Ухвала КАС ВС № 420/5998/21

УХВАЛА 22 серпня 2022 року м. Київ справа № 420/5998/21 адміністративне провадження № К/990/21556/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року у справі №420/5998/21 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: 12 серпня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ від 02 грудня 2020 року №85-дв «Про накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », яким її звільнено з посади заступника начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, пункт 7 частини другої статті 65, пункт 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»; - поновити на посаді заступника начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 09 березня 2021 року; - стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 березня 2021 року по день винесення судового рішення по суті. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року, ухваленого за правилами загального позовного провадження, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02 грудня 2020 року № 85-дв «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09 березня 2021 року № 04/ДВ «Про внесення змін до наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02 грудня 2020 року № 85-дв «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 09 березня 2021 року. Стягнуто з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 43315529, на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2021 року по 10 серпня 2021 року у сумі 54627 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять сім) гривень 30 копійок. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 09 березня 2021 року та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року скасовано. Ухвалено у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу нове рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України. Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосував норми права, а саме положення пункту 7 частини другої статті 65, частини першої та другої статті 74 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №540/4057/20. Верховний Суд наголошує, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Верховний Суд констатує, що правовідносини у справі №540/4057/20 не є подібними до справи, що розглядається, у зв`язку з викладенням Верховним Судом висновків щодо застосування вищевказаних норм на підставі фактичних обставин, які суттєво різняться від фактичних обставин у цієї справи. Отже, позивач не виклав підстави касаційного оскарження, передбаченого пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник касаційної скарги зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частини п`ятої статті 66 Закону №889-VIII у системному взаємозв`язку з положеннями частини другої, третьої та четвертої статті 66 Закону №889-VIII та частини другої статті 65 Закону №889-VIII, зокрема, пункту 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII. Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно зазначити щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Проте, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четверту статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, оскільки наведені норми є загальними, а касаційна скарга не містить необхідності формування висновку Верховного Суду саме у цій справі щодо цих норм. Отже, скаржник не виклав підстави касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо посилання на частину четверту статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції було встановлено фактичні обставини справи, що мають істотне значення для справи на підставі недопустимих доказів, матеріалів дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 , адже останні, відповідачем, суду першої інстанції, всупереч частинам третьої та четвертої статті 79 КАС України, статті 80 КАС України надані не були. Верховний Суд наголошує, що недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким певна обставина не може бути підтверджена. Обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції дослідив доказ, який не був досліджений судом першої інстанції, не відповідає правовому змісту пункту 4 частини другої статті 353 КАС України як на підставу для скасування рішення суду апеляційної інстанції у цій справі. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, Суд не приймає до уваги викладені обґрунтування позивача щодо недопустимості доказів, оскільки скаржником не зазначено чому такий доказ є недопустимим (такими, що одержані з порушенням законної процедури). З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року у справі №420/5998/21 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя Н.А. Данилевич