Ухвала Велика Палата ВС № 661/107/19

У Х В А Л А 17 серпня 2022 року м. Київ Справа № 661/107/19 Провадження № 14-71цс22 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача - Штелик С. П., суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Надія України», Кредитна спілка «Херсонський кредит», Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про визнання прилюдних торгів, їх результатів та акта про їх проведення недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бойко В`ячеслав Володимирович, на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2019 року у складі судді Бойко М. Є. та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Приходько Л. А., Семиженка Г. В., ВСТАНОВИЛА: У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Новокаховський МВ ДВС), ОСОБА_2 , Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Надія України» (далі - ТОВ «ФК Надія України»), Кредитна спілка «Херсонський кредит» (далі - КС «Херсонський кредит»), Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про визнання прилюдних торгів, їх результатів та акта про їх проведення недійсними. На обґрунтування позову посилалася на таке. 13 грудня 2006 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», укладений договір іпотеки, предметом якого була належна позивачці на праві власності квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 23 листопада 2015 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції (далі - ВДВС Новокаховського МУЮ) на підставі виконавчого листа № 755/7609/15-ц, виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 02 червня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 384 976,24 грн, відкрив виконавче провадження. У листопаді 2018 року їй стало відомо, що належна їй квартира реалізована як предмет іпотеки згідно з актом про реалізацію предмета іпотеки від 23 жовтня 2018 року. Прилюдні торги з реалізації спірної квартири проведені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки у постанові про опис та арешт майна боржника від 06 лютого 2018 року відсутня інформація про загальну площу квартири, кількість кімнат (приміщень), їхню площу та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, інформація про підсобні приміщення та споруди, що надалі вплинуло на формування ціни продажу. Суб`єкт оціночної діяльності - приватний підприємець ОСОБА_4 при визначенні ціни квартири безпосередньо об`єкт оцінки не оглядав, використав порівняльний підхід, внаслідок чого визначена ним ціна квартири не відповідала дійсній вартості та була продана за заниженою ціною. Прилюдні торги відбулися без публікації інформації про проведення таких торгів у друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки. З урахуванням наведеного просила визнати недійсними результати електронних торгів, оформлені протоколом проведення електронних торгів від 01 жовтня 2018 року № 360306, з реалізації нерухомого майна, що належало ОСОБА_1 , а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , визнати недійсним акт про проведення електронних торгів, затверджений 23 жовтня 2018 року начальником Новокаховського МВ ДВС. Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державний виконавець та ДП «Сетам» як організатор прилюдних торгів належним чином виконали вимоги Закону України «Про іпотеку» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), електронні торги з реалізації іпотечного майна проведені у визначений законом строк, на підставі дійсної оцінки про вартість майна та з розміщенням достовірної інформації про об`єкт продажу. Позивачка не довела наявність порушень з боку відповідачів, які б вплинули на результати електронних торгів та порушення її прав та законних інтересів, а тому позовні вимоги є необґрунтованими. Постановою Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2019 року залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачкою факту порушення її прав чи інтересів. Посилання позивачки на те, що її не було повідомлено про результати оцінки майна, не свідчить про порушення процедури проведення електронних торгів, а вказують на незгоду позивача з діями державного виконавця перед передачею майна на реалізацію, які мають самостійну процедуру оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Позивачка не надала жодних належних та допустимих доказів щодо порушення процедури проведення електронних торгів, які могли б бути підставою для визнання торгів недійсними. У грудні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бойко В. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, надалі уточненою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що наслідком незаконних дій державного виконавця є проведення електронних торгів з реалізації майна за ціною, яка є значно нижчою від дійсної ринкової вартості спірного майна на час проведення торгів, що є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. У березні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ДП «Сетам» просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У березні 2021 року надійшов відзив Новокаховського МВ ДВС на касаційну скаргу, який суд не бере до уваги, оскільки відповідно до частини четвертої статті 395 ЦПК України Новокаховський МВ ДВС не надав доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. У квітні 2021 року надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк», який суд залишає без розгляду, оскільки у порушення частини першої статті 395 ЦПК України відзив поданий з пропуском строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. У липні 2021 року надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу від АТ «Альфа-Банк». Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бойко В. В., на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року до участі у цій справі залучено правонаступника АТ «Укрсоцбанк» - АТ «Альфа-Банк». Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року справу призначено до розгляду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року зазначену справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України та підпункту 7 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України. Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Згідно з підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України. Частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що справа містить виключну правову проблему і її передача на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики про те, що занижена та несправедлива оцінка майна, переданого на торги, може бути підставою для визнання торгів та їх результатів недійсними у випадку, якщо боржник не мав об`єктивної можливості оскаржити оцінку майна у процедурі оскарження дій державного виконавця у межах виконавчого провадження і така можливість, у зв`язку з реалізацією предмета торгів, втрачена. Метою передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є також необхідність відступу від висновку Верховного Суду України, шляхом його конкретизації, викладеного в постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 29 червня 2016 року у справі № 6-370цс16, від 14 грудня 2016 у справі № 904/9284/14. Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, мотиви, з яких справу передано для розгляду Великій Палаті Верховного Суду, колегія суддів дійшла таких висновків. Фактичні обставини справи На виконанні у Новокаховському МВ ДВС перебуває зведене виконавче провадження № 47718291 щодо примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь юридичних та фізичних осіб, зокрема, за виконавчим листом № 755/7609/15-ц, виданим 02 червня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 384 967,24 грн. 23 листопада 2015 року державний виконавець ВДВС Новокаховського МУЮ виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 755/7609/15-ц, виданим 02 червня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 384 967,24 грн. У постанові зазначено про можливість самостійно виконати рішення до 29 листопада 2015 року (а. с. 21). Добровільно ОСОБА_1 рішення суду не виконала, тому державний виконавець 06 лютого 2018 року виніс постанову про опис та арешт майна боржника і наклав арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 (а. с.153). Постановою державного виконавця Новокаховського МВ ДВС від 08 лютого 2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приватного підприємця ОСОБА_6 (а. с. 151). Копію постанови направлено рекомендованим листом боржникові за номером поштового відправлення 7490000564365, який було повернуто з відміткою «вийшов термін зберігання» (а. с. 149). Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 07 серпня 2018 року вартість квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 06 січня 2018 року становить 438 508 грн (а. с. 148). Інформацію про результати визначення оцінки майна направлено 13 вересня 2018 року сторонам виконавчого провадження, яку боржник ОСОБА_1 отримала 15 вересня 2018 року (а. с. 213-215). Згідно з роздруківкою із сайту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень копія зазначеного висновку була вручена особисто ОСОБА_1 15 вересня 2018 року (а. с. 213). Після передачі 28 серпня 2018 року до Херсонської філії ДП «Сетам» матеріалів виконавчого провадження для проведення реалізації майна боржника проведення торгів було призначено на 01 жовтня 2018 року о 9:00 год за початковою ціною продажу майна - 438 508,00 грн, відповідно до протоколу про проведені електроні торги від 01 жовтня 2018 року № 360306 переможцем торгів стала ОСОБА_2 15 листопада 2018 року приватний нотаріус Іваніщенко С. І. видала свідоцтво про придбання майна з електронних торгів, яким посвідчено, що трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_2 (а. с. 102). Щодо відступу від правових висновків Верховного Суду України Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передала справуна розгляд Великої Палати Верховного Суду у тому числі на підставі підпункту 7 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,оскількивважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, шляхом його конкретизації, викладеного в постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 29 червня 2016 року у справі № 6-370цс16, від 14 грудня 2016 року у справі № 904/9284/14. Мотиви відступу колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду обґрунтовує тим, що Верховний Суд України виснував: «Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частина сьома статті 24, частина четверта статті 26, частина третя статті 32, частина третя статті 36, частина друга статті 57, статті 55, 85 Закону)». Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними». Проте указаний загальний висновок не враховує випадку, коли заінтересована особа в силу об`єктивних причин не могла оскаржити оцінку майна на відповідній стадії виконавчого провадження, значимості ціни продажу майна як істотної умови договору купівлі-продажу та зважаючи на необхідність забезпечення доступу до використання ефективного та правомірного способу захисту порушеного права. Тому відступлення від указаного висновку Верховного Суду України шляхом його конкретизації є цілком очевидним. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України Велика Палата Верховного Суду уповноважена відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України. У постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-370цс16 розглядався позов про визнання прилюдних торгів недійсними з тих підстав, що звіт про оцінку майна втратив чинність на момент проведення торгів. Верховний Суд України сформулював висновок про те, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення). Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85). Верховний Суд України у справі № 6-370цс16 встановив, що проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме частини п`ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення. У постанові від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 Верховний Суд України щодо підстав недійсності прилюдних торгів зазначив, що підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням. Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частина сьомастатті 24, частина четверта статті 26, частина третя статті 32, частина третястатті 36, частина друга статті 57, статті 55, 85 Закону). Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Верховний Суд України у справі № 6-116цс12 встановив, що підставами для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є як недодержання державним виконавцем вимог Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, так і недодержання спеціалізованою організацією вимог Тимчасового положення, у зв`язку з чим зазначив, що при вирішенні позову про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно було встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів. У справі № 6-116цс12такі факти судами не були встановлені, зокрема, не встановлено, чи дотримані спеціалізованою організацією вимогипункту 3.11 Тимчасового положення про повідомлення боржника про час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна та чи відповідають вимогам пунктам 4.9, 7.3 цьогоположення дії цієї організації з реалізації нерухомого майна за результатами прилюдних третіх торгів. У зв`язку з наведеним Верховний Суд України передав справу на новий розгляд до касаційного суду. За наведеними висновками Верховного Суду України проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, та не повідомлення боржника про час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, оскільки необхідність дотримання цих вимог передбачено Тимчасовим положенням. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду просить конкретизувати вказані висновки Верховного Суду України, зазначивши, що занижена та несправедлива оцінка майна, переданого на торги, також може бути підставою для визнання торгів та їх результатів недійсними у випадку, якщо боржник не мав об`єктивної можливості оскаржити оцінку майна у процедурі оскарження дій державного виконавця у межах виконавчого провадження і така можливість, у зв`язку з реалізацією предмета торгів, втрачена. У справі, що переглядається, позивач на обґрунтування позову про визнання результатів прилюдних торгів недійсними зазначала, що її не було повідомлено про результати оцінки майна, об`єкт оцінки відчужено за заниженою ціною. Тобто у цій справі підставою недійсності прилюдних торгів вказано дії державного виконавця щодо визначення вартості майна перед передачею його на реалізацію. Виконавець проводить оцінку майна (у передбачених законом випадках із залученням суб`єкта господарювання) та повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторони виконавчого провадження відповідно до статті 57Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав». Наведені нормативно-правові акти не встановлюють порядку й правил проведення прилюдних торгів, а регламентують підготовчі дії виконавця щодо визначення вартості чи оцінки майна, що не відносяться до порядку проведення прилюдних торгів. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду просить віднести порушення виконавцем вимог закону в процесі підготовчих дій перед проведенням прилюдних торгів до складових етапів реалізації майна на прилюдних торгах з можливістю оспорювати результати прилюдних торгів з підстав заниженої та несправедливої оцінки виконавцем поза межами процедури оспорення дій виконавця в окремому порядку. Фактично колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду порушує питання про відступ від статті 57Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, якою передбачено, що уразі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна; витрати, пов`язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки; у разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Відступ від положень законів України не входить до повноважень Великої Палати Верховного Суду. Крім того, правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 29 червня 2016 року у справі № 6-370цс16, підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21), від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19). Щоб гарантувати юридичну визначеність Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 05 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і № 818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41)). Велика Палата Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Такі підстави необхідності відступу мають бути належним чином мотивовані не лише в постанові Великої Палати Верховного Суду за наслідками вирішення спору по суті, а й в ухвалі відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не порушує питання щодо відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21), від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19). У постанові Верховного Суду України від14 грудня 2016 року у справі № 904/9284/14, щодо якої також порушується питання про відступ шляхом конкретизації, викладено узагальнюючий правовий висновок про те, що правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не вказала, яким чином необхідно конкретизувати такий висновок відповідно до спірних правовідносин. Щодо виключної правової проблеми Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судупосилається на те, що передача цієї справи до Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Виключна правова проблема як така має оцінюватися з врахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний відбиває той факт, що вона наявна не в одній якійсь конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Європейський суд з прав людини дотримання принципу правової визначеності пов`язує з забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень в судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд. При визначенні того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності, враховується: 1) наявність «глибоких та довгострокових розходжень» у відповідній судовій практиці національних судів; 2) чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей та 3) чи були такі механізми запроваджений і, якщо так, то чи були вони ефективні. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що у цій справі електронні торги відбулися, спірне майно вже було оформлене на користь переможця торгів, тобто виникли певні права та обов`язки інших осіб, тому до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав у порядку цивільного судочинства. Практикою Верховного Суду, у тому числі постановами Великої Палати, передбачається процесуальна можливість оскарження процесуальних дій державного виконавця щодо оцінки арештованого майна чи залученого ним суб`єкта оціночної діяльності в порядку оскарження рішень та дій виконавців, тобто без унеможливлення використання інших способів та порядку захисту таких порушених цивільних прав. Суди попередніх інстанцій, відхиляючи доводи позивачки щодо заниженої та несправедливої оцінки предмета іпотеки, як предмета електронних торгів - договору купівлі-продажу, виходили з наявної практики Верховного Суду, відповідно до якої порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна, підлягають оскарженню лише у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Приклади такої практики Верховного Суду наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 720/750/16 (провадження № 61-40240св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 534/846/18 (провадження № 61-15092св20)). У згаданих прикладах вирішення подібних спорів щодо питання застосування тих самих норм права Верховний Суд також виходив з того, що заінтересована особа не може вимагати визнання прилюдних торгів недійсними з підстав неналежної (несправедливої оцінки) майна, переданого на такі торги, навіть у такому випадку, якщо ця особа не мала реальної дійсної можливості оскаржити оцінку майна на відповідній стадії виконавчого провадження, яка передувала передачі майна на торги. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц не викладала правового висновку про те, що занижена та несправедлива оцінка майна, переданого на торги, не може бути підставою для визнання торгів та їх результатів недійсними у випадку, якщо боржник не мав об`єктивної можливості оскаржити оцінку майна у процедурі оскарження дій державного виконавця у межах виконавчого провадження і така можливість, у зв`язку з реалізацією предмета торгів, втрачена. Водночас у наведених прикладах (справи № 720/750/16, 534/846/18) Верховний Суд з посиланням саме на зазначену постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц виснував про те, що доводи боржника про занижену та несправедливу оцінку, за якою продано предмет торгів, у жодному випадку не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним, навіть якщо боржник не мав можливості оскаржити оцінку майна до проведення торгів. У справах № 910/10136/17, 910/8302/17 Верховний Суд у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду послався на висновок Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, відповідно до якого діїдержавного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів палати Касаційного господарського у справах № 910/10136/17, 910/8302/17, відмовляючи у задоволенні позову посилався на те, що у заявників була об`єктивна можливістьскористатись гарантованим правом сторони виконавчого провадження на оскарження такої оцінки та захисту порушеного права. Проте у зазначених справах відсутній висновок про те, чи можливо оскаржити дії державного виконавця щодо визначення вартості майна у межах позову про визнання недійсними результатів електронних торгів, у разі якщо боржник не мав можливості оскаржити оцінку майна до проведення торгів, а після проведення торгів оскарження оцінки майна в іншій процедурі є неможливою. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, вбачаючи наявність виключної правової проблеми, вважає, що це свідчить про застосування неоднакових підходів Верховного Суду у складі різних касаційних судів до застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що викликає потребу в усуненні виявлених розбіжностей у практиці розгляду справ Верховним Судом. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав стверджувати про відсутність єдності правозастосовної практики щодо вирішення спірних правовідносин. Велика Палата Верховного Суду підтримала сформульовані Верховним Судом України правові висновки про те, що: - допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» - постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21), - торги визнаються недійсними за правилами визнання недійсними правочинів у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів - постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19). Аналіз судової практики, здійснений на підставі інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, не виявив виключної правової проблеми щодо застосування наведених висновків з врахуванням кількісного та якісного вимірів, глибоких та довгострокових розходжень у відповідній судовій практиці. Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (у редакції на момент проведення оцінки майна у цій справі) реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною). Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на момент проведення оцінки майна у цій справі) визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Таким чином, допущені державним виконавцем порушення при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Можливість оскарження дій державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у межах вимог про визнання електронних торгів недійсними не передбачена законодавцем та не може визначатися за рішенням Великої Палати Верховного Суду у порядку вирішення виключної правової проблеми. Оскільки відсутні кількісний та якісний показники щодо вирішення подібних правовідносин, як і відсутні відомості про наявність проблеми невизначеності у вирішенні правового питання, то підстави для прийняття та розгляду Великою Палатою Верховного Суду указаної справи згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України відсутні. Згідно з частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати. За викладених обставин Велика Палата Верховного Суду повертає справу на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду. Керуючись статтею 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА: Повернути справу № 661/107/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Надія України», Кредитна спілка «Херсонський кредит», Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про визнання прилюдних торгів, їх результатів та акта про їх проведення недійсними за касаційною скаргою касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бойко В`ячеслав Володимирович, на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач С. П. Штелик Судді: В. В. Британчук Г. Р. Крет Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко І. В. Григор`єва К. М. Пільков М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима Л. І. Рогач І. В. Желєзний О. М. Ситнік О. С. Золотніков І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук О. С. Ткачук