Постанова 4803 № 191/4664/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2885/21 Справа № 191/4664/19 Суддя у 1-й інстанції - Гречко Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та пені по аліментам, а також за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,- В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та пені по аліментам. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що 24 грудня 2005 року між нею і відповідачем був укладений шлюб. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 02 липня 2012 року шлюб між сторонами розірвано, дитина проживає разом з позивачем. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2012 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Згідно розрахунку державного виконавця Синельниківського ДВС станом на 01 жовтня 2019 року за період з 18 травня 2012 року до 30 вересня 2019 року відповідач має заборгованість по аліментам в розмірі 39 652,38 грн. Також, позивачка посилається на вимоги ст.196 СК України і зазначає, що у зв`язку з несплатою відповідачем аліментів пеня за період з серпня 2012 року до грудня 2019 року складає 352 531,50 грн Враховуючи вищевикладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача заборгованість по аліментам в розмірі 39 652,38 грн та пеню в розмірі 39 652,38 грн, оскільки розмір неустойки по аліментам не може бути більшим, ніж розмір заборгованості по аліментам. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог позивач зазначив, що з нього на підставі судового рішення стягуються аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу). Однак на даний час відповідач не працює, у зв`язку з чим виникла заборгованість по аліментам. Державний виконавець з середнього заробітку для місцевості за місцем проживання відповідача вираховує аліменти, що з квітня 2019 року до вересня 2019 року за місяць становить 2051,50 грн. і ця сума постійно підвищується. На даний час відповідно до даних Головного управління статистики у Дніпропетровській області середньомісячна заробітна плата по м. Синельникове у ІІ кварталі 2020 року становить 8 258,00 грн., що становить розмір аліментів 2 064,50 грн, але така сума для відповідача є непомірною. З огляду на вищезазначене відповідач вважає, що розмір стягнених з нього аліментів на утримання дитини повинен становити не більше ніж 1/6 частина з усіх видів його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Враховуючи вищевикладене, позивач за зустрічним позовом просив суд змінити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття до 1/6 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття; припинити з моменту набрання рішення законної сили стягнення аліментів за рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2012 року по справі № 437/2676/12. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів, за період з 01 серпня 2012 року до 30 вересня 2019 року, в розмірі 39 652 грн. 38 коп. У задоволенні вимог про стягнення заборгованості по аліментам відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовлено. Вирішено питання щодо судового збору. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині задоволених первісних позовних вимог та в частині відмови зустрічних позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог, зустрічні позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Зазначає, що на даний час він не працює та не має можливості сплачувати аліменти у визначеному розмірі. Також, зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості по аліментам Синельниківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 18 жовтня 2019 року № 122 не є належним доказом. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 24 грудня 2005 року. Згідно копій свідоцтва про народження сторони є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2012 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно розрахунку Синельниківського міськрайонного відділу ДВС від 18 жовтня 2019 року з 18 травня 2012 року до 30 вересня 2019 року аліменти відповідачем в належному розмірі не сплачувалися, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 39652,38 грн. Задовольняючи первісні позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини відповідача та враховуючи, що відповідно до ст. 196 СК України розмір пені не може бути більшим за 100 % заборгованості, дійшов до висновку, що пеня, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 39 652,38 грн. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення, оскільки позивачем, за зустрічним позовом, не надано жодного доказу зміни його матеріального чи сімейного стану. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно із частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) це вид забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Отже, з урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, у якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різнитись. Тобто неустойка (пеня) за один місяць обчислюється так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць). Встановлено, що відповідно до розрахунку Синельниківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 18 жовтня 2019 року № 122 заборгованість ОСОБА_1 по аліментам становить 39 652,38 грн. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16, пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. З урахуванням вищезазначеної позиції Верховного Суду розмір пені, за період з 01 серпня 2012 року до 30 вересня 2019 року, становить 352 534,50 грн. Частиною 1 ст. 196 СК України чітко і безальтернативно встановлено розмір стягнення судом неустойки (пені) - не більше 100 відсотків заборгованості за аліментами, тому сума пені не може бути більшою за 39 652,38 грн. Визначаючи розмір пені за прострочення сплати аліментів, суд керується розрахунком заборгованості по аліментах, здійснений державним виконавцем. Виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, відповідач, як батько дитини, зобов`язаний нести витрати по її утриманню, однак, відповідач в добровільному порядку аліменти у розмірі визначеному рішенням суду не сплачує, тим самим фактично намагається перекласти свій обов`язок піклуватись та матеріально забезпечувати сина виключно на позивача, що є порушенням норм чинного сімейного законодавства України. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів, за період з 01 серпня 2012 року до 30 вересня 2019 року, в розмірі 39 652 грн. 38 коп. Щодо зустрічних позовних вимог про про зміну розміру аліментів, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, які повинні забезпечити належне утримання дитини до її повноліття незалежно від розміру їх доходів. Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, який набрав чинності 08 липня 2017 року, визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частиною 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином, зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін та в інших випадках, передбачених СК України. Звертаючись з зустрічним позовом про зменшення розміру аліментів ОСОБА_1 посилається на те, що при ухваленні рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2012 року судом не було враховано, що на той час він не працював і не мав постійного заробітку. На даний час він також не працює та не має можливості сплачувати аліменти у визначеному розмірі. Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційний суд вважає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, як цього вимагають положення ст. 192 СК України, з часу визначення розміру аліментів судом, яке відбулось у липні 2012 року, зміни матеріального або сімейного стану, що повинно враховуватись судом при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів. Вказані зміни мають реально відбуватись і підлягають доказуванню, оскільки є визначальними для зміни (зменшення) розміру аліментів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, без змін. Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року, в оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: