Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/2023/21

Дата документу 23.08.2022 Справа № 333/2023/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/2023/21 Головуючий у 1 інстанції: Кулик В.Б. Провадження № 22-ц/807/1604/22 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 серпня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 13» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 13» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні, среднього заробітку відповідно до вимог статті 117 КЗпП України. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.11.2018р. установчими зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комарова 13" (далі ОСББ "Комарова 13"), обрано виконавчий орган Правління. Протоколом № 1 зборів Правління ОСББ "Комарова 13" від 27.11.2018р. головою правління обрано позивача. 12.12.2018р. ОСББ "Комарова 13" було внесено державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, керівником зазначено позивача. Протоколом загальних зборів ОСББ "Комарова 13" від 12.01.2019р. визначено матеріальне заохочення голови правління в розмірі мінімальної заробітної плати, діючої в Україні на відповідний час. З 19.03.2019р. позивач відповідно до наказу № 1 від 18.03.2019р. приступила до виконання обов`язків голови правління ОСББ "Комарова 13" з посадовим окладом в одну мінімальну заробітну плату. 18.03.2019р. повідомлено Державну фіскальну службу про прийняття працівника ОСОБА_1 на роботу, категорія осіб наймані працівники з трудовою книжкою, а також внесено запис в трудову книжку. 06.08.2020р. відбулися загальні збори співвласників ОСББ "Комарова 13", на яких було прийнято рішення про переобрання членів правління, позивач переобраною не була. Вказує, що її трудові відносини як голови правління ОСББ "Комарова 13" припинені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України на підставі рішення загальних зборів від 06.08.2020р., датою звільнення є 17.09.2020р., коли в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань були внесені відповідні зміни щодо керівника ОСББ "Комарова 13", і з цього часу новий голова правління приступив до виконання своїх повноважень. Але розрахунок при звільнені з нею не був проведений, хоча вона зверталася до відповідача з відповідними заявами, які були проігноровані. Відповідач не здійснив їй виплату усіх належних сум, які складаються з компенсації за всі дні невикористаних щорічних відпусток, частини заробітної плати та вихідної допомоги, які разом складають суму у розмірі 35 535 грн. 35 коп. Непроведння розрахунку при звільненні є підставою для стягнення середнього заробітку за час його затримки за період з 17.09.2020р. по день фактичної виплати розрахункових, розмір якого за підрахунком позивача станом на день звернення до суду з позовом становить 29 435,78 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила стягнути з ОСББ «Комарова 13»: невиплачену заробітну плату у розмірі 454,55 грн., компенсацію за всі дні невикористаних щорічних відпусток в сумі 6 084,36 грн., вихідну допомогу у розмірі 28 996,44 грн. та середній заробіток відповідно до вимог статті 117 КЗпП України у розмірі 29 435,78 грн. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСББ «Комарова 13» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористані щорічні відпустки у загальному розмірі 6 538,10 грн. В іншій частині позову відмовлено. Додатковим рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2022р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Комарова 13» витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 6000 грн. Додаткове рішення сторонами у справі не оскаржено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд не звернув уваги на те, що підставою для розірвання трудового договору стало рішення вищого органу управління, яким є загальні збори співвласників ОСББ «Комарова 13», які наділені повноваженнями з обрання та відкликання членів правління та, відповідно, і голови правління згідно з пунктами 17-20 статті 10 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та ч. 3 статті 99 ЦК України, тому юридичною підставою звільнення позивача є п. 5 ч. 1 статті 41 КЗпП України, згідно з якою трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Відтак, її повноваження як голови правління припинились 06 серпня 2020р., та ОСББ повинно було звільнити її згідно до вимог КЗпП України та провести з нею остаточний розрахунок у день звільнення. В скарзі зазначає також, що їй не було вручено копію наказу про звільнення та не доведено до її відома рішення загальних зборів у спосіб і порядок, встановлений п. 11 р. 111 Статуту. Тому вважає, що прийняте на загальних зборах від 06.08.2020р. рішення для неї як співвласника не є обов`язковим та з нього не виникають права і обов`язки для співвласника. Вказує у скарзі, що суд при застосуванні до спірних правовідносин ст. 233 КЗпП України не звернув уваги на офіційне тлумачання положень ч. 1 статті 233 КЗпП рішенням Конституційного Суду № 4-рп/2012 від 22.02.2012р., згідно з яким відлік строку на вимоги щодо стягнення компенсації, передбаченої ст. 117 КЗпП України, починається з дня фактичного розрахунку роботодавця зі звільненим працівником. У апеляційній скарзі в пукнті 2 прохальної частини позивач просила витребувати від відовідача рішення загальних зборів ОСББ «Комарова 13» від 06 серпня 2020р., оформлене протоклом № 3 з додатками (результатами голосування), у задоволенні якого колегія відмовляє, оскільки належним чином завірена його копія міститься в матеріалх справи, а також з тих підстав, що позивач не оспорює правомірність прийнятих на ньому рішень, що підлягало б розгляду згідно зі сталою судовою практикою та правовою позицією ВП ВС за правилами господарського судочинства. У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ «Комарова 13» зазначається, що скарга позивача є необгрунтованою, оскільки суд правильно встановив, що її звільнено згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України, що виключає можливість стгянення на її користь вихідної допомоги. Також вказує, що позивач з середини вересня 2020р. не виконувала функції голови правління, а тому про непроведення з нею розрахунку дізналась в останній день роботи перед звільненням, відтак, звернувшись до суду з позовом про стягнення компенсації згідно статті 117 КЗпП України 01.04.2021р., пропустила тримісячний строк, передбачений ч. 1 статті 233 КЗпП України. Крім того, вважає, що відсутня вина ОСББ з непроведення розрахунку, оскільки сама позивач не зверталась з приводу виплати розрахукових, вона сама не передала ОСББ ніякої документації, зокрема, бухгалтерської, а тому відповідачу не було відомо про наявність заборгованості перед позивачем. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із п.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до положень п. 2 ч. 1 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових правовідносин. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також спір є трудовим без вимоги про поновлення на роботі, а лише з приводу розрахункових, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частково- му задоволенню. Судом встановлено, що відповідно до протоколу установчих зборів ОСББ "Комарова 13" від 25.11.2018р. у будинку АДРЕСА_1 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комарова 13", обрано виконавчий орган правління. Згідно з протоколом № 1 зборів правління ОСББ "Комарова 13" від 27.11.2018р. головою правління обрано ОСОБА_1 12.12.2018р. ОСББ "Комарова 13" внесено державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, керівником зазначено ОСОБА_1 . Протоколом загальних зборів ОСББ "Комарова 13" від 12.01.2019р. визначено матеріальне заохочення голови правління в розмірі мінімальної заробітної плати, діючої в Україні на відповідний час. Відповідно до наказу № 1 від 18.03.2019р. з 19.03.2019р. ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків голови правління ОСББ "Комарова 13" з посадовим окладом згідно з штатним розписом. 18.03.2019р. повідомлено Державну фіскальну службу про прийняття працівника ОСОБА_1 на роботу, категорія особи 1. 20.07.2020р. на позачергових зборах Правління ОСББ "Комарова 13", у зв`язку з вираженням недовіри Голові Правління ОСОБА_1 від співвласників ОСББ "Комарова 13" та згідно з Актом ревізійної комісії від 07.07.2020р. про вираження недовіри Голові Правління, а також у зв`язку з систематичними порушеннями норм Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Статуту ОСББ "Комарова 13", було вирішено увільнити з посади Голови Правління ОСББ "Комарова 13" ОСОБА_1 до наступних загальних зборів ОСББ зі збереженням виконання обов`язків по господарській частині діяльності ОСББ. Згідно з протоколом № 2 від 21.07.2020р. на позачергових зборах Правління ОСББ "Комарова 13" було призначено дату загальних зборів ОСББ 06.08.2020р., а також визначено порядок прийому-передання документів ОСББ при зміні Голови правління. Було вирішено при зміні Голови правління затвердити такий порядок приймання-передачі справ та документів новому Голові правління: приймання-передача справ відбувається шляхом складання акту приймання-передачі, в якому за списком передаються документи (Статут, протоколи організаційних зборів співвласників будинку, протоколи Установчих та Загальних Зборів, листи голосування на установчих та загальних зборах, листи голосування письмового опитування, протоколи зборів правління, листи голосування зборів правління, реєстр поквартирного обліку оплати за утримання будинку, всі договори з підрядними організаціями, всі договори з найманими працівниками, акти прийому-передачі виконаних робіт, всі інші акти ОСББ, всі бухгалтерські, банківські, податкові документи, чеки, квитанції, трудові книжки найманих працівників, тощо) кожен окремо, з описом його назви, дати, номеру, форми ("оригінал/копія"), кількості аркушів (для Статуту ще і кількість примірників), а також майно ОСББ: печатки ОСББ, ключів від приміщень загального користування (горища, підвали і т.д.), а також все майно, яке було куплене за кошти ОСББ і т.д. Акт приймання-передачі повинен відбуватися і складатися в присутності не менше ніж 3-х членів діючого правління ОСББ і завірятися підписами сторін, яка передає та яка приймає документацію та майно, а також членами правління, присутніми при прийманні-передачі. Також обов`язковим є складання Головою правління на дату його звільнення фінансового звіту об`єднання співвласників та проведення ревізії фінансово-господарчої діяльності ОСББ ревізійною комісією, щоб уникнути небажаних наслідків фінансового характеру, які можуть виявитися після звільнення Голови правління. 06.08.2020р. загальними зборами співвласників ОСББ "Комарова 13" було прийнято рішення прийняти до відома без затвердження діяльність ОСОБА_1 на посаді голови правління за період існування ОСББ "Комарова 13", визнано роботу ОСОБА_1 на посаді Голови правління незадовільною, а також прийнято рішення про переобрання членів правління ОСББ, обрано оновлений склад правління, до якого ОСОБА_1 не увійшла, обрано ревізійну комісію ОСББ "Комарова 13". Згідно з Протоколом № 7 від 14.08.2020р. зборів правління ОСББ "Комарова 13", вирішено звільнити з посади голови Правління ОСОБА_1 з 14.08.2020 року (за незадовільну роботу на посаді Голови правління). Фактично ОСОБА_1 була звільнена з 17.09.2020р. як з посади Голови правління, так і з посади бухгалтера. Документація та матеріальні цінності передані нею ОСББ «Комарова 13» не були, акт їх приймання-передачі не складався. 01.10.2020р. між ОСББ "Комарова 13" та ТОВ "ЕКГ "Укрконсалт" укладено договір № 54/06/БО на виконання робіт з бухгалтерського обслуговування. 03.12.2020р. за вих. № 186/21 ТОВ "ЕКГ "Укрконсалт" було направлено лист-вимогу до ОСОБА_1 щодо негайної передачі бухгалтерських документів ОСББ "Комарова 13" до ТОВ "Укрконсалт". 04.12.2020р. Головою правління ОСББ "Комарова 13" ОСОБА_2 було направлено ОСОБА_1 лист з вимогою про негайну передачу документів ОСББ йому як новому Голові ОСББ. Відповідно до протоколу № 9 від 22.12.2020р. зборів правління ОСББ "Комарова 13" було прийнято рішення про проведення інвентаризації всієї документації ОСББ "Комарова 13" за період діяльності ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ "Комарова 13" з 12.12.2018р. по 17.09.2020р. Актом інвентаризації документів та речей ОСББ "Комарова 13" від 14.01.2021р. встановлено відсутність всіх бухгалтерських, податкових документів, документів кадрового обліку, документів по нарахуванню заробітної плати, тощо. Всі документи були в розпорядженні ОСОБА_1 , однак на момент складання даного акту вона їх не передала. Відповідно до протоколу № 10 від 15.01.2021р. зборів правління ОСББ "Комарова 13" вирішено провести відновлення відсутніх документів за період з 12.12.2018р. по 17.09.2020р., з терміном закінчення відновлення до 01.07.2021р. Наказом № 1 від 16.01.2021р. призначено вищевказане відновлення документів. На підставі Додатку 5 до Розрахунку "Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби" встановлено, що ОСОБА_1 звільнилася з посади бухгалтера і голови правління 17.09.2020р. на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін). Вказаний Додаток 5 подавався ОСОБА_1 з використанням її електронно-цифрового підпису. Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 , наданої нею, остання була звільнена 17.09.2020р. з посади голови правління за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ № 8 від 17.09.2021р.). Запис зроблений за підписом голови правління Щер- бини Р.В. Відповідно до наказу № 7 від 17.09.2020р., виданого головою правління ОСОБА_1 , остання з 17.09.2020р. звільнена також і з посади бухгалтера за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. З довідки про доходи № 4 від 17.09.2020р., виданої головою правління ОСОБА_1 , випливає, що за липень 2020 року позивачем відпрацьовано 23 робочих дні і нараховано 4 723 грн. та у серпні 2020 року 20 робочих днів і нараховано 4 723 грн. Всього нараховано 9 446 грн. за 43 робочих дні. Середньоденний заробіток позивача становить 219 грн. 67 коп. Середньомісячна заробітна плата складає 4 832 грн. 74 коп. Відповідно до листа голови правління ОСББ "Комарова 13" ОСОБА_2 (вих. № 12 від 20.05.2021р.) на адресу ОСОБА_1 , під час відновлення документації було виявлено, що ОСОБА_1 , будучи головою правління ОСББ, при звільненні з посади голови правління 17.09.2020р. не здійснила виплату наступних сум: по заробітній платі 454 грн. 55 коп., компенсацію за 36 днів невикористаної відпустки 6 084 грн. 36 коп. З метою виплати вказаних сум, ОСББ "Комарова 13" просить ОСОБА_1 надати в ОСББ банківські реквізити для оплати вищевказаних сум. Між тим, станом на день звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду вказні виплати проведені не були, в матеріалах справи не міститься плітіжних документів про їх виплату позивачу. В позові позивач просила стягнути з ОСББ «Комарова 13»: невиплачену заробітну плату у розмірі 454,55 грн., компенсацію за всі дні невикористаних щорічних відпусток в сумі 6 084,36 грн., вихідну допомогу у розмірі 28 996,44 грн. та середній заробіток відповідно до вимог статті 117 КЗпП України у розмірі 29 435,78 грн. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість по заробітній платі та компенсації за всі дні невикористаних щорічних відпусток є підтвредженою, а також визнається відповідачем. В той же час, відмовляючи у стягненні вихідної допомоги, суд визнав ці вимоги необгрунтованими у зв`язку з тим, що за матеріалами справи встановлено, що звільнення позивача відбулось на підставі п. 1 статті 36 КЗпП України, та статтею 44 КЗпП України не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні з вказаної підстави. У стягненні середнього заробітку згідно з вимогами ст. 117 КЗпП України було відмовлено судом у зв`язку з пропуском тримісячного строку, передбаченого ч. 1 статті 233 КЗпП України, для звернення до суду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд не звернув уваги на те, що підставою для розірвання трудового договору стало рішення вищого органу управління, яким є загальні збори співвласників ОСББ «Комарова 13», які наділені повноваженнями з обрання та відкликання членів правління та, відповідно, і голови правління згідно з пунктами 17-20 статті 10 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та ч. 3 статті 99 ЦК України, тому юридичною підставою звільнення позивача є п. 5 ч. 1 статті 41 КЗпП України, згідно з якою трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Тому її повноваження як голови правління припинились 06 серпня 2020р., та ОСББ повинно було звільнити її згідно до вимог КЗпП України та провести з нею остаточний розрахунок у день звільнення. Перевіривши вказані доводи скарги, колегія дійшла наступних висновків. Відповідно до проголошеного статтею 13 ЦПК України принципа диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. У відповідності до положень статті 367 ЦПК України, якою унормовано межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтовнаість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами ч. 6 статті 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. За матеріалами справи встановлено, що предметом позову є невиплата позивачу як звільненому працівнику відповідачем заробітної плати у розмірі 35 535,35 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 29435,78 грн. ( по день подання позову). Підставами заявленного позову щодо вказаних виплат є звільнення позивача з посади Голови правління ОСББ «Комарова 13» та нездійснення остаточного розрахунку згідно з приписами статті 116 КЗпП України. Оскільки суд стягнув весь заявлений розмір заборгованості по заробітній платі та компенсацію днів невикорстаних щорічних відпусток, то, попри прохальну частину апеляційної скарги скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в цілому, рішення в частині задоволених вимог апеляційним судом не переглядається, оскільки за змістом апеляційної скарги фактично в цій частині не оскаржується. До того ж, ОСОБА_1 21.01.2022р. отримала виконавчий лист за оскаржуваним рішенням ( а.с. 158), що вказує на те, що вона погоджується з рішенням в частині задоволених вимог. Встановлено, що позивач не оскаржувала ані рішення правління щодо свого відсторонення через недовіру, ані рішення загальних зборів щодо висловлення недовіри правлінню під її керівницовом та його переобрання, та взагалі свого звільнення, висуваючи до відповідача вимоги лише щодо стягнення належних їй сумм та відповідальності відповідно до стаття 117 КЗпП України. Заявлену у первісній редакції позову вимогу про зобов`язання відповідача внести запис до її трудової книжки про звільнення її з посади у зв`язку з приненням повноважень згідно з п. 5 ч. 1 статті 41 КЗпП України позивач виключила з позовної заяви ще до відкриття провадження за її позовом. Отже, судом розглядались тільки вимоги щодо належних позивачу при звільненнні сумм та компенсації за непроведення розрахунку при звільненні. Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення вихідної допомоги відповідно до положень ч. 1 статті 44 КЗпП України у розмірі шести середніх заробітків, що передбачено у разі звільнення згідно з п. 5 ч. 1 статті 41 КЗпП України, то важливим є встановлення підстав її звільнення. Встановлено, що сама позивач не надала до позовної заяви будь-яких документів, що стосуються її звільнення, а лише тільки самі протоколи засідання правління та загальних зборів, наказ, якими підвтерджено її обрання на посаду голови правління ( а.с.6-16). Між тим, відповідач до відзиву на позовну заяву долучив у справу великий масив доказової бази з приводу правовідносин звільнення позивача з посади ( а.с. 41-81). В подальшому, позивачем було надано до справи її звернення від 09.03.2021р. до Правління ОСББ «Комарова 13» з приводу виплати розраункових, відповідь голови правління ОСОБА_2 , копії трудової книжки, наказу про звільнення, листування ( а.с. 104-108). Обставини обрання ОСОБА_1 головою правлння, встановлення їй виногороди у розмірі середньої заробітної плати сторонами не оспорюються. Також з матеріалів справи вбачається та підтвреджується сторонами у справі, що ОСОБА_1 за сумісництвом обіймала посаду бухгалетера у ОСББ «Комарова 13» без оплати. У неї як голови ОСББ та бухгалетра була зосереджена вся документація: рішення заальних зборів та правління, листи голосування зборів правління, реєстр поквартирного обліку оплати за утримання будинку, всі договори з підрядними організаціями, всі договори з найманими працівниками, акти прийому-передачі виконаних робіт, всі інші акти ОСББ, всі бухгалтерські, банківські, податкові документи, чеки, квитанції, трудові книжки найманих працівників, а також печатка ОСББ і ключі від приміщень. З приводу звільнення позивача із вказаних досліджених доказів вбачається, що 20 липня 2020р. були проведені позачергові збори правління ОСББ «Комарова 13», на яких була присутня ОСОБА_1 , у пункті 4 порядку денного яких визначено до розгляду питання про її увільненн з посади голови правління ( а.с. 48-50). Рішенням цих позачергових зборів правління з червертого питання прийнято: запропонувати увільнити з посади голову правління ОСББ «Комарова 13» ОСОБА_1 у зв`язку з вираженням недовіри від співвалсників ОСББ та згідно з Актом ревізійної комісії від 07.07.2020р., а також у зв`язку з систематичним порушенням норм ЗУ «Про ОСББ» та Статуту ОСББ «Комарова 13». Рішенням позачергових зборів правління ОСББ «Комарова 13» від 21.07.2020р. було призначено загальні збори ОСББ на 06.08.2020р., затверджено порядок денний цих зборів, зокрема серед іншого, заслуховування звіту голови правління та самого правління, перевибори правління. Цим же рішенням затверджено порядок приймання-передачі документів від Голови правління у разі його зміни ( а.с. 51-53). 06.08.2020р. відбулись загальні збори ОСББ «Комарова 13», на яких була присутня позивач ОСОБА_1 як голова правління, оскільки вона та очлюване нею правління звітувало про виконану роботу ( а.с. 54-57). Звіти голови правління ОСОБА_1 та правління в цілому одностайним голосуванням всіх присутніх учасників зборів прийнято до відома без затвердження та визнано роботу ОСОБА_1 на посаді Голови правління та роботу правління незадовільними; переобрано правління, до складу якого ОСОБА_1 включено не було. Отже, ОСОБА_1 була присутня на загальних зборах 06.08.2020р. та була обізнана про підстави переобрання очолюваного нею правління внаслідок його незадовільної роботи. У такому випадку, коли загальними зборами співвласників припинені повноваження виконанавчого органу та, відповідно, його посадових осіб достроково через їх незадовільну роботу, то звільнення цих посадових осіб могло бути провдено не лише на підставах п. 5 ст. 41 КЗпП України, а й відповідно до інших норм КЗпП України. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019р. у справі № 921/36/18 зазначено, що припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу не є порушенням його трудових прав, оскільки не обов`язково пов`язується з його звільненням. Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу і його звільнення - це різні правові інститути. Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу спричиняє зупинення роботи такої посадової особи, викликане відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи, оскільки без повноважень посадова особа не може здійснювати керівництво або функції члена виконавчого органу. Судом встановлено за матеріалми справи, що звільнення ОСОБА_1 відбулось не за підставами п. 5 ч. 1 сатті 41 КЗпП України з посиланям на рішення загальних зборів від 06.08.2020р., а згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України відповідно до наказу № 8 від 17.09.2020р. з посади Голови правління ОСББ «Комарова 13», про що зроблено запис у трудовій книжці, та наказом № 7 від 19.09.2020рп. з посади бухгалтера (за сумісництвом) ( а.с. 106, 107). До того ж, як вбачається з Додатку 5 до Розрахунку «Відомості про трудові відноси-ни осіб та перод проходження військової служби» ОСОБА_1 звільнена 17.09.2020р. на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін). Відповідно до п. 5 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь плаників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, Додаток 5 до Розрахунку «Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби» призначений для реєстрації застрахованих осіб у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального струхвання. Д5 до Розрахунку подається платником єдиного внеску, якщо протягом звітного періоду укладно або розірвано договір. Записи про причини звільнення в Д5 мають вноситись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Вказаний Додаток 5 подавався самою ОСОБА_1 з використання її електронного цифрового підпису. Наказ № 8 від 17.09.2020р. щодо підстав звільнення позивач не оскаржила, подала офіційну звітність відповідно до нього, а тому не може вважатись звільненою за іншими підставами, зокрема, за п. 5 ч. 1 статті 41 КЗпП України. У такому разі ОСОБА_1 не набула права на вихідну допомогу відповідно до приписів статті 44 КЗпП України у розмірі шести місячнів заробітків. Отже, суд обґрунтовано відмовив в її позові щодо стягнення вихідної допомоги. В скарзі зазначається також, що позивачу не було вручено копію наказу про звільнення та не доведено до її відома рішення загальних зборів у спосіб і порядок, встановлений п. 11 р. 111 Статуту. Тому вважає, що прийняте на загальних зборах від 06.08.2020р. рішення для неї як співвласника не є обов`язковим та з нього не виникають права і обов`язки для співвласників. Колегія визнає ці ствердженя позивача неспроможними, оскільки вона приймала особисту участь у загальних зборах 06.08.2020р., а наказ № 8 від 17.09.2020р. видала сама до того як була виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб як керівник ОСББ «Комарова 13», що підтвердила в ході розгляду справи, надаючи пояснення як свідок. Відповідач не заперечував протии звільнення позивача за такими підставами, та сама позивач підстави звільнення не оспорила. Наказ про звільнення не скасовано, запис в трудову книжку внесено відповідно до наказу про звільнення, вказані відомості подані особисто позивачем до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тому колегія не може без позовних вимог позивача встановлювати інші, ніж визначені наказом та внесені до трудової книжки, підстави для звільнення або змінювати їх відповідно лише до вимог її апеляційної скарги. Що стосується доводів скарги про неправильність висновків суду про пропуск позвачем тримісячного строку, передбаченого ч. 1 статті 233 КЗпП України, для звернення до суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП України, то колегія визнає доводи скарги в цій частині правомірними з огляду на таке. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Колегія наголошує, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі No 910/4518/16 зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону No 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Тому на вимоги працівників щодо стягнення компенсації згідно статті 117 КЗпП УКраїни поширюється тримісячний строк для звернення до суду. Важливою обставиною для з`ясування дотримання цього строку є момент, з якого слід відраховати цей строк. Суд першої інстанції вважав, що перебіг строку для звернення з такою вимогою до суду у позивача ОСОБА_1 розпочався з дня звільнення, а тому до дня пред`явлення позову сплив. Проте колегія вважає ці винсовки суду помилковими. Так, в рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2012 від 22.02.2012р.. надано офіційне тлумачення ч. 1 статті 233 КЗпП України, згідно з яким положення вказаної норми у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затроимки по день фактичного розрахунку при звліьненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатись про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звліьненні сум, фактично з ним розрахувався. Верховний Суд України в постанові від 6 квітня 2016 року № 6-409цс16роз`яснив, що у трудовому спорі згідно з вимогами статті 117 КЗпП України строк звернення до суду відповідно до ст. 233 КЗпП України складає три місяці. При цьому, тримісячний строк починається з наступного дня після проведення розрахункових виплат при звільненні. Велика Палата Верховного Суду в подальшому підтверджувала вказаний висновок про визначення тримісячного строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в постанові від 18 березня 2020 року у справі No 711/4010/13-ц (провадження No 14-429цс19), а також у подальшій практиці. Оскільки відповідач в особі ОСББ «Комарова 13», як свідчать матеріали справи, не виплатив позивачу розрахункові, то відповідно остання не пропустила строку для звернення з позовом про стягнення середнього заробітку відповідно до приписів статті 117 КЗпП України, як помилкового вважав суд першої інстанції. Вирішуючи ці позовні вимоги по суті, колегія прийшла до наступних висновків. Конструкція статті 117 КЗпП України передбачає як елемент відповідальності роботодавця за непроведення розрахунку при звільненні наявність у нього вини. У цих правовідносинах позивач займала посаду бухгалтера за сумісництвом одночасно із посадою Голови правління ОСББ, а тому всю бухгалтерську документацію, зокрема, нарахування зарплати проводила особисто та всі документи знаходись у неї. Як свідчать матеріали справи, як станом на момент припинення повноважень Голови правління, так і станом на момент звільнення ОСОБА_1 , зокрема, з посади бухгалтера, вона не передала ніякої документації новообраному правлінню та його голові, а також ТОВ «Європейська консалтингова група «Укрконсалтинг», з яким новим головою правління ОСОБА_2 було укладено договір від 01.10.2020р. на ведення у ОСББ «Комарова 13» бухгалтерського та податкового обліку ( а.с. 72-74). Не передані бухгалтерські та банківські документи позивачем відповідачу й на час розгляду цієї справи, що зумовило необхідність відновлення відсутніх документів за період з 12.12.2018р. по 17.09.2020р. ( на період діяльності правління, очолюваного ОСОБА_1 ). Отже, відповідачу не було відомо про наявність заборгованості перед звільненим позивачем. З офіційною письмовою заявою про виплату їй розрахункових ОСОБА_1 звернулась до ОСББ «Комарова 13» лише 09.03.2021р. ( а.с. 104), у відповідь на яку листом № 12 від 20.05.2021р. голова правління ОСОБА_2 повідомив, що у зв`язку з відсутністю фінансових та бухгалтерських документів за перід з 12.12.2018р. по 17.09.2020р., які вона особисто не передала ОСББ, відповідачу не було відомо про будь-яку заборгованість перед нею. Станом на дату листування відповідач встановив, що ОСОБА_1 , будучи бухгалетором на момент свого звільнення, нарахувала собі заборгованість по заробітній платі на суму 454,55 грн. та компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток в сумі 6 084,36 грн., які собі не виплатила, та про їх наявність не довела новому керівництву ОСББ, а також не підтвердила їх документально. Наразі, у листі відповідач визнав цю заборгованість та просив надати банкіські реквізити для виплати цієї заборгованості. Таким чином, саме з цього моменту відповідач фактично узнав про заборгованість, а також визнав її наявність і розмір, а тому мав сплатити у будь-який зручний спосіб, але цього не зробив. Отже, право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло у позивача з 20.05.2021р., коли відповідач узнав про наявність заборгованості та визнав її, але після цього не виплатив до ухвалення рішення у цій справі, а весь інший період затримки розрахунку, що передує цій даті, відбувся не з вини ОСББ «Комарова 13», а з вини самої позивачки, яка не передала ніякої бухгалтерської документації відповідачу, і тому останній про заборгованість не знав. Між тим, з огляду на принцип диспозитивності, проголошений у статті 13 ЦПК України, колегія не може виходити за межі позовних вимог та стягувати середній заробіток згідно статті 117 КЗпП України за інший період. Зважаючи на те, що позивач просила стягнути на її користь середній заробіток відповідноь до вимог статті 117 КЗпП України за період з дня звільнення до дати подання позовної заяви до суду 01.04.2021р., визначивши суму в розмірі 29 435,78 грн., та більше позовних вимог в цій частині не уточнювала, то стягнення компенсації відповідно до положень статті 117 КЗпП України за цей період є необґрунтованим за відсутності вини відповідача, що є необхідним елементом покладення такої відповідальності. Встановивши вказані обставини, колегія змінює правове обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП України з визначеного судом як пропуск строків на звернення до суду на необґрунтованість. При цьому, позивач не позбавлена можливості позиватись з приводу іншого періоду, пред`явивши новий позов після здійснення фактичного розрахунку з нею. Приймаючи постанову про часткове задоволеня позовних вимог, колегія вирішує питання відповідно до вимог статті 141 ЦПК України про розподіл судових витрат. Оскільки зміна правового обґрунтування не призвела до задоволення позовних вимог, то підстав для коменсації позивачу судових витрат у справі колегія не вбачає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2021 року у цій справі змінити в частині правового обгрунтування відмови у позовних вимогах про стягнення среднього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В ішій частині рішення суду залишти без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Постанова прийнята, складена та підписана 23 серпня 2022 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.