження №36901697. Зобов`язати Синельниківський відділ державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Дніпро) скасувати арешт накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 , іпн: НОМЕР_2 ) накладений постановою про арешт майна боржника від 18.03.2013р. у виконавчому проваджені № 36901697. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2022 року в задоволенні вимог ОСОБА_1 , зацікавлена особа (стягувач): Акціонерне товариство «ОТП Банк», зацікавлена особа: начальник Синельниківського відділу ДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Борсук Б.О. про визнання бездіяльності начальника Синельниківського відділу ДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Борсук Б.О. та скасування арештів з майна боржника відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, скаргу задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Синельниківському ВДВС перебувало виконавче провадження зареєстроване в АСВП: 36901697 з примусового виконання виконавчого листа від 17.11.2010 року № 2-1009/2010 виданого Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» коштів у розмірі 505695 грн.44 коп. Постановами державного виконавця від 24.11.2011р. та 25.12.2012 р. виконавчий лист № 2-1009/2010 від 17.11.2010 року було повернуто стягувачеві за п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV в зв`язку з не здійсненням стягувачем авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій. 25.11.2013р. виконавчий лист було повернуто стягувачеві за п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04. 1999 № 606-ХІV в зв`язку з відсутністю майна боржника. Згідно з інформаційної довідки від 07.07.2021р. у виконавчому проваджені № 36901697 накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , іпн: НОМЕР_1 , згідно постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 13.03.2013 року. Відповідно до повідомлення начальника Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східної міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Дніпро) Борсука Б.О. - скасувати арешти накладені у виконавчих провадженнях по справі АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 не можливо, оскільки такі арешти можуть бути знятті за рішенням суду відповідно до п. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження». З довідки наданої начальником Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східної міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Дніпро) Борсука Б.О. від 08.07.2022 року № 23004 вбачається, що згідно даних АСВП на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження, зареєстроване в АСВП: 36901697 з примусового виконання виконавчий лист від 17.11.2010 № 2- 1009/2010 року виданого Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 користь Акціонерне товариство «ОТП Банк» коштів у розмірі 505695,44 грн. за результати якого, 25.11.2013 державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документу стагувачу керуючись п.2 ч. 1 ст.47 України «Про виконавче провадження». Паперові вищевказаного виконавчого провадження надати не має можливості, оскільки паперові матеріали було знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання в архіві згідно пункту 2, розділу XI «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями». Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2013) виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (зняття арешту, накладеного на майно боржника). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання. Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені у Законі України «Про виконавче провадження». Звертаючись до суду зі скаргою, скаржник вказував, що державний виконавець повернувши виконавчий лист у виконавчому провадженні №36901697 стягувачу фактично закінчив виконавче провадження, однак не зняв арешт як того вимагає Закон України «Про виконавче провадження». Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 наведеного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. За приписами ч. 5 ст. 47 наведеного Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених ч. 1 цієї статті випадках. При цьому, даною нормою не передбачено такого випадку закінчення виконавчого провадження, якщо виконавчий лист повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника. Згідно з частинами першою та другою статті 50 наведеного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. У відповідності до частин третьої - п`ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. Крім того, згідно з підпунктом 4.11.1 пункту 4.11 Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 (в редакції станом на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема якщо в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Аналіз наведених положень приводить до висновку, що у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2013 року), виконавче провадження не є закінченим. До того ж, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, державному виконавцю і не надано право на зняття арешту з майна боржника. Аналогічна позиція висвітлена у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г , зазначено, що «державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 263/1468/17 (провадження № 61-31540св18) зазначено, що «у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що у зв`язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року в справі № 127/2-1421/09 (провадження № 61-22895св19) вказано, що «частинами першою та другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаний з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Отже, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав перешкоджання провадженню виконавчих дій або не здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, оскільки відповідно до положень статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не є закінченим». При цьому державним виконавцем винесено постанову не про закінчення виконавчого провадження (стаття 49 наведеного вище Закону), а про повернення виконавчого листа стягувачу (стаття 47 вказаного Закону), а не суду». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) зазначено, що «згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу». Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2013) виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (зняття арешту, накладеного на майно боржника). Як встановлено і вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем повернуто виконавчий лист стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Приписами статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано випадки закінчення виконавчого провадження, визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ. З правового аналізу норм, зокрема, статтей 47, 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що державний виконавець зобов`язаний зняти арешт шляхом винесення відповідної постанови лише у випадку закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець не виносив постанови про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не є можливим дійти висновку про те, що державний виконавець приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу допустив неправомірної бездіяльності в частині не зняття арешту з майна боржника ВозіянН.І.. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.- Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: