Ухвала КЦС ВС № 661/107/19

Ухвала 04 травня 2022 року м. Київ справа № 661/107/19 провадження № 61-18549сво20 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: державне підприємство «Сетам», Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Херсонській області, ОСОБА_2 , треті особи: приватне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Надія України», кредитна спілка «Херсонський кредит», акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бойко В`ячеслав Володимирович, на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2019 року у складі судді: Бойко М. Є., та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Приходько Л. А., Семиженка Г. В., ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Новокаховський МВ ВДВС ГТУЮ у Херсонській області), ОСОБА_2 , державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), треті особи: приватне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Надія України» (далі - ТОВ «ФК Надія України»), кредитна спілка «Херсонський кредит» (далі - КС «Херсонський кредит»), акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про визнання прилюдних торгів, їх результатів та акта про їх проведення недійсними. На обґрунтування позову посилалася на таке. 13 грудня 2006 року між нею та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», укладений договір іпотеки, предметом якого була належна позивачу на праві власності квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 23 листопада 2015 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції (далі - ВДВС Новокаховського МУЮ) на підставі виконавчого листа № 755/7609/15-ц, виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 02 червня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 384 976,24 грн, відкрив виконавче провадження. У листопаді 2018 року позивачу стало відомо, що належна їй квартира реалізована як предмет іпотеки згідно з актом про реалізацію предмета іпотеки від 23 жовтня 2018 року. Прилюдні торги з реалізації спірної квартири проведені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки у постанові про опис та арешт майна боржника від 06 лютого 2018 року відсутня інформація про загальну площу квартири, кількість кімнат (приміщень), їхню площу та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, інформація про підсобні приміщення та споруди, що надалі вплинуло на формування ціни продажу. Суб`єкт оціночної діяльності - приватний підприємець ОСОБА_4 при визначенні ціни квартири безпосередньо об`єкт оцінки не оглядав, використав порівняльний підхід, внаслідок чого визначена ним ціна квартири не відповідала дійсній вартості та була продана за заниженою ціною. Прилюдні торги відбулися без публікації інформації про проведення таких торгів у друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки. ОСОБА_1 просила: визнати недійсними результати електронних торгів, оформлені протоколом проведення електронних торгів від 01 жовтня 2018 року № 360306, з реалізації нерухомого майна, що належало ОСОБА_1 , а саме - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним акт про проведення електронних торгів, затверджений 23 жовтня 2018 року начальником Новокаховського МВ ВДВС ГТУЮ у Херсонській області. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушенням правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається чи оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Однією з підстав, наведених позивачем як підстава для визнання результатів електронних торгів 01 жовтня 2018 року недійсними, є непогодження з вартістю майна, за яку було продано її квартиру. Разом з тим згідно матеріалів справи 10 серпня 2018 року державним виконавцем Новокаховського МВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області направлено на адреси стягувачів - ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 , ТОВ «Фінансова компанія «Надія України», КС «Херсонський кредит», АТ КБ «Приватбанк» та боржника ОСОБА_1 (реєстрації та фактичного перебування) рекомендованим листом з повідомленням про результати визначення вартості оцінки майна - квартири АДРЕСА_1 , до якого долучено копію відповідного експертного звіту. Відповідно до роздруківки про відстеження поштових відправлень, встановлено, що відправлення № 7490000975446, яке направлено було на адресу боржника, 15 вересня 2018 року боржникові вручено особисто. Таким чином, звіт на час проведення торгів був дійсним, позивач була з ним ознайомлена, однак, результати оцінки цього майна не оскаржила, тоді як дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, в тому числі оцінки арештованого майна, направлення повідомлення про результати оцінки мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Суд першої інстанції зазначив, що твердження позивача про порушення його прав та законних інтересів реалізацією на торгах іпотечної квартири за значно заниженою ціною, оскільки згідно з висновком експертного оціночно-будівельного дослідження, складеного 19 грудня 2018 року, її вартість станом на 06 серпня 2018 року становила 787 359 грн, тобто, є значно вищою, ніж зазначена у висновку про вартість об`єкта оцінки, складеному ПП ОСОБА_5 , не є беззаперечним доказом порушення прав та законних інтересів позивача, оскільки матеріали справи не містять, а позивач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надала суду належних та допустимих доказів можливої реалізації іпотечної квартири за більшою ціною, наявності таких покупців, чи можливої самостійної реалізації спірної квартири за значно більшою ціною. а тому доводи позову в цій частині судом також до уваги не приймаються. Суд першої інстанції не погодився із доводами позивачки щодо неповідомлення її належним чином про проведення електронних торгів, оскільки згідно матеріалів справи 17 вересня 2018 року ДП «Сетам» направлено на адресу Новокаховського МВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області, ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 лист за № 8551/18-18-18 з повідомленням відомостей щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів - день, час і місце їх проведення, а також про початкову ціну продажу майна. ДП «Сетам» розмістило оголошення про проведення електронних торгів за лотом 301130 у друкованих засобах масової інформації. Таким чином ДП «СЕТАМ» як організатор торгів повідомляв ОСОБА_1 про їх проведення у визначених законом обсягу інформації та порядку. Водночас ОСОБА_1 на повідомлення ДП «Сетам» не відреагувала, що мало наслідком проведення реалізації її майна. Крім того, сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Державним виконавцем та ДП «Сетам», як організатором прилюдних торгів, було належним чином виконано вимоги Закону України «Про іпотеку» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, електронні торги 01 жовтня 2018 року з реалізації іпотечного майна проведені у визначений законом строк, на підставі дійсної оцінки про вартість майна та з розміщенням достовірної інформації про об`єкт продажу, в ході розгляду справи стороною позивачки наявність порушень з боку відповідачів, які б вплинули на результати електронних торгів не доведено, як і не доведено порушення прав і законних інтересів позивачки, а тому позовні вимоги є необґрунтованими. Зважаючи на те, що відсутні підстави для визнання електронних торгів недійсними, одночасно й відсутні підстави і для задоволення іншої позовної вимоги про визнання недійсним акту про проведення електронних торгів від 23 жовтня 2018 року як похідної. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 , звертаючись із позовом, зазначала, що продаж її майна за ціною, яка нижча реальної вартості, є порушенням справедливої рівноваги, внаслідок чого вона матиме особистий надмірний тягар, що є порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції. За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Порядком. Доказів відповідно до статей 77-78 ЦПК України на підтвердження доводів про визнання електронних торгів недійсними позивачем не надано. За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав відсутності доведеності факту порушення її прав чи інтересів є правильним. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що не було повідомлено позивача про результати оцінки майна, не свідчать про порушення процедури проведення електронних торгів, а вказують на незгоду позивача з діями державного виконавця перед передачею майна на реалізацію, які мають самостійну процедуру оскарження, визначену положенням Закону України «Про виконавче провадження» та ЦПК України та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Посилання ОСОБА_1 про те, що звіт про оцінку майна вона не отримувала, оскільки перебувала в цей час за межами України, колегія суддів відхилила, оскільки позивачем не спростовано факту отримання такого звіту за місцем її проживання, тому позивач мала об`єктивну можливість оскаржити оцінку в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». При цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні повідомляла державного виконавця про зміну місця проживання чи перебування або місцезнаходження, що є її обов`язком відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження». Апеляційний суд зазначив, що порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом України «Про виконавче провадження». Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів про порушення процедури проведення електронних торгів, які могли б бути підставою для визнання торгів недійсними. Згідно протоколу проведення електронних торгів від 01 жовтня 2018 року лише одним учасником електронних торгів була зроблена цінова пропозиція придбати квартиру за стартовою ціною - 438 508 грн, тому очевидно, що саме визначена суб`єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_5 ціна спірного майна є наближеною до ціни реалізації майна на відкритих електронних торгах 01 жовтня 2018 року, а не ціна, визначена судовим експертом Орлик Л. В. Таким чином позивач не обґрунтувала і не довела належними, допустимими та достатніми доказами порушення навіть ймовірного порушення її прав чи інтересів результатом торгів від 01 жовтня 2018 року. Аргументи учасників справи У грудні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 звернулася із касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги, що наслідком незаконних дій державного виконавця є проведення електронних торгів з реалізації майна за ціною, яка є значно нижчою від дійсної ринкової вартості спірного майна на час проведення торгів, що є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. У березні 2021 року ДП «Сетам» подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін. У березні 2021 року надійшов відзив Новокаховського МВ ДВС на касаційну скаргу, який суд не бере до уваги, оскільки відповідно до частини четвертої статті 395 ЦПК України Новокаховський МВ ДВС не надав доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. У квітні 2021 року надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк», який суд залишає без розгляду, оскільки у порушення частини першої статті 395 ЦПК України відзив поданий з пропуском строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. У липні 2021 року надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу від АТ «Альфа-Банк». У січні 2022 року ОСОБА_1 надала письмові пояснення. Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року: заяву АТ «Альфа-Банк» задоволено; залучено АТ «Альфа-Банк» до участі у справі як правонаступника АТ «Укрсоцбанк». Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року вказано, що у касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду. Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, відхиляючи доводи позивача щодо заниженої та несправедливої оцінки предмета іпотеки, як предмета електронних торгів - договору купівлі-продажу, виходили з наявної практики Верховного Суду, відповідно до якої порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна, підлягають оскарженню лише у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Приклади такої практики Верховного Суду наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 720/750/16 (провадження № 61-40240св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 534/846/18 (провадження № 61-15092св20)). У згаданих прикладах вирішення подібних спорів щодо питання застосування тих самих норм права Верховний Суд також виходив з того, що заінтересована особа не може вимагати визнання прилюдних торгів недійсними з підстав неналежної (несправедливої оцінки) майна, переданого на такі торги, навіть у такому випадку, якщо ця особа не мала реальної дійсної можливості оскаржити оцінку майна на відповідній стадії виконавчого провадження, яка передувала передачі майна на торги. Так, у справі № 720/750/16 (провадження № 61-40240св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог з підстав неповідомлення позивача про результати оцінки майна не може вважатися обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що нерухоме майна було придано на електронних торгах за заниженою ціною, є безпідставними, оскільки в разі, якщо сторони виконавчого провадження не згодні з результатами оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в окремий, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», спосіб. Дії державного виконавця при здійсненні своїх повноважень до призначення електронних торгів, зокрема щодо оцінки майна, не стосуються правил проведення торгів, а, отже, не можуть бути підставою для визнання цих торгів недійсними. Як у зазначеній справі, так і у справі № 534/846/18 (провадження № 61-15092св20) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року) суди касаційної інстанції послалися на позицію Великої Палати Верховного Суду, сформульовану у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19), відповідно до якої «порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» в редакції від 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону)». Проте наведена позиція Великої Палати Верховного Суду висловлена, на переконання судової колегії, побіжно, без формулювання самостійного правового висновку, не як відповідь на певну правову проблему, безпосередньо порушену перед Великою Палатою Верховного Суду, та за інших фактичних обставин, зокрема, у випадку коли дії державного виконавця при підготовці проведення прилюдних торгів вже оскаржувалися в судовому порядку з тих самих підстав, з яких заявлений і цей позов про визнання торгів недійсними. На переконання Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, з огляду на правову природу прилюдних торгів як правочину у випадку, коли заінтересована особа в силу об`єктивних причин не могла оскаржити оцінку майна на відповідній стадії виконавчого провадження, зважаючи на те, що така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які врегульовані частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу), а також значимість ціни продажу майна як істотної умови договору купівлі-продажу та зважаючи на необхідність забезпечення доступу до використання ефективного та правомірного способу захисту порушеного права, ця особа має право ініціювати пред`явлення позову про визнання торгів недійсними, в тому числі з підстав неналежної (несправедливої) оцінки майна, за яку предмет іпотеки продано на електронних торгах. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду також зауважив, що висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16 (провадження № 14-187цс19) про те, що оскаржувати оцінку майна необхідно в порядку оскарження рішень та дій виконавців, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у цій справі наявні інші фактичні обставини. Так, у справі № 308/121508/16 заявниця звернулася до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця, визнання недійсною оцінки майна. На час звернення заявниці до суду зі скаргою у провадженні державного виконавця перебувало виконавче провадження з виконання виконавчих листів про стягнення з боржника заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Також суб`єкт оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження провів оцінку спірного майна. Торги щодо реалізації спірного майна не призначалися та не проводилися. Водночас у цій справі електронні торги відбулися, спірне майно вже було оформлене на користь переможця торгів, тобто, виникли певні права та обов`язки інших осіб, тому до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав у порядку цивільного судочинства. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц не викладала правового висновку про те, що занижена та несправедлива оцінка майна, переданого на торги, не може бути підставою для визнання торгів та їх результатів недійсними у випадку, якщо боржник не мав об`єктивної можливості оскаржити оцінку майна у процедурі оскарження дій державного виконавця у межах виконавчого провадження і така можливість, у зв`язку з реалізацією предмета торгів, втрачена. Водночас у наведених прикладах (справи № 720/750/16, № 534/846/18) Верховний Суд з посиланням саме на зазначену постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц виснував про те, що доводи боржника про занижену та несправедливу оцінку, за якою проданий предмет торгів, у жодному випадку не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним, навіть у випадку, якщо боржник не мав можливості оскаржити оцінку майна до проведення торгів. Зазначене свідчить про застосування відмінних підходів суду касаційної інстанції у складі різних судових колегій до застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що викликає потребу в усуненні виявлених розбіжностей у практиці розгляду справ Верховним Судом. Колегія суддів зробила висновок про необхідність переглянути правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 720/750/16 (провадження № 61-40240св18), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 534/846/18 (провадження № 61-15092св20), відповідно до яких заінтересована особа не може вимагати визнання прилюдних торгів недійсними з підстав неналежної (несправедливої оцінки) майна, переданого на такі торги навіть у випадку, якщо ця особа не мала реальної дійсної можливості оскаржити оцінку майна на відповідній стадії виконавчого провадження, яка передувала передачі майна на торги. Фактичні обставини справи Суди встановили, що 13 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира, загальною площею 87,3 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності іпотекодавцю - ОСОБА_1 . На виконанні у Новокаховському МВ ДВС перебувало зведене виконавче провадження № 47718291 щодо примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь юридичних та фізичних осіб, зокрема, за виконавчим листом № 755/7609/15-ц, виданим 02 червня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 384 967,24 грн. 23 листопада 2015 року державний виконавець ВДВС Новокаховського МУЮ виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 755/7609/15-ц, виданим 02 червня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 384 967,24 грн. У постанові зазначено про можливість самостійно виконати рішення до 29 листопада 2015 року. Добровільно ОСОБА_1 рішення суду не виконала, тому державний виконавець 06 лютого 2018 року виніс постанову про опис та арешт майна боржника і наклав арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Постановою державного виконавця Новокаховського МВ ДВС від 08 лютого 2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приватного підприємця ОСОБА_5 . Копію постанови направлено рекомендованим листом боржникові за номером поштового відправлення 7490000564365, який було повернуто з відміткою «вийшов термін зберігання». Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 07 серпня 2018 року вартість квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 06 січня 2018 року становить 438 508 грн. Інформацію про результати визначення оцінки майна направлено 13 вересня 2018 року сторонам виконавчого провадження, яку боржник ОСОБА_1 отримала 15 вересня 2018 року. Згідно з роздруківкою із сайту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень копія зазначеного висновку була вручена особисто ОСОБА_1 15 вересня 2018 року. Після передачі 28 серпня 2018 року до Херсонської філії ДП «Сетам» матеріалів виконавчого провадження для проведення реалізації майна боржника проведення торгів було призначено на 01 жовтня 2018 року о 9:00 год за початковою ціною продажу майна - 438 508,00 грн; відповідно до протоколу про проведені електроні торги від 01 жовтня 2018 року № 360306 переможцем торгів стала ОСОБА_2 15 листопада 2018 року приватний нотаріус Іваніщенко С. І. видала свідоцтво про придбання майна з електронних торгів, яким посвідчено, що трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 . Згідно з висновком експертного оціночно-будівельного дослідження, складеного 19 грудня 2018 року вартість іпотечної квартири станом на 06 серпня 2018 року становила 787 359 грн. Позиція Верховного Суду Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина друга статті 403 ЦПК України). Спір у цій справі виник щодо наявності підстав для визнання прилюдних торгів недійсними у випадку неналежної (несправедливої) оцінки майна, переданого на торги. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне переглянути правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 720/750/16 (провадження № 61-40240св18), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 534/846/18 (провадження № 61-15092св20), відповідно до яких заінтересована особа не може вимагати визнання прилюдних торгів недійсними з підстав неналежної (несправедливої оцінки) майна, переданого на такі торги навіть у випадку, якщо ця особа не мала реальної дійсної можливості оскаржити оцінку майна на відповідній стадії виконавчого провадження, яка передувала передачі майна на торги. При вирішенні питання про прийняття справи до провадження об`єднаної палати були встановлені процесуальні обставини, які унеможливлюють прийняття справи до провадження. Так, у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 міститься висновок про те, що: «оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням. Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону). Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними». У пунктах 45.-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) міститься висновок про те, що: «ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Апеляційний суд вірно вказував, що до предмета доказування в даній справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком, а саме: правил які визначають процедуру підготовки, проведення електронних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час та місце проведення електронних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення електронних торгів ( розділ 5); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 7). Разом із тим порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом про ВП 1999, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону)». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17 зазначено, що: «як вбачається з матеріалів справи, позивач, як на підставу для визнання електронних торгів недійсними та скасування оскаржуваних рішень, якими відмовлено у задоволенні таких вимог, посилається на порушення порядку визначення вартості майна боржника, що було передано на реалізацію. […] Таким чином, у разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна, сторони виконавчого провадження мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення про такі результати. З огляду на зазначені законодавчі положення, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів позивача про порушення державним виконавцем порядку визначення вартості майна з підстав заниження її вартості, оскільки, як встановлено судами, позивач був належним чином повідомлений про результати визначення вартості спірного майна, однак не скористався своїм правом на їх оскарження в судовому порядку у визначений законом спосіб та строк. […] Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб». Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати (частина четверта статті 403 ЦПК України). Згідно пункту 7) частини першої Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Компетенційна складова цього поняття пов`язана із наявністю юрисдикції для розгляду справ і правильним використанням судами функціональних повноважень за результатами розгляду справи. ЄСПЛ вважає, що вислів «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Правильно мають застосовуватися і функціональні повноваження суду. Зокрема, порушення було визнане у справах проти України, коли при перегляді постанов Вищого господарського суду України Верховний Суд України, який міг або скасувати постанову Вищого господарського суду України та повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі, залишив у силі постанову апеляційного суду, перевищивши свої повноваження» (FIRMA VERITAS, TOV v. UKRAINE, ЄСПЛ, № 2217/07, § 26-30, від 15 травня 2012 року). З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку відсутністю предмета (об`єкта) для перегляду, оскільки не є функціональним повноваженням цього суду (об`єднаної палати) розгляд питання про відступлення від висновку іншого касаційного суду у складі Верховного Суду, висновку Великої Палати Верховного Суду та висновку Верховного Суду України, яке належить до функціональних і виключних повноважень Великої Палати Верховного Суду. У такому випадку суд (Об`єднана палата) не буде вважатися судом, встановленим законом. Керуючись статтями 7, 260, 402, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Повернути справу № 661/107/19 на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: А. І. Грушицький Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник С. О. Погрібний І. М. Фаловська М. Є. Червинська